79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
16.10.12 Справа№ 5015/3277/12
За позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», м. Львів
до відповідача: Львівського комунального підприємства «Центральне», м. Львів
про стягнення заборгованості в сумі 5 532,71 грн.
Суддя Коссак С.М.
при секретарі Кміть М.Б.
Представники:
Від позивача: Шевчик О.І. -представник за довіреністю № 06-6407 від 31.08.2012р.;
Від відповідача: Курек А.М. - представник за довіреністю № 341 від 06.09.2012р.
Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" до Львівського комунального підприємства "Центральне" про стягнення заборгованості в сумі 5 532,71 грн.
Ухвалою суду від 06.08.2012р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 21.08.2012р.
В судовому засіданні 21.08.2012р. представнику позивача роз'яснено права та обов'язки передбачені статтями 20, 22 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не поступало. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами, про що подав клопотання.
З підстав зазначених в ухвалі суду від 21.08.2012р. розгляд справи відкладено на 11.09.2012 р.
В судовому засіданні 11.09.2012р. представнику відповідача роз'яснено права та обов'язки передбачені статтями 20, 22 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не поступало. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами, про що подав клопотання. В судовому засіданні 11.09.2012р. оголошувалась перерва до 02.10.2012р.
Ухвалою суду від 02.10.2012р. продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 10.10.2012р., а ухвалою суду від 10.10.2012р. розгляд справи відкладено на 16.10.2012р.
В судовому засіданні 16.10.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав, в судовому засіданні 10.10.2012. подав акт звірки взаємних розрахунків від 09.10.2012р., з якого вбачається, що станом на 01.10.2012р. заборгованість ЛКП «Центральне» перед ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»становить 0,00 грн. Також подав розрахунок заборгованості ЛКП «Центральне»за спожитий газ згідно договору №ТЕ29Н станом на 08.10.2012 р. , з якого вбачається про відсутність заборгованості.
В судове засідання 16.10.2012р., відповідач явку повноважного представника забезпечив, зазначив що 09.08.2012р. відповідачем було погашено основну заборгованість в сумі 4 294,47 грн. і подано заяву-клопотання (вх.23106/12 від 16.10.2012р.), я кому не заперечує проти стягнення штрафних санкцій у сумі 953,33 грн. пені, 96,76 -інфляційних втрат, 187,95 грн. 3% річних.
У судовому засіданні 16.10.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази судом встановлено таке.
30.09.2011р. між Публічним акціонерним товариством «Львівгаз»(постачальник) - позивач по справі та Львівським комунальним підприємством «Центральне»(покупець) - відповідач по справі, було укладено договір № ТЕ-29Н купівлі-продажу природного газу(надалі -договір).
Відповідно розділу ХІІ договору, невід'ємною частиною договору є додаток № 1 та інші додатки та додаткові угоди, які будуть укладені у майбутньому.
Відповідно до п.1.1. договору, постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в п.1.2. договору.
Постачальник передає покупцю в період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. природний газ (надалі-газ) з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 57,6 тис.куб.м.(п.1.2. договору).
Відповідно до п. 4.1. договору, остаточний розрахунок за фактично спожиті обсягу газу здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
20.01.2012р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 4 до договору № ТЕ-29Н від 30.09.2011р.
Відповідно до абзацу 3 п.4.6. додаткової угоди № 4, у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач ( відповідач - за позовом) проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного розрахунковим.
Позивач свої зобов'язання згідно умов договору виконав, що підтверджується актами приймання-передачі за період з листопада 2011р. по березень 2012р., підписаних сторонами, без жодних застережень.
Проте відповідач не виконав договірних зобов'язань належним чином, в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 4 294,47 грн. станом на день звернення з позовною заявою до суду.
Однак, після звернення позивача до суду, відповідач оплатив основну заборгованість в сумі 4 294,47 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 09.10.2012р. підписаних сторонами, без жодних застережень, що станом на 01.10.2012р. заборгованість ЛКП «Центральне» перед ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»становить 0 ,00 грн.
За таких обставин, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення 4 294,47 грн. основного боргу, у зв'язку з відсутністю предмету спору відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
За неналежне виконання умов договору позивач просить стягнути з відповідача 953,33 грн. -пені, 96,76 грн.- інфляційних втрат, 187,95 грн. -3% річних., яка визнається відповідачем (заява-клопотання вх..23206/12 від 16.10.2012р.).
Cтаном на день розгляду справи доказів повного погашення заборгованості сторонами до суду не подано.
При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору про купівлі-продажу природного газу в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.
Отже суд, приходить до висновку припинити провадження в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 4 294,47 грн. у зв'язку з оплатою відповідачем заборгованості на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.
Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Штрафними санкціями, згідно з ч.1 статтею 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.7.3.1. договору, у разі порушення покупцем (відповідачем) умов п.4.1 договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу.
Суд, здійснивши перерахунок пені, встановив,що при нарахуванні пені позивачем було допущено математичну помилку, також в деяких випадках нарахування пені починалося з вихідного дня (неділі), враховуючи це, стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 807,53 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, здійснивши перерахунок трьох процентів річних, дійшов до висновку, що стягненню з відповідача підлягає сума 160,75 грн.
Щодо нарахування інфляційних втрат, то , відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік), прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату, а середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається с наступного місяця -червня.
Суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат, встановив, що їх нарахування у відповідності до зазначеного вище листа Вищого господарського суду України стосовно заборгованості, повинно здійснюватись з урахуванням індексу інфляції і також дефляції, також в середньому за місяць. Таким чином, суд встановив, що сума інфляційних втрат становить 6,63 грн., які підлягають стягненню.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, в частині стягнення основного боргу в розмірі 4 294,47 грн. провадження у справі припинити, стягнути з відповідача 807,53 грн. -пені, 160,75 грн -3% річних та 3,63 грн. -інфляційних втрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Відповідно п. 4.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом пунктів 4 і 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір»припинення провадження у справі і залишення без розгляду тягнуть за собою повернення сплачених сум судового збору, а також пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011 року № 01-06/1175/2011, а тому сума судового збору в розмірі 1 246,62 грн. (1 248,12 грн. - 1,50 грн.(недоплаченного судового збору) = 1246,62 грн.) повертається позивачу.
Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №5838 від 31.07.2012 року на суму 1 608,00 грн. про сплату судового збору, хоча розмір судового збору, який підлягає до сплати становить 1609,50 грн.., тобто не доплатив 1,50 грн.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір стягується пропорційно задоволенню позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 7 Законом України "Про судовий збір", ст.ст.179,, 193, 229, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 15, 509, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 626 629, Цивільного кодексу України та ст.ст. 1, 33, 34, 44, 49, 69, 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Львівського комунального підприємства «Центральне»(79019, м. Львів, вул. Удатного, 7; ідентифікаційний код 22333423) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»(79039, м.Львів, вул. Золота, буд.42, ідентифікаційний код 03349039) 807,53 грн. -пені, 160,75 грн. -3 % річних, 6,63 грн. -інфляційніх втрат та 283,34 грн. -судового збору.
3. В частині стягнення 4 294,47 грн. основного боргу провадження припинити.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Повернути на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»(79039, м.Львів, вул. Золота, буд.42, ідентифікаційний код 03349039) з Державного бюджету України 1 246,62 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням №5838 від 31.07.2012 р.
5. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.
Повне рішення складено 22.10.2012р.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Коссак С.М.