вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
25 вересня 2012 р. (17:40) Справа №2а-2585/12/0170/11
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., за участю секретаря судового засідання Магері М.В., представників позивача - Зубехіної Н.М., довіреність б/н від 23.01.12р., Сиротиніна О.Г., довіреність б/н від 10.10.11р., представника відповідача - Сахарової С.В., довіреність № 3307/9/10 від 13.05.12р., експерта - ОСОБА_4, свідоцтво № НОМЕР_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Морской уголок"
до Державної податкової інспекції в м. Алушта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби
про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,
ТОВ "Санаторій "Морской уголок" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Алушта АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень № 0000892301 від 20.02.12р. - в частині суми 192 498 грн., № 0000852301 від 20.02.12р. - у повному обсязі, № 0000822301 від 20.02.12р. - в частині суми 238 369 грн., № 0000181701 від 20.02.12р. - в частині суми 25 163, 83 грн.
Позов мотивований тим, що відповідач помилково дійшов висновку про нікчемність правочинів позивача з ТОВ «Алькоркримюгінвест», ПП ПКФ «Снабжение» та ТОВ «Тірус» та, відповідно, завищення від'ємного значення з податку на прибуток підприємств, заниження податкових зобов'язань з цього податку, а також заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
Позивач вважає, що правомірно відніс суми, сплачені за договорами поставки продуктів харчування та купівлі щебеню із вищевказаними контрагентами, до валових витрат, а суми ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки здійснення вказаних господарських операцій підтверджується відповідними документами бухгалтерського обліку. Отримані товари та послуги були придбані задля використання у межах господарської діяльності позивача. Крім того, позивач вказує на той факт, що недійсність правочинів, якщо вона не визначена такою законом, встановлюється судом, а тому посилання відповідача на їх нікчемність є неправомірною. Також позивач вважає неправильними висновки податкової щодо порушення позивачем порядку сплати податку з доходів фізичних осіб, оскільки у перевірених операціях фізичні особи були суб'єктами підприємницької діяльності та продавали позивачу продукцію, а тому позивач не мав підстав як податковий агент утримувати при виплаті доходу податок з доходів фізичних осіб.
У зв'язку із викладеним позивач оскаржує правомірність винесених відповідачем податкових повідомлень-рішень від 20.02.12р., а саме: № 0000892301 - в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 192 498,00 грн., № 0000852301 - щодо збільшення податку на прибуток в розмірі 351 712,00 грн., № 0000822301 - в частині збільшення ПДВ на суму 238 369,00 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0000181701 - щодо збільшення податку на доходи фізичних осіб на суму 25 163 грн.
Ухвалами суду від 07.03.2012 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою суду від 06.04.2012р. у справі призначена судово-економічна експертиза та зупинено провадження у справі.
Ухвалою суду від 30.07.2012р. провадження у справі поновлено.
У судовому засіданні представники позивача позов підтримали у повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.
У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні позову. У письмовому запереченні відповідачем вказано, що до перевірки ТОВ «Санаторій «Морський уголок» не надано усіх документів, які підтверджують фактичну передачу продуктів харчування, при цьому за цей період позивачем були придбані продукти харчування в інших продавців. Постачальником ПП «Алькоркримюгінвест» податкові зобов'язання не задекларовані, при цьому позивачем задекларований податковий кредит. Щодо правовідносин із ПП ВКФ «Снабжение» позивачем не надано у підтвердження товарності операцій товарно-транспортних накладних або інших документів, що підтверджують перевезення щебеню. У порушення п.п. 4.3.36 п. 4.3 ст. 4 Закону № 889 та пп. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165 ПК України позивачем виплачено фізичним особам оплату за отриману сільськогосподарську продукцію без утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб.
На підставі викладеного представник відповідача вважає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення винесені правомірно, а тому у задоволенні позову просив відмовити.
Вислухавши пояснення представників сторін та експерта, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю, з наступних підстав.
З 10.01.12р. до 06.02.12р. на підставі наказу № 779 від 30.12.11р. та направлень від 10.01.11р. № 7/23, № 8, № 9/17 та № 10 спеціалістами Державної податкової інспекції в м. Алушті АРК проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Санаторій «Морской уголок» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.10р. до 30.09.11р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. до 30.09.11р. відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами проведення якої складено акт перевірки № 118/23/24410211 від 13.02.2012 року (надалі - акт перевірки, а.с. 23-106, т. І).
Згідно із висновками акту перевірки встановлені у тому числі наступні порушення:
1) ч. 1,5 ст. 203, п. 1.2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.2 ст. 138 розділу ІІІ ПК України, п. 1 та 2 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, а саме:
- завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 1 941 905 грн., у тому числі по періодам: за 2010 р. - на 192 498 грн., за 1 квартал 2011р. - на 220 223 грн., за 2 квартал 2011р. - на 739 184 грн.;
- заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток, в тому числі по періодам: за 9 місяців 2010р. - на 192 498 грн., за 2-3 квартали 2011р. - на 1 529 184 грн.;
- заниження податку на прибуток, в тому числі по періодам: за 9 місяців 2010р. - на 48 125 грн., за 2-3 квартал 2011р. - на 351 712 грн.;
2) пп. 4.5.3 п. 4.5 ст. 4, пп. 7.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 192.1, п. 192.2 ст. 192, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, ч. 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, а саме:
- заниження суми ПДВ по рядку 18.1 (19) декларації з ПДВ на суму 252 002 грн., у тому числі по періодам 2010р.: липень - на 24 226 грн., серпень - на 18 516 грн., вересень - на 50 грн., жовтень на 1 437 грн., травень - на 591 грн., червень - на 42 483 грн.; а також 2011р.: липень - на 5 513 грн., серпень - на 111 782 грн., вересень - на 47 995 грн.;
- заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати до бюджету по рядку 27 (25) декларації з ПДВ на 252 002 грн.;
3) п.1.6, п.1.15 ст. 1, п.п.3.1.3 п.3.1 ст. 3, п.п. 4.3.36 п. 4.3 ст. 4, п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп. 14.1.54, пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, пп. 163.1.2 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.2.17 п. 164.2. п. 164.5 ст. 164 та ін.. ПК України, а саме: підприємством не нарахований, не утриманий та не перерахований податок з виплачених доходів фізичним особам у періоді з 01.10.2010р. до 30.09.2011р. на загальну суму 20 103,51 грн.
