Справа № 1570/4896/2012
22 жовтня 2012 року
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Катаєвої Е.В.,
секретаря Шкроби А.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області про скасування вимоги,-
До суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1.) з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області (далі -УПФ), в якому позивач просить скасувати вимогу відповідача №Ф-105-у від 22.02.2012р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він не отримував копію вказаної вимоги, а про її існування дізнався у липні 2012 року, коли був запрошений до державної виконавчої служби.
Позивач вважає вимогу відповідача про нарахування йому недоїмки по сплаті єдиного внеску неправомірною, оскільки він не є платником цього єдиного внеску, так як не подавав до УПФ заяви про реєстрацію його платником єдиного внеску. Також позивач зазначив, що він як підприємець, якій обрав спрощену систему оподаткування, відноситься до осіб, зазначених у ст.10 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме які мають право на добровільну сплату єдиного внеску. З заявою на добровільну сплату єдиного внеску він не звертався, а тому не зобов'язаний його сплачувати.
У судовому засіданні посилаючись на обставини, викладенні у позовній заяві, позивач та його представник підтримали позовні вимоги. Позивач також зазначив, що на поштовому повідомленні, наданому відповідачем у додатках до заперечень на його позов, про вручення йому вимоги наявне його прізвище, проте це не його підпис.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, був повідомлений про час та день слухання справи належним чином та своєчасно, надав до суду клопотання з проханням слухати справу у відсутність представника у зв'язку з відсутністю у УПФ коштів на відрядження представника до судового засідання. Суд вважав за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача.
21.09.2012 року УПФ надало до суду заперечення на адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 та зазначило, що позивач перебуває на обліку в УПФ як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та відповідно до ст.6 Закону України №2464-VІ від 08.07.2010 року «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»(далі Закон України №2464-VІ) зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок. Згідно інформації Державної податкової служби позивач займався підприємницькою діяльністю на протязі усього 2011 року, у зв'язку з чим відповідно до ст.25 Закону УПФ було сформовано вимогу про сплату боргу №Ф-105-У в розмірі 4010.30грн.. Вимогу направлено на юридичну адресу позивача 22.02.12р. та відповідно до поштового повідомлення отримане ним 25.02.12року.
Також УПФ в запереченнях на позов зазначило, що позивачу як ФОП, який обрав спрощену систему оподаткування єдиний внесок нараховується у розмірі 34,7% на суми, що визначаються таким платником самостійно, але не менш за розмір мінімального страхового внеску. Внесок позивача складається з внеску на пенсійне страхування (33,2%) та на випадок безробіття (1,5%). В ст.10 Закону, на яку посилається позивач зазначено право на добровільну сплату інших внесків, а саме на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, та від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Позивач не є платником цих внесків.
Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Законом України №2464-VІ, а також Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України№21-5 від 27.09.2010 року, відповідно до 8,12,25 Законом України №2464-VІ (далі Інструкція).
Згідно прикінцевих та перехідних положень Закону України №2464-VІ з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску. Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється. Пенсійний фонд спільно з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та Державною податковою адміністрацією України проводить звірення платників страхових внесків у порядку, встановленому Пенсійним фондом спільно з Державною податковою адміністрацією України за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вислухавши пояснення позивача та його представника, вивчивши та проаналізувавши надані сторонами докази у їх сукупності, суд встановив, що ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФ з 19.10.2001 року.
Згідно прикінцевих та перехідних положень Закону України №2464-VІ позивач взятий на облік як платник єдиного внеску, розмір єдиного внеску без використання найманої праці складає 34,7% (а.с.28).
У зв'язку з викладеним суд не приймає до уваги твердження позивача, що він не є платником єдиного внеску з посиланням на те, що він не подавав заяву про реєстрацію його платником єдиного внеску, оскільки він є таким згідно прикінцевих та перехідних положень Закону України №2464-VІ .
Статтею 6 Закону України №2464-VІ встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Сплачувати нарахований єдиний внесок платник єдиного внеску відповідно до ст.9 Закону зобов'язаний за базовий звітний період не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим періодом.
Згідно з п.4.6 Інструкції платники єдиного внеску, які обрали спрощену систему оподаткування самостійно обчислюють для себе суму єдиного внеску, яка не може бути менше мінімального страхового внеску за кожну особу на місяць, та сплачують його у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа місяця, наступного за місяцем, за який він сплачується. Суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний рік.
Відповідно до ст.25 Закону України №2464-VІ територіальний орган Пенсійного фонду надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску.
Судом встановлено, що позивач, якій є фізичною особою -підприємцем не нараховував та не сплачував єдиний внесок. Відповідач згідно отриманої від органів податкової служби інформації щодо зайняття позивачем підприємницькою діяльністю відповідно до ст.25 Закону України №2464-VІ сформував вимогу про сплату боргу №Ф-105-у від 22.02.2012 року, якою позивачу визначена недоїмка зі сплати єдиного внеску у розмірі 4010,30грн.
Суд вважає, що при формуванні вимоги про сплату боргу №Ф-105-у від 22.02.2012 року відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України №2464-VІ.
Суд не приймає до уваги доводи позивача, що він відповідно до ст.10 Закону України №2464-VІ має право на добровільну сплату єдиного внеску, оскільки вказане твердження не ґрунтується на положеннях вказаного Закону. При цьому суд виходить з наступного.
Згідно ст.1 Зкону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування це - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
Фізичними особами - підприємцями відповідно до ч.11 ст.8 Закону України в обов'язковому порядку сплачується внески на пенсійне страхування та на випадок безробіття. Єдиний внесок встановлюється у розмірі 34,7 відсотка бази нарахування єдиного внеску. В той же час ст. ст. 8,10 Закону визначено, що у разі бажання осіб, у тому числі ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування, брати участь на добровільних засадах: - у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; - у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Таким чином, добровільна участь ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування, добровільну участь мають брати в окремих видах соціального страхування, визначених у Законі, та у яких позивач участь не бере.
Також суд не приймає, до уваги посилання позивача не те, що прізвище «Герасимович»на повідомленні про вручення вимоги УПФ виповнено не ним особисто, оскільки враховуючі, що ним не заперечувалась у судовому засіданні тих обставин, що його адреса та штамп поштового відділення є справжніми, вказана обставина не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення УПФ - вимоги №Ф-105-у від 22.02.2012 року, копію якої він отримав у державної виконавчій служби та скористався правом оскарженні її до суду.
З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що рішення відповідача відносно позивача прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; добросовісно; розсудливо, а потому позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 7, 8, 9, 11, 86, ч.6 ст.128, 159-164 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області про скасування вимоги №Ф-105-у від 22.02.2012 року - відмовити.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання у порядку ст.160,167 КАС України.
Суддя м.Одеса
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області про скасування вимоги №Ф-105-у від 22.02.2012 року - відмовити.
26 жовтня 2012 року
.