ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
26 жовтня 2012 р., 11:10, м. Львів № 2а-6801/12/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кравчука В.М.,
за участі секретаря судового засідання Степанюка Т.В.
представника позивача Цитульського В.І.
представника відповідача Варениці З.В.,
розглянувши справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брама»до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень від 18 липня 2012р. № 0002122320, № 0002132320, № 0004661700, -
02 серпня 2012 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Брама»(надалі -ТзОВ «Брама», позивач) до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області ДПС (надалі -ДПІ, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 18 липня 2012р. № 0002122320, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 471958 гривень; № 0002132320, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 52289 грн.; № 0004661700, яким нараховані штрафні санкції за платежем податок з доходів фізичних осіб у сумі 3570 грн.
В обгрунтування позову покликається на те, що зазначені рішення є протиправними, оскільки винесені внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, зокрема п. 161.2 ст. 161 Податкового кодексу України не поширюється на придбання основних засобів, до того ж ця норма набрала чинності з 01.01.2011р., а тому може застосовуватися з календарного року, що настає за кварталом, на який припадає офіційне опублікування переліку офшорних зон. Натомість, витрати на придбання обладнання були понесені позивачем до набрання чинності Податковим кодексом України. Амортизація розраховується відповідно до її балансової вартості, і жодних обмежень щодо амортизації об'єктів, придбаних в осіб, що мають офшорний статус, чинним законодавством не передбачено.
Позивач вважає помилковим висновок ДПІ про завищення витрат на 341553 грн за І кв. 2012 р. за рахунок віднесення до складу витрат від'ємного значення курсової різниці за позиками в іноземній валюті. Зазначає, що така позиція ДПІ не відповідає Узагальнюючій податковій консультації щодо визначення курсових різниць від перерахунку операцій у іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти, затвердженій наказом ДПС від 05.07.2012р. № 574.
Позивач вважає неправильним висновок ДПІ про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2012 р. на суму 52289 грн. через відсутність оригіналів вантажних митних декларацій, оскільки такі декларації були на перевірці в банку, що підтверджується документально.
Позивач не погоджується також зі штрафом у сумі 3570 грн. за неподання звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, оскільки йдеться про фізичних осіб - підприємців, щодо яких позивач не є податковим агентом.
Відповідач проти позову заперечує. Зазначає, що відповідно до п. 161.2 ст. 161 Податкового кодексу України у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх витрат у сумі, що становить 85 відсотків вартості цих товарів (робіт, послуг). Позивачем зазначену норму порушено. Оскільки на момент перевірки були відсутні оригінали вантажних митних декларацій, правомірним є висновок про завищення податкового кредиту за ПДВ за травень 2012 р. на суму 52289 грн.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
У липні 2012 року ДПІ у Яворівському районі Львівської області провела планову виїзну перевірку ТзОВ «Брама»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.03.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.03.2012р., за наслідками якої складено акту від 17.07.2012 р. № 329/22-00/32234411.
Перевіркою встановлено порушення пп. 14.1.27, пп. 14.1.36, пп. 14.1.267 ст. 14, п. 161.2 ст. 162 ПК України від 02.12.2010р. в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування всього в сумі 471958 грн., в т.ч. за ІІ кв. 2011 р. в сумі 23710 грн, за ІІІ кв. 2011 р. а сумі 35565 грн., за IV кв. 2011 р в сумі 35565 грн. за І кв. 2012 р. в сумі 377188 грн., а також п. 198.1, п. 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2011 р. на суму 52289 грн.
В акті перевірки зазначено що підприємство в додатку АМ до ряд. 05.1 «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт послуг)» податкових декларацій з податку на прибуток за ІІ-IV кв. 2011 р. та І кв. 2012р. віднесено в повному об'ємі суму нарахованої амортизації на введене в експлуатацію у квітні 2001 р. лінію лакування дверних полотен балансовою вартістю 7587183 грн., яка придбана у нерезидента DENNISTON INTERTRADE LTD (Британські Віргінські Острови), що має офшорний статус.
Зазначена лінія придбана ТОВ «Брама»на підставі договору № 20091015 від 15.10.2009р. за ціною 622650 євро (а.с. 126).
Відповідно до п. 161.2 ст. 161 Податкового кодексу України у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх витрат у сумі, що становить 85 відсотків вартості цих товарів (робіт, послуг). Правило, визначене цим пунктом, починає застосовуватися з календарного кварталу, що настає за кварталом, на який припадає офіційне опублікування переліку офшорних зон, встановленого Кабінетом Міністрів України.
