Головуючий у 1 інстанції - Широка К.Ю.
Суддя-доповідач - Шишов О.О.
04 жовтня 2012 року справа №2а/1270/4040/2012
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого: Шишова О.О.
суддів Дяченко С.П.
Сіваченко І.В.
розглянувши апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, Комунального Підприємства "Сєвєродонецьке тролейбусне управління" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2012 р. у справі № 2а/1270/4040/2012 (головуючий І інстанції Широка К.Ю.) за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Сєвєродонецьке тролейбусне управління" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
24 травня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Сєвєродонецьке тролейбусне управління" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році., в обґрунтування якого зазначив наступне.
Згідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації, громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. У відповідності до ч.2 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні» порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Відповідно до ст.20 Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Відповідно до інструкції, щодо заповнення форми звітності N 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» затвердженою наказом Мінпраці №420 від 19.12.2005 р. у графі 15 наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення" (803-12), із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших. У разі наявності вакансії для працевлаштування інвалідів на підприємстві у графі 15 звіту повинна проставлятись позначка «11».
19.03.2012 року на адресу відділення Фонду надійшов звіт форми 10-ПІ, згідно із яким середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у Комунального підприємства "Сєвєродонецьке тролейбусне управління" у 2011 році становила 9 осіб. Згідно із вищевказаним звітом на підприємстві інваліди взагалі не були працевлаштовані. Хоча нормами чинного законодавства України передбачено, що на підприємстві повинно бути створене одне робоче місце призначене для працевлаштування інваліда. Таким чином, були, порушені вимоги ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», так у 2011 році у Комунальному підприємстві "Сєвєродонецьке тролейбусне управління" повинен був працювати один інвалід, але не працювало жодного.
У зв'язку з тим, що відповідачем не були виконані норми діючого законодавства України, стосовно того щоб створити робочі місця, у необхідній кількості, працевлаштування інвалідів, йому були нараховані; адміністративно-господарські санкції за 1 нестворене робоче місце призначене для працевлаштування інваліда. Відповідач повинен був оплатити адміністративно-господарські санкції до 15 квітня 2012 року на користь Державного бюджету у розмірі: 22 075,55 грн. (двадцять дві тисячі сімдесят п'ять гривень 55 коп.) Факт того, що у відповідача у 2011 році не були працевлаштовані інваліди у необхідній кількості підтверджується звітом форми № 10-ПІ. Звіти станом на січень, лютий, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2011 року (за 10 місяців) взагалі до Сєвєродонецького міського центру зайнятості не подавалися.
Відповідач не виконав усі залежні від нього заходи для того, щоб створити робочі місця спеціально призначені для працевлаштування інвалідів та не кожен місяць звітував до центру зайнятості. За порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій підприємству була нарахована пеня, розмір якої станом на 23.05.201 року дорівнює 159 грн. 12 коп. Усього сума заборгованості підприємства перед Державню бюджетом складає -22234, 67 грн. Просили стягнути вказану суму.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Сєвєродонецьке тролейбусне управління" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році задоволений частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Сєвєродонецьке тролейбусне управління" на користь Державного бюджету України в особі Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі 5558,74 грн. (п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім гривень 74 копійки).
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем були порушені норми Закону України «Про основи соціальної захищеності інваліді Україні». Прийшов до висновку про правильність розрахунку, наданого відповідачем. Зазначив, що сума адміністративно-господарських санкцій за нестворення у жовтні, листопаді та грудні 2011 року робочих місць для працевлаштуванні інвалідів складає 5519,00 грн. Пеня за порушення строків сплати адміністративно-господарської санкції за жовтень, листопад та грудень 2011 року складає 39,74 грн.
З постановою суду першої інстанції не погодилося Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів та звернулося з апеляційною скаргою у якій наполягало, що відповідачем були порушені норми ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні». Просили скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
З постановою суду першої інстанції не погодилося також Комунальне підприємство "Сєвєродонецьке тролейбусне управління" та звернулося з апеляційною скаргою у якій вказало, що ними надавалися звіти про наявність вільних місць для працевлаштування інвалідів. Підприємством були виділені робочі місця для працевлаштування інвалідів, підприємство інформувало про можливість створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації. Така інформація надавалася у Сєвєродонецький міський центр зайнятості населення. Сєвєродонецьким міським центром зайнятості інваліди для працевлаштування не направлялися. Проте протягом 2011 року безпосередньо до відповідача з метою працевлаштування інваліди не зверталися. Відповідач не відмовляв у працевлаштуванні інвалідів за направленням центру зайнятості. Вважають, що було вжито всіх залежних від відповідача заходів для недопущення невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році. Просили скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Сторони у судове засідання не прибули, належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання. При таких обставинах суд вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Відповідач є юридичною особою, зареєстрований та обліковується у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 32299510.
