01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"15" жовтня 2012 р. Справа № 10/034-12
Господарський суд Київської області в складі колегії:
головуючого судді Привалова А.І.
суддів Горбасенка П.В.
Яреми В.А.
при секретарі Сай А.С.
розглянувши справу № 10/034-12
за позовом державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», м.Бориспіль;
до товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг», м.Бориспіль;
про стягнення 6 909 712, 57 грн.
Представники сторін:
від позивача: Коноваленко І.М., довіреність № 35-30-7 від 03.01.2012р.;
від відповідача: Кобзар Л.І., довіреність б/н від 16.07.2012р.
обставини справи:
Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»(надалі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг»(надалі -відповідач) про стягнення 6 909 712, 57 грн.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що в порушення умов укладеної між сторонами Генеральної угоди № № 02.1.1-14/23.30-91 про комерційне виконання послуг з наземного обслуговування (обслуговування на пероні та місцях стоянок ПС) від 20.09.2011р., відповідач повністю не розрахувався за надані протягом грудня 2011 року -березня 2012 року послуги з наземного обслуговування, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 6 773 968,00 грн., за прострочення оплати якої нараховані пеня в сумі 92 346,55 грн., 3% річних -18 233,14 грн. та інфляційні втрати в сумі 25 164,88 грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 17.05.2012р. порушено провадження у справі № 10/034-12 та призначено її розгляд на 12.06.2012р.
12.06.2012р. через канцелярію господарського суду від позивача надійшла заява № 35-22/3-198 від 11.06.2012 р., підтримана представником в судовому засіданні, в якій останній, зменшуючи розмір позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 2833536,90 грн. -заборгованості, 234957,57 грн. -пені, 46659,45 грн. - 3% річних та 17490,77 грн. -інфляційних втрат.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте 11.06.2012р. через канцелярію суду надійшло клопотання б/н від 08.06.2012 р., в якому відповідач просить суд відкласти розгляд справи, у зв'язку із неможливістю прибуття в судове засіданні його повноважного представника.
Ухвалою від 12.06.2012р. суд відклав розгляд справи на 05.07.2012р., у зв'язку з неявкою відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.
Присутній у судовому засіданні 05.07.2012р. представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви № 35-22/3-231 від 04.07.2012р., в якій останній, зменшуючи розмір позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 1863536,90 грн. заборгованості, 260460,00 грн. пені, 51773,90 грн. 3 % річних та 17490,77 грн. інфляційних втрат.
Отже, судом розглядуються позовні вимоги в межах нової ціни позову 2 193 261,57 грн., яка визначена позивачем у заяві № 35-22/3-231 від 04.07.2012р. про зменшення розміру позовних вимог.
Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.
В засіданні суду на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України була оголошена перерва до 16.07.2012р.
16.07.2012р. через канцелярію господарського суду від позивача надійшли заперечення на відзив, а від відповідача -пояснення щодо заяви про зменшення розміру позовних вимог.
В засіданні суду, на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України, була оголошена перерва до 24.07.2012р.
До початку розгляду справи від позивача через канцелярію суду надійшли заперечення на пояснення відповідача та клопотання про витребування доказів.
У судовому засіданні 24.07.2012р. судом було оголошено про призначення колегіального розгляду справи та передачі її для визначення складу суду.
Згідно з розпорядженням в.о. голови господарського суду Київської області від 27.07.2012р. за № 130-АР, розгляд справи № 10/034-12 призначено колегіально у складі трьох суддів.
Ухвалою суду від 27.07.2012р. справу № 10/034-12 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Привалов А.І. -головуючий, судді Горбасенко П.В. та Ярема В.А. і призначено до розгляду на 28.08.2012 р.
Позивач до початку розгляду справи через канцелярію господарського суду подав клопотання № 35-22/3-266 від 03.08.2012р. про залучення документів до матеріалів справи та клопотання № 35-22/3-288 від 27.08.2012р. про фіксацію судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до ст. 81-1 ГПК України, здійснено фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Діловодство суду».
Присутній у судовому засіданні 28.08.2012р. представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви № 35-22/3-231 від 04.07.2012р. про зменшення розміру позовних вимог з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача подав витребувані ухвалою від 27.07.2012р. документи та пояснення, а також підтримав свої заперечення проти позовних вимог з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.
Однак, під час дослідження матеріалів справи, суд встановив, що на адресу господарського суду Київської області не дійшли відомості, витребувані від Державної податкової служби України на підставі ухвали від 27.07.2012р.
