09 жовтня 2012 року Справа № 5020-313/2012
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Черткової І.В.,
суддів Плута В.М.,
Сотула В.В.,
за участю представників сторін:
позивача Бекетова Наталя Сергіївна, довіреність № б/н від 08.10.12, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради;
відповідач не з'явився, фізична особа-підприємець Слободенюк Оксана Володимирівна;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Слободенюк Оксани Володимирівни на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Єфременко О.О.) від 05 червня 2012 року у справі № 5020-313/2012
за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5, Севастополь, 99011)
до фізичної особи-підприємця Слободенюк Оксани Володимирівни (пр. Гагаріна, 27, кв.10, Севастополь, 99028)
про стягнення заборгованості у розмірі 71818,85 грн.
Фонд комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця Слободенюк Оксани Володимирівни про стягнення заборгованості за договором оренди у сумі 71 818, 85 грн., з яких: 17 877, 82 грн. -основна заборгованість, 1 058, 00 грн. -пеня, 265, 76 грн. -3% річних, 52 616, 52 грн. - штраф.
У зв'язку з оплатою відповідачем заборгованості з орендної плати під час розгляду справи у сумі 17 877, 82 грн. (т.1,а.с.64,71), суд першої інстанції ухвалою від 05 червня 2012 року припинив провадження у справі у частині стягнення з відповідача 17 877, 82 грн. заборгованості з орендної плати.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 05 червня 2012 року у справі № 5020-313/2012 позов задоволено частково.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця Слободенюк Оксани Володимирівни на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської ради 19 202, 33 грн., з яких: 265,76 грн. -3% річних, 1058,75 грн. -пеня, 17 877, 82 грн. -штраф.
У іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові.
Підставою для скасування рішення суду першої інстанції, заявник апеляційної скарги вважає неповне з'ясування усіх обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Заявник апеляційної скарги зазначає, що договір оренди був укладений та нотаріально засвідчений з грубим порушенням діючого законодавства.
Заявник вказує, що у акті прийому-передачі майна відсутній підпис орендодавця, а за відповідача зазначений акт підписала невідома особа.
Крім того, заявник стверджує, що не мав екземпляру договору, оскільки він не був виданий ні нотаріусом ні позивачем, тому, на думку заявника, відповідач мав усі підстави вважати, що зазначений договір нотаріально не посвідчений та не зареєстрований.
Також, заявник вказує, що рахунки позивачем видавалися з посиланням на договір № 59-08 від 22.05.08.
Представник відповідача у судовому засіданні 25.09.12 підтримав вимоги апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Розпорядженням 31.07.12 суддю Голика В.С. замінено у складі колегії на суддю Дмитрієва В.Є.
Розпорядженням 04.09.12 суддю Дмитрієва В.Є. замінено у складі колегії на суддю Голика В.С.
Розпорядженням 09.10.12 суддю Голика В.С. замінено у складі колегії на суддю Плута В.М.
У судових засіданнях з 17.07.12 по 31.07.12, з 31.07.12 по 04.09.12 та з 04.09.12 по 18.09.12 оголошувалися перерви.
При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
29.03.10 між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Слободенюк Оксаною Володимирівною (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №59-08, відповідно до умов якого, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності, орендодавець передає, а орендар-приймає в оренду нерухоме майно-вбудовані нежитлові приміщення (з №1-1 по №1-3), загальною площею 25,30 кв.м, розташовані за адресою: вул. Щербака, 11-А, м. Севастополь, що знаходяться на балансі ремонтно-експлуатаційного підприємства №17 (а.с.9-11).
Відповідно до пункту 3.1 договору розмір орендної плати визначається відповідно до рішення конкурсної комісії по оренді комунального майна.
Згідно з пунктом 3.2 договору орендна плата складає 1 461, 57 грн. за місяць оренди та перераховується орендарем не пізніше 20 числа поточного місяця.
Зазначеним пунктом договору встановлено, що до 01.08.10 орендна плата становить 1004, 02 грн. та з 01.08.10 орендар оплачує орендну плату, визначену абзацом 1 пункту 3.2 договору.
Пунктом 3.3 договору передбачено, що розмір орендної плати за кожний подальший місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції відповідний попередньому місяцю.
