13 серпня 2012 року о 14 год. 46 хв. Справа № 0870/6258/12
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Тєтєрєвої К.О., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації»
про скасування рішення від 29.05.2012 та зобов'язання здійснити державну реєстрацію, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач або ПП ОСОБА_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міське бюро технічної інвентаризації» (далі - відповідач або ТОВ «Запорізьке МБТІ») про скасування рішення від 29.05.2012 та зобов'язання здійснити державну реєстрацію.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.12.2007 у справі № 19/210/07 за ПП ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в ЗОД АППБ «Аваль», МФО 313826, ЕДРПОУ НОМЕР_1) визнано право власності на споруду складу ПММ автогаражу, загальною площею 110 кв.м та огорожу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Вказане рішення у встановленому законом порядку набрало законної сили, у зв'язку з чим, 27.12.2007 Господарським судом Запорізької області на його виконання було видано відповідний наказ. Позивач 07.05.2012 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» із заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно (склад ПММ літ.Е та огорожу) за адресою: АДРЕСА_2 на підставі рішення Господарського суду Запорізької області від 12.12.2007 р. справа № 19/210/07, на що йому відмовлено.
Позивач вважає, що надане ним для здійснення реєстрації права власності рішення Господарського суду Запорізької області про визнання за позивачем права власності на споруду складу ПММ автогаражу, загальною площею 110 кв. м. та огорожу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, є правовстановлюючим документом, на підставі якого державний реєстратор повинен був провести реєстрацію права власності за позивачем на вказану споруду та огорожу.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначив, що 07 травня 2012 року позивач звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» із заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно (склад ПММ літ.Е та огорожу) за адресою: АДРЕСА_2 на підставі рішення Господарського суду Запорізької області від 12.12.2007 справа № 19/210/07. Відповідач зазначає, що за матеріалами технічної інвентаризації на земельній ділянці за вищевказаною адресою розташований склад ПММ літ.Е загальною площею 63,4 кв.м. і паркани позначені №/№ 2,3,5,17,18,19,20,34,37, що не співпадає з позначенням у рішенні Господарського суду Запорізької області від 12.12.2007 у справі № 19/210/07 - споруда ПММ автогаражу загальною площею 110 кв.м. та огорожа. Тобто, згідно матеріалів технічної інвентаризації, на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2, об'єкт, вказаний в рішенні суду, відсутній.
На підставі пункту 3.4 Положення реєстратором Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» прийнято рішення про відмову у державній реєстрації права власності на вищевказане нерухоме майно, у зв'язку з тим, що відповідно до пункту 1.7 Положення державна реєстрації прав проводиться реєстратором БТІ за наявності матеріалів технічної інвентаризації.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 02 липня 2012 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не прибув, причину неприбуття суду не повідомив. Про день, час і місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Заяв, клопотань до суду не подавав..
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
08 травня 2012 року Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» із заявою (№71 від 08.05.2012 року) про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: склад ПММ літ Е та огорожу, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2.
До заяви позивачем додано Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.12.2007 по справі № 19/210/07 про визнання дійсним договору купівлі-продажу № 42 від 24.07.2007, технічний паспорт на споруду.
Рішенням державного реєстратора від 28.05.2012 року (вих. № 318 від 29.05.2012) відмовлено у державній реєстрації права власності на вищевказане нерухоме майно на підставі п.3.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5.
Преамбулою Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмеження» від 01.07.2004 № 1952-ІV (далі по тексту - Закон України №1952-ІV) визначено, що цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.
Так, стаття 2 Закону України №1952-ІV визначає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України №1952-ІV, систему органів державної реєстрації прав становить спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав - Міністерство юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, та його територіальні органи, які є органами державної реєстрації прав.
До повноважень органу державної реєстрації прав, відповідно до статті 8 Закон України №1952-ІV, входить проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмова у їх реєстрації; забезпечення ведення Державного реєстру прав; надання інформації про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; забезпечення облік безхазяйного нерухомого майна; здійснення інших повноваження, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 19 Закону України №1952-ІV, державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Згідно статті 24 Закону України №1952-ІV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заявлене право вже зареєстровано.
За наявності підстав для відмови в державній реєстрації оформлюється рішення за зразком, встановленим Міністерством юстиції України.
Відповідно до пункту 1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 (надалі - Тимчасове положення), державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до пункту 2.1 Тимчасового положення, для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник, інший право набувач або уповноважена ним особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1.
Заява про державну реєстрацію прав подається реєстратору того БТІ, яке здійснює свою діяльність відповідно до договору з Адміністратором Реєстру прав на території адміністративно-територіальної одиниці, на якій розташований об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації. До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням.
Згідно пункту 2.9 Тимчасового положення, документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення права власності та інших речових прав на об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації, та подаються для проведення такої реєстрації, повинні відповідати вимогам, встановленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 3.1 Тимчасового положення з моменту прийняття заяви про державну реєстрацію прав реєстратором БТІ розпочинається її розгляд.
