09 жовтня 2012 року м. Київ К/9991/27163/12
Вищий адміністративний суд України колегією суддів у складі:
Гашицького О.В. (суддя-доповідач), Горбатюка С.А., Мороз Л.Л.,
здійснив за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Самборі та Самбірському районі Львівської області (далі -УПФ) на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 22 березня 2012 року попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до УПФ про стягнення підвищення до пенсії, та
встановив:
Звернувшись до суду в червні 2009 року, позивачі зазначали, що є дітьми війни і відповідно до статті 6 Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни»(далі -Закон № 2195-ІV) мають право на одержання підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (30 % мінімального розміру пенсії за віком).
Посилаючись на виплату підвищення відповідачем підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж встановлено зазначеною нормою Закону № 2195-ІV, позивачі просили зобов'язати УПФ нарахувати та виплатити кожному по 1646,07 гривні, недоплачені упродовж 2007 і 2008 років, а також здійснювати виплату підвищення і в подальшому в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29 червня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 22 березня 2012 року, позов задоволено частково: дії відповідача визнано неправомірними та зобов'язано УПФ здійснити перерахунок і виплатити позивачам підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону № 2195-ІV в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(далі -Закон № 1058-ІV), з 15 червня 2008 року.
У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове -про відмову в задоволенні позову. Зокрема, відповідач посилається на безпідставність позовних вимог і неврегульованість механізму реалізації положень статті 6 Закону № 2195-ІV.
Підстави для скасування судових рішень у цій справі відсутні.
Позивачам згідно зі статтею 1 Закону № 2195-ІV у визначеному цим Законом порядку встановлено статус дитини війни. Відповідно до статті 6 Закону № 2195-ІV дітям війни пенсії підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 41 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(далі -Закон № 107-VІ) стаття 6 Закону № 2195-ІV викладена в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни». Однак Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 були визнані неконституційними положення пункту
41 розділу ІІ Закону 107-VІ.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, спірні відносини з 22 травня 2008 року регулюються відповідно до статті 6 Закону № 2195-ІV.
За таких обставин висновок про зобов'язання відповідача здійснити нарахування підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком із 15 червня 2008 року є правильним.
Не можуть бути взяті до уваги доводи УПФ щодо неврегульованості механізму реалізації положень статті 6 Закону № 2195-ІV.
Станом на 9 липня 2007 року розмір мінімальної пенсії за віком визначено тільки статтею 28 Закону № 1058-ІV, згідно з якою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 15 липня 1999 року № 966-ХІV «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6 Закону № 2195-ІV застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який установлено статтею 28 Закону № 1058-ІV.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
ухвалив:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Самборі та Самбірському районі Львівської області відхилити і залишити без змін рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 22 березня 2012 року.
Можливість оскарження цієї ухвали чинним процесуальним законом не передбачено.
Судді