Пунктом 4.4.3 договору встановлено, що орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату, а також здійснювати інші платежі, пов'язані з користуванням об'єктом оренди, в тому числі оплату комунальних та експлуатаційних послуг.
Відповідно до пункту 4.4.9 договору орендар зобов'язується своїми силами та за свій рахунок робити поточний ремонт об'єкту оренди, профілактичні огляди і відновлювальні ремонти інженерного обладнання об'єкту оренди, що забезпечує життєдіяльність об'єкту оренди при обов'язковому узгодженні з орендодавцем. У випадку аварії на об'єкті оренди вживати заходи щодо усунення наслідків аварії.
Договір діє з моменту його підписання, нотаріального посвідчення та державної реєстрації строком до 23.04.13 (пункт 7.1. договору).
Пунктом 8.5. договору сторони встановили, що у випадку порушення строку внесення орендної плати, визначеного пунктом 3.2 цього договору, орендар сплачує на користь Орендодавця, крім збитків, пеню в розмірі 200% від облікової ставки Національного банку України, яка діє в період, за який буде нараховуватись пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Згідно з пунктом 8.6. договору у разі, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватись більше, ніж 30 календарних днів, Орендодавець має право вимагати, а Орендар зобов'язаний сплатити на користь Орендодавця поверх збитків 3% річних від простроченої суми за весь період прострочення.
Пунктом 8.7. договору сторони встановили, що у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватися більше 60 календарних днів, Орендар сплачує на користь Орендодавця понад збитків штраф в сумі, що дорівнює трикратному розміру орендної плати за договором.
Договір оренди № 59-08 від 29.03.10 посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Лузіною Г.А., зареєстровано в реєстрі за № 604, вчинена державна реєстрація правочину.
Відповідно до акту прийому-передачі орендованого майна від 29.03.10 орендар прийняв об'єкт оренди (а.с.12). З акту прийому-передачі орендованого майна від 05.03.12 вбачається, що відповідач повернув, а позивач прийняв орендоване майно (т.1,а.с.75).
30.05.08 представниками комунального підприємства Севастопольської міської ради „Аррікон", комунального підприємства Севастопольської міської ради „Ремонтно-експлуатаційне підприємство №17" у присутності підприємця Коваленко О.В. були складені акти обстеження технічного стану вбудованих нежитлових приміщень підвалу двоповерхової будівлі, яка розташована за адресою: м. Севастополь, вул. Щербака, 11-А (а.с.61,62). Згідно зазначених актів, приміщення потребували проведення капітального ремонту.
19.03.09 відповідач звертався до позивача з листом, у якому просив розглянути питання про зменшення орендної плати, оскільки ринкова вартість орендованого майна є значно нижчою від вказаної у „звіті про оцінку" та орендарем був проведений значний ремонт орендованого приміщення (а.с.58).
18.08.10 комісією комунального підприємства Севастопольської міської ради „Ремонтно-експлуатаційне підприємство №17" був складений акт, з якого вбачається, що у будинку № 11-А по вул. Щербака відбувся залив, а саме з унітазу підіймалися стічні води (а.с.60). У акті зафіксовано, що зі слів орендаря Слободенюк, залів відбувається раз у один-два місяці.
25.08.10 відповідач звертався до позивача з листом, у якому просив розглянути питання про звільнення орендаря від орендної плати, оскільки орендар не міг використовувати орендоване приміщення у зв'язку з тим, що з мережі каналізації відбуваються постійні викиди стічних вод, які заливають усе орендоване приміщення (а.с.57).
З листа Фонду комунального майна Севастопольської міської ради № 4012 від18.10.10 вбачається, що позивач, розглянувши звернення відповідача про звільнення від орендної плати на час відновлення мереж водопроводу та каналізації у орендованих приміщеннях, відмовив у їх задоволенні (а.с.59).
З матеріалів справи вбачається, що у період з лютого 2011 року по 04.03.12 відповідач не сплачував орендну плату за користування орендованим приміщенням.
Отже, несплата орендної плати за договором оренди №59-08 від 29.03.10 стала підставою для звернення Фонду комунального майна Севастопольської міської ради з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця Слободенюк Оксани Володимирівни заборгованості за договором оренди у сумі 71 818, 85 грн., з яких: 17 877, 82 грн. -основна заборгованість, 1 058, 00 грн. -пеня, 265, 76 грн. -3% річних, 52 616, 52 грн. - штраф.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами був укладений договір оренди нерухомого оренди комунального майна №59-08 від 29.03.10 (а.с.9-11).
