73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"19" жовтня 2012 р. 11 год.40 хв.Справа № 2-а-787/12/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Морської Г.М.,
при секретарі: Склонна Ю.В.,
за участю:
представників позивача- ОСОБА_4, ОСОБА_1,
представника відповідача- Мікули Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення,
встановив:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач) у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 23.01.2012р. №0000361702, та від 01.11.2011р. № 0001511702, якими позивачеві збільшено грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на 221837,0 грн. та з податку на додану вартість на 490847,5 грн., у тому числі за основним платежем на 391454,0 грн. та за штрафними санкціями на 99393,5 грн.
Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач при складені спірних податкових повідомлень - рішень використав документально не підтверджені висновки акту перевірки від 17.10.2011р. №3506/17-2/НОМЕР_2. Висновки акту перевірки стосовно заниження зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та ПДВ спростовуються первинними документами, наданими до суду. З цих підстав позивач вважає визначення зобов'язань за спірними податковими повідомленнями - рішеннями незаконними і просить суд їх скасувати.
Відповідач проти позову заперечує і стверджує що позивач при декларуванні зобов'язань з податку на доходи та ПДВ допускав порушення податкового законодавства України, а наслідком виявлення порушень було складення спірних податкових повідомлень - рішень. Відповідач вважає, що оскаржені податкові повідомлення - рішення відповідають законодавству України і тому просить суд відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступні обставини.
Спірні податкові повідомлення - рішення складені на підставі висновків акту планової виїзної перевірки позивача від 17.10.2011р. №3506/17-2/НОМЕР_2 (далі - акт № 3506).
Під час перевірки відповідач перевіряв правильність нарахування позивачем податкових зобов'язань за період з 01.01.2008р. по 31.12.2010р.
За матеріалами перевірки, що не спростовані сторонами, позивач у 2008-2009 роках та у 1 кварталі 2010 року застосовував спрощену систему оподаткування своїх доходів від здійснення підприємницької діяльності, а у ІІ-ІУ кварталах 2010 року оподаткування доходів здійснював у загальному порядку оподаткування.
Платником ПДВ позивач зареєструвався 22.01.2010 року
Як вбачається судом з акту перевірки № 3506 грошові зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб збільшено у зв'язку із збільшенням задекларованих доходів позивача від підприємницької діяльності на 37563,81 грн. та у зв'язку із зменшенням задекларованих витрат, пов'язаних із отриманням оподатковуваного доходу на 1441355,08 грн.
Відхилення у декларуванні отриманих доходів відповідач виявив шляхом порівняння задекларованих доходів з даними про надходження коштів на банківські рахунки позивача, при цьому дату цих надходжень, вид надходжень, платника цих суми відповідач у акті перевірки не зазначив. Натомість надані позивачем банківські документи спростовують висновок відповідача про заниження позивачем отриманих доходів при подачі декларацій про доходи за перевірений період.
На думку суду, позивач при декларуванні, а відповідач при перевірці для обрахунку зобов'язань з податків і зборів зобов'язані використовувати лише документально підтверджені дані про доходи та витрати платника податків. Без наявності відповідних документів розмір обчисленого податкового зобов'язання є сумнівним та не може слугувати підставою для складення податкового повідомлення - рішення, яким платникові податку визначається обов'язок сплати податкове зобов'язання.
Враховуючи те, що відповідач не зміг документально підтвердити свої висновки про заниження позивачем під час декларування показників отриманого доходу на 37563,81 грн., суд вважає протиправним використання цього висновку для додаткового обчислення грошових зобов'язань позивача з податку на доходи фізичних осіб.
Як зазначає відповідач у акті перевірки № 3506 позивач при декларуванні витрат, пов'язаних з отриманням оподатковуваного доходу зависив їх розмір на 1441355,08 грн., у зв'язку із включенням до їх складу витрат, що не відповідають фактичній сумі отриманого у цьому податковому періоді валового доходу, та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, чим порушив вимоги ст.13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992р. №13-92 та п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР.
Такі висновки відповідач зробив у зв'язку з тим, що позивач не забезпечив ведення книги обліку доходів та витрат належної форми протягом перевіреного періоду. Не ведення книги обліку доходів та витрат не дозволило відповідачеві встановити конкретний перелік контрагентів покупців та постачальників, суми по господарським операціям із якими віднесені позивачем до доходів та витрат декларацій за перевірені податкові періоди.
Крім того відповідач стверджує, що фактичне постачання товарів має бути підтвердженим крім видаткових накладних ще і транспортними та супровідними документами відправника.
За переліком документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою КМУ від 25.02.2009р. №207 особа, яка здійснює перевезення вантажу автомобільним транспортом зобов'язана мати товарно-транспортну накладну, а для перевезення для власних потреб накладну, або інший документ, що засвідчує право власності на вантаж.
Позивач, за даними відповідача, власного автотранспорту не мав, а тому документом, що засвідчує перевезення є товарно-транспортна накладна. Під час перевірки позивач товарно-транспортних накладних або інших документів що засвідчують транспортування, зберігання товарів не надав, з цих підстав відповідач вважає, що операції з придбання товарів у позивача носили нетоварний характер, договори на поставку реально виконані не були та не мали наміру на породження цивільно-правових наслідків.
Для оцінки позиції сторін по даному питанню суд вважає за необхідне врахувати наступне.
У 2008-2010 роках оподаткування доходів фізичних осіб підприємців здійснювалось за правилами розділу ІУ Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992р. №13-92.
За нормами Декрету КМУ оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.
