Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
м. Харків
22 жовтня 2012 р. справа № 2-а- 8221/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Біленського О.О.
при секретарі судового засідання Лишняк І.В.
за участю:
представника позивача -Ткаченко Ю.В.,
представника Харківської обласної митниці -Кузнєцов С.Е., Мікулін Д.М.,
представника Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "САН-ГІ"
до Харківської обласної митниці та Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області
проскасування рішення та стягнення надмірно сплачених коштів , -
Товариство з обмеженою відповідальністю "САН-ГІ" (далі - ТОВ "САН-ГІ") звернулось до суду з адміністративним позовом до Харківської обласної митниці та Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області в якому просив суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в прийнятті митної декларації ВМД №807100000/2012/408375 від 28.03.2012 року;
визнати протиправною і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації №807100000/2/00778, видану Харківською обласною митницею 28.03.2012 року;
визнати протиправним і скасувати рішення про визначення митної вартості товарів від 26.03.2012 року №807000003/2012/000815/2;
стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "САН-ГІ" суму надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 9269,15 грн.;
стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "САН-ГІ" суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 44966,12 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ "САН-ГІ" під час митного оформ лення товару: полотна нетканого з кокосового волокна, просоченого латексом, не дубльо ваного без покриття, в листах розміром 2000мм*1600мм*10мм, поверхнева щільність 1000 г/м2, поставленого відповідно до контракту №07/01-10 від 01.07.2010 року з фірмою JINHUA HUARUN TRADE СО., Китай, в обсязі 6550,00 кг за ціною контракту -1,38 доларів США за 1 кг„ оформлено та подано відповідачу деклара цію митної вартості форма ДМВ-1 №807100000/2012/408375 від 16.03.2012 року. Харківською обласною митницею після отримання вищезазначених документів прийнято рішення про визначення митної вартості товарів від 26.03.2012 року №807000003/2012/000815/2, яким вартість товару, з використанням резервного методу, ви значена у розмірі 5,5 доларів США за 1 кг. Позивач зазначив, що у зв'язку з необхідністю терміново отримати можливість вільного розпорядження товаром, позивач був змушений здійснити митне оформлення за ціною, визначеною пер шим відповідачем, та з цієї суми оплатити ввізне мито та податок на додану вартість, то му, відповідно до ст.264 Митного кодексу України, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, товар випущено у вільний обіг під гарантійні зо бов'язання у вигляді сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною ва ртістю, визначеною митним органом, а саме шляхом сплати мита у розмірі 12373,86 грн. та ПДВ у розмірі 60027,59 грн. При цьому, 04.04.2012 року ТОВ «САН-ГІ»була оформлена вантажна митна декларація (ВМД) типу ІМ 40 №807100000/2012/411711 на вищезазначе ний товар в обсязі 6550,00 кг. Виходячи з вищезазначеного, позивач вважає прийняте митницею Рішення необґрунтованим та протиправним, а тому таким, що підлягає скасуванню, дії митного орга ну з фактичної відмови від прийняття рішення про застосування митної вартості товару у розмірі 1,38 дол. США. за 1 кг. (за ціною контракту) є також необґрунтованими та проти правними, тому надмірно сплачені позивачем до державного бюджету ввізне мито у сумі 9269,15грн. та податок на додану вартість у сумі 44966,12 грн. підлягають стягненню з Державного бюдже ту України на користь позивача. В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі.
Представник Харківської обласної митниці у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив відмовити. У письмових запереченнях представник відповідача зазначив, що для здійснення митного контролю позивачем було заявлено до митного оформлення за ВМД від 16.03.2012 року №807100000/2012/408375 товар: «Полотно неткане з кокосового волокна, просочене латексом, не дубльоване, без покриття...», заявлена митна вартість 1,38 дол. США/кг.
