Справа: № 2518/2-а-6887/11 Головуючий у 1-й інстанції: Шляхов В.І.
Суддя-доповідач: Межевич М.В.
Іменем України
"16" жовтня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого -судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області на постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 10 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання дій (бездіяльності) незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У порядку скороченого провадження постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 10 червня 2011 року позов задоволено частково, а саме: визнано неправомірними дії відповідача щодо виплати грошової допомоги ОСОБА_2 в меншому розмірі ніж передбачено ст. 37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та зобов'язано відповідача провести ОСОБА_2 перерахунок щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до ст. 37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та здійснити відповідні виплати з 25.02.2011 року по 10.06.2011 року, за виключенням виплачених сум за вказаний період.
Управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до ст. 37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивач постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю та відповідно до ст. 37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на отримання щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 30% мінімальної заробітної плати.
Відповідач виплачував позивачу грошову допомогу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 836 від 26 липня 1996 року у розмірі, меншому ніж той, що встановлений ст. 37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача у спірних правовідносинах є порушеними та підлягають поновленню.
Згідно з ст. 37 Закону України № 796-ХІІ громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати.
Проте, відповідачем неправомірно застосовувались положення підзаконних актів - постанов Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та від 25.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», які істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача.
Отже, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, суд першої інстанції дійшов висновку, що у даному випадку застосуванню підлягає саме Закон України № 796-ХІІ, а не зазначені постанови Кабінету Міністрів України.
Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з висновком суду першої інстанцій щодо необхідності здійснення виплат у розмірах, визначених Законом № 796-ХІІ.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, п. 2 ч. 1 ст. 197, ст.ст. 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області залишити без задоволення, а постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 10 червня 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Межевич М.В.
Судді: Земляна Г.В.
Сорочко Є.О.