На думку ДПІ, зазначену норму порушено, оскільки позивач відносив до складу витрат 100% вартості товарів, придбаних у нерезидента, що має офшорний статус.
Також встановлено, що підприємством протягом 2004-2007 р.р. отримано позики від нерезидента фірми STUDY FINANCIAL LLC (США) відповідно до контрактів № 2 від 16.06.2004р. № 3 від 22.12.2005 р., № 4 від 19.09.2006р., № 5 від 02.03.2007р., № 6 від 10.07.2007р. всього в сумі 1900000 доларів США та 500000 євро та позику від нерезидента DENNISTON INTERTRADE LTD (Британські Віргінські Острови) за контрактом № 20090901 від 01.09.2009р. в сумі 800000 євро. В 2009 р. та 2010 р. відбулася переуступка боргу згідно договорів на нерезидента, який знаходиться у офшорній зоні -фірму DENNISTON INTERTRADE LTD (Британські Віргінські Острови). У додатках до контрактів вказано, що відсотки за користування позиками сплачуються при її поверненні, тобто у грудні 2012 р., грудні 2012р., червні та грудні 2014 року. У доповненнях до контрактів про переуступку боргу передбачено, що несплачені відсотки по позиках до моменту переуступки прощаються і не підлягають сплаті.
ДПІ вважає, що у зв'язку із введенням в дію з 01.04.2011р. обмежень щодо отримання позик від нерезидентів, зареєстрованих в офшорних зонах (пп. 14.1.267 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України) сума проведеної переоцінки заборгованості по вищевказаних позиках вважається витратами, що не відносяться до господарської діяльності.
В акті перевірки зазначено, що підприємство до перевірки надало копію вантажної митної декларації від 30.05.2011р. № 209120000/2011/013435 та оригінал інвойсу на отримання продукції -плат деревоволокнистих в кількості 3259,5 кв.м. від нерезидента Homanit Polska Sp.z.o.o I Spolka (Польща), фактурна вартість товару 74542 грн., сума ПДВ -17248 грн.; копію вантажної митної декларації від 30.05.2011р. № 209120000/2011/013479 та оригінал інвойсу на отримання продукції -декоративної плівки на основі полімерів від фірми Alkor Gmbh Kunstsoffe (Німеччина), фактурна вартість 141548 грн., сума ПДВ -35041 грн. У зв'язку із тим, що на час перевірки у підприємства були відсутні оригінали вантажних митних декларацій, ДПІ вважає, що воно не має право на податковий кредит за цими накладними.
Водночас, відповідно до довідки ПАТ «Кредобанк»від 18.10.2012р. ВМД від 30.05.2011р. № 209120000/2011/013435 та № 209120000/2011/013479 в період з 12 по 18 липня 2012 року знаходилися у ЛВ ЦФ ПАТ «Кредобанк»на здійсненні контролю правильності ведення розрахунків з контрагентами (а.с. 71).
Під час перевірки встановлено порушення п. 119.2 ст. 119 ПК України, а саме у звітності за ф. 1ДФ за 1, 2, 3 кв. 2011 р. та І кв. 2012 р. встановлено факт подання не в повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків.
Водночас, позивач вважає, що подання податкового розрахунку за І кв. 2012 р., І, ІІ, ІІІ кв. 2011 р. підтверджується документально (а.с 80- 122).
За наслідками перевірки 18 липня 2012 року прийнято три податкові повідомлення рішення:
1) № 0002122320, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 471958 грн. (а.с. 49);
2) № 0002132320, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 52289 грн. (а.с. 50)
3) № 0004661700, яким нараховані штрафні санкції за платежем податок з доходів фізичних осіб у сумі 3570 грн. (а.с. 48)
Позивач з зазначеними рішенням не погодився і оскаржив їх до суду. Спору щодо правильності розрахунків та інших фактичних обставин між сторонами немає. Спір виник у зв'язку із різним застосуванням матеріальних норм податкового законодавства.
Вирішуючи спір, Суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Висновок ДПІ про завищення валових витрат Суд вважає протиправним з наступних підстав. Відповідно до п. 161.2 ст. 161 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх витрат у сумі, що становить 85 відсотків вартості цих товарів (робіт, послуг). Правило, визначене цим пунктом, починає застосовуватися з календарного кварталу, що настає за кварталом, на який припадає офіційне опублікування переліку офшорних зон, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що п. 161.2 ст. 161 Податкового кодексу України поширюється лише на правовідносини, пов'язані із включенням до складу валових витрат витрат на оплату вартості товарів, придбаних у нерезидентів, що мають офшорний статус. Водночас, зазначена норма не обмежує прав платника податків на амортизацію витрат на придбання товарів у нерезидентів, що мають офшорний статус.
