"10" жовтня 2012 р. Справа № 5016/1954/2012(17/65)
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Коваль С.М.,
при секретарі Кондратовій О.В.,
з участю представників сторін:
від позивача: Арутюнян А.О., довіреність № 02/2003 від 15.08.2012р.
від відповідача: Козлов В.О., довіреність № 3 від 04.10.12р.
від ІІІ-ї особи: Путятіна Н.І., довіреність № 1789 від 08.10.2012р.
За участю прокурора Кравченко Б.І., посвідчення № 207 від 14.02.2012р.
За позовом: Заступника Миколаївського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, 54030, м.Миколаїв, вул. Нікольська, буд. 18а, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Миколаївській області, 54055, м.Миколаїв, вул.Дзержинського,134,
до відповідача: Приватного підприємства "Інлей", 54020, м.Миколаїв, вул. Образцова,4а, кв.73,
Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
Квартирно-експлуатаційний відділ м.Миколаєва, 54056, м.Миколаїв,
пр.-т Миру,62-а,
про:стягнення збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 5 204,88 грн.,-
Заступник Миколаївського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Миколаївській області з позовом до Приватного підприємства "Інлей", Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Квартирно-експлуатаційний відділ м.Миколаєва про стягнення збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 5 204,88 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним підприємством "Інлей" було завдано довкіллю збитки, у зв'язку із чим останнім було порушено умови договору оренди нерухомого військового майна №35/КЕВ/2007 від 30 березня 2007 року, укладеного між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Миколаїв та приватним підприємством «Інлей» та порушено природоохоронне законодавство.
Відповідач позов заперечив з тих підстав, що позивачем не надано доказів порушення відповідачем природоохоронного законодавства, причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та завданим збитком не доведено, відповідно вимоги позивача про стягнення заподіяних навколишньому середовищу збитків у сумі 5 204,88 грн. задоволенню не підлягають.
Прокурор та третя особа в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позові.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про відмову у позові, виходячи з такого:
30 березня 2007 року між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Миколаїва (далі - орендодавець) та приватним підприємством «Інлей»(далі - орендар) було укладено договір №35/КЕВ/2007 оренди нерухомого військового майна, розташованого в Миколаївському гарнізоні за адресою: м. Миколаїв, вул. Чигрина, 47А, військове містечко №13, у відповідності до п. 1.1 якого орендодавець, відповідно до акту прийому-передачі зобов'язався передати, а орендар прийняти в строкове платне користування нерухоме військове майно - замощення площадки, яке прилягає до майстерні (будівля №16) загальною площею 225,0 кв. м. військового містечка №13, що знаходиться на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаїва.
У відповідності до п.п. 5.4, 5.5 договору відповідач зобов'язався забезпечити збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, своєчасно здійснювати поточний та інші види ремонтів орендованого майна за рахунок власних коштів, дотримуватись правил та норм санітарного стану та екологічних норм.
Під час проведення перевірки території військового містечка №13 по вул. Чигрина, 47 а, що використовується відповідачем згідно договору нерухомого військового майна, було виявлено купу побутових відходів на земельній ділянці загальним розміром 4мх0.5мх0.5м., таким чином, на думку позивача, відповідачем було завдано збитків довкіллю на суму 5 204,88 грн., розрахунок яких здійснювався позивачем на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007 року №149.
Виходячи із вище наведеного, позивач та прокурор просять стягнути з відповідача суму збитків у розмірі 5 204,88 грн.
В обгрунтування вище зазначеної позовної вимоги позивач та прокурор посилаються на ст.ст. 10, 40, 50, 51, 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього середовища»та ст. ст. 17, 21, 33 Закону України «Про відходи»та на акт перевірки виконання вимог природоохоронного законодавства від 17.09.2012 року, проведеної представниками Державної екологічної інспекції у Миколаївській області, на розрахунок розміру шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, договір оренди №35/КЕВ/200 від 30.03.2007 року, акт прийому-передачі нежитлових приміщень в оренду та додаткові угоди №94д/2011/КЕВ від 01.12.2011 року.