При здійсненні порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, виникли сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товару (у цінової статистичної базі даних ЄАІС Державної митної служби України митна вартість оформлених товарів була від 5.50 дол. США/кг). Харківською обласною митницею були здійснені процедури консультацій з декларантом та запропоновано у відповідності до пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1766 від 20.12.2006 року з метою перевірки виконання вимог статті 265 Митного кодексу України надати (під підпис) додаткові документи для підтвердження заявленої вартості. Декларантом надані додаткові документи: копія ВМД країни експорту без перекладу, калькуляція собівартості виробника, комерційна пропозиція виробника. Після розгляду та проведеного аналізу наданих додаткових документів для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною договору (ст. 267 Митного кодексу України) у митного органу залишились сумніви щодо можливості прийняття заявленої декларантом митної вартості товарів. У зв'язку з наявністю розбіжностей в наданих документах, відсутністю додаткових документів та відмовою надання інших документів, митним органом було прийнято рішення про неможливість визначення митної вартості за заявленою митною вартістю. З огляду на наведене, митним органом було прийнято рішення про визначення митної вартості за резервним методом на підставі інформації ЄАІС ДМСУ.
Представник Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області в судове засідання не прибув, пояснень щодо позову до суду не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Суд вважає за можливе вирішення справи за відсутності зазначеного відповідача на підставі наявних у ній доказів у відповідності до положень ст.128 КАС України.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, встановив наступне.
Між ТОВ "САН-ГІ" та фірмою JINHUA HUARUN TRADE СО., Китай 01.07.2010 року було укладено зовнішньоекономічний Контракт (договір) №07/01-10 про придбання товару: полотна нетканого з кокосового волокна, просоченого латексом, не дубльо ваного без покриття, в листах розміром 2000мм*1600мм*10мм, поверхнева щільність 1000 г/м2 в обсязі 6550,00 кг, за ціною контракту -1,38 доларів США за 1 кг, на умовах CFR-Одеса.
З метою митного оформлення товару позивачем було оформлено та подано відповідачу деклара цію митної вартості форма ДМВ-1 № 807100000/2012/408375 від 16.03.2012 року.
Відповідно до п.7-8 Постанови Кабінету Міністрів України "Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" від 20.12.2006 року №1766 (далі - Постанова №1766), на підтвердження митної вартості товару, позивач надав до Харківської обласної митниці наступні документи: товарно-транспортні документи на перевезення №601832280, контракт №07/01-10 від 01.07.2010 року, інвойс №2012-001D від 29.12.2011 року з його коригуванням листом фірми-постачальника від 22.02.2012 року.
Відповідачем, при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості вищевказаного товару, як однієї з форм контролю по вантажній митній декларації, передбаченого статтею 41 Митного кодексу України, а саме «перевірки повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України»та пункту 2 "Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року №339, виникли сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товару через її невідповідність інформації, яка міститься в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України.
Відповідно до п.3 розділу 3 Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України затвердженого наказом Державної митної служби України 24.06.2009 року №602, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.07.2009 року за №669/16685, зазначено, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті Рішень використовуються такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України.
При здійсненні порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, виникли сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товару (у цінової статистичної базі даних ЄАІС Державної митної служби України митна вартість оформлених товарів була від 5.50 дол. США/кг).
Також судом встановлено, що відповідачем Харківською обласною митницею була здійснена процедура консультації з декларантом, в ході якої була доведена інформація про рівень цін на ідентичні товари, що оформлювалися по митній системі в максимально наближений час. Позивачу було запропоновано у відповідності до пункту 11 Постанови №1766 з метою перевірки виконання вимог статті 265 Митного кодексу України надати додаткові документи для підтвердження заявленої вартості, а саме: попередні митні оформлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; каталоги, прайс-листи, калькуляція - виробника товару.
На вимогу Харківської обласної митниці декларантом були надані додаткові документи: копія ВМД країни експорту без перекладу, калькуляція собівартості виробника, комерційна пропозиція виробника.
З пояснень представника Харківської обласної митниці вбачається, що надані позивачем документи викликали сумніви з огляду на те, що при наданні копії ВМД країни експорту не виконані вимоги ст.77 Митного кодексу України, п.2.3 наказу Державної митної служби України від 20.04.2005 року №314, п.12 Постанови №1766, щодо надання перекладу даного документу. Також листом Державної митної служби України від 08.10.2010 року №11/2-10.16/11627 надано механізм вирішення питання практичної реалізації Угоди про інформаційне забезпечення між Держмитслужбою та Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати, яким передбачено, що експортна митна декларація на товари походженням з КНР можуть використовуватися митними органами України як додаткова довідкова інформація за умови верифікації таких декларацій та їх перекладів на державну мову Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати.
