"16" жовтня 2012 р.Справа № 5017/2228/2012
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Брагіної Я.В.
при секретарі Стачук Т.В.
за участю представників:
від позивача: Якубова Л.М., довір. від 16.03.12.;
від відповідача: Костін А.Є., довір.від 03.09.12.;
розглянув справу
за позовом: Комунального підприємства „Житлово-комунальний сервіс „Порто-Франківський (м.Одеса)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Геворг" (м. Одеса )
про стягнення 18857,79грн.
Спір розглядався у більш тривалий сток за клопотанням сторони відповідно до ст.69 ГПК України.
У засіданні суду 15.10.12. оголошувалась перерва до 16.10.12 на підставі ст.77 ГПК України.
Комунальне підприємство „Житлово-комунальний сервіс „Порто-Франківський" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Геворг" про стягнення 18857,79грн., обгрунтовуючи вимоги розрахунком боргу, претензією та ст. 526 ЦК України, ст.176 ЖК України, Законом України „Про житлово-комунальні послуги".
Представник позивача в засіданні суду підтримав позовні вимоги. Пояснив, що відповідач ухиляється від укладення договору з позивачем. Послуги розраховувалися згідно тарифів. Борг виявили працівники Контрольно-ревізійного відділу в м.Одесі Контрольно-ревізійного управління в Одеській області. Надати акт КРУ в оригіналі та в повному обсязі, тобто з додатками неможливо, тому що не зберігся у позивача. Інших доказів, які б підтверджували надання послуг відповідачу у позивача немає.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову. Заперечення виклав письмово. Пояснив, що відповідно до Закону України „Про житлово-комунальні послуги" підставою для нарахування житлово-комунальних послуг є договір, укладений між сторонами. У 2008 році договір про надання житлово-комунальних послуг між сторонами не укладався і пропозиція позивачем про укладення договору з відповідачем не надсилалась. Копія акту КРУ не являється доказом того, що позивач відповідачу надавав послуги та які саме послуги. Із розрахунку позивача взагалі неможливо встановити за які послуги нараховано борг. При цьому, позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
Дійсно, відповідно до ч.5 п.3 ст.20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний сплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
А відповідно до ст.68 ЖК України квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісячно в строки, встановлені Радою Міністрів Української РСР.
Проте, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову враховуючи наступне.
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 ЦК України).
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.903 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.16 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", договір між сторонами є основою для регулювання взаємовідносин між суб'єктами житлово-комунальних послуг. Договором визначаються порядок надання послуг, їхні кількісні та якісні показники.
Обов'язок виконавця послуг підготувати та надати потенційному споживачу договір (ч.3 п.1 ст.20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги").
Проте, позивач не надав доказів, які б підтверджували укладення договору між сторонами про надання житлово-комунальних послуг, а також не надав доказів, які б підтверджували надіслання відповідачу пропозиції про укладення договору на 2008 рік.
Не надано позивачем і доказів, що підтверджули би надання житлово-комунальних послуг відповідачу.
Розрахунок позивача щодо стягуваної суми не являється доказом, що підтверджував би надання житлово-комунальних послуг позивачем відповідачу, бо складений в односторонньому порядку. До того ж, розрахунок не обґрунтований, не зазначено за які послуги здійснено нарахування боргу (а.с.5).
Тому враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Позивач не довів тих обставин, на які посилався в позові.
Суд не приймає доводи позивача, викладені в позові, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, зокрема, відсутністю договору, укладеного між сторонами про надання житлово-комунальних послуг та доказів, що підтверджували би надання послуг.
Також суд не приймає як належний доказ, що підтверджує надання житлово-комунальних послуг позивачем відповідачеві копію акту Контрольно-ревізійного відділу в м.Одесі про результати ревізії фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства „Житлово-комунальний сервіс „Порто-Франківський" за період із 01.05.08. по 31.12.09. від 06.05.10., тому що зазначений акт не містить взагалі посилань на конкретні первинні документи, на підставі яких було зроблено висновок про заборгованість відповідача перед позивачем. Оригіналу акту відповідачем не надано. При цьому, в акті зазначено, що із власниками нежитлових приміщень було укладено договори, що протирічить матералам справи та поясненням представника позивача, який пояснював, що договір про відшкодування житлово-комунальних послуг із відповідачем на 2008 рік не укладався і такий відсутній у позивача.
Не приймає суд як належний доказ, що підтверджував би надання житлово-комунальних послуг позивачем відповідачу у 2008 році - акт від 05.09.12. (а.с.40), тому що складений в односторонньому порядку та у 2012 році, тоді як позивач просить стягнути борг з відповідача за надані послуги у 2008 році. При цьому, в акті не зазначено ні площу прибудинкової території, ні вартість послуг.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1.В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення підписано: 22.10.12
Суддя Брагіна Я.В.
Копію рішення надіслати:
1. КП "Житлово-комунальний сервіс "Порто-Франківський (65023, м.Одеса, вул.Льва Толстого, 5.);
2.ТОВ "Геворг"(65026, м. Одеса, вул. Гаванна, 10/12)