79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
02.10.12 Справа № 5015/1479/12
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Хабіб М.І.
суддів Зварич О.В.
Якімець Г.Г.
при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Львівобленерго", вих. № 502-2346/2 від 11.07.2012р.
на рішення господарського суду Львівської області від 26.06.2012 року
у справі № 5015/1479/12
за позовом: публічного акціонерного товариства "Львівобленерго", м. Львів
до відповідача: суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Миколаєвича Мирослава Васильовича, м. Львів
про стягнення 22 023, 00 грн.
За участю представників:
позивача: Свідрик Г.Р.- представник( довіреність в матеріалах справи);
відповідача: Миколаєвич М.В.- суб'єкт підприємницької діяльності.
Згідно проведеного 17.07.2012р. автоматизованого розподілу апеляційна скарга у справі № 5015/1479/11 визначена судді-доповідачу Хабіб М.І., в складі колегії суддів: Зварич О.В. та Якімець Г.Г.
У зв'язку із щорічною відпусткою судді Якімець Г.Г., розпорядженням голови суду від 19.07.2012 року у склад колегії суддів для розгляду апеляційної скарги замість судді Якімець Г.Г. введено суддю Гриців В.М.
Розпорядженням голови суду від 30.08.2012 року, у зв'язку із щорічною відпусткою судді Гриців В.М., у склад колегії суддів, для розгляду апеляційної скарги замість судді Гриців В.М. введено суддю Якімець Г.Г.
Рішенням господарського суду Львівської області від 26.06.2012 року у справі № 5015/1479/12 (суддя Ділай У.І.) відмовлено в задоволенні позовних вимог ПАТ "Львівобленерго" до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Миколаєвича Мирослава Васильовича про стягнення 22 023, 00 грн. вартості недоврахованої електроенергії.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване положеннями ст.275 ГК України, ст.26 ЗУ «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією, затв. постановою НКРЕ № 562 від 04.05.2006р.Зокрема, місцевий суд виходив з того, що позивачем не доведений факт самовільного підключення відповідачем електроустановок до електромереж позивача, оскільки кіоск за адресою: м. Львів, вул. Любінська-Виговського (тролейбусна зупинка) не був переданий в оренду відповідачу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги. Апелянт вказує на те, що відповідач є орендарем кіоску за адресою: м. Львів, вул. Любінська-Виговського (тролейбусна зупинка) згідно з договором оренди від 01.02.2011р. №4, що відповідач підписав акт про порушення від 27.10.2011р. без зауважень, тому користуючись електроенергією без договору та без оплати, відповідач здійснив порушення в сфері електроенергетики, тому йому правомірно було проведено нарахування вартості недоврахованої електроенергії відповідно до вимог Методики. Вважає, що позовні вимоги повністю підтверджені матеріалами справи та відповідають вимогам чинного законодавства. На думку апелянта, судом першої інстанції не застосовано вимоги ЗУ «Про електроенергетику», ПКЕЕ, Методики, ст.ст.1212,1213 ЦК України.
Відповідач у відзиві (вх.4940 від 01.08.12р.) на апеляційну скаргу спростовує доводи скаржника та зазначає, що кіоск за адресою: м. Львів, вул. Любінська-Виговського (тролейбусна зупинка) тривалий період часу був закритий і ніким не використовувався. Живлення електроенергії до кіоску було підключене ще у 90-х роках, згідно ТУ, виданих Львівським трамвайно-тролейбусним управлінням.. Самовільно до мережі не підключався, електроенергією не користувався, оскільки після укладення договору оренди через його незадовільний стан приміщення не було передане орендодавцем, кіоск потребував ремонту. З моменту укладення договору оренди і по даний час приміщення кіоску не використовувалось і не використовується для здійснення підприємницької діяльності.
В судове засідання 02.10.2012р. сторони з'явилися та підтримали свої доводи.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Згідно з актом про порушення № 025109 від 27.10.2011 р., складеним представниками енергоінспекції ПАТ "Львівобленерго" в присутності підприємця Миколаєвича М.В., в кіоску за адресою: м.Львів, вул.Любінська-Виговського (тролейбусна зупинка) встановлено факт самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів до електричної мережі енергопостачальника (користування електричною енергією без договору на електропостачання). До акту про порушення додана схема -додаток.
Акт і схема-додаток, підписані відповідачем без зауважень.
В п. 9 акту вказані час, дата та місце засідання комісії постачальника електроенергії з розгляду названо акта -04.11.2011р.