У зв'язку із виявленими у ході перевірки порушеннями 20 лютого 2012 р. ДПІ у м. Алушті АРК винесені наступні податкові повідомлення-рішення:
- № 0000892301 про зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2010 рік в розмірі 192 498,00 грн. та за 1 кв. 2011р. - в сумі 220 223,00 грн.(а.с.107, т.1);
- № 0000852301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 351 712,00 грн.(а.с.109, т.1.);
- № 0000822301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 304382,75грн. в тому числі за основним платежем у розмірі 252 002,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 52 380,75 грн. (а.с.111, т.1);
- № 0000181701 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 25639,40грн., в тому числі за основним платежем у сумі 20 103,51 грн. та за штрафними санкціями в сумі 5 535,89 грн.
Позивач частково не погоджується із висновками акту перевірки та оскаржує податкові повідомлення-рішення № 0000892301 в сумі 192 498,00 грн., № 0000852301 - в сумі 351 712, 00 грн., № 0000822301 - в сумі 238 369,00 грн. та № 0000181701 - в сумі 25 163 грн., у зв'язку із чим звернувся до суду із цим позовом.
Перевіряючи законність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000892301 від 20.02.2012р., в оскаржуваній частині, та податкового повідомлення-рішення № 0000852301 від 20.02.12р. про нарахування податку на прибуток підприємств в сумі 351 712 ,00 грн., судом встановлено наступне.
Відповідно до даних акту перевірки встановлено, що за період з 01.07.2010р. до 30.09.2011р. ТОВ «Санаторій «Морской уголок» завищено валові витрати, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування на 1 941 905 грн., у тому числі по декларації за 2010 рік на суму 192 498 грн. (дані платника - 7 253 701 грн., дані перевірки - 7 061 203 грн.).
Зазначених висновків податковий орган дійшов у зв'язку із тим, що перевірені господарські операції позивача із ПП «Алькоркримюгінвест» (на суму 109 167 грн.) та ПП ВКФ «Снабжение» (на суму 83 331 грн.) дають підстави вважати їх такими, які проведені без мети досягнення економічних результатів, оскільки у зазначених контрагентів відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, персонал тощо та підприємства не знаходяться за юридичною адресою.
Також, відповідно до акту перевірки встановлено, як на думку відповідача, заниження позивачем об'єкту оподаткування податком на прибуток, у т.ч. за 2-3 квартали 2011р. на суму 1 529 184 грн., що у свою чергу призвело до заниження податку на прибуток за цей період в розмірі 351 712 грн.
Як вбачається із акту перевірки зазначена сума від'ємного значення складається із витрат у розмірі 529 726 грн., які на думку відповідача, неправомірно завищені ТОВ «Санаторій «Морской уголок» за 2 квартал 2011р. по рядку 06.6 «Від'ємне значення об'єтку оподаткування попереднього звітного періоду за 1 кв. 2011р.» у зв'язку із включенням до їх складу від'ємного значення попередніх податкових періодів та із суми в розмірі 999 341, 66 грн. - витрати позивача за договірними правовідносинами із ТОВ «Тірус».
При цьому, при складанні показників за вказаними епізодами розмір від'ємного значення повинен складати 1 529 067,66грн. (529 726+999 341,66), тоді як у акті перевірки розмір від'ємного значення, який на думку відповідача завищений позивачем, за вказаний період складає 1 529 184 грн. Таким чином, різниця між сумою показників за вказаними епізодами та розміром від'ємного значення, зазначеного у акті перевірки склала 116,24грн.
З акту перевірки вбачається, що податковою встановлено порушення ТОВ «Санаторій «Морской уголок» при не включенні вартості запасів, витрати на придбання яких не включаються до складу витрат на суму 27 725, 00 грн.
Будь-яких інших епізодів щодо завищення позивачем витрат за вказаний період в акті перевірки не вказується.
Також податковим органом не виявлено порушень з боку позивача вимог податкового законодавства за період, якій перевірявся та які би вплинули на завищення або заниження позивачем валових доходів.
Виходячи з того, що визначена сума приросту/убутку балансової вартості запасів в 27 725, 00 грн. значно перевищую встановлене судом відхилення в 116, 34 грн., а також враховуючи відсутність будь-яких інших посилань у акті перевірки на порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині формування валових витрат або валових доходів, суд дійшов висновку про те, що встановлена розбіжність є помилкою податкового органу при розрахунку показника - заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2-3 квартали 2011р.
Перевіривши доводи податкового органу суд дійшов висновку про їх безпідставність з огляду на таке.
Відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України (який набрав чинності з 01.01.2011р.) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» N334/94-ВР від 28.12.1994р. (далі Закон 334, підлягає застосування при визначенні податкових зобов'язань позивача у 2010 р. та у 1-му кварталі 2011р.) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно пп. 11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
У підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відображення суми податкових зобов'язань провадиться платником податку на підставі результатів господарської діяльності.
