"11" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/59153/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого -Смоковича М.І.,
суддів: Кравцова О.В., Масло І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі міста Дніпропетровська про нарахування встановленого дітям війни підвищення до пенсії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі міста Дніпропетровська на постанову Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 30 грудня 2010 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2011 року,
У грудні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі міста Дніпропетровська про нарахування встановленого дітям війни підвищення до пенсії.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що відповідно до Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни»(далі -Закон про соціальний захист дітей війни) вона має статус дитини війни. Частиною першою статті 6 цього Закону, що набрав чинності з 1 січня 2006 року, дітям війни встановлено підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач не виконує вимог указаного Закону та не виплачує пенсію у підвищеному розмірі.
Просила відновити пропущений строк звернення до адміністративного суду, визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі міста Дніпропетровська незаконними, зобов'язати відповідача зробити перерахунок її пенсії з підвищенням на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і провести відповідні виплати за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року з урахуванням виплачених сум, а також зобов'язати відповідача в подальшому нараховувати щомісячну соціальну державну допомогу з урахуванням приписів частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 15 грудня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 в частині поновлення пропущеного строку та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за період з 9 липня 2007 року по 13 червня 2010 року залишено без розгляду.
Постановою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 30 грудня 2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі міста Дніпропетровська щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії за період з 14 червня 2010 року по 14 грудня 2010 року; зобов'язано відповідача здійснити нарахування ОСОБА_1 відповідно до вимог статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни, виходячи з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і провести відповідні виплати за період з 14 червня по 14 грудня 2010 року, з урахуванням виплачених сум. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2011 року скасовано постанову суду першої інстанції в частині обмеження кінцевою датою строку нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни. В іншій частині постанову Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 30 грудня 2010 року залишено без змін.
У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі міста Дніпропетровська, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати їх судові рішення та ухвалити нове.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі міста Дніпропетровська в порушення приписів статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни, безпідставно не здійснювало ОСОБА_1 нарахування щодо підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Такі висновки судів відповідають обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Судами попередніх інстанцій установлено, і це не заперечують сторони, що ОСОБА_1, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію. Відповідно до статті 1 Закону про соціальний захист дітей війни позивач має правовий статус дитини війни. Крім того, згідно зі статтею 6 цього Закону вона має право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з пунктом 1 розділу ІV «Прикінцеві положення»Закону про соціальний захист дітей війни цей Закон набирає чинності з 1 січня 2006 року. Частиною першою статті 6 цього Закону встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
У зв'язку з тим, що відповідач пенсію не підвищив, з метою захисту своїх прав, передбачених Законом про соціальний захист дітей війни, позивач просила зобов'язати його зробити нарахування їй як дитині війни недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за періоди з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.
Проаналізувавши соціальне законодавство, яке діяло в цей період, суди попередніх інстанцій правомірно та обґрунтовано задовольнили позов частково.
Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рн/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону.
Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни. Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема підпунктом 2 пунктом 41 Розділу ІІ, були внесені зміни у статтю 6 Закону про соціальний захист дітей війни, відповідно до яких, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнані неконституційними положення підпункту 2 пункту 41 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»щодо змін, унесених до статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни.
Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни в їх первинній редакції.
Дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2009-2011 роках законами України про Державний бюджет України на відповідний рік не зупинялась.
Відповідно до частин першої та другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За правилами статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Враховуючи те, що предметом позову ОСОБА_1 є порушення Управлінням Пенсійного фонду України в Індустріальному районі міста Дніпропетровська її прав, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які мали місце з 9 липня 2007 року, а звернулася вона за їх захистом лише у грудні 2010 року, не надавши належних доказів поважності причин пропущення передбаченого процесуальним законом строку звернення до адміністративного суду, суд першої інстанції правомірно і законно залишив позов без розгляду за період часу, що передував шестимісячному терміну до моменту звернення позивача до суду.
За таких обставин обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про неправомірність дій відповідача, починаючи саме з 14 червня 2010 року.
Зі статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни випливає, що під час визначення розміру підвищення пенсії за основу її нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене правильними є висновки судів попередніх інстанцій щодо невзяття до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону про соціальний захист дітей війни.
На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій належним чином дослідили обставини справи і дали їм правильну правову оцінку, що обґрунтовано доводами судових рішень та не спростовується доводами касаційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для їх скасування чи зміни відсутні.
Керуючись статтями 222-224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі міста Дніпропетровська залишити без задоволення.
Постанову Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 30 грудня 2010 року у нескасованій частині та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2011 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Головуючий М.І. Смокович
Судді О.В. Кравцов
І.В. Масло