Справа № 2-а-11713/12/2070
Україна
23 жовтня 2012 р. м . Харків
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Короткова О.В.,
розглянувши подання і додані до нього матеріали
Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції
до керівника Приватного підприємства «ОСОБА_1 і К»-гр. ОСОБА_1,
про обмеження права виїзду за межі України,
Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (далі -заявник) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з поданням в якому просить суд обмежити право виїзду за межі України керівника Приватного підприємства «ОСОБА_1 і К»-гр. ОСОБА_1 (д.н.: ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_1), з вилученням у останньої закордонного паспорту до виконання судового рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №2а-1221/12/2070.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Вирішуючи питання, щодо можливості відкриття провадження у даній справі, суд дійшов наступних висновків.
Так, приписами пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції визначена як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 8 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень -орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Частиною 4 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.
Одночасно з викладеним, суд звертає увагу на те, що, відповідно до статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до статті 6 Конституції України, органи державної влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Крім того, частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно положень статті 2 Закону України «Про державну виконавчу службу»від 24.03.1998 р. №202/98-ВР (з наступними змінами та доповненнями), правову основу діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.
До прав та обов'язків державного виконавця при здійсненні виконавчого провадження визначених статтею 5 зазначеного Закону не віднесено право на звернення до суду з позовною заявою про тимчасове обмеження права на виїзд за межі України.
Водночас, таке право передбачено статтею 377№ Цивільного процесуального кодексу України, приписами якої визначено, що питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника -юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких встановлений інший порядок судового вирішення.
З огляду на викладені нормативні приписи, суд дійшов висновків, що подання Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки дане подання не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 104, 109, 165, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за поданням Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції.
Копію даної ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії ухвали, у разі постановлення ухвали у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Короткова О.В.