Реєстратор БТІ встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи для проведення державної реєстрації прав, та сторін (сторони) правочину, згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав; відповідність відомостей про об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, наявним у Реєстрі прав та поданим документам; відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають проведенню державної реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно.
Судом встановлено, що 09 жовтня 2007 року Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Державного дослідного господарства «Запорізьке» Запорізької державної сільськогосподарської дослідної станції про визнання дійсним договору купівлі - продажу нерухомого майна № 42 від 24.07.07, укладеного між ПП ОСОБА_1 і Державним дослідним господарством «Запорізьке» та про визнання за позивачем права власності на споруду складу ПММ автогаражу, загальною площею 110 кв. м. та огорожу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.12.2007 по справі № 19/210/07 (суддя Даценко Л.I.) позов задоволено: визнано дійсним договір купівлі - продажу №42 від 24.07.2007 укладений між ДДГ «Запорізьке» Запорізької державної сільськогосподарської дослідної станції і ПП ОСОБА_1; визнано за ПП ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в ЗОД АППБ «Аваль», МФО 313826, ЕДРПОУ НОМЕР_1) право власності на споруду складу ПММ автогаражу, загальною площею 110 кв. м. та огорожу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07 травня 2012 року у справі №19/210/07 відмовлено у роз'ясненні рішення Господарського суду Запорізької області від 12.12.2007 року у зв'язку з тим, що, ані в позовній заяві, ані безпосередньо у договорі купівлі-продажу №42 від 24.07.2007 року, ані в Акті приймання-передачі, будь-яких літер, якими позначено майно, не міститься. Описова та мотивувальна частини рішення по справі №19/210/07 також не містять посилань на літери, якими позначено спірне майно.
Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
На підставі вище викладеного суд звертає увагу позивача на те, що судове рішення виконується в порядку та в обсязі зазначеному у резолютивній частині рішення.
Відповідно до п.1.7. Тимчасового положення державна реєстрація проводиться реєстратором БТІ за наявності матеріалів технічної інвентаризації.
За результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав реєстратор БТІ приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в ній. У своїх діях реєстратор БТІ керується законодавством України (пункт 3.4 Тимчасового положення).
Судом встановлено, що відповідно до матеріалів технічної інвентаризації на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2, розташований склад ПММ літ. Е та огорожа загальною площею 63,4 кв.м. і паркани позначені №№2, 3, 5, 17, 18, 19, 20, 34, 37.
Разом з тим, згідно абзацу другого резолютивної частини рішення Господарського суду Запорізької області від 12.12.2007 у справі № 19/210/07, на підставі якого позивач просив зареєструвати право власності, за позивачем визнано право власності на споруду складу ПММ автогаражу, загальною площею 110 кв.м. та огорожу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
Таким чином, в матеріалах технічної інвентаризації відсутній об'єкт нерухомості, зазначений в рішенні Господарського суду Запорізької області від 12.12.2007 по справі №19/210/07, а відтак і висновок відповідача в оскаржуваному рішенні №318 про те, що відсутній об'єкт вказаний у рішенні суду, є обґрунтованим.
За правилами п.2.9 Тимчасового положення документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення права власності та інших речових прав на об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації, та подаються для проведення такої реєстрації, повинні відповідати вимогам, встановленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 3.5.4 Тимчасового положення імперативно встановлено, що реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.
За приписами п. 3.8 Тимчасового положення реєстратору БТІ забороняється тлумачити права або самостійно вносити зміни до відомостей про заявлені права.
Твердження ж позивача про те, що дані між обмірами, зазначеними в договорі та в інвентаризаційній справі, відрізняються з вини працівників ТОВ «Запорізьке МБТІ», оскільки при укладенні договору купівлі-продажу №42 від 24.07.2007 споруди складу ПММ автогаражу загальною прощею 110 кв.м. працівниками БТІ були здійснені обміри приміщення та їх розміри за результатами обмірів були включені до договору №42 від 24.07.2007, матеріалами справи не підтверджується.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України виявлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності слугує підставою для задоволення адміністративного позову за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.
Суд звертає увагу на те, що дії відповідача при винесенні оскаржуваного рішення аналізуються судом на предмет їх правомірності та відповідності вимогам чинного законодавства України станом на момент вчинення цих дій та обсягу доказів та інших фактичних обставин, які існували на цей момент.
Враховуючи те, що вимога позивача про зобов'язання ТОВ «Запорізьке МБТІ» провести реєстрацію прав власності за Приватним підприємцем ОСОБА_1 на підставі рішення Господарського суду Запорізької області від 12.12.2007 на склад ПММ загальною площею 63,4 кв.м. і паркани позначені №2, 3, 5, 17, 18, 19, 20, 34, 37, є похідної від вимоги про скасування рішення ТОВ «Запорізьке МБТІ» №318 про відмову в державній реєстрації, підстави для її задоволення відсутні.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, та, відповідно, такими, що не підлягають до задоволення.
Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Приватного підприємця ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя Я.В. Горобцова