"05" липня 2012 р. Справа № 5016/1074/2012(9/26)
за позовом: Новофедорівської сільської ради Березанського району Миколаївської області /57437, Миколаївська обл., Березанський район, с. Новофедорівка, вул. Горького, 54/
до відповідача: Селянського фермерського господарства "Хорс" /57437, Миколаївська обл., Березанський район, с. Новофедорівка, вул. Гагаріна, 42/
про стягнення 4419, 47 грн.
Суддя Бездоля Д.О.
Представники:
від позивача: Степаненко Н.В. -голова (рішення від 24.11.10р. № 1)
від відповідача: Олійник К.В. (довіреність від 25.06.12р.)
СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 3442,29 грн. основного боргу, 873,90 грн. пені, 103,28 грн. 3% річних, 300,00 грн. оплати послуг адвоката та 1641,00 грн. судового збору.
Заявлений позов позивач обґрунтовує несплатою відповідачем протягом 2009-2010 років орендних платежів згідно з договорами оренди земельної ділянки від 01.01.09р. та від 01.01.10р.
Відповідач проти задоволення позову позивача заперечив, мотивуючи це наступним: відповідач земельною ділянкою не користувався, акт прийому-передачі земельної ділянки між сторонами не підписувався; земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту, а отже позивач не є повноважним органом укладати договори оренди щодо цієї земельної ділянки; відсутня невід'ємна частина договору оренди -викопіювання земельної ділянки; щодо договорів оренди не була проведена державна реєстрація.
В судовому засіданні позивач пояснив суду, що він не приймав рішення про передачу відповідачу в оренду земельної ділянки, яка розташована за межами с. Федорівка в межах території позивача. Договори оренди від 01.01.09р., від 01.01.10р. укладались позивачем за наявності усного погодження в.о. голови районної державної адміністрації. Ці договори не проходили державної реєстрації, оскільки технічна документація не виготовлялась. Договори зареєстровані в журналі реєстрації договорів по Новофедорівській сільській раді. Акт встановлення меж не виготовлявся, земельна ділянка використовується в тих межах, які були при радгоспі «Примор'є»згідно індексо-кадастрової карти. Користування землею в Україні є платним, тому за фактичне використання до бюджету має надійти плата від землекористувача. Пільг по сплаті орендної плати законодавством України не передбачено, земельний податок є бюджетоутворюючим для позивача.
Дані пояснення відібрані судом у позивача в письмовому вигляді та залучені до матеріалів справи.
Ухвалою від 15.06.12р. провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 05.07.12р. о 11 год. 00 хв.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, суд -
01.01.09р. позивач в особі сільського голови Степаненко Н.В., без прийняття відповідного рішення ради про передачу в оренду земельної ділянки, підписав з відповідачем договір оренди землі.
Державна реєстрація цього договору в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.98р. № 2073, здійснена не була. Дана обставина, окрім самого договору (а.с. 7-8), підтверджується поясненнями обох сторін. Вказаний договір був зареєстрований лише у реєстрі договорів оренди Новофедорівської сільської ради, про що вчинений запис від 29.01.09р. за № 205.
Предметом даного договору є: передача позивачем в оренду відповідачу земельної ділянки загальною площею 2,80 га, яка знаходиться за межами населеного пункту -с. Федорівка на території позивача, для обслуговування господарчого приміщення. Орендна плата за цим договором складає 1671,82 грн. на рік, яка сплачується не пізніше 15.08.09р., за прострочення оплати договором передбачена пеня в розмірі 0,03% від простроченої суми за кожний день прострочення (пункти 1, 2, 9, 11, 14 договору).
Акт прийому-передачі вказаної земельної ділянки позивачем відповідачу сторонами не підписувався, що підтверджується поясненнями обох сторін.
Відповідач орендну плату позивачу за цим договором не сплачував, що підтверджується обома сторонами.
01.01.10р. позивач в особі сільського голови Степаненко Н.В., без прийняття відповідного рішення ради про передачу в оренду земельної ділянки, підписав з відповідачем договір оренди землі.
Державна реєстрація цього договору в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.98р. № 2073, здійснена не була. Дана обставина, окрім самого договору (а.с. 9-10), підтверджується поясненнями обох сторін. Вказаний договір був зареєстрований лише у реєстрі договорів оренди Новофедорівської сільської ради, про що вчинений запис від 19.02.10р. за № 295.
Предметом даного договору є: передача позивачем в оренду відповідачу земельної ділянки загальною площею 2,80 га, яка знаходиться за межами населеного пункту -с. Федорівка на території позивача, для обслуговування господарчого приміщення. Орендна плата за цим договором складає 1770,47 грн. на рік, яка сплачується не пізніше 15.08.10р., за прострочення оплати договором передбачена пеня в розмірі 0,03% від простроченої суми за кожний день прострочення (пункти 1, 2, 9, 11, 14 договору).