Відповідно до п.14.1.3. п. 14.1. ст. 14 ПК України амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
Відповідно до п. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144-148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.
Відповідно до п. 144.1 ст. 144 ПК України амортизації підлягають, зокрема, витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності. Облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об'єктом, що входить до складу окремої групи основних засобів, як окремий об'єкт амортизації (п. 146.1 ст. 146 ПК України).
Таким чином, відносини щодо формування валових витрат та щодо амортизації є різними податковими правовідносинами і регулюють окремо. Відтак, п. 161.2 ст. 161 ПК України не регулює відносин, пов'язаних із амортизацією витрат на придбання товарів у нерезидентів, що мають офшорний статус.
Окрім того, Суд враховує, що правила, передбачені у п. 161.2 ст. 161 ПК України застосовуються з календарного кварталу, що настає за кварталом, на який припадає офіційне опублікування переліку офшорних зон, встановленого Кабінетом Міністрів України. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.02.2011р. № 143-р оприлюднено перелік таких зон. Офіційне опублікування переліку офшорних зон відбулося в «Офіційному віснику України»від 04.03.2011 р. № 14, стор. 62, стаття 592, реєстр. код 55012/2011. Відтак, п. 161.2 ст. 161 ПК України може застосовуватися до правовідносин, що виникли починаючи з ІІ кварталу 2011 року. Натомість, витрати на придбання лінії лакування дверних полотен були понесені позивачем до набрання чинності Податковим кодексом України.
Висновок ДПІ щодо безпідставного включення до складу валових витрат від'ємного значення курсових різниць, Суд вважає помилковим з наступних підстав. Позивач отримав позики та повністю використав їх у господарській діяльності до набрання чинності Податковим кодексом України. Податковий кодекс України змінив правове регулювання відносин щодо позик в іноземній валюті від нерезидентів, що мають офшорний статус. Відповідно до п. 14.1.267 п. 14.1. ст. 14 ПК України позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики. Відповідно до пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 ПК України визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.
Наказом Міністерства фінансів України № 193 від 10.08.2000 р. (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2000 р. за № 515/4736) затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів". Відповідно до цього Положення курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах. Монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів. Відповідно до п. 7 а) Положення на кожну дату балансу монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на дату балансу.
Таким чином, суми отриманого кредиту та відсотків в іноземній валюті належать до монетарних статтей балансу та підлягають перерахунку з використанням валютного курсу на дату отримання кредиту (погашення відсотків) та на дату балансу. Курсові різниці від такого перерахунку відображаються у складі доходів (витрат) платника податків.
Що стосується податку на додану вартість у зв'язку із відсутністю оригіналів вантажних митних декларацій, Суд виходить з того, що оригінали ВМД від 30.05.2011р. № 209120000/2011/013435 та № 209120000/2011/013479 були надані суду для огляду в судовому засіданні, а отже їх фактична наявність не викликає сумніву. Відповідно до довідки ПАТ «Кредобанк»від 18.10.2012р. ВМД від 30.05.2011р. № 209120000/2011/013435 та № 209120000/2011/013479 в період з 12 по 18 липня 2012 року знаходилися у ЛВ ЦФ ПАТ «Кредобанк»на здійсненні контролю правильності ведення розрахунків з контрагентами (а.с. 71). Таким чином, тимчасова відсутність оригіналів документів у позивача була зумовлена виконанням вимог валютного контролю. Такі дії платника податків були правомірними, а отже не можуть кваліфікуватися як правопорушення.
Є необгрунтованими та не відповідають закону висновки ДПІ про порушення позивачем п. 119.2 ст. 119 ПК України, яке відповідач вбачає у тому, що у 1, 2, 3 кв. 2011 р. та 1 кв. 2012 р. встановлено факт подання не в повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків. В акті перевірки не конкретизовано про яких саме платників податків (працівників, контрагентів) йдеться, а також не визначено обставин вчинення правопорушення. Відповідних доказів не було надано і під час судового засідання на пропозицію суду. Таким чином, податковим органом не доведено складу податкового правопорушення, за яке застосовано санкції.
Враховуючи наведене, Суд дійшов до переконання про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень і наявність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 95 КАС України судові витрати (2146 грн.) слід стягнути на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби від 18 липня 2012р. № 0002122320, № 0002132320, № 0004661700.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брама»судові витрати у розмірі 2146 гривень з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складено 24 жовтня 2012 р.
Головуючий суддя Кравчук В.М.