04 жовтня 2012 року м. Київ К/9991/59165/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Сіроша М.В.,
Суддів: Калашнікової О.В.,
Леонтович К.Г.
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2011 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Міського комунального підприємства "Маріупольське Бюро технічної інвентаризації" про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У квітні 2011 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Донецького окружного адміністративного суду про визнання незаконними дії Міського комунального підприємства "Маріупольське Бюро технічної інвентаризації" у зв'язку з відмовою в реєстрації права власності та зобов'язати відповідача здійснити державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки -квартиру.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2011 року залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2011 року у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Обґрунтовуючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що жодних доказів на підтвердження обставин, викладених в позові суду не надано. В матеріалах справи є наявним лише договір іпотеки, який сам по собі не дає права на здійснення реєстрації права власності.
Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою про скасування зазначених рішень, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування окружним та апеляційним судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 договір іпотеки № 5307 від 4 серпня 2008 року, згідно якого позивачем було передано у борг 157000 грн. по строку розрахунку до 4 лютого 2009 року. До теперішнього часу сума боргу не повернута. Згідно з п.п.1.3 п. 1 Договору для забезпечення боргу позивачу було передано у іпотеку квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Позивач стверджує, що сума боргу не повернута у встановлений строк, а тому він має право зареєструвати право власності на вказану квартиру. Водночас відповідачем відмовлено у реєстрації права власності на квартиру.
ОСОБА_2 звертався із скаргою №20 від 12 січня 2011 року до Міського комунального підприємства "Маріупольське Бюро технічної інвентаризації" про відмову в реєстрації права власності на об'єкт нерухомості по договору іпотеки та отримав відповідь № 246 від 19 січня 2011 року. Водночас, в даному зверненні та у листі-відповіді містяться лише загальні відомості та посилання на законодавчі норми, але відсутні будь-які дані щодо договору іпотеки та об'єкту нерухомості, право власності на який бажав зареєструвати позивач.
В матеріалах справи є лише договір іпотеки, який не дає права на здійснення реєстрації права власності.
Будь-яких інших доказів, які б підтверджували факт звернення відповідача з питань реєстрації права власності на предмет договору іпотеки № 5304 від 4 серпня 2008 року - квартиру за адресою: АДРЕСА_1, позивач не надав.
Суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до правильного висновку про те, що позивач добросовісно не скористався належними йому процесуальними правами та не виконав свої процесуальні обов'язки щодо надання суду доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
З огляду на викладене судова колегія Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що рішення суду першої апеляційної інстанцій постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам у справі дано вірно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: Сірош М.В.
Калашнікова О.В.
Леонтович К.Г.