04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
09.10.2012 № 5011-16/4883-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Суліма В.В.
Рєпіної Л.О.
при секретарі судового засідання Подоляк Р.Ю.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 09.10.2012 року по справі № 5011-16/4883-2012 (в матеріалах справи)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юст» на рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2012 року у справі № 5011-16/4883-2012 (суддя - Ярмак О.М.)
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юст»
про стягнення 82 452,67 грн.
До господарського суду міста Києва звернулося Фізична особа-підприємця ОСОБА_2 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юст» про стягнення 82 452,67 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.06.2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юст» на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 50 000,00 грн. - основного боргу, 2 358,90 грн. - річних, 3 350,00-інфляційних витрат, 1 114,18 - судового збору.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням господарського суду міста Києва відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зміни рішення Господарського суду м. Києва від 07.06.2012 року по справі № 5011-16/4883-2012, яким позов задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача: 50 000,00 грн. - основного боргу, 410,96 грн. 3% річних, 200,20 грн. - інфляційних втрат.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2012 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юст» прийнято до провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін на 31.07.2012 року.
31.07.2012 року розгляд справи було знято з розгляду в зв'язку з короткочасним перебуванням судді - доповідача на лікарняному.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2012 року розгляд справи відкладено на 09.10.2012 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Згідно зі ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
03.09.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮСТ» (надалі - відповідач) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (надалі - позивач) було укладено договір № 7 за яким останній зобов'язувався виконати малярні роботи по нанесенню дорожньої горизонтальної розмітки асфальтованих покриттів на території ДП «УДЦТС «Ліски» за адресою: вул. Олекси Довбуша, 22.
ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
10.09.2012 року між позивачем та відповідачем було підписано та скріплено печатками акт виконаних робіт, яким засвідчено те що виконані роботи відповідають умовам договору № 7 від 03.09.2010 року по нанесенню дорожньої горизонтальної розмітки асфальтованих покриттів на території ДП «УДЦТС «Ліски» за адресою: вул. Олекси Довбуша, 22, в обсязі 640 кв. м. по ціні 88 (вісімдесят вісім) грн. 50 коп. за 1 кв. м .
Загальна вартість виконаних робіт на 10.09.2010 року становить 56 640, 00 грн. (п'ятдесят шість тисяч шістсот сорок) грн., роботи виконані в повному обсязі.
Вище зазначений акт підтверджує, що позивач виконав роботи в повному обсязі відповідно до умов договору.
Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
28.21.2011 року між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків за період 03.09.2010 року по 29.12.2011 року, яким встановлено заборгованість на користь позивача 50 000,00 грн. (п'ятдесят тисяч) грн.
Відповідно до договору № 7 сторони узгодили порядок розрахунків за яким попередня оплата за виконані роботи здійснюється у розмірі - 50% від загальної вартості робіт, а решта - 50% після завершення виконання робіт протягом трьох банківських днів, в безготівковій формі на розрахунковий рахунок виконавця, вказаний в даному договорі.
Згідно з актом взаєморозрахунків від 28.12.2011 року відповідач сплатив на користь позивача всього 6 640, 00 грн. (шість тисяч шістсот сорок ) грн.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що між сторонами не узгоджено строків виконання робіт, графіку виконання робіт, в зв'язку з чим слід вважати зобов'язання по договору між сторонами - безстроковими.
Відповідно до ч.2 ст. 846 ЦК України якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Частинами 1, 2 ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 Цивільного кодексу України).
Суд зазначає, що згідно з інформаційним листом Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юст»на рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2012 року у справі № 5011-16/4883-2012 - залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 07.06.2012 року у справі № 5011-16/4883-2012 - без змін.
3. Матеріали справи № 5011-16/4883-2012 повернути до господарського суду м. Києва
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Тарасенко К.В.
Судді Сулім В.В.
Рєпіна Л.О.