18.10.12 Справа №19/132-10.
Господарський суд Сумської області у складі: судді Спиридонової Н.О.,
при секретарі Щербак С.В.,
за участю представників сторін:
кредиторів - ДПІ в м.Суми - Посукан О.В., УПФУ в м.Сумах Бабченко С.Г.
ліквідатор - Чупрун Є.В. (ліц.АД №077515 від 05.09.2012р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи №19/132-10
за заявою кредитора - Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м.Суми
до боржника - Дочірнього підприємства «Торговий дім» Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестор - 96» (м.Суми, вул.Лисенка, 3, ід. код 32317780)
про банкрутство,
встановив:
Ухвалою суду від 13.09.2012р. було відкладено розгляд справи, в тому числі клопотань ліквідатора та засновника боржника про припинення процедури ліквідації Дочірнього підприємства «Торговий дім» Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестор -96» в порядку статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та перехід до загальних судових процедур на 18.10.2012.
18.10.2012р. від представника засновника боржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю його явки в судове засідання через знаходження у відрядженні.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання представника засновника боржника про відкладення розгляду справи з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Разом з тим, до свого клопотання представником засновника боржника не додано жодних доказів, які б підтверджували обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог щодо відкладення розгляду справи (не додано доказів відрядження Добренького С.С., а також доказів неможливості забезпечити явку до суду іншого представника).
За таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність заявленого клопотання про відкладення розгляду справи.
18.10.2012р. від ліквідатора надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що на даний час ліквідатором триває робота по виявленню кредиторів банкрута.
Суд наголошує, що з аналогічними клопотаннями (з такою ж мотивацією) ліквідатор звертався до суду 17.07.2012р. та 13.09.2012р., які судом було задоволено.
Частиною 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Заявлення втретє клопотання про відкладення розгляду справи з тих самих підстав містить ознаки затягування розгляду справи та порушень вимог ч. 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України.
Тому, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні зазначеного клопотання ліквідатора.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.
У червні 2011 року та у листопаді 2011 року до суду звернулись відповідно ліквідатор та представник засновника боржника з клопотаннями про припинення процедури ліквідації Дочірнього підприємства «Торговий дім» Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестор -96» в порядку статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та перехід до загальних судових процедур.
Відповідно до вимог ч.6 статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» за клопотанням ліквідатора у разі виявлення ним майна відсутнього боржника, визнаного банкрутом, господарський суд може винести ухвалу про припинення процедури ліквідації, передбаченої цією статтею, і переходу до загальних судових процедур у справі про банкрутство, передбачених цим Законом.
Отже, господарський суд здійснює перехід до загальних судових процедур у разі виявлення майна відсутнього боржника, сума виручки від продажу якого більша від суми необхідної для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство.
Тобто, досліджуючи факт наявності у боржника майна необхідно дати оцінку його вартості.
Зазначеної позиції дотримується і Вищий господарський суд України у постановах від 24.02.2011р. у справі №Б3/306-09 та від 19.01.2011р. у справі №44/305-б-50/210-б.
Разом з тим подаючи клопотання про перехід до загальних процедур ліквідатор посилався лише на факт виявлення майна банкрута, але не надав суду доказів того, що сума виручки від його продажу буде більша від суми необхідної для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство, а представник засновника взагалі не мотивував своє клопотання про перехід до загальних процедур.
Відповідно до ч.1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищевикладене, факт ненадання сторонами належних доказів на підтвердження заявлених клопотань, суд дійшов висновку про залишення клопотань ліквідатора та засновника боржника про перехід до загальних судових процедур у справі без розгляду.
Також суд зазначає, що у березні 2012 року до суду звернувся представник засновника боржника з клопотанням про розгляд проекту мирової угоди у справі з ДПІ в м.Сумах щодо питання реструктуризації заборгованості та затвердження тексту мирової угоди.
Згідно зі статтею 35 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Не підлягає прощенню (списанню) за умовами мирової угоди заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди. Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її. Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів.
Статтею 37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг. Одностороння відмова від мирової угоди не допускається. Мирова угода має містити положення про:
розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника;
відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини.
Крім цього, мирова угода може містити умови про:
виконання зобов'язань боржника третіми особами;
обмін вимог кредиторів на активи боржника або його корпоративні права;
задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону.
Згідно з ч.1 статті 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» арбітражний керуючий протягом п'яти днів з дня укладення мирової угоди повинен подати до господарського суду заяву про затвердження мирової угоди. До заяви про затвердження мирової угоди додаються:
текст мирової угоди;
протокол засідання комітету кредиторів, на якому було прийнято рішення про укладення мирової угоди;
список кредиторів із зазначенням поштової адреси, номеру (коду), що ідентифікує платника податків, та суми заборгованості;
зобов'язання боржника щодо відшкодування усіх витрат, відшкодування яких передбачено у першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону, крім вимог кредиторів, забезпечених заставою;
письмові заперечення кредиторів, які не брали участі в голосуванні про укладення мирової угоди чи проголосували проти укладення мирової угоди, за їх наявності.
Тобто, на розгляд суду подається укладена мирова угода (з підписами сторін, які засвідчують про досягнення домовленості з усіх істотних умов).
Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» розгляд та затвердження проекту мирової угоди (неукладеної мирової угоди) не передбачено.
Тому, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про залишення клопотання засновника боржника без розгляду.
Керуючись статтями 24, 35, 37, 38, 52, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статями 22, 33, 77, 81, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд-
ухвалив:
1. У задоволенні клопотань засновника боржника та ліквідатора про відкладення розгляду справи - відмовити.
2. Клопотання ліквідатора та засновника боржника про перехід до загальних судових процедур у справі про банкрутство - залишити без розгляду.
3. Клопотання засновника боржника про розгляд та затвердження проекту мирової угоди - залишити без розгляду.
4. Зобов'язати ліквідатора здійснити процедуру ліквідації боржника.
5. Копію даної ухвали надіслати кредиторам, ліквідатору, засновнику боржника.
Суддя (підпис) Н.О.Спиридонова