Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" жовтня 2012 р.Справа № 5023/3626/12 вх. № 3626/12
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.
за участю :
позивача - Кисельова І.М. (довіреність №06/5449 від 30 грудня 2011 року)
відповідача - не з'явився
розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", м.Харків
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Харків
про стягнення 4022,15 гривень,-
Позивач, Публічне акціонерне товариство "Харківміськгаз", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі - Відповідач) суми заборгованості у розмірі 4022,15 гривень. Заявлену вимогу обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем умов договору №10594 ГАЗ купівлі-продажу, укладеного між сторонами 01 вересня 2010 року. Крім того, Позивач просив суд стягнути з Відповідача судовий збір у розмірі 1609,50 гривень.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 серпня 2012 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 06 вересня 2012 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 вересня 2012 року було відкладено розгляд справи на 27 вересня 2012 року у зв'язку з неявкою Відповідача.
12 вересня 2012 року представник Позивача надав через канцелярію суду уточнення (вх. №13943) до позовної заяви, в яких виправив адресу Відповідача та просив суд вважати вірною наступну адресу Відповідача: 61170, АДРЕСА_1. Судом було прийнято відповідне уточнення в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 вересня 2012 року було відкладено розгляд справи на 12 жовтня 2012 року у зв'язку з неявкою сторін.
10 жовтня 2012 року Відповідач надав через канцелярію суду супровідним листом (вх. №16325) документи на підтвердження того, що він набув статусу людини в системі Світової Міжнародної Екстериторії Його Величності Государа Титульного Суверенного Народу України. Також, у відповідному листі Відповідач повернув ухвалу господарського суду Харківської області про відкладення розгляду справи від 27 вересня 2012 року, як таку, що була помилково направлена на його адресу, оскільки він не є ні платником податків, ні фізичною особою, ні фізичною особою-підприємцем та просив суд всі питання відносно нього адресувати до Народного Земельного Суду Титульного Суверенного Народу України. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.
12 жовтня 2012 року представник Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх. №16691) витребувані судом документи на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.
Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 12 жовтня 2012 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач у відкрите судове засідання 12 жовтня 2012 року свого представника не направив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням від 10 жовтня 2012 року.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів, покладений на сторони, а тому суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи без участі Відповідача за наявними в ній матеріалами в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника Позивача, встановив наступне.
01 вересня 2010 року між Публічним акціонерним товариством "Харківміськгаз" (Позивачем) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Відповідачем) було укладено договір №10594 ГАЗ купівлі-продажу газу. Даний договір було укладено на підставі заяви Відповідача, наявній у матеріалах справи, підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.
Відповідно до умов спірного договору, Позивач зобов'язувався передати природний газ в обсягах і порядку, передбачених цим договором, а Відповідач, в свою чергу, зобов'язувався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п.2.3 даного договору, кількість переданого Відповідачу газу Позивачем у відповідному місяці, оформлюється двостороннім актом приймання-передачі газу, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками в обов'язковому порядку до 5-го числа місяця, наступного за звітним. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Згідно із п.6.2. договору, загальна сума договору складається з вартості помісячних планових обсягів газу.
Відповідно до п.7.1 даного договору, оплата за газ здійснюється Відповідачем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Позивача за 10 календарних днів до початку місяця поставки, в обсягах не менше ніж 100% вартості планового місячного обсягу.
Відповідно до п.7.2 договору, остаточний розрахунок за газ між сторонами здійснюється на підставі двосторонніх актів приймання-передачі природного газу шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача у термін до 10 числа місяця, наступного за звітним.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач виконав свої договірні зобов'язання, тобто надав послуги щодо поставки природного газу по вул. Миру, 104 м.Харкова у повному обсязі, що підтверджується актом №10594газ приймання-передачі природного газу від 28 лютого 2011 року на суму 2269,25 гривень та актом №10594газ приймання-передачі природного газу від 31 березня 2011 року на суму 1753,51 гривень, які були підписані з обох сторін та скріплені печатками (а.с.12-13).
Відповідач, в свою чергу, не здійснив оплату за надані послуги, у зв'язку з чим станом на 01 липня 2012 року за спірним договором утворилась заборогованість у розмірі 4022,15 гривень, та яка до цього часу не погашена.
Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До того ж, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення Відповідачем відповідної заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача суми боргу у розмірі 4022,15 гривень нормативно та документально обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо посилань Відповідача на свій статус, то суд зазначає наступне.
28 червня 1996 року Верховна Рада України від імені Українського народу - громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням прийняла Конституцію - Основний Закон України.
Відповідно до ст.6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ст.68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до ст.124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
За таких обставин, дана справа підсудна господарському суду Харківської області.
З огляду на вказані посилання Відповідача щодо його належності до Світової Міжнародної Екстериторії Його Величності Государа Титульного Суверенного Народу України, то суд розуміє відповідне утворення в якості нацональної меншини, а саме, субдержавної нації, яка прагне до утворення статусу, подібного до державного, з подібними господарчими та суспільними інституціями.
Відповідно до ст.11 Конституції України, держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.
З метою гарантування національним меншинам права на вільний розвиток, 25 червня 1992 року Верховна Рада України прийняла Закон України №2494-XII "Про національні меншини в Україні" (надалі - Закон).
Відповідно до ст.2 Закону, громадяни України всіх національностей зобов'язані дотримувати Конституції та законів України, оберігати її державний суверенітет і територіальну цілісність, поважати мови, культури, традиції, звичаї, релігійну самобутність українського народу та всіх національних меншин.
Також суд звертає увагу на той факт, що відповідно до ст.17 Закону України "Про громадянство України" N 2235-III від 18 січня 2001 року, громадянство України припиняється:
1) внаслідок виходу з громадянства України;
2) внаслідок втрати громадянства України;
3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Відповідно до ст.18 Закону України "Про громадянство України", вихід з громадянства України допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України. Датою припинення громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного Указу Президента України.
У матеріалах справи не міститься доказів того, що Відповідач втратив або вийшов з громадянства України.
Крім того, відповідно до ст.13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
За таких обставин, природний газ, який було поставлено на адресу Відповідача, та яким останній користувався протягом дії спірного договору, належить Українському народу, тобто державі Україна.
Отже, на момент розгляду даної справи, Відповідач - ОСОБА_2, громадянин України, який проживає на території держави Україна за адресою: 61127, АДРЕСА_1, 04 вересня 2002 року був зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (реєстраційний номер ЄДР - НОМЕР_3), як фізична особа-підприємець. Даний факт підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зробленим за електронним запитом судді станом на 05 вересня 2012 року. На момент винесення рішення по даній справі стан Відповідача змінено не було. Спірний договір та акти приймання-передачі природного газу Відповідач підписав та скріпив печаткою, як фізична особа-підприємець. Доказів припинення діяльності, як суб'єкта господарювання, Відповідач до суду не надав.
Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на Відповідача.
На підставі вищевикладеного та ст.ст.6, 11, 13, 68, 124, 129 Конституції України, ст.ст.526, 599, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського суду України, та керуючись ст.ст.1, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (61127, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 у ВАТ "ВієйбіБанк", МФО 380537) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" (61004, м.Харків, вул. Жовтневої революції, 57/59, код ЄДРПОУ 03359552, п/р 26009123394001 у ПАТ КБ "Надра" у м.Києві, МФО 380764) суму заборгованості у розмірі 4022,15 гривень та 1609,50 гривень судового збору.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 17 жовтня 2012 року.
Суддя Аріт К.В.
Справа №5023/3626/12