Ухвалою від 28.08.2012р. суд відклав розгляд справи на 25.09.2012р., у зв'язку з неподанням витребуваних доказів та необхідністю витребування нових доказів по справі.
21.09.2012р. на адресу надійшла відповідь Державної податкової служби України за № 2018/0/51-12/15-3416-10 від 17.09.2012р., в якій повідомлено, що звернення господарського суду Київської області щодо надання інформації, необхідної для вирішення спору, надіслано до Державної податкової служби у Київській області для розгляду по суті.
Крім того, 25.09.2012р. через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання № 35-22/3-301 від 24.09.2012р. про долучення документів до матеріалів справи.
Проте, судове засідання, призначене на 25.09.2012р., не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Привалова А.І. на засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Ухвалою від 26.09.2012р. суд призначив розгляд справи на 11.10.2012р.
Присутній у судовому засіданні 11.10.2012р. представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви № 35-22/3-231 від 04.07.2012р. про зменшення розміру позовних вимог з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача підтримав свої заперечення проти позовних вимог з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.
В засіданні суду, на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України, була оголошена перерва до 15.10.2012р.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши зібрані докази та подані сторонами документи і матеріали, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -
20.09.2011р. між державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», що надалі іменується -Аеропорт, та товариством з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг», що надалі іменується -Агент, була укладена Генеральна угода № 02.1.1-14/23.30-91 про комерційне виконання послуг з наземного обслуговування (обслуговування на пероні та місцях стоянок ПС) (надалі - Угода), у п. 1.1. якої визначено, що ця Угода встановлює порядок надання Агентом послуг перевізникам з обслуговування на пероні та місцях стоянок повітряних суден. При цьому, під «послугами з обслуговування на пероні та місцях стоянок повітряних суден»сторони розуміють послуги наземного обслуговування згідно з Додатком А до Стандартної угоди ІАТА від січня 2008 року.
Відповідно до п.п. 6.1., 6.2. Угоди, угода набирає чинності з 31 жовтня 2011 року та дії по 31 жовтня 2012 року включно. Всі зміни та доповнення до угоди дійсні, якщо вони виконані в письмовій формі і підписані уповноваженими на це представниками обох сторін.
Крім того, до Генеральної угоди № № 02.1.1-14/23.30-91 про комерційне виконання послуг з наземного обслуговування (обслуговування на пероні та місцях стоянок ПС) від 20.09.2011р. сторонами було укладено додаткові угоди № 1 від 20.09.2011р. та № 2 від 30.10.2011р.
У Додатковій угоді № 2 від 30.10.2011р. сторони встановили перелік послуг з наземного обслуговування, які Аеропорт буде надавати Агенту при обслуговуванні Агентом кожного рейсу авіакомпанії ПАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України», який виконується повітряним судном AN 148, F50.
Відповідно до п. 2.7 Додаткової угоди № 2, Агент здійснює оплату за вищевказані послуги за місяць двома частинами. Оплата здійснюється на підставі рахунків, які виставляються за період з 01 по 15 число поточного місяця, в якому надаються послуги, до 20 числа цього ж місяця; за період з 16 по 31 число поточного місяця до 05 числа місяця, що настає за звітним. Датою отримання рахунку буде фактична дата його отримання, засвідчена підписом представника Агента. Протягом 35-ти днів з дати отримання рахунку Агенг здійснює оплату в національній валюті України на вказаний поточний рахунок Аеропорту.
Разом з рахунками Агент отримує підписані з боку Аеропорту акти приймання-здачі виконаних послуг. Підписані акти Агент зобов'язаний повернути в бухгалтерію Аеропорту протягом 5-ти банківських днів з дати їх отримання. Акти підписуються керівниками сторін або призначеними ним уповноваженими особами. У разі підписання актів не керівниками, сторони дають одна одній належним чином оформлені повноваження осіб, що підписують акти. Якщо протягом 5-ти банківських днів з дня одержання акт не буде повернено Аеропорту, він вважається підписаним Агентом.
На виконання умов Угоди, позивачем у період грудень 2011 року - березень 2012 року були надані послуги з наземного обслуговування, для оплати яких було складено та надано відповідачу наступні рахунки-фактури: №№ 71/1467 від 22.12.2011р., 71/1528 від 10.01.2012р., 71/1529 від 31.12.2011р., 71/10 від 19.01.2012р., 71/11 від 19.01.2012р., 71/75 від 31.01.2012р., 71/76 від 31.01.2012р., 71/77 від 31.01.2012р., 71/105 від 22.02.2012р., 71/106 від 22.02.2012р., 71/167 від 29.02.2012р., 71/168 від 29.02.2012р., 71/185 від 15.03.2012р., 71/186 від 15.03.2012р., 71/212 від 31.03.2012р., 71/213 від 31.03.2012р., 71/217 від 31.03.2012р., 71/235 від 18.04.2012р., 71/236 від 18.04.2012р., копії яких додані до матеріалів справи. Всього відповідачу для оплати наданих послуг були виставлені рахунки-фактури на загальну суму 14 352 711,72 грн.