Пунктом 1.32. ст.1 Закону №334 було встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно із п. 138.2 ст. 138 ПК України (щодо доходів та витрати глава ІІІ ПК України застосовується з 01.04.2011р.) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Пунктом 138.1. ст.138 ПК України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:
інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;
крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
У свою чергу пп. 138.1.1. п.138.1. ст.138 ПК України встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Згідно п.138.8. ст.138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.
Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.99 р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Отже, віднесення сум до витрат відповідного звітного періоду можливо здійснити лише у разі підтвердження фактичного здійснення таких витрат на придбання певного товару, оплату послуг належним чином складеними первинними документами, які відображують реальність господарської операції.
Ознакою останньої є рух активів в процесі здійснення господарської операції, що підтверджується первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Санаторій «Морской уголок» (орендодавець) та ПП «Алькоркримюгінвест» (орендар) укладено договір оренди № 23 від 19.05.2011р., за умовами якого ТОВ «Санаторій «Морской уголок» передає ПП «Алькоркримюгінвест» у тимчасове платне користування приміщення їдальні площею 542 м кв. Розмір щомісячної плати - 15 000 грн.; згідно із договором орендар зобов'язується надати послуги з харчування відпочиваючим по пільговим, узгодженим з орендарем цінам (а.с.114-117, т. ІІ).
За актом прийому-передачі від 19.05.10р. (додаток № 1 до договору) орендар прийняв приміщення їдальні із усіма матеріальними цінностями, що знаходяться на об'єкті оренди згідно із описом.
Відповідно до акту здачі-приймання робіт № ОУ-0000007 ПП «Алькоркримюгінвест» були проведені роботи (надані послуги) з харчування на користь ТОВ «Санаторій «Морской уголок» за липень на суму 109 166, 67 грн. (сума без ПДВ - 21 833,33 грн.), (а.с. 123, т. ІІ).
Відповідно до податкової накладної від 15.07.2010рю. № 20 ПП «Алькоркримюгінвест» визначило податкове зобов'язання на суму ПДВ в розмірі 21833,33 грн. зі сплаченої суми поставки в 131 000, 00 грн. (а.с. 125, т. ІІ).
Також у підтвердження оплати послуг ПП «Алькоркримюгінвест» у матеріалах справи містяться платіжні доручення № 1678 від 21.07.10р. на суму 7545, 99 грн., № 1670 від 16.07.10р. на суму 69000,00 грн. та № 1648 від 08.07.10р. на суму 20000,00 грн., як проведені ПАТ «Укрсоцбанк» у липні 2010 року.
Зазначені документи мають усі передбачені законодавством реквізити, а тому приймаються судом як докази реальності здійснення між позивачем та ПП «Алькоркримюгінвест» господарських операцій з постачання комплексного харчування на суму 109 166,67 грн.
Ухвалою суду від 06.04.12р. у справі призначено судово-економічну експертизу, за результатами якої експертом складено висновок № 01 від 18.07.12р.
У висновку експертом зазначено, що у журналах-ордерах по рахунку 6312 «Розрахунки з постачання послуг» «Санаторій «Морской уголок» за період з 01.07.2010р. до 30.09.2011р. операції з оприбуткування послуг з харчування від ПП «Алькоркримюгінвест» відображені на загальну суму 131 000, 00 грн.
Експерт дійшов висновку, що операції з оплати послуг ПП «Алькоркримюгінвест» призвели до змін (у вигляді зменшення) активів «Санаторій «Морской уголок» з 01.07.2010р. до 30.09.2010р.
Щодо висновків акту перевірки про фіктивність укладеного договору № 23 від 19.05.2011р. з тих підстав, що до перевірки не були надані платіжні документи, асортиментні переліки, меню тощо, не вказано співробітників, відповідальних за приймання-передачу та щоденний облік продукції яка поставлялася ПП «Алькоркримюгінвест» суд зазначає, що ненадання таких документів не свідчить про невиконання позивачем договору поставки комплексного харчування, оскільки умови договору не передбачають обов'язок позивача здійснювати перевірку цих документів або мати їх у розпорядженні.
Також матеріали справи свідчать про наявність у ТОВ «Санаторій «Морской уголок» декількох місць для надання послуг із харчування, а тому посилання в акті перевірки про наявність у позивача усіх можливостей самостійно надавати ці послуги не можуть бути прийняті судом як доказ фіктивності укладеного договору із постачання харчування з ПП «Алькоркримюгінвест».
Крім того, суд не може прийняти позицію відповідача щодо відсутності у ПП «Алькоркримюгінвест» необхідних умов для ведення господарської діяльності з причин встановлений в ДПІ в м. Алушті АРК код стану постачальника -7 «до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей», оскільки наявність у відповідача таких даних фактично не встановлює відсутність ПП «Алькоркримюгінвест» за місцезнаходженням.
Судом встановлено, що 27.08.2010р. між ПП «ПКВ «Снабжение» та ЗАТ «Санаторій «Морской уголок» укладений договір купівлі-продажу № 1, згідно із умовами якого предметом договору є купівлі товару: щебеню, морського будівельного піску; якість - згідно із паспортом якості виробника; кількість - згідно із накладними. Відповідно до розділу 2 договору ціна товару встановлюється при надходженні грошових засобів на рахунок продавця, строк сплати - за домовленістю, форма оплати - безготівкова.
Відповідно до рахунку фактури № СФ-00002 від 30.08.10р. та видаткової накладної від 06.09.2010р. ПП «ПКВ «Снабжение» відвантажило ЗАТ «Санаторій «Морской уголок» щебень в кількості 670 т. на суму 99 997, 50 грн. (у т.ч. ПДВ 16 666, 25 грн.)