04.11.2011 р. відбулося засідання комісії ЛМЕМ по розгляду актів про порушення ПКЕЕ. За результатами розгляду акта № 025109 від 27.10.2011 р. комісія прийняла рішення, яке оформлене Протоколом № 305 від 04.11.2011 р., про нарахування відповідачу обсягу та вартості не облікованої електричної енергії за 12 місяців -по 27.10.2011 р., а саме: за 23424 кВт./год. на суму 22 023,00 грн. у відповідності до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією, затвердженою постановою НКРЕ № 562 від 04.05.2006 року (із змінами та доповненнями),. Названу суму зобов'язано сплатити упродовж 30 календарних днів від дня отримання рахунка (п. 3 Протоколу) Як вбачається із протоколу, відповідач не був присутній на засіданні комісії..
Копія протоколу №305 від 04.11.2011 р. та рахунок №025109 від 09.11.2011р. на суму 22 023,00 грн. надіслані відповідачу , що підтверджується. супровідним листом позивача №30-04198 від 11.11.2011 р. та поштовою квитанцією №8046 від 11.11.2011р.
Відповідач не сплатив коштів, вказаних в названому рахунку, посилаючись на те, що приміщення кіоску йому не передане і ним не використовується, електроенергією не користувався і не користується, що на час перевірки він ремонтував дах кіоску.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.02.2011 р. КП "Редакція газети Львівської міської ради "Ратуша" та ФОП Миколаєвичем М.В. був укладений Договір № 4 оренди нежитлового приміщення (кіоску).
Відповідно до п.1.1 цього договору орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове користування (оренду) кіоск за адресою: м. Львів, вул. Люблінська - Виговського (зупинка тролейбуса № 3, № 10).
Згідно із п. 3.2 договору при передачі об'єкта, що орендується, складається акт здачі-приймання, який підписується представниками сторін і є додатком до цього договору.
За умовами п 3.3. договору об'єкт, що орендується, вважається переданим з моменту підписання акту здачі - приймання.
Розмір орендної плати складає 200 грн., яка сплачується в безготівковій формі на поточний рахунок орендодавця не пізніше 5 числа наступного місяця ( п.5.1 договору).
Акту здачі-приймання або будь-яких інших доказів передачі об'єкту оренди від орендодавця орендарю суду не надано. Доказів сплати орендної плати також не надано.
Як вбачається з довідки КП "Редакція газети Львівської міської ради "Ратуша" № 136 від 11.06.2012 р., кіоск за адресою: м. Львів, вул. Любінська-Виговського (тролейбусна зупинка) був встановлений близько 1980р. ЛТТУ для продажу трамвайно -тролейбусних квитків. За цей час кіоск майже зігнив, його балансова вартість становить 1 грн. КП "Редакція газети Львівської міської ради "Ратуша" не має коштів для виготовлення землевпорядної документації, необхідної для функціонування кіоску. Акт прийому-передачі на кіоск за адресою: м. Львів, вул. Любінська-Виговського (тролейбусна зупинка) відсутній. Миколаєвич Мирослав Васильович не сплачував орендної плати за користування МАФ, оскільки обіцяв провести ремонт кіоску за власний кошт.
Встановивши обставини справи, оцінивши матеріали справи та доводи сторін, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно із ст. 1 Закону України "Про електроенергетику" споживачами енергії є суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Згідно з п. 1.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28, в редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.10.2005. № 910 (далі - ПКЕЕ) постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії.
В силу пункту 5.1 ПКЕЕ договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.
Отже, чинним законодавством України передбачено обов'язкове укладення договору на поставку електричної енергії.
Правопорушеннями в електроенергетиці є, зокрема, крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку; пошкодження приладів обліку; порушення правил користування енергією. (ст.27 ЗУ «Про електроенергетику»).
Згідно з 6.41. Правил ПКЕЕ у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень. В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків.
Позивач стверджує, посилаючись на акт про порушення № 025109 від 27.10.2011 р., що відповідач самовільно підключив електроустановки, струмоприймачі до електричної мережі енергопостачальника, тобто, здійснює користування електричною енергією без договору на електропостачання.
Водночас, в акті не вказано, які конкретно електроустановки, струмоприймачі відповідач самовільно підключив до електричної мережі. Більш того, в п.5 акту «Перелік струмоприймачів, приєднаних споживачем до електричної мережі, та режим роботи», вказано, що доступу до струмоприймачів немає.
