Категорія №8.2.1
Іменем України
12 жовтня 2012 року Справа № 2а/1270/7024/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Островської О.П.,
при секретарі -Тельдековій Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Укравтоальянс-2005" до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 червня 2012 року №0010722200,-
У вересні 2012 року позивач ПП "Укравтоальянс-2005" звернувся до суду з позовом до відповідача Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби, в якому послався, що 21 червня 2012 року за №0010722200 відповідачем було прийняте податкове повідомлення рішення про визначення приватному підприємству «Укравтоальянс-2005» (код ЄДРПОУ 33922918) грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 15866 грн. 00 коп. та штрафних (фінансових) санкцій 1 грн. 00 коп., застосованих за порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010 року.
Податкове повідомлення - рішення ДПІ в Артемівському районі м. Луганська Луганської області ДПС від 21 червня 2012 року №0010722200 прийняте на підставі акта перевірки № 337/22-200/33922918 від 08.06.2012 року.
Однак, ПП «Укравтоальянс-2005» вважає, що повідомлення - рішення від 21 червня 2012 року №0010722200 є незаконним.
Неправомірним є прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення на підставі висновків акта перевірки №337/22-200/33922918 від 08.06.2012 року щодо нібито відсутності операцій із придбання товарів, робіт, послуг позивачем у ПП «Прокард» (код ЄДРПОУ 337288414) на підставі наступних договорів:
1. договір-комісія про надання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №7 від 11.02.2011р., укладений між ПП «Укравтоальянс-2005» та ПП «Прокард»;
2. договір довгострокового постачання № б/н від 01.02.2011р., укладений між ПП «Укравтоальянс-2005» та ПП «Прокард».
Рішеннями господарського суду Луганської області від 14.08.2012 по справі №30пд/5014/1719/2012 та від 14.08.2012 по справі № 1пд/5014/1713/2012, які на даний час набрали законної сили, встановлено обставини дійсності правочинів вчинених шляхом укладання та виконання вищезазначених договорів між позивачем та ПП «Прокард».
Таким чином зміст та висновки акта перевірки №337/22-200/33922918 від 08.06.2012 року заперечують факт отримання товарів, робіт, послуг позивачем від ПП «Прокард», а рішення господарського суду Луганської області від 14.08.2012 по справі №30пд/5014/1719/2012 та від 14.08.2012 по справі №1пд/5014/1713/2012 навпаки підтверджують даний факт. На підставі ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Тому вказані висновки акта перевірки №337/22-200/33922918 від 08.06.2012 є хибними, а податкове повідомлення - рішення ДПІ в Артемівському районі м. Луганську Луганської області ДПС від 21 червня 2012 року №0010722200 прийняте на підставі акту перевірки №337/22-200/33922918 від 08.06.2012 року є неправомірним.
На підставі викладеного позивач просить суд визнати протиправним і скасувати з 21.06.2012 року податкове повідомлення-рішення ДПІ в Артемівському районі м. Луганську Луганської області ДПС від 21 червня 2012 року №0010722200 про визначення ПП «Укравтоальянс-2005» грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 15866 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 1 грн.
У судовому засіданні представник позивача підтримав свої позовні вимоги, надав суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, також послався, що всі підтверджуючи документи первинного бухгалтерського обліку є у них в наявності, вони досліджувалися відповідачем під час перевірки, однак відповідачем вони не прийняті до уваги.
Представник відповідача позов не визнав, надав заперечення, в яких послався, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято на підставі акту перевірки №337/22-200/33922918 від 08.06.2012 року, зазначив, що у акті перевірки правильно відображено допущені порушення податкового законодавства, оскільки позивачем не надано відповідні первинні документи на підтвердження господарських операцій з контрагентом ПП «Прокард». Відповідачем було отримано акт Алчевської ОДПІ від 10.02.2012 №311/231/37288414 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Прокард» з питань дотриманні податкового законодавства з ПДВ за період 01.01.11 по 30.09.11». Згідно цього акту господарські операції за участю ПП «Прокард» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операції місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності. Акти здавання-прийняття робіт складені з порушеннями, а тому не були прийняті до уваги. Стосовно посилань позивача на рішення господарського суду Луганської області зазначив, що на момент проведення ДПІ перевірки вказаних рішень ще не було, а отже податківці правомірно виявили порушення та винесли оскаржуване податкове повідомлення - рішення. На підставі викладеного, представник відповідача просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст. 17 КАС України передбачено, що в числі інших юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статус державної податкової служби України, її функції та правові основи діяльності регулюються нормами Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим Кодексом України.
Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Відповідно до статті 1 зазначеного вище закону, до системи органів державної податкової служби віднесено Державну податкову адміністрацію України, державні податкові адміністрації в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.
Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому порядку, перебуває на податковому обліку у відповідача.
Працівниками відповідача з 28.05.2012 року по 01.06.2012 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Укравтоальянс-2005» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.03.11 по 31.05.11 по взаємовідносинам з ПП «Прокард».
Зазначена перевірка була проведена на підставі п.п.78.1.1, п.п. 78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України.
Судом встановлено, що відповідачем було отримано акт перевірки контрагента ПП «Укравтоальянс-2005» , а саме ПП «Прокард» (а.с.34).
У зв'язку з отриманням матеріалів перевірок контрагентів із якими перебувало у господарських відносинах ПП «Укравтоальянс-2005» відповідачем було направлено позивачу запит від 13.01.2012 р. № 596/10/23-20 щодо надання пояснень та документального підтвердження, а також інформації відносно включення результатів таких операцій до податкового обліку з відповідним їх відображенням у податкових деклараціях з питань відносин з ПП «Прокард» (а.с.49).
24.01.2012 року позивачем була надана відповідь на зазначений запит, де вказано, що всі документи були вилучені податковою міліцією (а.с.50).
16.05.2012 року відповідачем було видано наказ № 253 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Укравтоальянс-2005» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.03.11 по 31.05.11 по взаємовідносинам з ПП «Прокард» (а.с.27), на підставі якого і була здійснена вищезазначена перевірка, про що відповідачем складено акт перевірки №337/22-200/33922918 від 08.06.2012 року (а.с.35-47).
Перевіркою, як зазначено у акті, встановлено порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 15866 грн., в т.ч. по періодах: березень 2011 року -358 грн., квітень 2011 року - 12425 грн., травень 2011 року - 3083 грн.
Відповідачем на підставі акту перевірки №337/22-200/33922918 від 08.06.2012 року винесено податкове повідомлення-рішення (форма «Р») від 21 червня 2012 року №0010722200 (а.с.5).
Податковим повідомленням-рішенням від 21 червня 2012 року №0010722200 збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) ПП «Укравтоальянс-2005» в загальному розмірі 15867 грн., в т.ч. за основним платежем -15866 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.
За висновками, викладеними відповідачем в згаданому Акті, в діяльності позивача податковим органом виявлено порушення, а саме: контрагентом ПП «Укравтоальянс-2005» - ПП «Прокард» (по операціях з яким сформовано податковий кредит спірного періоду) було порушено їх податкові зобов'язання, також зазначено, що податковий кредит від ПП «Прокард» не підтверджено у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних. У зв'язку з чим завищено податковий кредит, за рахунок сум ПДВ за податковими накладними, отриманими від контрагента ПП «Прокард», на загальну суму ПДВ 15866 грн., у т.ч. по періодах: березень 2011 року -358 грн., квітень 2011 року - 12425 грн., травень - 2011 року 3083 грн.
Позивач не згоден з вказаним податковим повідомленням-рішенням.
Справа розглядається у межах виниклого спору та заявлених позовних вимог.
Суд вважає, що у даному випадку у відповідача не було підстав для прийняття зазначеного податкового повідомлення - рішення.
При цьому, враховуючи спірний період, суд вважає необхідним при вирішенні спору керуватися Податковим Кодексом України.