Згідно наданого платіжного доручення № 1772 від 30.08.10р. ЗАТ «Санаторій «Морской уголок» сплачено та ПАТ «Укрсоцбанк» проведено оплату 99 997, 50 грн. за щебінь за рахунком № 2 від 30.08.10р.
Експертом у висновку зазначається, що у журналах-ордерах по рахунку 6312 «Розрахунки з постачання послуг» та по рахунку 6313 «Розрахунки з постачальниками інших матеріалів» «Санаторій «Морской уголок» за період з 01.07.2010р. до 30.09.2011р. операції з оплати щебеню та операції з оприбуткування від ПП «ПКВ «Снабжение» відображені на загальну суму 99 997, 50 грн.
Крім того, судом були досліджені документи, які підтверджують фактичне використання придбаного щебеню ЗАТ «Санаторій «Морской уголок».
Так, відповідно до акту від 07.09.2010р. КРП «Протизсувне управління» необхідно виконати відновлювальний ремонт пляж утримуючих споруд та ремонт підпитку пляжу щебенем. За актом списання № Сп-Т-32 від 30.09.10р. щебінь у кількості 670т. використаний на підсипку пляжу.
Досліджені судом документи щодо виконання договору купівлі щебеню від ПП «ПКВ Снабжение» відповідають вимогам закону та є такими, що доказують здійснення позивачем вказаної господарської операції із купівлі щебеню у ПП «ПКВ «Снабжение» в кількості 670 т. на суму 83 331,25грн. (ПДВ - 16 666, 25 грн.).
Щодо висновків акту перевірки про нікчемність договору № 1 від 27.08.2010р. між ПП «ПКВ Снабжение» та ЗАТ «Санаторій «Морской уголок» у зв'язку із відсутністю товарно-транспортних накладних суд зазначає, що предметом договору не є постачання товару, а лише його купівля-продаж, що виключає необхідність поставки товару покупцю. Більш того, до матеріалів справи доданий договір, укладений між ЗАТ «Санаторій «Морской уголок» та ПП ОСОБА_5, згідно із умовами якого орендатор (ЗАТ «Санаторій «Морской уголок») отримує у користування автомобіль марки ГАЗ, модель - 2752-104, тип - вантажний фургон; об'єкт оренди передається для використання у комерційній діяльності.
Отже, позивач мав можливість самостійно перевозити куплений щебінь, у зв'язку із чим не оформляв товарно-транспортні накладні. Відтак, висновки відповідача щодо фіктивності правочину із ПП «ПКВ Снабжение» на суму 83 331, 25 грн. не підтверджуються матеріалами справи.
Згідно із договором від 27.05.2011р., укладеного між ЗАТ «Санаторій «Морской уголок» та ТОВ «Тірус», останній зобов'язується постачати комплексне харчування для відпочиваючих на території санаторного комплексу замовника із залученням третіх осіб - ТОВ «Успех» (виконавець), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити продукцію в строки та порядку, передбачені договором (а.с. 167-170, т. І).
Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 договору уся продукція приготовляється у приміщенні, що орендується, та на обладнанні виконавця. Продукція постачальника виготовляється на підставі затверджених асортиментного переліку згідно із санітарними та технологічними нормами; відпочиваючим надається комплексне харчування відповідно до затвердженого меню.
Згідно із розділом 2 договору вартість однієї одиниці харчування на момент підписання договору складає 70 грн. (в т.ч. ПДВ - 11,67 грн.). Оплата здійснюється шляхом безготівкового перерахунку.
До матеріалів справи надані акти прийму-передачі комплексного харчування за період з 01.06.2011р. до 30.09.2011р., згідно із якими ТОВ «Тірус» поставлені ТОВ «Санаторій «Морской уголок» комплексне харчування у кількості 17 127 одиниць на загальну суму 1 199 210, 00 грн. ( з них ПДВ - 199 868, 34 грн.). Відповідно до актів від 20.09.2011р. поставлено продуктів на суму 174 830,00 грн., від 30.09.2011р. - на суму 102 340, 00 грн., від 30.06.2011р. - на суму 251 350,00 грн., від 31.07.2011р. - на суму 333 380,00 грн. та відповідно до акту від 30.08.2011р. - на суму 337 310,00 грн. (а.с.171-190, т. І, а.с. 1-99, т. ІІ).
Згідно із платіжними дорученнями № 180 від 31.05.11р. на суму 50 000,00 грн., № 271 від 22.07.11р. на суму 201 350,00 грн., № 292 від 29.07.11р. на суму 50 000,00 грн., № 321 від 15.08.2011р. на суму 283 380,00 грн., № 388 від 21.09.2011р. на суму 337 310,00 грн., № 407 від 30.09.2011р. на суму 174 830,00 грн., № 415 від 10.10.2011р. на суму 102 340,00 грн. ЗАТ «Санаторій «Морской уголок» сплачено ТОВ «Тірус» за харчування 1 199 210,00 грн.
Відповідно до висновку експерта у журналах-ордерах по рахунку 631 «Розрахунко із вітчизняними постачальниками» «Санаторій «Морской уголок» за період з 01.07.2010р. до 30.09.2011р. операції з оплати послуг з харчування від ТОВ «Тірус» відображені на загальну суму 1 199 210, 00 грн.
Тобто операції з надання послуг від ТОВ «Тірус» призвели до змін (у вигляді зменшення) активів «Санаторій «Морской уголок» за період з 01.07.2010р. до 30.09.2011р.
Вищевикладене свідчить про фактичне надання послуг із постачання комплексного харчування ТОВ «Тірус» за договором із ЗАТ «Санаторій «Морской уголок» від 27.05.2011р. та оплату цих послуг в сумі 1 199 210,00 грн. (в т.ч. ПДВ 199 868, 32 грн.).
