10 квітня 2012 р.Справа № 2а-16083/11/1601
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Жигилія С.П.
Суддів: Русанової В.Б. , Спаскіна О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29.09.2011р. по справі № 2а-16083/11/1601
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області, в якому просив:
1. Визнати дії відповідача незаконними.
2. Зобов'язати відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплату не доплаченої додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з 01.07.2009 року по день подачі адміністративного позову позивачу в розмірі, встановленому ст. 51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29.09.2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання зробити перерахунок та виплату додаткової пенсії та щомісячної доплати до пенсії у відповідності до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01 липня 2009 року по 14 лютого 2011 року залишено без розгляду.
Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29.09.2011 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити позовні вимоги за період з 01 липня 2009 року по 14 лютого 2011 року.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що ухвалу винесено при неповному з'ясуванні обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Залишаючи адміністративний позов ОСОБА_2 без розгляду за період з 01 липня 2009 року по 14 лютого 2011 року, суд першої інстанції виходив із приписів ст. ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції через таке.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 15.08.2011 року із вимогами щодо захисту його порушених прав, що мали місце з 01 липня 2009 року.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому колегія суддів зауважує, що у відповідності до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Зазначені положення кореспондуються з нормами ст. 162 КАС України, які визначають повноваження суду при вирішенні справи по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються у порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановлення строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Колегія суддів відхиляє доводи суду першої інстанції щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень ч. 1 ст. 76 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", оскільки правовідносини в даній справі повинні розглядатись, в першу чергу, виходячи з правомірності або неправомірності дій чи бездіяльності органу владних повноважень, на звернення для оскарження яких Кодексом адміністративного судочинства України встановлено певний строк.
Крім того, положеннями зазначеного Закону встановлено строк звернення до суду з позовом про відшкодування ядерної шкоди, а не з позовом про перерахунок пенсії.
Також є необґрунтованим посилання суду першої інстанції на ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки у даному випадку суми пенсії у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не були нараховані позивачеві.
Посилання позивача на приписи ч. 2 ст. 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" колегія суддів вважає необгрунтованим, оскільки з аналізу положень зазначеної статті вбачається, що вони стосуються сум пенсій, які були нараховані, однак не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, а позивачеві пенсії у розмірі, визначеному ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", нараховані не були.
Як вбачається з приписів частин 2, 3 ст. 99 КАС України строк звернення до суду, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
При цьому колегія суддів зауважує, що, як вбачається з матеріалів справи, порушення прав позивача відбувалося періодично - кожного місяця при отриманні ним суми пенсії, а тому кожного разу при отриманні пенсії в неналежному розмірі позивач мав змогу звернутись до суду за захистом своїх прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за наявності поважних причин його пропуску (ч. 1 ст. 102 КАС України).
Згідно ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Однак позивачем до суду першої інстанції не було надано доказів поважності пропуску строку для звернення до адміністративного суду з позовом за період з 01 липня 2009 року по 14 лютого 2011 року.
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду, шестимісячний строк на звернення до суду з позовом, період, за який позивач просить суд захистити його права, та відсутність поважних причин пропуску строку, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про залишення без розгляду позову про визнання дій протиправними та зобов'язання зробити перерахунок та виплату додаткової пенсії та щомісячної доплати до пенсії у відповідності до ст. ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01 липня 2009 року по 14 лютого 2011 року.
За таких обставин, ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування немає.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29.09.2011р. по справі № 2а-16083/11/1601 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.
Судді(підпис) (підпис) Русанова В.Б. Спаскін О.А.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.