Справа: № 2а-8519/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.
Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
"11" жовтня 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.,
суддів: Грищенко Т.М., Мацедонська В.Е.,
при секретарі: Медведєвій А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Сведбанк»про визнання протиправними дій відповідача, визнання нечинними та скасування рішень відповідача та зобов'язання вчинити дії, -
У червні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Сведбанк»про визнання протиправними дій відповідача, визнання нечинними та скасування рішень відповідача та зобов'язання вчинити дії. Свої вимоги мотивує тим, що дії відповідача щодо незняття арешту із квартир є протиправними, оскільки виконавчі написи від 25 серпня 2011 року на вимогу стягувача у виконавчому провадженні -Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" -повернуто останньому. Таким чином, у відповідача відсутні підстави для залишення під арештом цих квартир.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 серпня 2012 року задоволено позов частково. Зобов'язано відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві зняти арешти із квартири АДРЕСА_1 та із квартири АДРЕСА_2. Позовні вимоги в іншій частині залишено без задоволення.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову про відмову у задоволенні даного позову повністю.
Крім цього, відповідачем подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції.
Враховуючи наявні в матеріалах справи відомості про час отримання копії вказаного судового рішення відповідачем, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга останнім подана вчасно.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції -без змін з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції було встановлено наступне.
На підставі заяв стягувача від 02 листопада 2001 року про примусове виконання виконавчих написів 09 листопада 2011 року відповідачем прийнято постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 29732060 та виконавчого провадження ВП № 29732356 з виконання виконавчих написів про звернення стягнення на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 для задоволення вимог стягувача, якими, зокрема, накладено арешти на вказане майно боржника.
Строк та умови добровільного виконання виконавчих написів встановлено до 15 листопада 2011 року.
У зв'язку з несвоєчасним отриманням постанов про відкриття виконавчих проваджень 26 листопада 2011 року боржник звернулась до відповідача з відповідними заявами про відкладення їх виконання.
За результатами розгляду вказаних заяв боржника 13 грудня 2011 року відповідачем прийнято постанови про відкладення провадження виконавчих дій по виконавчих провадженнях до 23 грудня 2011 року.
30 січня 2012 року до відповідача надійшли письмові заяви стягувача про повернення виконавчих написів без виконання, у зв'язку з чим 27 лютого 2012 року відповідачем прийнято постанови про повернення виконавчих документів стягувачеві, якими, зокрема, припинено чинність арештів квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.
За результатами проведених 03 травня 2012 року перевірок виконавчих проваджень, 07 травня 2012 року відповідачем прийнято постанови про відновлення виконавчих проваджень, а 10 травня 2012 року -постанови про стягнення з боржника виконавчих зборів.
14 травня 2012 року відповідачем прийнято постанови про повернення виконавчих документів стягувачеві.
Позивач вважає, що не знявши арешти з зазначених вище квартир, відповідач дії неправомірно, а тому оскаржив його дії у судовому порядку.
Задовольняючи даний позов частково суд першої інстанції виходив з того, що спірні дії відповідача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
З викладених норм вбачається, що відповідач зобов'язаний зняти арешт з майна боржника та зазначити про це у постанові про повернення виконавчого документу у разі повернення виконавчого документу.
Однак, як з'ясовано у ході судового розгляду справи, відповідачем такі дії не вчинено.
Стосовно посилань відповідача на ст. 27 Закону при запереченні проти позову колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону у разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця.
У постановах відповідача від 03 травня 2012 року про проведення перевірок зазначено, що у матеріалах виконавчих проваджень відсутні заяви боржника про реалізацію ним за погодженням із державним виконавцем належного боржникові майна, на яке накладено арешт, до початку примусового виконання.
Однак, судом першої інстанції було встановлено, що позивач не мала наміру реалізовувати майно, яке знаходиться під арештом, у межах виконавчих проваджень, оскільки позивач має домовленість із третьою особою про реалізацію майна поза межами виконавчих проваджень та повернення отриманих від третьої особи коштів в рахунок погашення заборгованості.
Крім цього, листом від 23 грудня 2011 року № 9917 підтверджено надання ПАТ "Сведбанк" позивачу дозволу на добровільну реалізацію заставного майна за умови внесення коштів до каси банку в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 06 червня 2007 року № 2706/0607/71-190 та оплати витрат банку на вчинення виконавчого напису.
Таким чином колегія суддів вважає правильним висновок суду першої про наявність підстав для задоволення даного позову в цій частині.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 серпня 2012 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Мельничук В.П.
Судді: Грищенко Т.М.
Мацедонська В.Е.