У висновку експерт також зазначає, що досліджені в процесі експертизи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують зміни в активах позивача та фактичність господарських операцій з ТОВ «Тірус» на суму 1 199 210,00 грн. (в т.ч. ПДВ 199 868, 32 грн.), ПП «Алькоркримюгінвест» на суму 131 000, 00 грн. ( у т.ч. ПДВ - 21 833,33 грн.) та ПП «ПКВ «Снабжение» на суму 99 997,50 грн. ( у т.ч. ПДВ - 16 666,25 грн.)
Висновком експерта не підтверджується висновок акту перевірки ДПІ у м. Алушті АРК щодо завищення позивачем валових витрат з придбання послуг з харчування у ПП «Алькоркримюгінвест» на суму 109 166,67 грн., щебеню у ПП «ПКВ «Снабжение» на суму 83 331, 25 грн., комплексного харчування у ТОВ «Тірус» на суму 999 341, 66 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.
Детально вивчивши висновок експерта № 01 та усі додатки до висновку, зіставивши узагальнення експертизи із матеріалами справи, суд дійшов висновку про те, що висновок експерта є обґрунтованим та підтверджується іншими письмовими доказами, які залучені судом до матеріалів справи.
Також слід зазначити про те, що згідно довідки із ЄДРПОУ щодо позивача, основними видами діяльності останнього є вид №85.11.3. «Діяльність санаторно-курортних закладів».
Актом перевірки встановлено, що з урахуванням сезонності позивач як у 2010 році так і у 2011році декларував позитивне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток, що також свідчить про здійснення позивачем спірних господарських операцій з метою отримання прибутку, тобто у межах господарської діяльності платника.
Щодо посилання відповідача у акті перевірки на порушення позивачем вимог ч.1,5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст.228 ЦК України, суд зазначає наступне.
Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Частинами 1,5 цієї статті передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ч.1 статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування валових витрат або податкового кредиту з ПДВ.
Суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача.
Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно дійшов висновку про фіктивність договорів ТОВ «Санаторій «Морской уголок» укладених із ПП «ПКВ «Снабжение», ПП «Алькоркримюгінвест», ТОВ «Тірус» та відповідно, правомірності висновків відповідача про заниження позивачем об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2010рік на суму 192 498 грн. та за 2,3-й квартал 2011р. на суму 999 341,66 грн.
Щодо висновків відповідача про завищення ТОВ «Санаторій «Морской уголок» витрат за 2 квартал 2011р. по рядку 06.6 «Від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього звітного періоду за 1 кв. 2011р.» на суму 529 726 грн. суд зазначає наступне.
Податковим повідомленням-рішенням ДПІ в м. Алушті від 04.10.2011р. №0001991501 визначено суму завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 529 726,00 грн., а також податковим повідомленням-рішенням від 06.10.2011р. № 0002001501 ТОВ «Санаторій «Морской уголок» нараховані грошові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 121 837 грн. (а.с. 123-128, т. ІІ).
Підставою для прийняття відповідачем вказаного податкового повідомлення-рішення є та обставина, що позивачем до складу валових витрат за 2-й квартал 2011року були включені витрати минулих податкових періодів, тобто саме ті обставини, за яких відповідач дійшов висновку про завищення позивачем валових витрат за цей період у сумі 529 726,00 грн. за актом перевірки №118/23/24410211 від 13.02.2012р., на підставі якого прийнято оскаржуване податкове-повідомлення рішення № 0000852301 від 20.02.12р.
Відтак, фактично відповідач двійчи зменшив позивачу від'ємне значення податку на прибуток на нарахував відповідний податок за тих самих підстав.
Такі дії є протиправними, оскільки Податковим кодексом України не передбачено право податкового органу двійчи зменшувати від'ємне значення або нараховувати податкове зобов'язання за одними і тими же господарськими операціями та з тих самих підстав.
Більш того, постановою Окружного адміністративного суду АРК від 08.12.2011р. у справі №2а-12392/11/0170/5 визнані протиправними та скасовані податкові повідомленням-рішенні Державної податкової інспекції в м. Алушті від 04.10.2011р. №0001991501 та від 06.10.2011р. № 0002001501. Згідно із даними програми «Діловодства адміністративних судів» рішенням суду апеляційної інстанції зазначена постанова суду першої інстанції залишена без змін, а відтак набрала законної сили.
Відповідно до ч. 2 ст. 255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Отже, адміністративним судом у справі № 2а-12392/11/0170/5 встановлено протиправність визначення завищення ТОВ «Санаторій «Морской уголок» витрат за 2 квартал 2011р. на суму 529 726 грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення № 0000892301 від 20.02.2012р., в оскаржуваній частині, та податкове повідомлення-рішення № 0000852301 від 20.02.12р. про нарахування податку на прибуток підприємств в сумі 351 712 ,00 грн., прийняті без врахування усіх обставин справи та з порушенням вимог податкового законодавства, а відтак позовні вимоги в частині їх скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо висновків акту перевірки про заниження позивачем суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в сумі 252 002, 00 грн. судом встановлено наступне.
Згідно із актом перевірки відповідачем встановлено, що в порушення п. 198.3 ст. 198 ПК України ТОВ «Санаторій «Морской уголок» завищено податковий кредит на суму в 238 959, 00 грн., у тому числі по періодам:
- за липень 2010р. - на 21833 грн.;
- за серпень 2010р. - на 16 666 грн.;
- за травень 2011р. - на 591 грн.;
- за червень 2011р. - на 41 892 грн.;
- за серпень 2011р. - на 111 782 грн.;
- за вересень 2011р. - на 46 195 грн.