Суд не погоджується з позицією позивача, оскільки відповідно до вимог статті 33 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами:
- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;
- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Стосовно твердження позивача про те, що відповідач засмітив земельну ділянку, що орендується ним у КЕВ в м. Миколаєві шляхом складання на ній купи побутових відходів загальним розміром 4м х 0,5м х 0,5 м., чим завдав збитків довкіллю на суму 5 204,88 грн.
Відповідно до п. 1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 464 від 10.09.2008 р. акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.
Пунктом 1.5. Порядку визначено, що об'єкт перевірки - підприємства, цехи, виробничі майданчики, обладнання, установки, території тощо, які експлуатуються суб'єктами господарювання, в тому числі споруди та інші об'єкти, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище (в тому числі їх розміщення, проектування, будівництво, реконструкція та введення в дію), об'єкти природно-заповідного фонду.
Відповідно до п. 4.15 Порядку в акті перевірки, крім іншого, зазначаються дата та місце складання акта перевірки, предмет державного нагляду (контролю), повне найменування суб'єкта господарювання (об'єкта перевірки) та його місцезнаходження, виявлені порушення й недоліки, обставини та суть порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища (за наявності) з посиланням на нормативно-правові акти, вимоги яких порушені.
Згідно п. 3.3 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 149 від 04.04.2004 р. факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.
Отже, відповідно до норм чинного законодавства підтвердженням факту забруднення (засмічення) є акт, в якому зазначається об'єкт перевірки (підприємство, організація) та допущені ним порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а відшкодування заподіяної шкоди можливе за наявності збитків, вини та причинно - наслідкового зв'язку.
Із змісту акту перевірки виконання вимог природоохоронного законодавства від 17.09.2012 р. вбачається, що проводилась позапланова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства Квартирно - експлуатаційним відділом м. Миколаєва, за результатом якої було виявлено на території військового містечка № 13 по вул. Чигрина, 47 а, на землі купу побутових відходів розміром 4м х 0,5м х 0,5м.
Отже, актом перевірки, на підставі якого позивач нарахував відповідачу збитки у сумі 5 204,88 грн., встановлено порушення вимог природоохоронного законодавства Квартирно - експлуатаційним відділом м. Миколаїва.
Даний акт не є та не може бути доказом порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства та підставою для нарахування збитків, оскільки ним не встановлено порушень природоохоронного законодавства з боку ПП «Інлей», а відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Крім того, відповідач про проведення 17.09.2012 р. перевірки виконання вимог природоохоронного законодавства не повідомлявся, участі у перевірці не брав, протокол про адміністративне правопорушення на керівника відповідача не складався та йому не вручався, відповідно вину відповідача не встановлено та не підтверджено належними доказами.
Стосовно порушення відповідачем умов договору оренди нерухомого майна № 35/КЕВ/2007, укладеного між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Миколаїва та приватним підприємством «Інлей», то слід зазначити наступне:
30 березня 2007 року між ПП «Інлей»та КЕВ м. Миколаєва було укладено договір оренди нерухомого майна № 35/КЕВ/2007, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме військове майно - замощення площадки, яка прилягає до майстерні будівлі № 16 загальною площею 225,0 кв. м. військового містечка № 13, що знаходиться на балансі КЕВ м. Миколаїва.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Оскільки об'єкт оренди (замощення) представляє собою асфальтову площадку, переміщення якої неможливо без її пошкодження та знецінення, дана асфальтова площадка є нерухомим майном.
Із змісту акту прийому - передачі нежитлових приміщень в оренду вбачається, що відповідач орендує нерухоме майно - замощення площадки з асфальтовим покриттям.
Отже, відповідач не орендував у КЕВ м. Миколаєва земельну ділянку, а орендував нерухоме майно - замощення площадки, покрите шаром асфальту, відповідно не може нести відповідальність за засмічення земельної ділянки, до якої не має жодного відношення.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведена вина відповідача у заподіяні шкоди навколишньому природному середовищу та не доведено причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та завданим збитком, відповідно підстави для відшкодування відповідачем збитків відсутні.
Враховуючи викладене, в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.М.Коваль
Повний текст рішення складено 15.10.2012 р.