Таким чином при формуванні оподатковуваного доходу до складу витрат фізична особа - підприємець має право включати лише ті витрати, які пов'язані з отриманням задекларованого оподатковуваного доходу.
На думку суду, такий розподіл всіх понесених витрат платником податку має здійснюватись у книзі обліку доходів та витрат, яку ведуть фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності протягом календарного року, за формою, затвердженою наказом ДПА України від 21.04.1993р. №12, зареєстровано в Мінюсті України 09.06.93р. за №64.
За наданими суду доказами, позивач протягом перевірного періоду для обліку доходів та витрат використовував книгу обліку доходів і витрат СПД - юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Форма цієї книги передбачає щоденне відображення отриманих доходів та загальної суми витрат у зв'язку із веденням господарської діяльності, без відображення господарських операцій та контрагентів із якими пов'язане отримання доходів та понесення витрат.
Такий спосіб обліку витрат позивача, на думку суду, не дозволяє встановити вплив кожного придбання позивача на отримання оподатковуваного доходу та свідчить про відсутність такого обліку у позивача взагалі.
Суд вважає, що при складанні декларації про отриманні доходи для обчислення податкових зобов'язань позивач має включати до складу витрат лише фактично понесені витрати, які пов'язані з отриманням оподатковуваного доходу, а головним інструментом для визначення розміру цих витрат є книга обліку доходів та витрат належної форми, яка ведеться платником податку щоденно.
Таким чином суд погоджується із позицією відповідача, що позивач при складані декларації за 2010 рік не підтвердив належними розрахунками використання придбаних товарів на загальну суму 1441355,08 грн. для отримання оподатковуваного доходу 2010 року.
За спірним податковим повідомленням - рішенням № 0001511702 відповідач визначив додаткові зобов'язання позивача з ПДВ за основним платежем за перевірений період у сумі 391454,0 грн.
Головною причиною такого збільшення зобов'язання було те, що позивач протягом 2010 року в порушення вимог пп.7.8.1 п7.8 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР для обчислення та декларування своїх зобов'язань використовував квартальний податковий період, тоді як слід було застосовувати базовий-місячний податковий період. Наслідком невірного використання податкового періоду було не декларування у місячній податковій звітності податкових зобов'язань позивача у сумі 308930,0 грн.
Крім того відповідач не визнає права позивача на податковий кредит по операціям з придбання товарів у ФОП ОСОБА_3, ТОВ «ВЕЛЄНА В» , ТОВ «СП Агромрія», ТОВ «Ам-Рест».
Незважаючи на наявність належним чином складених податкових накладних цими постачальниками, відповідач вважає, що операції фактично не проводились, так як під час перевірки не виявлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю товарно-транспортних та інших документів на перевезення та зберігання товарів від цих постачальників. Тому відповідач вважає незаконним формування податкового кредиту по зазначеним операціям на загальну суму 82524,0 грн.
Оцінюючи позицію сторін по даному питанню суд зазначає наступне.
За приписами ст. 7 Закону №168 податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал. Платник податку, обсяг оподатковуваних операцій якого за минулі дванадцять місячних податкових періодів не перевищував суми, зазначеної у підпункті 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, може вибрати квартальний податковий період. Заява про вибір квартального податкового періоду подається податковому органу разом з декларацією за наслідками останнього податкового періоду календарного року. При цьому квартальний податковий період починає застосовуватися з першого податкового періоду наступного календарного року.
З урахуванням того, що позивач зареєструвався платником ПДВ 22.01.2010 року квартальний податковий період визначення та сплати податкових зобов'язань позивача з ПДВ міг застосовуватись позивачем лише з 01.01.2011 року.
Як з'ясовано судом, фактично у 2010 році позивач для обчислення та декларування своїх зобов'язань з ПДВ застосовував квартальний податковий період, що було порушенням вимог пп.7.8.2 п7.8 ст.7 Закону № 168. Наслідком не дотримання позивачем норм податкового законодавства стало не декларування податкових зобов'язань з ПДВ за січень-грудень 2010 року на загальну суму 308930,0 грн.
Відповідно до ст. 7 Закону №168 до податкового кредиту платника податку відносяться підтверджені податковими накладними сплачені (нараховані) суми ПДВ у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), які призначені для використання в оподатковуваній, господарській діяльності цього платника податку.
Як з'ясовано судом позивач не забезпечив належного обліку витрат, пов'язаних із отриманням оподатковуваного доходу у 2010 і тому суд не може встановити приналежність сплаченого (нарахованого) ПДВ постачальникам ФОП ОСОБА_3, ТОВ «ВЕЛЄНА В», ТОВ «СП Агромрія», ТОВ «Ам-Рест» на загальну суму 82524,0 грн. до оподатковуваної господарської діяльності позивача.
Крім того за приписами Закону №168 за платниками податку на додану вартість визначається право на податковий кредит, єдиним засобом реалізації такого права є декларування податкового кредиту у декларації з ПДВ за відповідний податковий період.
Таким чином суд вважає, що позивач, не подавши декларації з ПДВ за місячні податкові періоди з січня по грудень 2010 року, не скористався своїм правом на податковий кредит по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у 2010 році.
Таким чином відповідач правомірно визначив грошові зобов'язання позивача за спірними податковими повідомленнями - рішеннями, а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд, -
постановив:
Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень -рішень від 01.11.2011р. № 0001511702, від 23.01.2012р. № 0000361702.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24 жовтня 2012 р.
Суддя Морська Г.М.
кат. 8.2.8