Податковий кредит у розмірі 238 959грн. було сформовано позивачем за господарськими операціями із ПП «Алькоркримюгінвест» за договором № 23 від 19.05.2011р. на суму 131 000,00 грн, з яких ПДВ складає 21 833, 33 грн.; ПП «ПКВ Снабжение» за договором від 27.08.2010р. на суму 99 997, 50 грн., з яких ПДВ - 16 666,25 грн.; ТОВ «Тірус» за договором від 27.05.2011р. на суму 1 199 210,00 грн., з них ПДВ - 199 868, 33 грн. Крім того, до складу податкового кредиту була віднесена сума ПДВ у розмірі 591грн., яка сплачена позивачем за огляд стоянки, який був здійснений Головною державною інспекцією України з безпеки судноплавства.
Також в акті перевірки позивач дійшов висновку про заниження ТОВ «Санаторій «Морской уголок» на 13 043 грн. податкових зобов'язань з ПДВ за період з липня до жовтня 2010р. та за липень, вересень 2011р. у зв'язку із коригуванням податкових зобов'язань по операціям зі зміни суми компенсації вартості послуг, наданих особам, які не були платниками податку на додану вартість на кінець звітного періоду, в якому був проведений перерахунок.
Позивач не погоджується із висновками акту перевірки щодо необґрунтованого віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 238 268грн., які були сплачені в ціні наданих товарів, робіт, послуг із контрагентами ПП «Алькоркримюгінвест», ПП «ПКВ Снабжение», ТОВ «Тірус» за вищевказаними договорами.
Згідно із п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України 14.1.202. продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Відповідно до п.п.14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, в тому числі, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін (п. 185.1 ст. 185, 188.1 ст. 188 ПК України).
Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає, в тому числі, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
У зв'язку із тим, що позивач не погоджується із висновки акту перевірки щодо правомірності визначення податкового кредиту у тому числі у 2010 році до спірних правовідносин повинен застосовуватись також Закон України «Про податок на додану вартість», який був чинним до 01.01.2011р. та втратив чинність у зв'язку із прийняттям Податкового кодексу України.
Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається, у тому числі, дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку (7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»). Згідно із п.п 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону таким документом є податкова накладна, яка складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Згідно із п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 201.1. ст. 201 ПК України зазначається, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.
Судом перевірені податкові накладні, які виписувались при придбанні товарів та отриманні послуг позивачем від постачальників (продавців).
Так, у ПП «Алькоркримюгінвест» виникли податкові зобов'язання із ПДВ в сумі 21 833, 33 грн. згідно із податковою накладною № 20 від 15.07.2010р.; у ПП «ПКВ Снабжение» відповідно до податкової накладної № 00001 від 30.08.2010р. на суму 16 666,25 грн., та ТОВ «Тірус» відобразив свої податкові зобов'язання із ПДВ за господарськими операціями із позивачем наступними податковими накладними:
- № 20930 від 30.09.11р. на суму 17 056, 67 грн.;
- № 10920 від 20.09.2011р. на суму 29 138,34 грн.;
- № 160831 від 31.08.2011р. на суму 56 218, 33 грн.;
- № 40729 від 29.07.2011р. на суму 8 333, 33 грн.;
- № 50729 від 29.07.2011р. на суму 47 230, 00 грн.;
- № 170063 від 30.06.2011р на суму 33 558, 33 грн.;
- № 10531 від 31.05.2011р. на суму 8 333, 33 грн. (а.с. 100-107, 110, 125 т. ІІ)
Судом перевірено та встановлено, що зазначені податкові накладні складені відповідно до вимог п. 201.1 та п. 201.2 ст. 201 ПК України та п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Зазначені суми податку на додану вартість були сплачені позивачем відповідно до вище досліджених платіжних доручень.
Як було встановлено вище, суд дійшов висновку про безпідставність висновків відповідача щодо безтоварності проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а саме: ПП «Алькоркримюгінвест» за договором № 23 від 19.05.2011р. на суму 131 000,00 грн, з яких ПДВ складає 21 833, 33 грн.; ПП «ПКВ Снабжение» за договором від 27.08.2010р. на суму 99 997, 50 грн., з яких ПДВ - 16 666,25 грн.; ТОВ «Тірус» за договором від 27.05.2011р. на суму 1 199 210,00 грн., з них ПДВ - 199868,33грн.
Відповідно до абз. 4 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Крім того, відповідно до висновку експерта під час експертизи були досліджені реєстри отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «Санаторій «Морской уголок» в період з 01.07.2010р. до 30.09.2011р. Усі досліджені судом накладні були включені до Розділу І. Таким чином, експерт встановив, що відповідно до наданих документів бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Санаторій «Морской уголок» не підтверджуються висновки ДПІ у м. Алушті АРК, викладені в акті перевірки щодо визначення позивачу завищення задекларованих сум податкового кредиту на 238 368, 00 грн.
Отже, з викладеного суд дійшов висновку про правомірність віднесення ТОВ «Санаторій «Морской уголок» до податкового кредиту сум за податковими накладними ПП «Алькоркримюгінвест», ПП «ПКВ Снабжение» та ТОВ «Тірус», виписаними у липні, серпні 2010 року та травні-вересні 2011 року на суму 238 959, 00 грн.
Суд, проаналізувавши матеріали справи, в яких мається висновок судово-економічної експертизи, вислухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.02.2012р. № 0000822301 в частині нарахування податку на додану вартість в сумі 238 368, 00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню, а відтак позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України застосовуються штрафні санкції у розмірі 25 % від суми заниження податкового зобов'язання.
