Категорія №11.5
Іменем України
11 жовтня 2012 року Справа № 2а/1270/7435/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чиркіна С.М.,
при секретарі: Кіцені О.П.
за участю :
представника 2-го відповідача: Циганської С.В.
позивач : не прибув,
представник 1-го відповідача: не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Троїцького районного управління юстиції, управління Пенсійного фонду України в Троїцькому районі Луганської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити пені дії, скасування вимоги та постанови про відкриття виконавчого провадження , -
25 вересня 2012 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Троїцького районного управління юстиції ( далі - 1-й відповідач), управління Пенсійного фонду України в Троїцькому районі Луганської області ( далі - 2-й відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії 2-го відповідача по винесенню вимоги №Ф-57-1 від 04.09.2012 про сплату боргу іншого документу, ніж передбачено повноваженнями , вимога про сплату недоїмки;
- визнати документ - вимогу про сплату боргу №Ф-57-1 від 04.09.2012 незаконною;
- зобов'язати відкликати вимогу як таку, що не є виконавчим документом;
- визнати протиправними дії 1-го відповідача щодо відкриття виконавчого провадження про примусове виконання не виконавчого документу;
- скасувати постанову 1-го відповідача та вимогу 2-го відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 1- м відповідачем 06.09.2012 винесено постанову ВП № 74187725 про відкриття виконавчого провадження при примусовому виконанні вимоги 2 - го відповідача.
Звертає увагу, що вимога про сплату боргу за єдиним внеском складається за іншим додатком 5 до іншої Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5.
Посилаючись на ч.1 та п.п. 8 ч.2 ст.17, ст.17, 19 ЗУ «Про виконавче провадження» зазначає, що на момент відкриття виконавчого провадження 06.09.2012 у розпорядженні державного виконавця не було законом наданих повноважень відкривати виконавче провадження за вимогою 2-го відповідача про сплату боргу.
Позивач у судове засідання не прибув, надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник 1-го відповідача у судове засідання не прибув, надіслав заперечення на позов, в якому просив відмовити в задоволені позовних вимог, та заяву про розгляд справи без участі уповноваженого представника.
У наданому запереченні представник 1-го відповідача серед іншого зазначив, що виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення, в даному випадку УПФУ в Троїцькому районі Луганської області. Посилається на ст.1 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», згідно з якою термін недоїмки визначається в такому значенні «сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальним органом Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом».
Представник 2-го відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві. Звертала увагу, що звіт за 2011 рік фізичною особою - підприємцем подано не було та згідно закону проведено донарахування.
З урахуванням вимог ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі позивача та представника 1-го відповідача, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, які містять достатньо даних про права та обов'язки сторін.
Вислухавши пояснення представника 2-го відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (п.1 ч.3 ст.2 КАС України).
Згідно із ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивач - ОСОБА_2, і.к. НОМЕР_1, зареєстрований як фізична особа - підприємець Троїцькою районною державною адміністрацією Луганської області 08.10.1999 за № 2 378 017 0000 000545, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію.( а.с.25).
Як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Троїцькому районі Луганської області.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування "(далі - Закон №2464-VI).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 вищезазначеного Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У відповідності до п. 4. ч. 1. ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності .
Згідно п.3 ч.1 ст.7 зазначеного Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу;
Пунктом 5 ч.1 ст.1 ЗУ №2464 передбачено мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Як вбачається з п.1 ч.2 ст. 6 ЗУ № 2464 страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі єдиний внесок.
Згідно ч.8 ст.9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Відповідно до п.4.6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-5 та зареєстрованої в Мін'юсті України 27.10.2010 № 994/18289 ( далі -Інструкція № 21-5) базовим звітним періодом для зазначеної категорії платників є календарний рік .
В порушення вищезазначених норм, позивачем звіт надано не було та 2-м відповідачем проведено донарахування єдиного внеску за період з 01.01.2011 року.
Згідно із карткою особового рахунку за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 4010,30 грн.( а.с.26-27).
У відповідності до ч.12 ст.9 Закону України №2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Статтею 25 Закону №2464-VI передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Позивач в наданій позовній заяві не оскаржує наявність за ним заборгованості в розмірі 4010,30 грн., проте зазначає, що надіслана вимога не відповідає встановленій чинним законодавством формі, оскільки є «вимогою про стягнення боргу», а не « вимогою про стягнення недоїмки».
Згідно з абз. б) п.п.6.3. розділу VI Інструкції № 21-5 органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки у випадках якщо платник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати єдиного внеску.
Згідно з п.п.6.4. Розділу VI Інструкції № 21-5, вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, актів звірок з органами податкової служби, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
2- м відповідачем , в порядку ст. 25 Закону №2464-VI, Інструкції № 21-5, згідно із формою передбаченою додатком №5, на адресу позивача направлено вимогу про сплату боргу № Ф- 51-1 від 19.04.2012 на суму 4010,30 грн., яка отримана позивачем 24.04.2012 та у встановленому Законом порядку не оскаржена (а.с.28).
Згідно з ч.6 ст.1 ЗУ № 2464 ч.1 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.
В розумінні ст.1 ЗУ № 2464 за позивачем рахується борг зі сплати єдиного внеску, який є недоїмкою.
Враховуючи вищевикладене, беручи до увагу, що 2- м відповідачем при вжиття заходів щодо стягнення суми несплаченого в ставленні чинним законодавством строки боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, на виконання вимог ст.25 ЗУ № 2464 по формі, затвердженій Інструкцією № 21-5 направлено вимогу про сплату боргу, який є недоїмкою, суд приходить до висновку про відмову в задоволені позовних вимог щодо визнати протиправними дій 2-го відповідача по винесенню вимоги №Ф-57-1 від 04.09.2012 про сплату боргу іншого документу, ніж передбачено повноваженнями, визнання її незаконною, відкликання та скасування.
Відповідно до ч.4 ст.25 ЗУ № 2464 у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.
Ч.5 вищезазначеної статті Закону України передбачено, що вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Позивач не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, у зв'язку з чим відповідач направив вимогу 1-му відповідачу.
Відповідно до ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією, або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).
На час виникнення спірних правовідносин умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV "Про виконавче провадження"(в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)".
Відповідно до статті 1 Закону Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-ХІV (надалі - Закон 606) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно частини 1 статті 2 Закону 606 примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Виходячи з вимог ст. 5 Закону 606 державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Статтею 25 Закону 606 встановлено, що Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Постановою 1-го відповідача від 06.09.2012 відкрито виконавче провадження ВП № 74187725 за вимогою 2-го відповідача №ф-51-1, видану 19.04.2012. ( а.с.7).
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, серед яких рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу ( п.8 ч.1).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що 1-м відповідачем правомірно винесено постанову від 06.09.2012 про відкриття виконавчого провадження , з примусового виконання вимоги 2-го відповідача, яка згідно ст.25 ЗУ № 2464 є виконавчим документом та складена з дотриманням діючого Законодавства України, а саме, ЗУ №2464 та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідачі як суб'єкти владних повноважень, на яких частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довели суду правомірність своїх дій та рішень, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
За відсутності підстав для задоволення позову, відсутні підстави для стягнення судових витрат.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 10, 11, 17, 18, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Троїцького районного управління юстиції, управління Пенсійного фонду України в Троїцькому районі Луганської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити пені дії, скасування вимоги та постанови про відкриття виконавчого провадження відмовити за необґрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Повний текст постанови складено та підписано 15 жовтня 2012 року.
Суддя С.М. Чиркін