"16" жовтня 2012 р.Справа № 5017/2261/2012
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Брагіної Я.В.
при секретарі судового засідання: Стачук Т.В.
за участю представників:
від позивача: Максименко Е.А. , довір. від 06.06.2012р.;
від відповідача: Дзвінська Р.В. , довір.№03 від 10.01.2012р.;
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси" (м. Одеса) ;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-2"(м. Одеса).
про стягнення 208949 грн.
Спір розглядався у більш тривалий строк за клопотанням сторони відповідно до ст.69 ГПК України.
У засіданні суду 15.10.12. оголошувалась перерва до 16.10.12. на підставі ст.77 ГПК України.
01.08.2012р. Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія", в якій просило суд стягнути з відповідача 203178,28грн. -основного боргу, 956,81 грн. - 3% річних, 5,49 грн. -інфляційних нарахувань та 4814,39 грн. -пені.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.08.2012р. за даним позовом порушено провадження у справі №5017/2261/2012 та призначено розгляд справи в засіданні суду.
15 жовтня 2012 р. позивач надав клопотання про уточнення найменування відповідача, а саме: замість Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" правильне найменування відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія-2", яке було прийнято судом до розгляду та задоволено.
16 жовтня 2012р. представник позивача надав до господарського суду Одеської області клопотання про зменшення позовних вимог, в яких просить суд стягнути з відповідача 199146,14грн. -основного боргу, 874,85 грн. - 3% річних, 4398,05 грн. -пені та 1609,50 судового збору, у зв'язку з проплатою 8000,00грн. суми заборгованості 04.09.2012 р. При цьому, 3967,87грн. цієї суми була зарахована у рахунок попереднього боргу, а частина у рахунок останнього опалювального періоду (жовтень 2011р.- квітень 2012р.).
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на укладений між Комунальним підприємством "Теплопостачання міста Одеси" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія-2" договору на користування тепловою енергією №3217 від 01.11.2006р.,номер якого було змінено на №5452 згідно до п.1 Додаткової угоди №1. Відповідно до вищеназваного договору позивачем було виконано вчасно та в повному обсязі свої зобов'язання. Між тим, відповідач за фактично спожиту теплову енергію у період з 01 жовтня 2011р. по 01 червня 2012р. включно не розрахувався, в зв'язку з чим станом на час звернення позивача з позовом до суду у відповідача утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.
Представник відповідача у судовому засіданні визнав уточнені позовні вимоги щодо основного боргу. Просив розстрочити виконання рішення суду на шість місяців, посилаючись на складне матеріальне становище. Крім того, пояснив, що дійсно між сторонами укладено договір, в якому зазначено неправильно найменування відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія" замість найменування Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія - 2".
У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі і закінчувати розгляд справи. Заперечував проти розстрочки виконання рішення суду. Пояснив, що починається опалювальний сезон. У позивача є в наявності дуже великий борг перед газовими підприємства.
Враховуючи вимоги ст.22 ГПК України, суд приймає уточнення позовних вимог та розглядає справу у межах уточнених позовних вимог позивача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
01 листопада 2006 року між Комунальним підприємством "Теплопостачання міста Одеси" (надалі -теплопостачальна організація, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія-2" (надалі - споживач, відповідач) укладено договір на постачання теплової енергії №5452, згідно умов якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію, а споживач зобов'язується оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбаченими цим договором.
Згідно умов п.10.1 зазначеного вище договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2007р.
Умовами п.10.4 договору передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Оскільки, як вбачається з наявних матеріалів справи, жодною стороною не було заявлено про припинення дії вказаного договору або його перегляд, то договір є діючим.
Відповідно до п.2.1 договору визначено, що теплова енергія постачається споживачу на опалювання та гаряче водопостачання на об'єкти згідно додатку 1 до цього договору.
Пунктами 3.2.1, 3.2.2. договору встановлено обов'язок споживача: додержуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, що визначені в додатку 1, не допускаючи їх перевищення; виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, що передбачені цим договором.
Положенням п.6.1 договору встановлено, що розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації по тарифу 179,12грн. за 1 Гкал.
Згідно з п.6.2 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.
Умовами п.6.3 договору встановлено, що споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої та зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період.
Відповідно до п.6.4 договору, кінцевим терміном розрахунку за спожиту теплову енергію є 20 число місяця наступного за розрахунковим.
