ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
18 жовтня 2012 р. № 2а-8510/12/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі :
головуючого - судді Кухар Н.А.
секретар судового засідання Прокопчука О.С.
за участю
представника позивача Самбірської Н.Я.
представника відповідача Данилів В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Стрию та Стрийському районі Львівської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Стрию та Стрийському районі Львівської області про спонукання до вчинення дій,-
Управління Пенсійного фонду України в м. Стрию та Стрийському районі Львівської області звернулося до суду з вказаним вище позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Стрию та Стрийському районі Львівської області, в якому просить суд зобов'язати відповідача включити в Акти звірки за травень 2011 року -серпень 2012 року суму виплачених пенсій -1430,16 грн. та у подальшому виплачені позивачем суми пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, що трапився за межами України, які отримують ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.
В обґрунтування позову посилається на те, що Управління виплачувало гр. ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 пенсію по інвалідності, з яким стався нещасний випадок на виробництві за межами України. За період з травня 2011 р. по серпень 2012 р. було виплачено пенсію, однак відділенням не включено в акт звірки за цей період суму, що підлягає до відшкодування 1430,16 грн. Зазначена сума Управлінням була включена у Списки осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності за травень 2012 р., червень 2012 року, липень 2012 року та серпень 2012 року, однак відповідач відмовився прийняти до відшкодування виплачену суму пенсій та включати їх в Акти звірки. Вважає такі дії необґрунтованими.
Також вказує на те, що відповідач не прийняв заявлені суми до відшкодування, причин неприйняття не обґрунтував, підстав відмови не вказав, тому відповідно позивач просить суд спонукати відповідача до вчинення вказаних дій в судовому порядку.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з підстав, викладених у запереченні. Зазначила, що в основу механізму відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, покладено щомісячне проведення органами Пенсійного фонду України звірок витрат на відповідні витрати з відділеннями дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків в районах та містах обласного значення. З допомогою актів цих звірок узагальнюють та узгоджують довідку про відшкодування відповідних витрат, яка є підставою для перерахування Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідних коштів Пенсійному фонду України. Відповідно до Порядку № 5-4/4 від 04.03.2003 року, Фондом проводиться відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою зазначених пенсій. Однак, вказаний Порядок № 5-4/4 від 04.03.2003 року не врегульовує даних спірних відносин, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору. У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вимоги про стягнення мають вирішуватись в судовому порядку, а не шляхом пред'явлення вимог про спонукання до вчинення дій. Просить у задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши думку представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.
В судовому засіданні було встановлено, що УПФ України в м. Стрию та Стрийському районі Львівської області за період з травня по серпень 2012 року виплатило державної адресної допомоги та понесло витрат на виплату та доставку цієї допомоги на загальну суму 1430,16 грн.
Вказаний розмір виплаченої допомоги в сумі 1430,16 грн. позивачем подано до відшкодування органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Стрию та Стрийському районі Львівської області.
Із пояснень відповідачів та із наявних у матеріаліах справи Списків осіб, пенсії яких пред'явлені для відшкодування УПФ України в м. Стрию та Стрийському районі Львівської області і не прийняті до відшкодування, вбачається, що відповідач не включив до щомісячних актів звірки адресну допомогу та витрати на виплату та доставку державної адресної допомоги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, оскільки нещасний випадок стався поза межами України.
Вирішуючи спір, Суд виходив з наступного.
Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 18 вересня 2004 р. № 1215 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення", у разі коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), крім соціальних пенсій за віком, не досягає прожиткового мінімуму, встановленого на 2004 рік для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії (дотація) у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
Згідно п. 6 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV, з наступними змінами та доповненнями, до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення". Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 16 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що виплата пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання провадиться потерпілому відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення, крім випадків, передбачених пунктом 2 статті 8 та статтею 9 цього Закону.
Статтею 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII, з наступними змінами та доповненнями, виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.
Оскільки, відповідно до вказаних норм, виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів Пенсійного фонду України та державного бюджету, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", не належить до числа соціальних послуг та страхових виплат, ця адресна допомога не включається до заліку витрат Пенсійного фонду, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій, призначених у зв'язку з втратою годувальника з цих причин.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що посилання позивача на Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого спільною постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління ФССНВВ України від 04.03.2003 р. за № 5-4/4, щодо обов'язку по відшкодуванню державної адресної допомоги та підвищення Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, є необґрунтованим.
Закон України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"від 23.09.1999 р. № 1105-ХVI, передбачає, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний своєчасно щомісяця та в повному обсязі відшкодувати витрати, понесені управлінням Пенсійного фонду у зв'язку із виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку.
Згідно із ст. 2 цього Закону особи, право яких на отримання відшкодування раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР про відшкодування шкоди, завданої працівниками внаслідок травмування на виробництві, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку на виробництві.
Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.
Згідно з вимогами статті 5 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Відповідно до статті 3 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення.
Так, відповідно до п.5 Порядку органи Пенсійного фонду України щомісяця, до 10 числа місяця, наступним за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат за особовими справами потерпілих, у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Згідно з пунктом 6 Порядку передбачено, що Головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду на підставі акту щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків, на підставі довідки Головних управлінь Пенсійного фонду та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на централізованому рівні, до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховують відповідні кошти Пенсійному фонду.
З наведених положень вбачається, що сторони відповідно до вимог Порядку, позбавлені права на проведення розрахунків на своєму рівні.
Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок отриманого каліцтва на виробництві або професійного захворювання не врегульовує спірних відносин, які виникли. Згаданий Порядок щодо підписання актів звірки розрахунків підлягає застосуванню лише при відсутності спору.
У випадку відсутності згоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, вимоги по відшкодуванню таких сум вирішуються в судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції шляхом пред'явлення позову про стягнення цих сум, а не шляхом пред'явлення вимог про підписання актів звірки.
Вказаний порядок не врегульовує спірних відносин, які виникли між сторонами, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розраховано на відсутність спору.
При наявності спору між суб'єктами владних повноважень та недосягненні згоди щодо підписання актів зі сторони Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, як є в даному відпадку, він (спір) повинен вирішуватись шляхом пред'явлення адміністративного позову про стягнення відповідних коштів, а не шляхом пред'явлення вимог щодо підписання актів звірки розрахунків, оскільки така дія передбачає обопільну згоду та відсутність спору між сторонами.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що позивачем не було пред'явлено у встановленому законом порядку позову про проведення відшкодування відповідачем виплачених коштів, а вимоги про зобов'язання підписання акту звірок не можуть бути задоволені, крім іншого, через наявність спору між сторонами із цього приводу, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Отже, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права є таким, що не відповідає змісту прав управління Пенсійного фонду України щодо відшкодування понесених витрат.
Щодо заявленої позивачем вимоги про зобов'язання надалі включати в Акти щомісячних звірок витрати на виплату щомісячної державної адресної допомоги, то така задоволенню не підлягає, оскільки стосується правових відносин, що можуть виникнути у майбутньому, відтак стосовно зазначеної вимоги відсутній спір між сторонами.
Суд враховує, що аналогічна правова позиція висловлена в Постанові Верховного Суду України від 15.04.2008р., 30.09.2008р., 23.03.2010р., ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08.07.2010 р. у справі № К-10954/08.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку що позовні вимоги позивача про зобов'язання до вчинення дій є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись наведеним вище та ст. ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволені позову Управління пенсійного фонду України в м.Стрию та Стрийському районі Львівської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Стрию та Стрийському районі Львівської області про спонукання до вчинення дій -відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.
Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Повний текст постанови виготовлено18.10.2012 року.
Суддя Кухар Н.А.