Під час розгляду справи відповідач факт отримання вказаних рахунків-фактур не заперечував.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
В силу ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Приписами статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Однак, відповідач зазначені рахунки оплатив частково, перерахувавши позивачу 12 489 171,82 грн. Дана обставина також не заперечувалось позивачем.
Отже, на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 863 536, 90 грн.
Проте, відповідач заперечує наявність заборгованості перед позивачем, посилаючись на те, що зазначена позивачем сума в розмірі 1 863 536,90 грн. в якості заборгованості фактично є податком на додану вартість, нарахованого в розмірі 20% за послуги, які були надані з обслуговування міжнародних авіарейсів, що підтверджуються рахунками-фактури № 71/1528 від 10.01.2012p., № 71/11 від 19.01.2012p., № 71/76 від 31.01.2012p., № 71/106 22.02.2012р. № 71/167 від 29.02.2012р. , № 71/1467 від 22.12.2012p., № 71/186 від 15.03.2012 p., № 71/213 від 31.03.2012р., № 71/235 від 18.04.2012р.
Під час розгляду справи позивач не заперечував, що відповідачем дійсно не сплачено за вказаними вище рахунками-фактури суму податку на додану вартість, нарахованого в розмірі 20% за послуги, які надані з обслуговування міжнародних авіарейсів
Однак, як вбачається з п. 5.1. Угоди та п. 2 додаткових угод № 1, № 2 до Генеральної угоди, ціни за послуги позивача встановлені без податку на додану вартість. При цьому, зазначено, що нарахування податку на додану вартість здійснюється у відповідності до чинного законодавства України.
Так, відповідно до абзацу «в»підпункту 195.1.3. пункту 195.1. статті 195 Податкового кодексу України, за нульовою ставкою оподатковуються операції, зокрема: послуги з обслуговування повітряних суден, що виконують міжнародні рейси.
До послуг з обслуговування повітряних суден, які виконують міжнародні рейси, відносяться послуги, які комплексно необхідні та безпосередньо пов'язані з виконанням міжнародного рейсу, а саме:
- обслуговування повітряних суден та пасажирів в аеропорту (посадка-зліт повітряного судна, обслуговування пасажирів в аеровокзалі, забезпечення авіаційної безпеки, наднормативна стоянка повітряного судна);
- послуги з наземного обслуговування повітряних суден та пасажирів в аеропортах;
- оренда аеропортових приміщень у частині використання для обслуговування міжнародних рейсів (офіси, стійки реєстрації та інші службові приміщення, які орендуються авіаперевізниками, що виконують міжнародні рейси);
- послуги персоналу з обслуговування повітряних суден.
Крім того, відповідачем до справи надано лист Державної податкової служби України від 08.02.2012р. за № 2398/6/15-3415-10, в якому зазначено, що відповідно до абзацу «в»підпункту 195.1.3. пункту 195.1. статті 195 Податкового кодексу України, нульова ставка ПДВ застосовується до операцій з постачання послуг з обслуговування повітряних суден, що виконують міжнародні рейси, які надаються як виконавцем (ТОВ «Аерохендлінг») за договором із замовником (авіакомпанією), так і субвиконавцем (ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль») за договором з виконавецм (ТОВ «Аерохендлінг»).
Крім того, перевіркою Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби було також встановлено, що до послуг послуги з обслуговування повітряних суден, що виконують міжнародні рейси, застосовується нульова ставка податку на додану вартість відповідно до підпункту «в»п. 195.1.3. Податкового кодексу України. При цьому, податкова інспекція зазначила як порушення оподаткування послуг з обслуговування повітряних суден, що виконують міжнародні рейси, за ставкою 20%, оскільки зазначене суперечить вимогам підпункту «в»п. 195.1.3. Податкового кодексу України, про що зазначено в Акті від 29.05.2012р. № 174/15-1/32164518 про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Аерохендлінг»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за березень 2012 року, копія якого додана до матеріалів справи.
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач висновки податкової служби та заперечення відповідача належними та допустимими доказами не спростував, а отже суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 1 863 536,90 грн. заборгованості, яка фактично є податком на додану вартість, нарахованого в розмірі 20% за послуги, які були надані з обслуговування міжнародних авіарейсів, задоволенню не підлягають.