У відповідності до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (який набрав чинності з 1.01.2011 року) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
У відповідності до п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу. Разом з тим, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.
Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.
Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимними рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.
Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (товарно-транспортними накладними та ін.).
Відповідно до п. 2, 5, 16 Наказу Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 №969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення": податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2 Порядку заповнення податкової накладної), податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку (п.5 Порядку заповнення податкової накладної), всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою (п.16 Порядку заповнення податкової накладної).
Отже підставою для формування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.
Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.
Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ та для включення до складу валових витрат сум за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.
Судом встановлено, що між ПП «Укравтоальянс-2005» та ПП «Прокард» було укладено договір-комісія про надання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №7 від 11.02.2011р.(а.с.86).
Даний договір встановлює порядок взаємозв'язків, які виникають між експедитор-1 (ПП «Укравтоальянс-2005») та експедитор-2 ПП («Прокард») під час організації, розрахунків та здійснення доставки вантажу (п. п. 1.1 п. 1 договору).
Відповідно до п. п. 2.2 п. 2 договору умови, вартість виконаних певних перевезень, строки їх оплати в межах даного договору визначаються заявкою, встановленої форми, яка є невід'ємною частиною цього договору та яку експедитор-1 передає експедитору-2 шляхом факсимільного зв'язку.
Обов'язки експедитора-1 передбачені п. 3 договору:
- доручає експедитору-2 виконання робіт згідно предмету договору за допомогою транспортних заявок, підписаних відповідальними особами та завіреними печатками з зазначенням повної інформації, необхідної для організації певних перевезень -як правило за три дня до моменту подання автомобіля до міста завантаження на території України та за п'ять днів -в інших країнах;
- забезпечує своєчасне завантаження/вивантаження та оформлення вантажу на митниці під час нормативного простою автомобіля згідно п. 2.3 договору;
- забезпечує повноту та правильність оформлення всіх документів на вантаж з урахуванням вимог, встановлених митними та іншими службами країн відправлення, транзиту та прибуття;
- забезпечує (силами вантажовідправника) під час завантаження види кріплення вантажу, що виключає його ушкодження при транспортуванні.
До обов'язків експедитора-2 відносяться:
- перевезення вантажів автомобільним транспортом згідно з транспортними заявками експедитора-1;
- надання експедитору-1 згідно транспортної заявки, узгодженої та підписаної сторонами, рухомого складу стандартних технічних характеристик, який відповідає типу вантажу, що перевозиться, забезпечений комплектом документів, необхідних для виконання перевезення;
- забезпечення доставки вантажу вантажоотримувачу протягом узгодженого у заяві строку;
- своєчасне інформування експедитора-1 про всі затримки під час завантаження, вивантаження та по напрямку руху (п. 4 договору);
- забезпечення зберігання вантажу.
Порядок розрахунків передбачений п. п. 6.1, 6.2 п. 6 договору.
Оплата послуг, які надаються експедитором-2, встановлюється угодою сторін та вказується у заявці, яка є невід'ємною частиною даного договору.
Експедитор-1 здійснює оплату транспортних послуг експедитора-2 з засобів, які надходять від замовника шляхом перерахування на розрахунковий рахунок експедитора-2 протягом 10 банківських днів з моменту надходження оригіналів документів (ТТН, рахунок, акт виконаних робіт, податкова накладна).
Вказаний договір підписаний директорами підприємств, які на той час мали всі повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками підприємств.
На виконання цього договору вказаним контрагентом було здійснено послуги, на що було оформлено цим контрагентом та видано позивачеві наступні податкові накладні:
№ 602 від 11.02.2011 року на суму 6700 грн., у тому числі ПДВ 1116,67 грн.(а.с.95);
№ 673 від 18.02.2011 року на суму 2150 грн., у тому числі ПДВ 358,33 грн. (а.с.97);
№ 735 від 24.02.2011 року на суму 3150 грн., у тому числі ПДВ 525 грн. (а.с.98);
№ 742 від 25.02.2011 року на суму 3050 грн., у тому числі ПДВ 508,33 грн. (а.с.99);
№ 773 від 28.02.2011 на суму 8700 грн., у тому числі ПДВ 1450 грн. (а.с.100).