Згідно із п. 7 підрозділу 10 Перехідних положень ПК України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
Відповідно до акту перевірки та розрахунку фінансових санкцій до акту перевірки сума фінансових санкцій за нарахування податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 238 959,00 грн. складає 49 120 грн. У зв'язку із протиправністю нарахування позивачу такого податкового зобов'язання сума застосування штрафних санкцій в розмірі 49120 грн. є також протиправним.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 20.02.2012р. № 0000822301 підлягає скасуванню в частині нарахування основного зобов'язання в сумі 238 959,00 грн. та штрафних санкцій - в 49 120, 00 грн.
Щодо висновків акту перевірки про завищення суми коригування у бік зменшення податкових зобов'язань по рядку 8 декларації з ПДВ на 13 043, 00 грн. та застосування у зв'язку із таким нарахуванням податку фінансових санкцій в розмірі 3 260, 75 грн. суд зазначає наступне.
В акті перевірки встановлено, що ТОВ «Санаторій «Морской уголок» здійснено коригування податкових зобов'язань по операціям зміни суми компенсації вартості послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання. Таке коригування здійснювалось у липні 2010р. на суму ПДВ 2 393 грн., у серпні 2010р. - 1 850,00грн., у вересні 2010р. - 50 грн., у жовтні 2010 р. - 1 437 грн., за липень 2011 - 5 513 грн., у вересні 2011р. - на суму ПДВ в 1800 грн.
Згідно із п.п. 4.5.3 п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника при зміні компенсації вартості товарів (послуг), наданих особам, які не були платниками цього податку на момент такої поставки, дозволяється лише:
а) при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості;
б) при перегляді цін, пов'язаних з гарантійними замінами товарів.
Відповідно до п. 192.1, 192.2 ст. 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.
Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов'язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.
Податковим повідомленням-рішенням від 20.02.2012р. позивачу нарахований податок на доходи фізичних осіб в сумі 20103, 51 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 5 535, 89 грн. , всього на суму 25 639,40грн.
Позивач не погоджується із вказаним податковим повідомленням-рішенням в частині визначення грошового зобов'язання у розмірі у загальній сумі 25 163,83грн.
Вирішуючи обґрунтованості позовних вимог про протиправність зазначеного рішення відповідача суд виходив з наступного.
Під час перевірки ТОВ «Санаторій «Морской уголок» було встановлено, що згідно з актами закупок та видатковими касовими ордерами фізичним особам ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виплачений дохід за поставлену сільськогосподарську продукцію, без утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб.
Так, ОСОБА_7 у липні 2010р. позивачем сплачено 19 572, 87 грн., у серпні 19 100, 50 грн., у вересні 11 286, 30 грн., всього сума в розмірі 49 959, 67 грн. Крім того, ОСОБА_8 сплачено у червні 2011р. 20000,00 грн., у липні 2011р. - 26 147, 80 грн., у серпні 2011р. - 15 185,95 грн., у вересні 2011р. - 14 470, 84 грн., а всього - 75 804, 59 грн.
Відповідно до положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» відповідачем нарахована сума податку з доходів фізичних осіб щодо ОСОБА_7 в розмірі 7493,96 грн. та відповідно до положень Податкового кодексу України нарахований такий податок щодо ОСОБА_8 - в розмірі 12 133, 98 грн., а всього донарахованого податкового зобов'язання в сумі 19 627, 94 грн.
Відповідно до п.п. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Згідно із розділом IV ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) відповідно до цього розділу оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
Указом Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.
Пунктом 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» N 727/98 від 03.07.1998р. суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема: податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва).
Відповідно до видаткових касових ордерів ТОВ «Сангаторій «Морской уголок» з липня до вересня 2010р. було сплачено ОСОБА_7 за сільськогосподарську продукцію суму коштів в 49 959,67 грн. (а.с. 44-61, т. ІІІ). Також передачу товару оформлено закупочними актами, в яких відображено найменування продукції, її кількість та ціна; підписані акти ОСОБА_7 та зі сторони покупця - ОСОБА_9 (а.с. 62-104).
Відповідно до видаткових касових ордерів ТОВ «Сангаторій «Морской уголок» з червня до вересня 2011 р. було сплачено ОСОБА_8 за сільськогосподарську продукцію суму коштів в розмір 75 804, 59 грн. (а.с. 105-122, т. ІІІ). Також передачу товару оформлено закупочними актами, в яких відображено найменування продукції, її кількість та ціна; підписані акти ОСОБА_8 та зі сторони покупця - ОСОБА_9 (а.с. 123-171, т. ІІІ).
Судом встановлено, що ОСОБА_7 зареєстрована фізичною особою-підприємцем 08.12.2009р. виконавчим комітетом Алуштинської міської ради; до видів діяльності віднесено роздрібну торгівлю з лотків та на ринках. ОСОБА_7 отримано свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_4 та зареєстровано платником єдиного податку з 08.12.2009 року відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_5 (а.с.139,140,143,144, т. ІІ).
ОСОБА_8 також є фізичною особою-підприємцем з 08.12.2009р. відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців серії НОМЕР_3 та зареєстрована платником єдиного податку в ДПІ в м. Алушта з 10.12.2010р. згідно із свідоцтвом серії НОМЕР_2 (а.с. 141,142, т. ІІ).
Відтак, ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_8 є платника єдиного податку, а тому не є платниками податку з доходів фізичних осіб. При виплаті зазначеним фізичним особам-підприємцям сум за придбану сільськогосподарську продукцію ТОВ «Санаторій «Морской уголок» не виступає податковим агентом та не повинно утримувати податок із доходів цих осіб.
Отже, суд дійшов висновку про неправомірність нарахування відповідачем сум податку на доходи фізичних осіб ТОВ «Санаторій «Морской уголок» в сумі 19 627,94грн., також застосування на підставі п. 119.2 ст. 119 та п. 127.1 ст. 127 ПК України штрафних санкцій в сумі 4 906,98 грн., а всього оскаржуваним рішенням неправомірно визначено грошового зобов'язання за вказаними епізодом у розмірі 24 534,92грн.
