"02" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/79517/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Гашицького О.В.,
Горбатюка С.А.,
Мороз Л.Л.,
розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області на постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 12.10.2009 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 21.09.2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області про перерахунок пенсії, -
ОСОБА_3 звернулась з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області про зобов'язання провести нарахування та виплату недоплаченого підвищення до пенсії, як дитині війни за період з 2007 по 2008 рік.
Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 12.10.2009 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 21.09.2011 року, позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача здійснити на користь позивача нарахування та виплату підвищення до пенсії, як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення про відмову у позові.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Суди попередніх інстанцій, встановивши, що позивач має статус дитини війни, дійшли висновку про задоволення позовних вимог у частині зобов'язання здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з урахуванням права на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Задовольняючи позовні вимоги за вказаний період, суд першої інстанцій вказав, що строк позовної давності у спірних правовідносинах застосуванню не підлягає, оскільки згідно частини 2 статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення»суми пенсій, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Наведений висновок суду першої інстанції не заперечив у своєму рішенні суд апеляційної інстанції.
Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з такими висновками судів, оскільки вони є помилковими.
Державна соціальна підтримка дітей війни у вигляді підвищення до пенсії, встановленого статтею 6 Закону України від 18.11.2004 року
№ 2195-IV, за своєю правовою природою є окремим джерелом доходу дітей війни та не є складовою їхньої пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, тому не є частиною нарахованої та невиплаченої пенсії.
Не підлягають застосуванню до вимог у даній справі положення частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», частини другої статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки зазначені приписи встановлюють строки виплати нарахованих пенсій за минулий час і не визначають строки призначення і нарахування пенсій.
Разом з тим під час розгляду даної категорії справ суди мають керуватися нормами статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України щодо строків звернення до суду за захистом порушеного права.
Відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Судом не взято до уваги той факт, що позивач звернувся з позовом 07.10.2009 року, а відповідач наполягав на відмові у позові у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду. Крім того, позивачем було заявлено вимоги за період з 2007 по 2008 рік, судами задоволено вимоги за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року без належного мотивування причин відмови у позові за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Враховуючи, що відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування судового рішення апеляційної інстанції та направлення справи на новий апеляційний розгляд.
Відповідно до ч.2, 3 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу. Суд апеляційної інстанції може встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає можливим направити справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та скасування рішення суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене і в залежності від встановленого вирішити справу.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 21.09.2011 року у даній справі скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: