Справа № 2а/1770/3805/2012
19 жовтня 2012 року 10год. 31хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Ціпан О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1, відповідача: представник Красько Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4
до Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (надалі - Позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення №0005501744 від 13.09.2012 року.
Свої вимоги Позивач обґрунтовує наступним:
Податковим повідомленням - рішенням №0005501744 від 13.09.2012 року ОСОБА_4, як фізичній особі, згідно пп. 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 1871,32 грн.
ОСОБА_4 зареєстрована як підприємець 22.12.2005 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії В00 №737498. Основним видом діяльності, як визначено свідоцтвом платника єдиного податку НОМЕР_1, є роздрібна торгівля та надання в оренду й експлуатацію власного нерухомого майна (пункти 45.32, 45.4, 47 (крім 47.73, 47.74, 47.26, 47.3) та 68.20). Місцем провадження діяльності визначено: АДРЕСА_1.
У відповідності до Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯЗ №210311 від 27 серпня 2009 року, земельна ділянка площею 0.0397 га за адресою АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу №2970 від 08 жовтня 2008 року. Цільовим призначенням вказаної земельної ділянки зазначено будівництво та обслуговування складських приміщень.
Таким чином, на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 особисто проводиться підприємницька діяльність.
З огляду на це позивач вважає, що зазначена земельна ділянка не підлягає оподаткуванню. При цьому позивач покликається на п. «г» ч. 1 підрозділу 8 розділу ХХ Податкового кодексу України, яким встановлено, що з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва Указ Президента України від 3 липня 1998 року № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (з наступними змінами) та абзаци шостий - двадцять восьмий пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 1392 "Про прибутковий податок з громадян" застосовуються з урахуванням таких особливостей: платники єдиного податку не є платниками таких податків і зборів, визначених Податковим кодексом України: земельний податок, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності. Також Позивач зробив посилання на пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України (стаття набрала чинності 01 січня 2012 року), відповідно до якого платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала повністю. При цьому додатково пояснила, що земельна ділянка використовується ФОП ОСОБА_4 саме для провадження господарської діяльності, оскільки Позивач займається виробництвом штучних квітів, зберіганням їх частин та реалізацією готової продукції саме за вказаною адресою. Просила позов задовольнити повністю, визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення - рішення.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, подав письмові заперечення у справі та пояснив, що земельний податок був нарахований ОСОБА_4 як фізичній особі. Вказав, що згідно з пунктом 5 Указу Президента України від 19 січня 1999 року № 32/99 «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення» (далі - Указ № 32/99) покупцями земельних ділянок несільськогосподарського призначення можуть бути, зокрема, громадяни України - суб'єкти підприємницької діяльності. Але з підписанням Указу Президента України від 20 липня 2007 року № 650/2007 вказаний Указ втратив чинність. Також представник відповідача звертає увагу на ту обставину, що земельна ділянка належить позивачу як фізичній особі, а не підприємцю. При цьому позивачем не надано жодного належного письмового чи іншого доказу, який би свідчив про використання ОСОБА_4 саме в своїй господарській діяльності вказаної земельної ділянки. Отже, позивач не звільнений від сплати земельного податку і має сплачувати його на загальних підставах. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, виходячи з такого.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрована як підприємець 22.12.2005 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії В00 №737498. Основним видом діяльності, як визначено свідоцтвом платника єдиного податку НОМЕР_1, є роздрібна торгівля та надання в оренду й експлуатацію власного нерухомого майна (пункти 45.32, 45.4, 47 (крім 47.73, 47.74, 47.26, 47.3) та 68.20). Місцем провадження діяльності визначено: АДРЕСА_1 (а.с. 6-7).
Податковим повідомленням - рішенням №0005501744 від 13.09.2012 року відносно ОСОБА_4, як фізичної особи, згідно пп. 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 1871,32 грн. (а.с. - 5).
Відповідно до ст. 2 Закону України від 03.07.1992 р. № 2535-XII "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі сплачують земельний податок. В той же час згідно зі ст.6 Указу Президента України від 03.07.98 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів плати податку за землю).
Згідно п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 р. № 507 «Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727» суб'єкт малого підприємництва звільняється від плати (податку) за землю за земельні ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності.
Також порядком видачі свідоцтва про сплату єдиного податку (наказ ДПА від 29.10.99 р. N 599) встановлено, що плата (податок) за землю не сплачується платником єдиного податку лише за земельні ділянки, які використовуються ним для здійснення підприємницької діяльності, зазначеної у Свідоцтві.
Таким чином, відповідно до пп. «г» п. 1 ч. 1 підрозділу 8 розділу ХХ Податкового кодексу України з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва, Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (з наступними змінами) та абзацем шостим - двадцять восьмим пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 1392 "Про прибутковий податок з громадян" застосовуються з урахуванням таких особливостей: платники єдиного податку не є платниками таких податків і зборів, визначених Податковим кодексом України, зокрема земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності.
Крім того, згідно з пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України (стаття набрала чинності 01 січня 2012 року) платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.
Як встановлено судом, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯЗ №210311 від 27 серпня 2009 року, земельна ділянка площею 0.0397 га за адресою АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу №2970 від 08 жовтня 2008 року. Цільовим призначенням вказаної земельної ділянки зазначено будівництво та обслуговування складських приміщень. Позивач використовує земельну ділянку у своїй господарської діяльності. У судовому засіданні представник відповідача не надав суду доказів, які спростовують вказане твердження. За наведених обставин, земельна ділянка, що використовується Позивачем для здійснення його господарської діяльності, відповідно до пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України не підлягає оподаткуванню.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів щодо обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення №005501744 від 13.09.2012 року, а тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на користь позивача стягується судовий збір у розмірі 107 грн. 30 коп.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області ДПС від 13.09.2012 року № 0005501744.
Присудити на користь позивача Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 із Державного бюджету судовий збір у розмірі 107 (сто сім) грн. 30 коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Борискін С.А.