79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
09.10.12 Справа № 9/141
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Скрипчук О.С.
Суддів Дубник О.П.
Процика Т.С.
При секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_2 б/н від 14.09.2012 року;
на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 07.09.2012 року;
у справі № 9/141;
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропроменергосервіс», м.Кіцмань;
про зміну способу виконання рішення суду від 16.12.2010 року у справі № 9/141;
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропроменергосервіс», м.Кіцмань;
до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Кіцмань;
про розірвання договору оренди та звільнення виробничих приміщень.
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_3 -довіреність № 517 від 28.02.2011 року
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 16.12.2010 року задоволено частково позов ТзОВ «Агропроменергосервіс»до ПП ОСОБА_2 та розірвано договір оренди виробничих приміщень від 01.06.2002 року, що укладений між Кіцманським міжгосподарським підприємством «Агропроменерго»і ПП ОСОБА_2 і зобов'язано відповідача у десятиденний строк з дня набрання рішенням законної сили звільнити та передати ТзОВ «Агропроменергосервіс»виробничі приміщення, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та являють собою складське приміщення, що стоїть окремо, позначене на плані інвентарної справи літ. "З", а саме приміщення 1-1 площею 7,1 м2., приміщення 1-3 площею 20,9м2., а також піднавіс з електротельфером, позначений на плані інвентарної справи літ. "Д".
На виконання рішення господарським судом 13.09.2011 року видано наказ про його примусове виконання.
28.08.2012 року ТзОВ «Агропроменергосервіс»звернулося до Господарського суду Чернівецької області з заявою про зміну способу виконання наказу про примусове виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 16.12.2010 року, шляхом примусового звільнення та передачі ТзОВ «Агропроменергосервіс»виробничих приміщень, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та являють собою складське приміщення, що стоїть окремо, позначене на плані інвентарної справи літ. "З", а саме приміщення 1-1 площею 7,1 м2., приміщення 1-3 площею 20,9м2., а також піднавіс з електротельфером, позначений на плані інвентарної справи літ. "Д".
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 07.09.2012 року у справі № 9/141 (суддя Ніколаєв М.І.) задоволено частково заяву ТзОВ «Агропроменергосервіс». Суд виніс ухвалу якою змінив спосіб виконання рішення суду від 16.12.2010 року у справі № 9/141 з зобов'язання приватного підприємства у десятиденний строк з дня набрання рішенням законної сили звільнити та передати ТзОВ «Агропроменергосервіс»піднавіс з електротельфером, позначений на плані інвентарної справи літ. «Д» на примусове звільнення та передачу ТзОВ «Агропроменергосервіс»піднавісу з електротельфером, що позначений на плані інвентарної справи літ. «Д»та знаходиться за адресою АДРЕСА_1. 3. В частині зміни способу виконання рішення щодо приміщення 1-1 площею 7,1 м2., приміщення 1-3 площею 20,9м2 - відмовити.
Не погоджуючись з даною ухвалою ПП ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу б/н від 14.09.2012 року, в якій просив ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 07.09.2012 року скасувати, в задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті ухвали порушено норми процесуального права. А саме скаржник стверджує, що відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження»будь-які дії пов'язані зі зміною виконання рішення після закінчення виконавчого провадження є протиправними.
Позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу б/н від 05.10.2012 року, в якому просив ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 07.09.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, незважаючи на те, що про час та місце розгляду апеляційної скарги був належним чином повідомлений.
Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи апелянта, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.09.2011 року державним виконавцем ВДВС Кіцманського районного управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за наказом № 9 від 13.09.2011 року та зобов'язано ОСОБА_2 у добровільному порядку в строк до 28.09.2011 року звільнити та передати приміщення, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1.
У зв'язку з невиконанням рішення суду в добровільному порядку державним виконавцем направлялись відповідачу повідомлення від 29.09.2011 року №1956, від 10.10.2011 року №02-9887 та від 31.10.2011 року №02-10389, якими було зобов'язано останнього бути присутнім при перевірці державним виконавцем виконання рішення суду.
Актами державного виконавця від 10.10.2011 року, 18.10.2011 року та 10.11.2011 року встановлено, що приміщення 1-1 площею 7,1 м2 та приміщення 1-3 площею 20,9м2 звільнені відповідачем, проте піднавіс з електротельфером боржником у добровільному порядку не звільнений.
У зв'язку з невиконанням відповідачем вимог звільнення вищезазначених приміщень державним виконавцем ВДВС Кіцманського районного управління юстиції були винесені постанови ВП№28755831 від 10.10.2011 року та ВП №28755831 від 20.10.2011 року ВДВС про накладення на боржника штрафу в розмірі 170 грн. та відповідно в розмірі 340 грн.
