10 квітня 2012 р.Справа № 2012/2а-5375/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Жигилія С.П.
Суддів: Русанової В.Б. , Спаскіна О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 24.10.2011р. по справі № 2012/2а-5375/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова
про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,
05.10.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова, в якому просив:
- поновити пропущений процесуальний строк звернення до адміністративного суду;
- визнати незаконними дії відповідача по не призначенню, не нарахуванню та невиплаті позивачу, інваліду 2 групи, інвалідність якого пов'язана з катастрофою на ЧАЕС, пенсійних виплат в розмірах, які відповідають ст. 50, ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати відповідача з 18.12.2010 року призначити, нараховувати та виплачувати позивачу державну (основну) щомісячну пенсію, в розмірі не нижче 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком, виходячи виключно із законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком не менше встановленого законом прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, діючого на момент виплати, як це передбачено законодавством, не обмежуючи призначення, нарахування та виплати пенсій в таких розмірах кінцевим терміном;
- зобов'язати відповідача виплатити позивачу заборгованість, яка склалася з 18.12.2010 року, з недоплачених сум основної та додаткової пенсій у зв'язку з переоглядом їх розмірів згідно ст. ст. 54 та 50 Закону України № 796-ХІІ;
- зобов'язати відповідача своєчасно збільшувати та індексувати позивачу пенсію у зв'язку з ростом індексу вартості життя та ростом середньої заробітної плати в Україні згідно ст. 67 Закону України № 796-ХІІ.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 24.10.2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова про визнання дій незаконними та зобов'язання провести перерахунок пенсії відповідно до положень Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 18.12.2010 року по 05.04.2011 року залишено без розгляду.
Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 24.10.2011 року зазначений позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду в Жовтневому районні м. Харкова провести перерахунок основної пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. ст. 49, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 05 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року включно.
Зобов'язано Управління Пенсійного Фонду в Жовтневому районні м. Харкова провести ОСОБА_1 перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у відповідності до вимог ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 75 % від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 05 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року включно.
У задоволені інших вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погодившись з постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 24.10.2011 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Позивач в апеляційній скарзі просить оскаржувану постанову скасувати та постановити нову постанову, якою повністю задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається те що, постанова суду першої інстанції прийнята з порушення норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання державної пенсії в розмірі, передбаченому ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та додаткової пенсії відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а відповідач неправомірно відмовив у проведенні перерахунку даних пенсій за період з 05 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду, виходячи з наступного.
У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є інвалідом ІІ групи та віднесений до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та має право на отримання державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до Закону України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя та здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до п. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до першої категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам ІІ групи - 75 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ст.ст.50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Також суд першої інстанції правильно не взяв до уваги посилання відповідача на ч.5 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить захистити його порушене право з 18.12.2011 року.
При цьому колегія суддів зазначає, що з 05 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року підстави для невиплати позивачеві державної та додаткової пенсій у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" були відсутні, а тому колегія суддів дійшла висновку щодо необґрунтованої відмови відповідача у здійсненні перерахунку пенсії за зазначений період.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обов'язку відповідача з 05 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року здійснювати позивачеві нарахування та виплату основної та додаткової пенсії у відповідності до приписів ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги позивача про необґрунтовану відмову судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог про здійснення перерахунку її пенсії в подальшому з огляду на наступне.
З положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Зі змісту наведеної правової норми видно, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.
В цьому зв'язку суд вважає неможливим розглядати вимоги щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчиняти дії у майбутньому у зв'язку з вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій.
Також, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що 14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", який набрав чинності 19 червня 2011 року.
Пунктом 7 частини першої цього Закону Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
На виконання вимог Закону України від 14 червня 2011 року N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" 6 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову N 745 "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності 23 липня 2011 року.
Таким чином, з 23 липня 2011 року розміри виплат, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначаються постановою Кабінету Міністрів України № 745 від 06.07.2011 року.
Щодо доводів апеляційної скарги позивача про те, що судом першої інстанції необґрунтовано залишено позовні вимоги без розгляду за період з 18.12.2010 року по 05.04.2011 року, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 24.10.2011 року позовні вимоги за період з 18.12.2010 року по 05.04.2011 року залишено без розгляду, а тому колегія суддів зазначає, що позовним вимогам за період з 01.06.2008 року по 06.12.2010 року в оскаржуваній постанові правова оцінка судом першої інстанції не надавалась.
Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167,183-2, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 24.10.2011р. по справі № 2012/2а-5375/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає в силу ч.10 ст.183-2 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.
Судді(підпис) (підпис) Русанова В.Б. Спаскін О.А.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.