Вказані податкові накладні оформлені належним чином, що не заперечується представником відповідача.
Крім того, виконання договору підтверджується належним чином оформленими первинними документами.
Так, на підтвердження виконання договору було надано відповідачеві під час перевірки та до суду акти приймання-передачі робіт № 602 від 11.02.2011, № 673 від 18.02.2011, № 735 від 24.02.2011, № 742 від 25.02.2011, № 773 від 28.02.2011 та платіжні дорученням. Вказані акти підписані належним чином повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств, що спростовує висновки відповідача, викладені в акті перевірки, про неналежне оформлення вищезазначених актів.
Таким чином, вказана первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання договору з контрагентом ПП «Прокард», оформлена належним чином, що не заперечувалося в судовому засіданні представником відповідача.
Також судом встановлено, що між ПП «Укравтоальянс-2005» та ПП «Прокард» було укладено договір довгострокового постачання № б/н від 01.02.2011р. (а.с.85), за умовами якого продавець прийняв зобов'язання згідно п. 1.1 поставляти покупцю товар за його замовленням окремими партіями за цінами, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, а покупець зобов'язався приймати товар та оплачувати на умовах договору.
Вказаний договір підписаний директорами підприємств, які на той час мали всі повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками підприємств.
На виконання цього договору вказаним контрагентом було реалізовано позивачеві продукції на що було оформлено цим контрагентом та видано позивачеві наступні податкові накладні:
№ 564 від 07.02.2011 року на суму 52950 грн., у тому числі ПДВ 8825 грн.(а.с.94);
№ 653 від 16.02.2011 року на суму 18500 грн., у тому числі ПДВ 3083,33 грн.(а.с.96).
Вказані податкові накладні оформлені належним чином, що не заперечується представником відповідача.
Крім того, виконання договору підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.
Так, на підтвердження виконання договору було надано відповідачеві під час перевірки та до суду видаткові накладні № 564 від 07.02.2011 року, № 653 від 16.02.2011 року, платіжні доручення, що свідчать про сплату коштів позивачем ПП «Прокард» вартості отриманого товару, довіреності на отримання товару, акти, які свідчать про використання отриманого від ПП «Прокард» товару у господарській діяльності позивача.
Вказана первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання договору з контрагентом ПП «Прокард», оформлена належним чином, що не заперечується представником відповідача.
Таким чином, суд вважає, що матеріалами справи реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Прокард» підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Зобов'язання за договорами між позивачем та ПП «Прокард» виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними документами первинного бухгалтерського обліку, якими відображено господарські операції.
Також суд зазначає, що спростувати презумпцію правомірності правочину можливо лише у випадку, коли недійсність правочину передбачена прямою нормою закону, так само як застосувати наслідки такого правочину можливо лише за санкціями встановленими законом, проте у спірних правовідносинах податковий орган всупереч вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів ні факту відсутності господарських операцій за вищезазначеними договорами, ні підстав для застосування санкції до відповідача, стягнення з позивача суми податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій.
Згідно ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішеннями господарського суду Луганської області від 14.08.2012 по справі №30пд/5014/1719/2012 та від 14.08.2012 по справі № 1пд/5014/1713/2012, які на даний час набрали законної сили, встановлено обставини дійсності правочинів вчинених шляхом укладання та виконання вищезазначених договорів між позивачем та ПП «Прокард».
