Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/8649/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Загацької Т.В.
при секретарі Телешові В.О.
за участю:
представника позивача Токмань В.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод» до Бердянської об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про визнання частково недійсним податкового повідомлення - рішення № 0004150152 від 12.06.2012 року,-
Позивач, приватне акціонерне товариство «Азовський машинобудівний завод», звернувся до суду з позовом до Бердянської об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про визнання частково недійсним податкового повідомлення - рішення № 0004150152 від 12.06.2012 року в частині нарахування штрафу у сумі 47269,82 грн.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем 29 травня 2012 року проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання платіжної дисципліни по орендній платі за землю за період з 31.05.2009 року по 22.04.2011 року. За результатами проведеної перевірки складено акт №365/152-32954671 від 29.05.2012 року. На підставі вищезазначеного акту винесено податкове повідомлення - рішення №0004150152 від 12.06.2012 року. У зазначеному податковому повідомленні - рішенні зазначено, що відповідно до акту перевірки встановлено порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб та на підставі ст. 126 Податкового кодексу України, за затримку на 610 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 248235,30 грн. позивача зобов'язано сплатити штраф у сумі 49647,06 грн.
Позивач вважає протиправним в частині вищезазначене податкове повідомлення - рішення та не погоджується із нарахованим штрафом на суму 47269,82 грн. за затримку сплати грошових зобов'язань за квітень - червень 2009 року, серпень 2010 року, жовтень 2010 року - січень 2011 року.
На підставі вищезазначеного позивач просив визнати частково недійсним податкове повідомлення - рішення № 0004150152 від 12.06.2012 року в частині нарахування штрафу у сумі 47269,82 грн.
В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні змісту позовних вимог, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без його участі, також надав заперечення, згідно яких заперечував проти задоволення позовних вимог, просив в його задоволенні відмовити у повному обсязі та пояснив, що перевіркою господарської діяльності приватного акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод» встановлено несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з орендної плати за землю (самостійно задекларована позивачем податковими деклараціями № 1536 від 28.01.2009 року, №3600 від 28.01.2010 року, № 1774 від 26.01.2011 року). Загалом протягом жовтня 2010 року - грудня 2012 року позивачем сплачено 248235,30 грн. з затримкою строку сплати від 296 до 547 днів без урахування строку дії договору розстрочки. Таким чином, твердження позивача про сплату частини розстроченої суми стосовно доручень № 2276 від 30.11.2010 року, № 2000 від 02.11.2010 року, № 3460 від 28.12.2010 року, відповідач вважає помилковими та такими, що суперечать укладеному 22.04.2011 року договору про розстрочення податкового боргу, яким наявність несплаченого боргу позивачем самостійно було визначено та визнано.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований як юридична особа 24 грудня 2004 року, ідентифікаційний код юридичної особи 32954671 згідно виписки з єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 012267 серія ААВ.
Відповідач відповідно до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в України», завданням органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
Стаття 27 Закону України «Про плату за землю» встановлює, що контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.
Відповідно ст. 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про плату за землю», податок - обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками. Платниками земельного податку згідно ст. 2 цього Закону є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції.
Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області 29 травня 2012 року проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання платіжної дисципліни по орендній платі за землю за період з 31.05.2009 року по 22.04.2011 року. За результатами проведеної перевірки складено акт №365/152-32954671 від 29.05.2012 року, яким встановлено порушення п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, підприємством проводилась несвоєчасна сплата узгоджених податкових зобов'язань.
На підставі вищезазначеного акту винесено податкове повідомлення - рішення №0004150152 від 12.06.2012 року. У зазначеному податковому повідомленні - рішенні зазначено, що відповідно до акту перевірки встановлено порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб та на підставі ст. 126 Податкового кодексу України, за затримку на 610 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 248235,30 грн. позивача зобов'язано сплатити штраф у сумі 49647,06 грн.
Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року.
Пунктом 2 Кодексу визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року, зокрема Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, при прийнятті рішення судом застосовуються норми законів, що діяли на момент правопорушення.
Як встановлено ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який діяв на момент виникнення правовідносин та установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) був Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
За вимогами п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.
Статтею 17 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Таким чином, податкове зобов'язання з земельного податку повинно було сплачуватися протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця, а саме 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно п. 57.1. ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Податковою декларацією орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік (вхід. № 1536 від 28.01.2009) позивачем визначено зобов'язання з орендної плати на загальну суму 357290грн. 73коп., зі сплатою по 29774грн. 22коп. за лютий, травень, серпень, листопад, по 29774грн. 23коп. за січень, березень, квітень, липень, вересень, жовтень, грудень та 29774грн. 24коп. за червень.
Податковою декларацією орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 рік (вхід. № 3600 від 28.01.2010) позивачем визначено зобов'язання з орендної плати на загальну суму 378370грн. 88коп., зі сплатою по 31530грн. 90коп. за лютий, травень, серпень, листопад та по 31350грн. 91коп. за січень, березень, квітень, червень, липень, вересень, жовтень, грудень.
Податковою декларацією орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011 рік (вхід. № 1774 від 26.01.2011) позивачем визначено зобов'язання з орендної плати на загальну суму 378370грн. 88коп., зі сплатою по 31516грн. 87коп. за січень, березень, травень, липень, вересень, по 31316грн. 88коп. за лютий, квітень, червень, серпень, по 31573грн. за жовтень, по 31573грн. 01коп. та 31573грн. у грудні.
