"09" жовтня 2012 р. м. Київ К-12732/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)
СуддівГашицького О.В.
Мороз Л.Л.
провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до військової частини А 0197 про визнання бездіяльності неправомірною за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2010 року,
У листопаді 2008 року ОСОБА_4 у Чернігівському окружному адміністративному суді пред'явив позов до військової частини А 0197 про визнання бездіяльності неправомірною.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у листопаді 2007 року він звернувся до командира військової частини А 0197 з рапортом, в якому висловив прохання про надання йому та членам його сім'ї службового житлового приміщення, а в разі відмови в наданні службового житлового приміщення, просив надати йому орендоване військовою частиною житло з метою забезпечення ним його та членів його сім'ї.
Проте, відповіді у встановлені терміни на рапорт він не отримав. Військова частина А 0197 службовим житлом його не забезпечила і не передала йому у користування орендоване житло.
Вважає, що бездіяльністю при розгляді його рапорту та прийнятті рішення військова частина А 0197 порушила його права визначені статтями 3, 6, 8, 17, 21, 22, 24, 40, 47, 48 Конституції України, статтями 1-2, 2, 12 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", статтями 9, 10 Закону України "Про інформацію".
Просив визнати таку бездіяльність відповідача неправомірною.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2009 року, залишеною без зміни ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2010 року, в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_4 подав касаційну скаргу. Посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
При розгляді даної справи суди попередніх інстанцій правильно визначилися з предметом спору та до спірних правовідносин застосували чинне законодавство, яке регулює порядок розгляду звернень військовослужбовців ЗС України.
Згідно з пунктом 4.5.2 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 листопада 1998 року № 400 (далі -Інструкція) рішення чи доручення щодо виконання документів дається у формі резолюції командира (начальника). Відповідно пункту 4.5.7. Інструкції документи можуть бути із зазначенням і без зазначення строку виконання.
Строки виконання можуть бути вказані у самому документі або встановлені актами законодавства.
Відповідно пункту 119 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-Х1V, усі пропозиції, заяви чи скарги розглядаються і вирішуються у строк не більше одного місяця з часу їх отримання, а ті, що не потребують додаткового вивчення й перевірки, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів з часу їх надходження. Якщо у місячний строк вирішити порушені у зверненні питання неможливо, командир встановлює новий строк, про що сповіщається військовослужбовець, який подав звернення. При цьому загальний строк розгляду пропозиції, заяви чи скарги не може перевищувати сорока п'яти днів.
Згідно з абзацом другим пункту 120 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України командир, який допустив несправедливість або незаконні дії щодо підлеглих за подання пропозиції, заяви чи скарги, несе відповідальність згідно із законами України.
Судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено, що ОСОБА_4 на час виникнення спірних правовідносин проходив військову службу в Північному територіальному управлінні пожежної безпеки та звернувся до командира військової частини А 0197 з рапортом від 15 листопада 2007 року № 357 з проханням надати службове жиле приміщення або орендоване житло з метою забезпечення ними його та членів його сім'ї.
Рапорт ОСОБА_4 розглянуто у встановленому порядку та 27 листопада 2007 року надана відповідь листом за вихідним номером № 1887, який направлено заявникові за місцем його проживання у АДРЕСА_1
Правомірність рішення щодо результатів розгляду рапорту про надання житла, про яке йдеться у відповіді (лист на адресу ОСОБА_4 від 27 листопада № 1887) не є предметом оскарження у цій справі.
Доказів на підтвердження того, що відповідь на рапорт ОСОБА_4 не надавалася, або була надана з порушенням строків розгляду, у справі немає.
Суб'єкт владних повноважень не може нести відповідальність за втрату або не доставку поштового відправлення з вини пошти.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що відповідачем будь-якої неправомірної бездіяльності при розгляді рапорту ОСОБА_4 про надання житла допущено не було.
Судові рішення є законними і обґрунтованими.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів та встановлених обставин у справі.
За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без зміни.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2010 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до військової частини А 0197 про визнання бездіяльності неправомірною -без зміни.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді Горбатюк С.А.
Гашицький О.В.
Мороз Л.Л.