Справа: № 2а-6693/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В.
Суддя-доповідач: Романчук О.М
Іменем України
"09" жовтня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Романчук О.М.,
Суддів: Глущенко Я.Б.,
Шелест С.Б.,
при секретарі Воронець Н.В.
розглянувши в судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 листопада 2011 року № 0011271703 (а.с.1, 8-11).
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2012 року позовні вимоги задоволено (а.с.66-68).
Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач по справі подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 03.12.2009 року (реєстраційний номер в Реєстрі 4571) з реєстраційним написом Київського міського бюро технічної інвентаризації від 10.12.2009 року на ньому ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) являється власником нежилих приміщень з № 1 по № 14 (групи приміщень № 94 - 95) в літ. Б, загальною площею 194,50 кв.м., у багатоквартирному житловому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, що не заперечувалось відповідачем.
24 листопада 2011 року ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України було прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0011271703 (форми «Ф»), яким ОСОБА_3 визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на землю з фізичних осіб»в розмірі 9 280, 50 грн. (а.с.12).
Згідно розрахунку, доданого до податкового повідомлення-рішення, період сплати податку з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, площа - 0,009992 га. (а.с.13).
З матеріалів справи вбачається, що підставою для проведення відповідачем нарахування позивачу земельного податку за 2011 рік була відповідь Комунального підприємства Печерської районної у м. Києві ради по утриманню житлового господарства «Хрещатик»від 07.11.2011 року № 746/11 надана на запит податкової інспекції від 28.10.2011 року № 39558/3-0/17-311 з питань надання інформації щодо загальної площі будинку, загальної площі земельної ділянки, локального коефіцієнту земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2.
Згідно відповіді загальна площа будинку становить 2 557,2 м2, площа земельної ділянки - 1 324 м2, локальний коефіцієнт - 1,5. Додатково КП УЖГ «Хрещатик»зазначило, що за нежитлові приміщення, які знаходяться у власності юридичних або фізичних осіб, в тому числі за нежитлове приміщення, що знаходиться у власності ОСОБА_4, Комунальне підприємство земельний податок не сплачує.
З огляду на це, ДПІ у Печерському районі м. Києва у відповідності до п. 287.8 ст. 287 Податкового кодексу України розрахувало пропорційну частку земельної ділянки, яка припадає на нежитлове приміщення, зареєстроване за ОСОБА_4, а саме: 194,5х1324/2557 = 99, 90 м2. Базова вартість 1 кв.м. земельної ділянки згідно з рішенням Київської міської ради «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення»від 26.07.2007 року № 43/1877 становить 1975,3 - (економіко-планувальна зона № 60), локальний коефіцієнт - 1,5, коефіцієнт функціонального використання - 2,5, коефіцієнти індексації - 1,028, 1,152, 1,059, ставка податку - 1%. Таким чином, загальна сума нарахованого відповідачем земельного податку за 2011 рік склала 9 280, 50 грн. (1975,3x99,90x2,5x1,5x1,028x1,152x1,059x1%).
Не погоджуючись із спірним податковим повідомленням-рішенням від 24.11.2011 року № 0011271703 позивач оскаржила його в адміністративному порядку, шляхом подання скарг до ДПА у м. Києві та ДПС України, за розглядом яких останніми вказану скаргу залишено без задоволення.
Судом першої інстанції також було встановлено і те, що згідно іншої відповіді КП УЖГ «Хрещатик»від 13.04.2012 року № 275, наданій на звернення позивачки від 22.03.2012 року б/н, Комунальне підприємство пояснило, що при розрахунку суми земельного податку воно керується даними довідки Київського міського управління земельних ресурсів від 08.11.2000 року № 717, де вказано, що площа земельної ділянки будинку АДРЕСА_2 становить 1324,0 кв. м. КП УЖГ «Хрещатик»запропонувало позивачу звернутися до Головного управління земельних ресурсів Київської міської ради з питань виділення меж земельної ділянки, що припадає на нежитлові приміщення, та проведення її грошової оцінки (а.с.21).
Так, відповідно до листа Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.10.2011 року № 03-85/29884 щодо надання інформації про земельну ділянку позивачку повідомлено про те, що згідно даних автоматизованої системи ПК «Кадастр»реєстрація земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, відсутня (а.с.20).
З матеріалів справи вбачається, що 25 січня 2011 року та 17 квітня 2012 року позивачем до канцелярії ДПІ у Печерському районі м. Києва подано податкову звітність про суми доходів отриманих за 2010 і 2011 роки, в якій, зокрема, задекларована відсутність доходів від здійснення підприємницької діяльності. Невикористання позивачем придбаних нежилих приміщень АДРЕСА_2 в цілях здійснення будь-якої господарської діяльності підтверджується також Актом від 07.05.2012 року, складеним працівниками КП УЖГ «Хрещатик»за результатами розгляду звернення ОСОБА_3 щодо обстеження таких приміщень (а.с.22, 23-24, 25-28).
Позивач вважаючи, що її права порушено звернулася до суду про скасування податкового повідомлення-рішення.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно зі ст.269 Податкового кодексу України платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі.
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України).
Відповідно до п.286.6 ст.286 Податкового кодексу України на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.
Згідно з п.287.8 ст.287 Податкового кодексу України встановлено, що власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Відповідно до п.286.1 ст.286 цього Кодексу підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України визначено що нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному ст. 58 цього Кодексу.
Разом з тим, у ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону (пп. 14.1.42. п. 14.1 цієї статті);
- «земельний податок» - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу) (пп. 14.1.72. п. 14.1 цієї статті);
- «землекористувачі»- юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп. 14.1.73. п. 14.1 цієї статті).
Отже, враховуючи положення п.1.1 ст.1 Податкового кодексу та ст.ст.2 і 3 Земельного кодексу України, слідує, що для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого в порядку встановленому Земельним кодексом України.
Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст.126 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно ст.42 Земельного кодексу України (Земельні ділянки багатоквартирних жилих будинків) земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.
Як встановлено судом першої інстанції, та вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано жодних доказів того, що позивач набув статус власника або землекористувача щодо частини земельної ділянки площею 99,90 кв.м. під багатоквартирним жилим будинком, де знаходиться належне йому нежитлове приміщення та доказів належності йому вказаної земельної ділянки на праві власності чи праві користування або виділення її в якості прибудинкової території.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність донарахування позивачу плати за землю спірним податковим повідомленням-рішенням, з яким погоджується колегія суддів.
З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2012 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Романчук О.М
Судді: Глущенко Я.Б.
Шелест С.Б.