Згідно наданого позивачем розрахунку за відпущену теплову енергію на об'єкт відповідача, в порушення вимог зазначеного договору, останній вартість спожитої теплової енергії не сплатив у повному обсязі, в зв'язку з чим станом на час розгляду справи судом, у відповідача рахується заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію протягом періоду з 01 жовтня 2011 року по 01 червня 2012 року включно, у розмірі 199146,14грн.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Вищевказане цілком кореспондується з положеннями ст. 275 Господарського кодексу України, згідно якої за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. При цьому ч.2 ст.275 цього кодексу встановлено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Згідно з ч.6 ст.276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
У відповідності до ч.1 ст.277 абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно до п.40 „Правил користування тепловою енергією" затверджених Постановою Кабінету міністрів України №1198 від 03.10.2007р., споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Законом України "Про теплопостачання" визначено, що тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових.
Таким чином, тариф на теплову енергію, який встановлюється Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України, є сумою трьох тарифів, а саме тарифу на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. При цьому, тариф на послугу для кінцевого споживача Комісією не встановлюється.
Відповідно до положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги.
Отже, регулювання тарифів саме на комунальні послуги для кінцевих споживачів, згідно діючого законодавства, відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування.
Матеріали справи свідчать що, заборгованість відповідача за надані послуги теплопостачання за період з 01.10.2011 року по 01.06.2012 року, станом на час розгляду справи становить 199146,14грн., яка визначена на підставі тарифів, встановлених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 року № 1776 „Про затвердження тарифів на теплову енергію КП "Теплопостачання міста Одеси", згідно спожитого відповідачем обсягу теплової енергії, визначеного розрахунковим способом у відповідності до умов укладеного між сторонами договору і не заперечується представником відповідача.
Отже, відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором на постачання теплової енергії №5452 від 01.11.2006р., а саме: не розрахувався за фактично спожиту теплову енергію в повному обсязі.
Згідно ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 2 ст.218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення уточнених позовних вимог Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" та стягнення з відповідача 199146,14 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію.
Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Пунктом 7.2.3 договору сторони встановили, що за порушення строків виконання зобов'язання за договором, сторона, яка допустила прострочку сплачує на користь іншої сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої на суму простроченого зобов'язання за період прострочки. Пеня нараховується не більш ніж як за один рік з моменту коли грошове зобов'язання мало бути виконано.
Позивач просить стягнути із відповідача пеню згідно уточнення позовних вимог на підставі договору в сумі 4398,05 грн. та 3% річних в сумі 874,85грн.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та 3% річних, якщо інше не передбачено договором.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову, з урахуванням уточнених позовних вимог, щодо стягнення 3% річних в сумі 874,85грн. та пені у сумі 4398,05 грн.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач позов щодо підстав та предмету не спростував. Доказів, які б підтверджували сплату основного боргу на час звернення з позовом до суду та на час розгляду справи не надав, основний борг визнав.
Крім того, представник відповідача у судовому засіданні просив розстрочити виконання рішення суду у справі.
Відповідно до п.6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Згідно роз'яснення Вищого арбітражного суду №02-5/333 від 12.09.1996р. із змінами та доповненнями, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини сторін у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши додані до клопотання докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотанні відповідача про розстрочку виконання рішення суду, оскільки останнім не надано доказів, які би підтверджували виняткові обставини, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду. А знаходження боржника в тяжкому фінансовому стані, наявність різниці в тарифах, несвоєчасні розрахунки населення за теплопостачання не являється винятковими обставинами, які ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення суду. Така правова позиція і Вищого господарського суду України, викладена в постановах , зокрема: №10/1994 від 24.03.09., №11/141 від 15.01.09.; №13/295-07 від 04.11.08., №7/70 від 23.02.11. та інших. . При цьому, суд враховує і тяжкий фінансовий стан позивача та те, що надання розстрочки виконання рішення суду може привести до порушення майнових інтересів позивача як учасника цивільних відносин, яким були належно виконані взяті зобов'язання по договору, і те, що розстрочка виконання рішення суду може привести до невиконання зобов'язань стягувачем перед газопостачальниками.
Відповідно до ч.2 ст.218 ГК України, відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд відмовляє відповідачу в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду у даній справі.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст.22, 33,34,43,44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „Мрія-2" (65078, м.Одеса, вул. Терешкової, 21, код ЄДРПОУ 32895136) на користь Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси" (65110, м.Одеса, вул.Балківська, 1-Б та 65101, м.Одеса, вул.Варненська, 27, код ЄДРПОУ 34674102)
- 199146,14грн. -основного боргу;
- 4398,05грн. -пені,
- 874,85грн. -3% річних,
- 1609,50грн. -витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.
3.Відмовити в задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення підписано 22.10.2012р.
Суддя Брагіна Я.В.
Копію рішення надіслати:
1. КП „Теплопостачання міста Одеси" ( 65110, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б );
2. ТОВ "Мрія - 2" ( 65078, Одеса, вул. Терешкової, 21 ).