Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/12227/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Дворникова М.С.
при секретарі Воловик Ю.В.,
за участю:
представника позивача: Жукова В.В.,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності за період квітень - червень 2012 року у розмірі 2178,80 гривень
Позивач, Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя, звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі в Донецькій області про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності за період квітень - червень 2012 року у розмірі 2178,80 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до п. п. «г», «д» п. 1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. № 1105-XIV, далі за текстом Закон № 1105, на органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків покладено обов'язки по своєчасному та повному відшкодуванню шкоди, заподіяної застрахованій особі внаслідок ушкодження її здоров'я або в разі смерті, виплачуючи їй особам, які перебували на її утриманні, пенсію по інвалідності (у зв'язку з втратою годувальника) внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві Пенсійного фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності і у зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві, визначеного Порядком, затвердженим Постановою правління ПФУ від 03.03.2003 р. № 5 - 4 та правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків України від 04.03.2003 р. № 4, зареєстрованим у Міністерстві юстиції 16.05.2003 р. за № 376/7697.
В порушення зазначених норм законодавства відповідач відмовився прийняти до відшкодування сплачені позивачем пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві по справі ОСОБА_2, за квітень - червень 2012 року на суму 2178,80 грн.
Вважаючи зазначені дії відповідача неправомірними Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя просить суд стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі в Донецькій області суму витрат по особовій справі ОСОБА_2, якій виплачено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві за квітень - червень 2012 року на суму 2178,80 грн.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, причин неявки суду не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надав.
На підставі частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд визнав за можливе вирішити справу у відсутність представника відповідача на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, наявні у справі, суд встановив наступне.
Управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя та Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі в Донецькій області були складені та підписані Акти щомісячної звірки особових справам пенсіонерів, які мають право на отримання пенсії у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням за період за період з квітня по червень 2012 року.
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі в Донецькій області не враховані суми витрат на виплату пенсії по особовій справі ОСОБА_2, якій виплачено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві за квітень - червень 2012 року на суму 2178,80 грн., що складається з 450 грн. - основній розмір пенсії, 1728,800 грн. - державна адресна допомога,
Пенсійне забезпечення громадян України відповідно до статті 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-12 здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Стаття 81 вказаного Закону передбачає, що призначення та виплата пенсій, в тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання здійснюється органами Пенсійного фонду України.
З набранням чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-14 (надалі Закон № 1105) обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності у зв'язку із втратою годувальника покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2011 року по справі № 2а/0570/13096/2011 позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі в Донецькій області про стягнення суми витрат на виплату пенсії, у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві задоволено частково, з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі в Донецькій області на користь Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя стягнуто витрати основного розміру пенсії, виплаченої ОСОБА_2 у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з січня по червень 2011 роки у сумі 900 грн., у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі в Донецькій області залишено без задоволення, Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2011 року по справі № 2а/0570/13096/2011 залишено без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За приписами ч. 2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Рішенням суду по зазначеній справі було встановлено наступне.
11 лютого 1987 року стався нещасний випадок на виробництві з ОСОБА_3 на шахті Україна п/о «Селидоввугілля» в м. Українськ Донецької області, про що складено акт про нещасний випадок на виробництві.
Згідно з копєю довідки від 24.06.2010 року, виданою міською радою на ім'я ОСОБА_2, остання на час смерті мешкала разом з чоловіком ОСОБА_3 Пенсія з боку чоловіка була основним джерелом існування
Відповідно до ст. 21 Закону № 1105 у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку відшкодувати суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме:
- суми основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на
виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника,
який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- щомісячну цільову грошову допомогу на прожиття, якщо така надавалася
пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;
- допомогу на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;
- суми витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
За приписами ст. 33 Закону № 1105, у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
Такими непрацездатними особами є:
1)діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;
2)жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;
3)інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;
4)неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний
виплачувати аліменти;
5)непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.
Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.
Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством.
З аналізу вказаної норми закону вбачається, що право на страхові виплати у разі смерті потерпілого мають особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року, члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 має право на одержання щомісячних страхових виплат, оскільки перебувала на утриманні померлого.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача сплаченої пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з квітня по червень 2012 року по особовій справі ОСОБА_2 є правомірними та підлягають задоволенню.
Щодо заявленої позивачем позовної вимоги в частині стягнення з відповідача витрат на виплату державної адресної допомоги по особовій справі ОСОБА_2 суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 р. № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" запроваджена державна адресна допомога, яка сплачується у разі, якщо розмір пенсії не досягає встановленого відсотка прожиткового мінімуму.
Пунктом 4 цієї Постанови визначено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Згідно ст. 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Статтею 81 вказаного Закону передбачено, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.
У ст. 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування перелічені види соціальних послуг і матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.
Статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначений перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.
У вказаному переліку відсутня державна адресна допомога.
Також, як вже зазначалось судом, пунктом 4 Порядку визначено перелік витрат, які Відділенням Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України у м. Маріуполі в Донецькій області підлягають відшкодуванню Управлінню Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя.
У зазначеному переліку також відсутні витрати, пов'язані з виплатою державної адресною допомоги.
Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд соціального страхування не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.
Зазначена правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 20.06.2011 року по справі № 21-118а11.
За приписами частини 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Відповідно до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодовувати державну адресну допомогу не встановлений законом.
З огляду на зазначене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача витрат на виплату державної адресної допомоги за період з квітня по червень 2012 року є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ст.94 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 121-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі в Донецькій області про стягнення витрат по особовій справі ОСОБА_2, якій виплачено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві за квітень - червень 2012 року на суму 2178,80 грн. - задовольнити частково.
Стягнути з Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України у м. Маріуполі в Донецькій області на користь Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя суму витрат по особовій справі ОСОБА_2, якій виплачено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві за квітень - червень 2012 року в розмірі 450 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 9 жовтня 2012 року.
Постанова складена у повному обсязі і підписана 12 жовтня 2012 року.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Дворников М.С.