Крім того, за порушення строків оплати рахунків-фактур: №№ 71/1467 від 22.12.2011р., 71/1528 від 10.01.2012р., 71/1529 від 31.12.2011р., 71/10 від 19.01.2012р., 71/11 від 19.01.2012р., 71/75 від 31.01.2012р., 71/76 від 31.01.2012р., 71/77 від 31.01.2012р., 71/105 від 22.02.2012р., 71/106 від 22.02.2012р., 71/167 від 29.02.2012р., 71/168 від 29.02.2012р., 71/185 від 15.03.2012р., 71/186 від 15.03.2012р., 71/212 від 31.03.2012р., 71/213 від 31.03.2012р., 71/217 від 31.03.2012р., 71/235 від 18.04.2012р., 71/236 від 18.04.2012р. позивачем нараховані 260460,00 грн. пені, 51773,90 грн. 3 % річних та 17490,77 грн. інфляційних втрат, окремо за кожним рахунком.
Під час розгляду справи відповідач факт неналежного виконання умов договору в частині оплати вказаних рахунків не заперечував.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У відповідності з п. 2.8. Додаткової угоди № 2 від 30.10.2011р., у випадку несвоєчасної оплати рахунків, Агент виплачує Аеропорту за кожний день простроченого платежу пеню від суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у той період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє її в сумі 219 109,76 грн., тобто за мінусом пені, нарахованої на суму заборгованості в розмірі 1 863 536,90 грн.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
При цьому, індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце протягом повного календарного місяця, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007р. № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).
Крім того, згідно п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»від 03.04.1997р. № 62-97р].
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. № 52/30).
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування втрат від інфляції та 3% річних, задовольняє їх відповідно в сумі 8152,20 грн. (індекс інфляції) та 42795,13 грн. (річні), тобто за минусом нарахувань, здійснених на суму заборгованості в розмірі 1 863 536,90 грн.
При цьому, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача щодо одностороннього зарахування ним вимог в частині стягнення пені, інфляційних та річних за рахунок переплат, які мали місце в жовтні-грудні 2011 року, коли відповідачем ще оплачувались рахунки з урахуванням податку на додану вартість, нарахованого в розмірі 20%, за послуги, які були надані з обслуговування міжнародних авіарейсів, оскільки приписами ст. 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк внконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Однак, виходячи з правового аналізу вказаної статті Цивільного кодексу України, зарахування вимог можливе, якщо між сторонами немає спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання і т.д. Якщо одна сторона звернулася із заявою про зарахування, а інша сторона зобов'язання протиставить цій вимозі заперечення відносно характеру, терміну, розміру виконання тощо, то в такому випадку суперечка підлягає судовому розгляду, і зарахування можливе лише за рішенням суду (господарського суду).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач заперечує наявність заборгованості перед відповідачем, а отже відповідач не позбавлений права звертатись з окремим позовом до суду щодо стягнення з ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»суми переплат, які мали місце в жовтні-грудні 2011 року, коли відповідачем ще оплачувались рахунки з урахуванням податку на додану вартість, нарахованого в розмірі 20%, за послуги, які були надані з обслуговування міжнародних авіарейсів.
Таким чином, виходячи з вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Крім того, відповідно пп. 1 п. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.
Відповідно до пункту 4. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011р. № 01-06/1625/20114, питання повернення сплаченого судового збору має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.
З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову згідно платіжного доручення від 19.04.2012р. № 2457 підлягає частковому поверненню позивачу з Державного бюджету України у розмірі 21515,77 грн., а решта сплаченого позивачем судового збору, відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, тобто в сумі 5401,14 грн.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг»(08300, Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт; код ЄДРПОУ 32614518) на користь державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»(08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль»; код ЄДРПОУ 20572069) 219109 грн. 76 коп. -пені, 42795 грн. 13 коп. -3% річних, 8152 грн. 20 коп. -інфляційних втрат, 5401 грн. 14 коп. -витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.
3. В іншій частині вимог в позові відмовити.
4. Повернути на підставі рішення державному підприємству «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»(08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль»; код ЄДРПОУ 20572069) з Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 21515 грн. 77 коп., перерахованого платіжним дорученням № 2457 від 19.04.2012р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 10/034-12.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Дата складення та підписання рішення в повному обсязі -15.10.2012 р.
Головуючий суддя А.І. Привалов
Суддя П.В. Горбасенко
Суддя В.А. Ярема