З розрахунку штрафних санкцій вбачається, що зазначена в рядках 1-5 сума штрафу нарахована у зв'язку з несвоєчасною сплатою позивачем орендної плати по декларації №1536 від 28.01.2009 року за квітень, травень, червень 2009 року.
Судом встановлено, що позивач платіжним дорученням №2000 від 02.11.2010 року на суму 31530,91 грн. сплатив податкові зобов'язання з орендної плати за землю за жовтень 2010 року, 30.11.2010 року позивач платіжним дорученням №2276 від 30.11.2010 року на суму 31530,91 грн. сплатив податкові зобов'язання з орендної плати за землю за серпень 2010 року, 28.12.2010 року позивач платіжним дорученням №2460 від 28.12.2010 року на суму 31530,90 грн. сплатив податкові зобов'язання з орендної плати за землю за листопад 2010 року.
З розрахунку штрафних санкцій вбачається, що зазначена в рядках 8-13 сума штрафу нарахована у зв'язку з несвоєчасною сплатою позивачем орендної плати по декларації №3600 від 28.01.2010 року за вересень, жовтень, листопад 2010 року.
Проте, як же було зазначено, позивач на протязі 2010 року платіжним дорученням №1913 від 19.10.2010 року на суму 31530,91 грн. сплатив податкові зобов'язання з орендної плати за землю за вересень 2010 року (строк сплати до 01.11.2010 року), платіжним дорученням №2000 від 02.11.2010 року на суму 31530,91 грн. сплатив податкові зобов'язання з орендної плати за землю за жовтень 2010 року (строк сплати до 30.11.2010 року), платіжним дорученням №2460 від 28.12.2010 року на суму 31530,90 грн. сплатив податкові зобов'язання з орендної плати за землю за листопад 2010 року (строк сплати до 30.12.2010 року).
Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій відповідач усі здійснені позивачем в 2010 році платежі розподілив на погашення узгодженого податкового зобов'язання згідно податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік (вхід. № 1536 від 28.01.2009) на нараховані податкові зобов'язання за квітень, травень, червень 2009 року, а не за цільовим призначенням платежу, визначеним підприємством у платіжних дорученнях.
Згідно з пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/89/76, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.
Крім того, застосування штрафу у сумі 3834,03 грн. за червень 2009 року суд вважає безпідставним з огляду на наявність обставин, встановлених судовими рішеннями у справі №2а/0570/888/2011 (постанова Донецького окружного адміністративного суду від 22.02.2011 року) та справі №2а/14543/10/0570 (постанова Донецького окружного адміністративного суду від 14.03.2012 року).
З огляду на зазначене, нарахування штрафних санкцій у сумі 3791,32 грн., 2163,53 грн., 3835,53 грн., 2119,32 грн., 3834,03 грн. сумі 6306,18 грн., 4720,80 грн., 19.09 грн., 1566,28 грн., 721,77 грн., 5584,41 грн. застосовані до позивача неправомірно.
Зазначена в розрахунку штрафних санкцій в рядках 6-7 сума штрафу 19,09 грн., 2356,15 грн. позивачем не оскаржується.
З розрахунку штрафних санкцій вбачається, що зазначена в рядках 14-17 сума штрафу нарахована у зв'язку з несвоєчасною сплатою позивачем орендної плати по декларації №3600 від 28.01.2010 року за грудень 2010 року та №1774 від 26.01.2011 року за січень 2011 року.
Суд не приймає доводи позивача про те, що до позивача має бути застосовано штраф по 1 грн. за порушення строків сплати кожного з двох зобов'язань, а всього 2 грн. у зв'язку з порушенням податкового законодавства у межах періоду з 1 січня по 30 червня 2011 року з огляду на наступне:
Як вже було зазначено раніше, з 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України.
Відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму оплати, визначеного платником податків. Таким чином, відповідач мав право зараховувати сплачені наведеними платіжним дорученням суми у рахунок погашення існуючого податкового боргу позивача з земельного податку.
У випадку порушення платниками податків граничних термінів сплати податкових зобов'язань, передбачених податковим законодавством, з 1 січня 2011 року з урахуванням строку давності застосовується штрафна санкція у розмірах, встановлених статтею 126 Кодексу.
Тобто, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених Кодексом, такий платник податків притягається до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Штрафна санкція, передбачена пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, застосовується за порушення податкового законодавства виключно при обчисленні податкових зобов'язань за період з 01.01.2011 по 30.06.2011.
Тобто відсутні підстави для застосування у межах спірних відносин пункту 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, за яким штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
З огляду на зазначене, податкових органом правомірно застосований штраф у розмірі 5510,67 грн., 795,51 грн., 1650,42 грн., 4652,96 грн., у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на зазначене, позовні вимоги в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0004150152 від 12.06.2012 року, яким до позивача застосований штраф у розмірі 49647,06 грн. підлягає задоволенню в частині застосування штрафу сумі 34660,26 грн.
З урахуванням ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 7 -12, 69-72, 94, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов приватного акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод» до Бердянської об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про визнання частково недійсним податкового повідомлення - рішення №0004150152 від 12.06.2012 року в частині нарахування штрафу у сумі 47269,82 грн. - задовольнити частково.
Визнати недійним податкове повідомлення-рішення №0004150152 від 12.06.2012 року в частині нарахування штрафу у сумі 34660,26 грн.
В інший частині позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод» судовий збір в сумі 236,35 грн.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 27.09.2012 року, постанова в повному обсязі буде виготовлена 02.10.2012 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Загацька Т. В.