Акт прийому-передачі вказаної земельної ділянки позивачем відповідачу сторонами не підписувався, що підтверджується поясненнями обох сторін.
Відповідач орендну плату позивачу за цим договором не сплачував, що підтверджується обома сторонами.
Спір по справі виник з причин того, що позивач вважає, що відповідач, як орендар за договорами оренди, в порушення договірних умов не сплатив йому орендну плату, а відповідач проти цього заперечує, вказуючи, що договори оренди земельної ділянки виконанню не підлягають, а земельна ділянка в оренду йому взагалі не передавалась.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позов позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі»(норми застосовуються станом на час укладення договорів оренди від 01.01.09р., від 01.01.10р.) відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до ч. 1 ст. 210 Цивільного кодексу України (норми застосовуються станом на час укладення договорів оренди) правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Згідно з ч. 2 ст. 631 Цивільного кодексу України договір набирає чинності з моменту його укладення.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Згідно з ст.ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.
Згідно з ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції станом на 01.01.09р.) право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції станом на 01.01.10р.) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Таким чином, наведеними нормами права законодавець чітко визначив, що договір оренди земельної ділянки є чинним (укладеним) з моменту його державної реєстрації.
Натомість, судом встановлено, що державна реєстрація договорів оренди від 01.01.09р. та від 01.01.10р. здійснена не була, а тому суд вважає, що на підставі цих договорів у сторін не виникло жодних зобов'язань.
За цих обставин, у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення позову позивача, заявленого згідно з умовами вказаних договорів на підставі ст. 525, 526, 624, 625, 629 Цивільного кодексу України, ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду землі»передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарським судом встановлено, що акт приймання-передачі земельної ділянки сторонами не підписувався.
На підтвердження обставин передачі позивачем відповідачу цієї земельної ділянки позивачем наданий суду лише акт від 04.07.12р. №755 про обстеження використання земельної ділянки (підписаний членами виконавчого комітету В.Ф. Караульний, Ю.А. Цуканов, землевпорядником І.Я. Талько), в якому вказано, що дана земельна ділянка використовується відповідачем в період з 2000 року по даний час.
Дана довідка не приймається судом як належний доказ передачі позивачем відповідачу в оренду земельної ділянки за договорами оренди від 01.01.09р., від 01.01.10р., оскільки законом чітко визначено, що цим доказом має бути саме акт прийому-передачі. Тим більш, що зміст вказаної довідки суперечить іншим матеріалам справи, зокрема договору від 07.04.11р. № 132 про внесення плати за фактичне землекористування суб'єктом господарювання, укладеному між Березанською районною державною адміністрацією Миколаївської області та громадянкою Олійник К.В., п. 8 договору оренди земельної ділянки від 01.01.10р., поясненням відповідача та самим позовним вимогам позивача про стягнення орендної плати за період саме 2009-2010 років. Інших доказів передачі земельної ділянки відповідачу позивачем суду не подано.
Господарський суд вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами обставину передачі позивачем відповідачу земельної ділянки в оренду за договорами від 01.01.09р., від 01.01.10р. та відповідно володіння та користування останнім цією земельною ділянкою згідно цих договорів, а тому підстав для задоволення позову позивача немає.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (норми застосуються на час укладення договорів від 01.01.09р., від 01.01.10р.) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок; надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Разом з цим, господарським судом встановлено, що договори оренди від 01.01.09р., від 01.01.10р. були підписані позивачем в особі сільського голови Степаненко Н.В. без прийняття відповідного рішення ради про передачу в оренду земельної ділянки, а отже без належних правових підстав, що суперечить чинному законодавству України.
Крім цього, відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
Згідно з ч. 7 ст. 93 Земельного кодексу України орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.
Відповідно до абз. 1 п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Господарським судом встановлено, що земельна ділянка, яка є предметом договорів оренди від 01.01.09р., від 01.01.10р., знаходиться за межами населеного пункту -с. Федорівка на території позивача. Позивач не подав суду доказів, що на цій земельній ділянці розташовані об'єкти комунальної власності позивача.
З цих підстав, господарський суд вважає, що позивач взагалі не мав повноважень підписувати зазначені договори оренди з відповідачем, а отже позивач немає у спірних правовідносинах прав та охоронюваних законом інтересів, що підлягають судовому захисту. На підтвердження іншого позивачем не подано суду жодного доказу.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають покладенню на позивача.
Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повне рішення складено 06.07.2012р.
Суддя Д.О.Бездоля