Відповідачем був наданий звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік. Відповідно до рядку 01 наданого відповідачем звіту середньооблікова кількість працівників облікового складу складає 5027 осіб, з яких середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 167 осіб (рядок 02 звіту). Кількість інвалідів - штатних працівників, що повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону була визначена відповідачем на рівні 201 осіб (рядок 03 звіту). Відповідач у звіті також самостійно визначив адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць у сумі 1801898 грн.
Зазначені обставини не є спірними між сторонами.
Спірним питанням цієї справи є наявність підстав для застосування позивачем до відповідача суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1801897,32 грн. та стягнення пені у розмірі 2883,04 грн. через несвоєчасну сплату відповідачем суми застосованих адміністративно-господарських санкцій.
Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до п.1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26.09.2002 року (надалі Положення) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.
Згідно п. 3 Положення, одним із завдань Фонду соціального захисту інвалідів є контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - підприємства), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні та гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами визначені положеннями Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (надалі Закон).
У відповідності до ст.19 Закону для всіх підприємств, установ і організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 18 вказаного Закону, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округляється до цілого значення.
Відповідно до ст.18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій, чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально - економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до вимог ст.19 Закону України «Про зайнятість населення» Державна служба зайнятості має право, зокрема, направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.
Відповідно до абз.2 п.2 ст.19 цього Закону Державна служба зайнятості має право також одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані по наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» затверджений Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування. Згідно з абзацом 3 пункту 2 зазначеного Порядку інформація про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.
Згідно з Порядком інформація про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.
З огляду на викладене, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу, покладається як на роботодавця, так і на державну службу зайнятості.
Відповідно матеріалів справи, Комунальне підприємство "Сєвєродонецьке тролейбусне управління" про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів звітувало міському центру зайнятості по формі 3-ПН: станом на 28.01.2011р., станом на 11.02.2011р., станом на 14.03.2011р., станом на 21.03.2011р., станом на 28.03.2011р., станом на 28.04.2011р., станом на 27.05.2011р., станом на 08.06.2011р., станом на 29.06.2011р., станом на 28.07.2011р., станом на 30.08.2011р.
Тобто підприємством були виділені робочі місця для працевлаштування інвалідів, підприємство інформувало про можливість створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації. Така інформація надавалася у Сєвєродонецький міський центр зайнятості населення.
Позивачем інваліди для працевлаштування не направлялися.
Відповідач не відмовляв у працевлаштуванні інвалідів за направленням центру зайнятості, що підтверджується листом Сєвєродонецького міського центру зайнятості від 07.05.2012 року №13/4 -1546.
У постанові судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 22 грудня 2009 року у справі № 21-2151во09 викладено висновок проте, що нарахування адміністративно господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку із скоєнням правопорушення. Такі санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому суб'єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом № 875-ХІІ заходів для працевлаштування останніх, тобто, коли у його діях відсутній склад правопорушення.
Аналогічні обставини викладені в Постанові Верховного Суду України від 08 червня 2010 року за винятковими обставинами за скаргою Відкритого акціонерного товариства «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького» у справі за позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства про стягнення адміністративно-господарських санкцій.
Згідно зі ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
У судовому засіданні встановлено, що відповідачем протягом 2011 року частково були надані відомості про наявність вакансій робочих місць для інвалідів шляхом надання звітів про наявність робочих місць за формою №3-ПН.
Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
З урахуванням наведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідачем у 2011 році було вжито достатніх та залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, та з урахуванням того, що Луганським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, вказана категорія не направлялась для працевлаштування, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про наявність правопорушення, оскільки й ті наявні вільні місця для працевлаштування інвалідів, які були вказані у звітах не були заповнені.
Пунктом 4 частини 1 статті 202 КАС України встановлено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права.
Колегія суддів зазначає, що оскільки судом першої інстанції були порушені норми матеріального права, постанову необхідно скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2012 р. у справі № 2а/1270/4040/2012- залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Комунального Підприємства "Сєвєродонецьке тролейбусне управління" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2012 р. у справі № 2а/1270/4040/2012 - задовольнити.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2012 р. у справі № 2а/1270/4040/2012 - скасувати.
У задоволенні позовних вимог Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Сєвєродонецьке тролейбусне управління" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення постанови у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів після складення постанови в повному обсязі.
Головуючий О.О.Шишов
Судді С.П.Дяченко
І.В.Сіваченко