Справа: № 2-а-5449/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.
Суддя-доповідач: Романчук О.М
Іменем України
"09" жовтня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Романчук О.М.,
Суддів: Глущенко Я.Б.,
Шелест С.Б.,
при секретарі Воронець Н.В.
розглянувши в судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 серпня 2012 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Прімум»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.03.2012 № 0001342312 та № 0001352312, -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.03.2012 № 0001342312, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 48717 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 6264 грн. - всього на суму 54981 грн., а також скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.03.2012 № 0001352312, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 60896 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 7829 грн. - всього на суму 68725 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 серпня 2012 року позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач по справі подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Судом першої інстанції встановлено, що 23.02.2012 року ДПІ у Шевченківському районі міста Києва, за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Фірма «Прімум»проведеної на підставі постанови слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі міста Києва від 12.07.2011 було складено акт № 175/23-12/37026141.
Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на 60896 грн., а також порушення пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України та, як наслідок, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на 48717,00 грн.
З акту перевірки вбачається, що підставою для висновку податкового органу про порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на 60896 грн., а також пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що відповідає п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 48717 грн., стала встановлена ним нікчемність вказаних домовленостей внаслідок порушення кримінальної справи № 330101-11 відносно ОСОБА_3, в діях якого вбачаються ознаки складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України - фіктивне підприємництво, тобто придбання фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, ТОВ «Промінь АС», з метою прикриття незаконної діяльності - ухилення від сплати податків суб'єктів господарювання.
14.03.2012 року на підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:
- № 0001352312, яким у зв'язку з порушенням пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 60896 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7829 грн.
- № 0001342312, яким у зв'язку з порушенням пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 48717 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6264 грн.;
Позивач вважає, що підприємством з дотриманням вимог податкового законодавства було визначено податкові зобов'язання, а тому податкові повідомлення-рішення є протиправними.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.
Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво синтетичного каучуку, інші види оптової торгівлі, виробництво гумових шин, покришок та камер, оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям, виробництво інших гумових шин, відновлення протектора гумових шин та покришок.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Промінь АС»поставило позивачу товари (гумово - технічні вироби для тракторів) на загальну суму 292300 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 48717,67 грн.), що підтверджується належним чином оформленими рахунками, видатковими та податковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи. Позивач надані товари оплатив повністю, в тому числі сплативши у їх ціні податок на додану вартість у розмірі 48717,67 грн., що підтверджується виписками банку з відмітками про їх виконання.
Так, на підтвердження реальності спірних господарських операцій позивачем до матеріалів справи залучено:
- договір перевезення вантажів автомобільним транспортом, актом здачі-прийому робіт, вантажно-митними деклараціями, рахунками-фактурами, довіреностями на отримання товару, видатковими та податковими накладними, які були складені під час реалізації позивачем товарів, поставлених ТОВ «Промінь АС», на користь третіх осіб;
- договір про надання складських послуг від 01.09.2010 №1/09, за яким ТОВ «Фірма «Прімум»передавало на відповідальне зберігання ВАТ «Київський завод гумових та латексних виробів»товар, поставлений ТОВ «Промінь АС»;
- листи від 30.07.2012 №124 ТОВ «Київський завод гумових та латексних виробів»та від 23.07.2012 ТОВ «Руслан -Комплект»про підтвердження отримання товару останніми.
Також, з матеріалів справи вбачається, що юридична особа ТОВ «Промінь АС»станом на час вчинення спірних господарських операцій був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, був зареєстрований платником податку на додану вартість.
Так, відповідно до п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно із абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до частин 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»вiд 16.07.1999 року № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, визначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до п. 2.4. первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Отже, для підтвердження включення витрат за отримані товари до складу валових витрат необхідні належним чином оформлені документи.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до абз.2 п. 2.1 Положення господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Відтак, наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому, господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.
Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент здійснення розглядуваних господарських операцій та формування позивачем спірних сум податкового кредиту), яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.
Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.п 7.4.5. п. 7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
В силу ж п.п 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.
Виходячи із системного аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, тобто для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
За відсутності факту здійснення господарської операції, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Разом з тим, відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити такі обставини:
- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала);
- відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції (наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо);
- відсутність можливості здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо та інші обставини.
Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
Відповідно п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Згідно з пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.
Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Як встановлено судом, сума ПДВ у розмірі 48717 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Промінь АС». На момент складання вказаних податкових накладних ТОВ «Промінь АС»було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також зареєстроване платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у нього права на складання податкових накладних.
Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 48717 грн., віднесена ТОВ «Фірма «Прімум»до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядку заповнення податкової накладної № 165 та № 969.
Також судом першої інстанції вірно встановлено, що валові витрати позивача на суму 60896 грн., за правочинами укладеними з ТОВ «Промінь АС»підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, реальність вказаних господарських операцій, їх пов'язаність з господарською діяльністю позивача та факт подальшої реалізації придбаного у вказаного контрагента товару третім особам підтверджується також залученими до матеріалів справи договором перевезення вантажів автомобільним транспортом, актом здачі-прийому робіт, договором про надання складських послуг, вантажно-митними деклараціями, рахунками-фактурами, довіреностями на отримання товару, видатковими та податковими накладними.
Посилання відповідача на порушення кримінальної справи № 330101-11 відносно ОСОБА_3., в діях якого вбачаються ознаки складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України - фіктивне підприємництво, тобто придбання фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема ТОВ «Промінь АС», з метою прикриття незаконної діяльності -ухилення від сплати податків суб'єктів господарювання, колегією суддів не береться до уваги, оскільки, факт вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробка документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Промінь АС»податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в акті перевірки висновок ДПІ у Шевченківському районі міста Києва про порушення ТОВ «Фірма «Прімум»пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи. Також вважає безпідставним та необґрунтованим висновок акту перевірки про порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 серпня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено: 12 жовтня 2012 року.
Головуючий суддя Романчук О.М
Судді: Глущенко Я.Б.
Шелест С.Б.