Крім того, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року у справі №2а-11228/11/1270 позовні вимоги ПП «Прокард» задоволені частково. Визнані протиправними дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 за результатами якої складено акт №1802/231/37288414 від 11 листопада 2011 року, визнані протиправними дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції щодо визнання нікчемними всіх укладених правочинів ПП «Прокард», викладені в акті №1802/231/37288414 від 11 листопада 2011 року за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011, зобов'язано Алчевську об'єднану державну податкову інспекцію привести до відповідності дані обліку та особливого рахунку платника податків ПП «Прокард» з даними, наведеними ним у наданих податкових накладних з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011, зобов'язано Алчевську об'єднану державну податкову інспекцію вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірки ПП «Прокард», оформленої актом №1802/231/37288414 від 11 листопада 2011 року за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011.В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2012 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року у справі № 2а-11228/11/1270 змінено, виключено з резолютивної частини постанови Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року у справі № 2а-11228/11/1270 абзац чотири та відповідно абзаци 5, 6,7,8,9,10,11,12,13 вважати абзацом 4,5,6,7,8,9,10,11,12. В іншій частині постанову залишено без змін.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач знехтував вимогами закону, а тому прийняття рішення податковим органом за таких умов є неправомірним.
Відповідно до п. 4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації в Україні 22.12.2010 року за № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 12.01.2011 року за № 34/18772 (далі - Порядок № 984) акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Пункт 5 Порядку №984 встановлює, що за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
У пункті 6 Порядку №984 передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Стаття 83 ПК України визначає, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
Таким чином, податковим органом не дотримано умов та порядку проведення позапланової документальної невиїзної перевірки.
Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу стосовно не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів та відповідно не створюють юридичних наслідків, оскільки зазначені доводи є лише припущеннями відповідача.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що вплив допущених контрагентами платника податків порушень податкового законодавства на право платника податків на податковий кредит та включення сум до валових витрат слід оцінювати з урахуванням можливої обізнаності цього платника податків щодо таких порушень.
При цьому суд виходить з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість.
У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності вищевказаного контрагенту, або мав реальну можливість з'ясувати ті обставини його діяльності, які унеможливлюють віднесення ним сум ПДВ до податкового кредиту, в матеріалах справи відсутні.
Що стосується наведених в акті перевірки обставин щодо діяльності, то зміст цих обставин не свідчить про їх фіктивну або будь-яку протизаконну діяльності на момент проведення операцій із позивачем, і ці обставини не можуть бути доказами фіктивності операцій позивача із цими контрагентами.
За таких обставин, відповідач не довів суду правомірність своїх висновків щодо порушень позивачем податкового законодавства, його доводи щодо ненадання належним чином оформлених первинних бухгалтерських та фінансових документів, та відсутності господарських операцій угод ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.
Крім того, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентами платника податку, про що зазначено у акті перевірки позивача.
За таких обставин суд вважає, що є підстави для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби від 21 червня 2012 року №0010722200.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними.
Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.
Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності), тому суд вважає, що підстав для додаткового зазначення дати з якої визнається протиправним та скасовується рішення-повідомлення немає .
Згідно квитанції №321210002 від 12.09.2012 позивач сплатив судовий збір на рахунок ГУДКСУ у Луганській області за позовом до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби в сумі 160 грн. 00 коп.
Судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до частини 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати, яка з 01.01.2012 року складає 1073,00 грн.
Позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення від 21 червня 2012 року №0010722200, яким йому було збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість у розмірі 15866 грн. 00 коп. та нараховані штрафні (фінансові) санкції 1 грн. 00 коп. Отже, розмір судового збору за подання даного адміністративного позову становить 158 грн. 67 коп. Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 160 грн. 00 коп., тобто надмірно сплачено 1 грн. 33 коп.
Відповідно до ст.89 КАС України судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила. Клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору позивачем не заявлено, у зв'язку з чим питання про повернення надмірно сплаченого судового збору судом не вирішується.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 12.10.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 16.10.2012, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.
Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -
Позовні вимоги Приватного підприємства "Укравтоальянс-2005" до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 червня 2012 року №0010722200 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби від 21 червня 2012 року №0010722200.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Укравтоальянс-2005" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 158 грн. 67 коп. (сто п'ятдесят вісім грн. 67 коп.).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено 16 жовтня 2012 року.
СуддяО.П. Островська