"11" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/35579/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого -Смоковича М.І.,
суддів: Кравцова О.В., Масло І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області про стягнення недоплаченої державної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Департамента соціальної політики Луцької міської ради на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 січня 2010 року та постанову Апеляційного суду Волинської області від 21 квітня 2011 року,
У листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області про стягнення недоплаченої державної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Вимоги обґрунтовувала тим, що відповідно до положень Закону України від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»вона, як мати малолітньої ОСОБА_2 яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Просила визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області щодо виплати їй у меншому від визначеного статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»розмірі щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в період з січня 2007 року по червень 2008 року включно та стягнути з відповідача на її користь недоплачену впродовж вищевказаного періоду допомогу в розмірі 6681,41 гривень.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 січня 2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області щодо невиплати ОСОБА_1 у період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і стягнуто з відповідача 705,59 гривень такої допомоги за вищевказаний період часу. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Апеляційного суду Волинської області від 21 квітня 2011 року справі постанову суду першої інстанції в частині стягнення 705,59 гривень допомоги по догляду за дитиною скасовано. В цій частині прийнято нову постанову, якою зобов'язано Департамент соціальної політики Луцької міської ради Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, визначеному статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», з урахуванням вже виплачених сум. В решті постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 січня 2010 року залишено без змін.
У касаційній скарзі Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить їх рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
За приписами частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Оскільки з матеріалів скарги вбачається, що відповідач оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій тільки в частині задоволених позовних вимог за 2007 рік, колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість цих рішень лише в межах касаційної скарги.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що після народження дитини ОСОБА_1 перебувала на обліку в Департаменті соціальної політики Луцької міської ради Волинської області та відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»отримувала державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Призначення державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачено статтею 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
У відповідності до статті 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»(в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має незастрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Частиною першою статті 14 зазначеного Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною
вказаного віку включно. Статтею 15 цього ж Закону встановлено розмір допомоги.
Однак, при нарахуванні та виплаті позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2007 році відповідач керувався статтею 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якою передбачено, що у 2007 році допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, а також пунктом 14 статті 71 Закону України «Про держаний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 12, частини 1 статті 15 та пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення»Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року пункт 14 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Тобто, з часу прийняття цього рішення у позивача відновилось право на отримання допомоги в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права, не здійснював виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленому статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», чим порушив указане право позивача.
Отже, правильним є висновок судів, що задоволенню підлягають вимоги позивача про нарахування та стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року з урахуванням проведених відповідачем виплат.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суди дали правильну правову оцінку обставинам у справі та підтвердили обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з урахуванням прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, який був встановлений чинним законодавством.
Доводи касаційної скарги на незаконність постанови Львівського апеляційного адміністративного суду в частині нарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною за період з 1 серпня по 31 грудня 2007 року, в той час як сама допомога була призначена позивачу з 14 серпня 2007 року, колегія суддів відхиляє, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи. Враховуючи явну невідповідність описаних у касаційній скарзі подій фактичним обставинам справи, суд касаційної інстанції вважає, що вони були внесені до тексту скарги помилково і до цієї справи не мають жодного відношення.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для їх скасування чи зміни відсутні.
Керуючись статтями 222-224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області залишити без задоволення.
Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 січня 2010 року в незміненій частині та постанову Апеляційного суду Волинської області від 21 квітня 2011 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Головуючий М.І. Смокович
Судді О.В. Кравцов
І.В. Масло