Також, за результатами перевірки позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням нараховані податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 475, 57 грн., які не оскаржуються позивачем, та застосовані штрафні санкції в сумі 628,91 грн.
Позивач не погоджується із застосуванням штрафних санкцій у сумі 628,91 грн., а відтак в цій частині також просить визнати протиправним та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Як вбачається із акту перевірки, відповідно до авансового звіту №69 від 31.05.2011р. інженер з техніки безпеки ОСОБА_11 придбав батарейки на суму 696,00грн. До авансового звіту наданий товарний чек №12 від 13.05.2011р. який не засвідчує передачу права власності на товар від продавця покупцю, оскільки не містить обов'язкових реквізитів, зокрема: прізвища, ім'я та по-батькові продавця, його ідентифікаційного номеру, адреси торговельного об'єкту.
Також, до відповідно до авансового звіту №86 від 31.05.2011р. та згідно акту виконаних робіт від 21.05.2011р. за №68 водій ОСОБА_12 виплатив ФОП ОСОБА_13 2000грн. за виконані корпусні роботи катера. До авансового звіту не надано розрахунковий документ, що підтверджує факт здійснення розрахункової операції.
За вказаними двома епізодами оскаржуваним рішенням податковою визначені позивачу грошові зобов'язання у розмірі 25% від суми що підлягає нарахуванню та сплати до бюджету, а саме у розмірі 118,89грн. на підставі пп.127.1. ст.127 ПК України.
Також, як вбачається із акту перевірки та розрахунку штрафних санкцій, до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 510 грн. на підставі п.119.2 ст.119 ПК України за подання податкових розрахунків за формою №1-ДФ за 1-3 квартали 2011року, в яких не включені відомості про суми доходу, виплачені фізичним особам - підприємцям та самозайнятим особам. Подання позивачем податкових розрахунків, до яких не були включені суми доходів, які були виплачені фізичним особам-підприємцям та самозайнятим особам, позивачем не спростовується.
Статтею 171 ПК України визначено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку(п.171.1).
Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є, зокрема, податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні (п. а. п. 171.2. ст.171).
Пунктом 176.2. ст.172 ПК України встановлено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:
а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;
б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
Згідно пп.168.1.1. ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Із наведених норм випливає обов'язок податкового агента подавати відповідну звітність до органів податкової служби та утримувати і перераховувати податок до бюджету.
Відповідно до п.127.1 ст.127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Згідно п.119.2. ст.119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.
Проте, суд зазначає, що при нарахуванні відповідачем позивачу штрафних санкцій на підставі вищевказаних норм відповідачем не булі враховані вимоги п.7 підрозділу 10 Інших перехідних положень Розділу ХХ Податкового кодексу України, відповідно до яких штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 01 січня до 30 червня 2011р. застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
Оскільки позивачем як податковим агентом не утримано податку з доходів фізичних осіб у сумі 475, 57грн. саме у період з 01 січня до 30 червня 2011року, відтак за вказане порушення відповідач повинен був застосувати до позивача фінансові санкції у сумі 1 гривні.
Щодо застосування до позивача оскаржуваним рішенням штрафу у розмірі 510грн. за порушення вимог п. 176.2. ст.172 ПК України та на підставі п.119.2. ст.119 ПК України суд зазначає, що у даному випадку зі змісту ст.119.2 ст.119 ПК України випливає, що фінансові санкції застосовуються за кожне порушення, тобто за кожний факт неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками відповідного податкового розрахунку.
Таким чином, з урахуванням граничних строків подання податкових розрахунків за формою 1-дф та з урахуванням повторності порушення позивачем вимог п.176.2 ст.176 ПК України протягом року, відповідач повинен був застосувати до позивача штрафні санкції у розмірі 1 грн. за подання податкового розрахунку із недостовірними відомостями за 1-й квартал 2011року, 1020грн. за подання податкового розрахунку за 2-й квартал 2011р. та 1020грн. за подання податкового розрахунку за 3-й квартал 2011р.
Проте, відповідачем при розрахунку штрафних санкцій не дотримані вимоги п.119.2. ст. 119 та пункту 7 підрозділу 10 Інших перехідних положень Розділу ХХ ПК України, а відтак таке рішення є протиправним.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що до повноважень суду не віднесено визначення штрафних санкцій за порушення вимог податкового законодавства, а відтак застосування судом у спірних правовідносинах вимог пункту 7 підрозділу 10 Інших перехідних положень Розділу ХХ ПК України та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині нарахування штрафних не у повному обсязі, а із залишенням санкцій у сумі 1 грн., фактично означає застосування штрафних санкцій саме судом, а не податковим органом, який визначив позивачу розмір штрафних санкції на підставі інших норм.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Алушті від 20.02.2012р. за №0000181701 у в частині визначення грошових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб у сумі 25 163,83грн., у тому числі за основним платежем у сумі 19 627,94 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 5535,89грн. є протиправним, а відтак позовні вимоги в частині визнання його протиправним та скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відтак, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
У зв'язку зі складністю справи судом 25.09.2012 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 01.10.2012 року постанова складена у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекцій у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби: № 0000892301 від 20.02.2012р. в частині зменшення розміру від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств за 2010рік у сумі 192 498 грн.;
№ 0000852301 від 20.02.2012р. - у повному обсязі; № 0000822301 від 20.02.2012р. в частині визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 238 368 грн.; № 0000181701 від 20.02.2012р. в частині визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 25 233 грн., у тому числі 19 627,94 грн. за основним платежем, та 5535,89грн. за штрафними санкціями.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Москаленко С.А.