В подальшому, 21.11.2011 року державний виконавець ВДВС Кіцманського районного управління юстиції звернувся до начальника Кіцманського РВ УМВС у Чернівецькій області з поданням про порушення щодо ОСОБА_2 кримінальної справи у зв'язку з ухиленням від виконання рішення суду.
Постановою Кіцманського РВ УМВС у Чернівецькій області від 29.11.2011 року в порушенні кримінальної справи проти відповідача відмовлено.
12.12.2011 року державним виконавцем ВДВС Кіцманського РУЮ на підставі п.11 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження". було винесено постанову ВП №28755831 про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з неможливістю виконати рішення суду без участі боржника.
Позивач звертався до Господарського суду Чернівецької області із скаргою в порядку ст. 121-2 ГПК України, просив визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 12.12.2011 року ВП № 28755831.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 16.08.2012 року в задоволенні заяви позивача про скасування та визнання незаконною постанови про закінчення виконавчого провадження від 12.12.2011 року ВП № 28755831 відмовлено.
Оскільки на даний момент рішення суду не виконується відповідачем, що порушує право власності позивача на належне йому приміщення, ТзОВ «Агропроменергосервіс»звернулося до Господарського суду Чернівецької області з заявою про зміну способу виконання наказу про примусове виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 16.12.2010 року, шляхом примусового звільнення та передачі ТзОВ «Агропроменергосервіс»виробничих приміщень, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та являють собою складське приміщення, що стоїть окремо, позначене на плані інвентарної справи літ. "З", а саме приміщення 1-1 площею 7,1 м2., приміщення 1-3 площею 20,9 м2., а також піднавіс з електротельфером, позначений на плані інвентарної справи літ. "Д".
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.
Згідно статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
В силу статті 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на території України та виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно з ч.1 ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Статтею 36 Закону України "Про виконавче провадження" також передбачена можливість звернення сторони до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення.
Як зазначено в пп. 1.3 п. 1 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 N 02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими.
Згідно п. 2 вказаного Роз'яснення підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Згідно статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом.
Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом (стаття 17 Закону України "Про виконавче провадження").
Згідно ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.
Відповідно до ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону (ч. 2 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження").
У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав (ч. 3 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження").
Приписами ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону (п. 11 ч. 1).
З аналізу змісту частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України, статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що в разі неможливості виконання судового рішення у раніше встановлені порядок та спосіб, суд вправі вжити заходи, спрямовані на забезпечення реального виконання судового рішення, відновлення порушених прав позивача.
Судом встановлено, що державним виконавцем ВДВС Кіцманського районного управління юстиції у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом по справі вжито всіх необхідних заходів щодо повного та своєчасного виконання рішення по справі, Проте майже протягом 3 місяців рішення суду боржником добровільно не виконано, у зв'язку з чим виконавче провадження закінчено. Виходячи з того, що невиконання відповідачем рішення суду безумовно порушує право власності позивача на належне йому приміщення, суд дійшов висновку, що заява ТзОВ «Агропроменергосервіс»є підставною та документально обґрунтованою.
Матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем рішення суду, що унеможливлює виконання рішення суду у справі №9/141 визначеним раніше способом. Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано задоволив заяву позивача та змінив спосіб виконання рішення суду з добровільного виконання відповідачем на примусове звільнення та передачу силами державної виконавчої служби ТзОВ «Агропроменергосервіс»приміщення піднавісу з електротельфером, що позначений на плані інвентарної справи літ. "Д" та знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
В цій площині суд також вважає, що примусове звільнення та передача силами державної виконавчої служби спірного піднавісу позивачу не змінює суті даного судового рішення.
Аналогічну позицію викладено в Постанові ВГС України по справі №1/18 від 22.06.2010 року.
Враховуючи, що відповідачем інші приміщення звільненні в добровільному порядку, в цій частині підстав для зміни способу виконання рішення суду не має.
Щодо доводів апелянта про неможливість зміни способу виконання рішення суду після закінчення виконавчого провадження суд зазначає.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.
Згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.
Відтак, враховуючи, що рішення суду від 16.12.2010 року у справі № 9/141 в повному обсязі фактично не виконано, суд вважає, що закінчення виконавчого провадження не може бути підставою для відмови у задоволенні поданої заяви.
Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Чернівецької області від 07.09.2012 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106, 112 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд
1.Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 07.09.2012 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу направити в Господарський суд Чернівецької області.
Постанова підписана 12.10.2012 року
Головуючий - суддя Скрипчук О.С.
Суддів Дубник О.П.
Процик Т.С.