Отже, через відсутність додаткових документів та відмову надання інших документів, митним органом було прийнято рішення про неможливість визначення митної вартості за заявленою митною вартістю, Харківською обласною митницею було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №807100000/2/00778 від 28.03.2012 року.
Судом встановлено, що 26.03.2012 року Харківською обласною митницею було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів №807000003/2012/000815/2 за резервним методом, відповідно до якого визначено митну вартість товару у розмірі 5,5 доларів США за 1 кг.
Після визначення митним органом митної вартості товару, позивачем 04.04.2012 року було подано ВМД №807100000/2012/411711, самостійно сплачено ввізне мито у розмірі 12373,86 грн. та ПДВ у розмірі 60027,59 грн., отже позивачем самостійно узгоджено податкове зобов'язання та проведено відповідну оплату.
Щодо наявного в матеріалах справи висновку ХНДІСЕ ім. М.С. Бокаріуса від 25.04.2012 року №4632, то відповідно до даного висновку вартість товару визначена експертом на момент проведення дослідження, а не на момент подання товарів до митного оформлення за ВМД від 16.03.2012 року №807100000/2012/408375, що суперечить вимогам ст. 259 Митного кодексу України.
Згідно із ч.4 ст.260 Митного кодексу України, методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом. Частиною 1 статті 265 Митного кодексу України передбачено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положенням цього Кодексу.
Відповідно до ст.266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:
1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
4) на основі віднімання вартості;
5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Статтею 267 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано до Харківської обласної митниці додаткові документи, які були запитані під час проведення консультації та які підтверджують заявлену митну вартість оцінюваних товарів.
Стосовно неможливості прийняття методу оцінки за ціною угоди щодо ідентичних товарів, встановлено, що позивачем не надана (відсутня) інформація щодо угод на ідентичні товари.
Щодо неможливості прийняття методу оцінки за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (ст. 269 МК України) - не надана (відсутня) інформація щодо угод на подібні товари.
Стосовно неможливості прийняття методу оцінки на основі віднімання вартості (ст. 271 МК України):
- відсутня інформація щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані;
- відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України;
- відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування.
Щодо неможливості прийняття методу оцінки на основі додавання вартості (ст. 272 МК України) -через відсутність інформації та документів, які мали вплив на процес формування ціни товару:
- на матеріал та витрат, понесених виробником в зв'язку з виробництвом товарів;
- витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України;
- прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.
Судом встановлено, що при коригуванні митної вартості товарів митний орган застосував резервний метод. Відповідно до ч. 2 ст. 273 МК України митна вартість, визначена згідно положень цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1 - 6 митній вартості. Джерелом інформації були дані з ЄАІС Державної митної служби України про операції з аналогічними товарами - оформлення у митному відношенні товарів за митною вартістю від 5,50 дол. США/кг.
Таким чином, відповідачем було правомірно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару, виходячи з наявних та додатково наданих позивачем документів.
Відповідно до ч.2 ст.26 Митного кодексу України порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766, визначено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Суд зазначає, що відповідно до п.11 Порядку №1766 на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.
Відповідно до положень ч.2 та ч.3 ст.265 Митного кодексу України, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Згідно з ч.2 ст.264 Митного кодексу України, у разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 14 Постанови №1766 визначено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Отже, дії митного органу щодо витребування додаткових документів для встановлення митної вартості товару відповідають вимогам діючого законодавства та є обґрунтованими.
Таким чином, позивачем не підтверджена заявлена митна вартість товару та не надано запитувані документи у повному обсязі, що виключило можливість визначення митної вартості по першому методу.
Згідно із ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, Харківською обласною митницею у даній справі доведено факт неможливості застосування визначення митної вартості товару за ціною договору (перший метод), та доведено правомірність і обґрунтованість застосування резервного методу визначення митної вартості товару.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наведених обставин та правових норм, суд вважає дії Харківської обласної митниці правомірними та такими, що відповідають вимогам діючого законодавства, вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Позовні вимоги щодо стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "САН-ГІ" суми надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 9269,15 грн. та суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 44966,12 грн. є похідними та не підлягають задоволенню.
Таким чином дії відповідача є правомірними, вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "САН-ГІ" до Харківської обласної митниці та Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області про скасування рішення та стягнення надмірно сплачених коштів -відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова у повному обсязі виготовлена 26.10.2012 року.
Суддя Біленський О.О.