Позивач також стверджує, що відповідач згідно з договором оренди від 01.02.2011р. №4 орендує кіоск, при перевірці якого виявлено споживання електроенергії без договору.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що місцевим судом не враховано норм ст.ст. 1212 та 1213 ЦК., які регулюють загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави
Відповідач не заперечує укладення договору оренди №4, проте заперечує факти користування кіоском, самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів до електричної мережі енергопостачальника та сам факт споживання електроенергії. Відповідач пояснив, що кіоск знаходився в такому стані, що його неможливо було використовувати, у зв'язку з чим кіоск не був переданий орендодавцем. За усною домовленістю з орендодавцем він ремонтував дах кіоску без жодного використання електроенергії. Станом на даний час приміщення кіоску не використовується, електроенергія не споживалась і не споживається. Пояснив підписання акту про порушення тим, що вважав, що цей акт не має відношення до нього, оскільки приміщення йому не передане і не використовується ним.
Пояснення відповідача підтверджуються матеріалами справи, зокрема, згідно з п. 1.3 договору вартість кіоску, який передається в оренду, становить 1 грн. Орендодавець - Комунальне підприємство"Редакція газети Львівської міської ради "Ратуша" пояснило, що кіоск за адресою: м. Львів, вул. Любінська-Виговського (тролейбусна зупинка) був встановлений близько 1980р. ЛТТУ для продажу трамвайно -тролейбусних квитків. За цей час кіоск майже зігнив, його балансова вартість становить 1 грн., землевпорядна документація, необхідна для функціонування кіоску, відсутня, акт прийому-передачі на кіоск відсутній. ФОП Миколаєвич М.В. не сплачував орендної плати за користування МАФ, оскільки обіцяв провести ремонт кіоску за власний кошт.
Статтею 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»від 10 квітня 1992 року N 2269-XII з наступними змінами та доповненнями, визначені істотні умови договору оренди, якими є, зокрема, об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації), орендна плата з урахуванням її індексації, порядок використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна та умови його повернення, страхування орендарем взятого ним в оренду майна, обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
З аналізу договору оренди № 4 випливає, що він не містить всіх істотних умов, встановлених Законом для договору оренди комунального майна, зокрема, щодо складу майна, вартості майна з урахуванням її індексації, порядку використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна, страхування орендарем взятого ним в оренду майна, обов'язків сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
Згідно з частиною 1 ст.12 Закону договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.
З аналізу названих норм випливає, що договір, який не містить домовленості сторін з усіх істотних умов, не можна вважати укладеним.
В силу чистини 1 ст.13 ЦК передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.
Орендодавець зобов'язаний передати орендарю об'єкт оренди в комплекті та у стані, що відповідають істотним умовам договору оренди та призначенню майна, і повідомити орендаря про особливі властивості та недоліки майна, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна орендаря або інших осіб чи призвести до пошкодження самого майна під час користування ним ( частина 4 ст.13 Закону).
З матеріалів справи вбачається, що за договором оренди об'єктом оренди є згнилий кіоск, балансовою вартістю 1 грн., що дає підстави для висновку, що його неможливо використовувати за призначенням, а саме: з метою продажу товарів, робіт, послуг (п.2.1 договору).
Матеріалами справи підтверджено, що кіоск не був переданий орендодавцем відповідачу, відповідач не сплачував орендної плати за цей кіоск. В акті про порушення не вказано, які конкретно електроустановки, струмоприймачі відповідач самовільно підключив до електричної мережі.
Слід також зазначити, що згідно з розрахунком позивача обсяг споживання не облікованої електроенергії в кількості 23424 кВт/год на суму 22 023грн., визначений за період з 28.10.2010р. по 28.10.2011р. Водночас, позивач стверджує, що відповідач є користувачем кіоску відповідно до договору оренди від 01.02.2011р.№4. Представник позивача в судовому засіданні не пояснив, на підставі чого визначений обсяг споживання не облікованої електроенергії за період з 28.10.2010р. до 01.02.2011р., тобто, за період до укладення договору оренди №4.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позивачем не доведено переходу до відповідача права користування кіоском за адресою: м.Львів, вул. Любінська-Виговського (тролейбусна зупинка), фактичного користування відповідачем цим кіоском, факту самовільного підключення відповідачем електроустановок, струмоприймачів до мереж електропостачальної організації та споживання електроенергії.
За таких обставин в задоволенні позовних вимог підставно та обґрунтовано відмовлено.
Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що скаржником не доведено, доказів не подано наявності підстав для скасування рішення місцевого господарського суду та для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду Львівської області від 26.06.2012 року у справі № 5015/1479/12 залишити без змін, а апеляціну скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу повернути до місцевого господарського суду.
Головуючий-суддя Хабіб М.І.
суддя Зварич О.В.
суддя Якімець Г.Г.