Договір оренди № 59-08 від 29.03.10 посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Лузіною Г.А., зареєстровано в реєстрі за № 604, вчинена державна реєстрація правочину.
Доводи апеляційної скарги про те, що договір оренди був укладений та нотаріально засвідчений з грубим порушенням діючого законодавства, не підтверджуються матеріалами справи.
Так, договір підписаний обома сторонами, у договорі міститься засвідчувальна напис нотаріуса, підписана нотаріусом та скріплена печаткою. Також, вбачається, що договір зареєстровано у реєстрі за №604 (а.с.11).
Разом з тим, у матеріалах справи та у відповідача немає доказів того, що зазначений договір оренди був укладений та нотаріально засвідчений з грубим порушенням діючого законодавства.
Тому немає підстав вважати, що договір №59-08 від 29.03.10 був укладений та нотаріально засвідчений з порушенням діючого законодавства
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).
Статтями 10, 19 Закону України '"Про оренду державного та комунальною майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.
Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною третьої статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною третьої статті 285 Господарського кодексу України.
Статті 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання мак виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині першій статті 193 Господарського кодексу України.
В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з пунктом 3.2 договору орендна плата складає 1 461, 57 грн. за місяць оренди та перераховується орендарем не пізніше 20 числа поточного місяця.
Зазначеним пунктом договору встановлено, що до 01.08.10 орендна плата становить 1004, 02 грн. та з 01.08.10 орендар оплачує орендну плату, визначену абзацом 1 пункту 3.2 договору.
Пунктом 3.3 договору передбачено, що розмір орендної плати за кожний подальший місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції відповідний попередньому місяцю.
Відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної сплати орендної плати належним чином не виконав, внаслідок чого за період з лютого 2011 року по 04.03.12 утворилась заборгованість у сумі 17 877, 82 грн.
Заборгованість з орендної плати була сплачена відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції, що підтверджується банківською випискою (а.с.64) та платіжним дорученням (а.с.71). Проте, у зазначених документах відповідач посилається на договір № 59-08 від 22.05.08, якій діяв до укладення договору № 59-08 від 29.03.10. Так само і позивач, видаючи рахунок на сплату заборгованості з орендної плати, посилався на договір № 59-08 від 22.05.08 (т.1,а.с.63).
22.05.08 у простій письмовій форми між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Коваленко (Слободенюк) Оксаною Володимирівною (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №59-08, відповідно до умов якого, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності, орендодавець передає, а орендар-приймає в оренду нерухоме майно-вбудовані нежитлові приміщення (з №1-1 по №1-3), загальною площею 26,70 кв.м, розташовані за адресою: вул. Щербака, 11-А, м. Севастополь, що знаходяться на балансі ремонтно-експлуатаційного підприємства №17 (т.1,а.с.126-127). Строк дії договору від 22.05.08 був встановлений до 23.04.13 (пункт 7.1 договору).
Зазначений у договорі від 22.05.08 об'єкт оренди був прийнятий відповідачем у користування 22.05.08, про що свідчить акт прийому-передачі орендованого майна (т.1,а.с.128).
З договору від 22.05.08 вбачається, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов, та його виконання сторонами не заперечується, та зокрема, підтверджується актом прийому передачі від 22.05.08., отже у силу приписів статті 12 Закону України '"Про оренду державного та комунальною майна" договір є укладеним, оскільки дії сторін були направлені на настання реальних правових наслідків.
Така сама правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 20.07.11 у справі № 5020-6/068.
Сторони не заперечують, що об'єктом оренди за договором від 22.05.08 є майно, яке входить до складу об'єкту оренди за нотаріально посвідченим договором від 29.03.10. Крім того, відповідач не заперечує, що орендоване майно постійно знаходилося у його користуванні з моменту прийняття його за актом від 22.05.08 (т.1,а.с.128) і до повернення за актом від 05.03.12 (т.1,а.с.75).
Відповідно до частин 2, 4 статті 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.
Згідно пункту 9.2 нотаріально посвідченого договору від 29.03.10 після підписання договору усі письмові та усні угоди, переписка, договори між сторонами, які регулюють питання, пов'язані з предметом цього договору, втрачають юридичну силу.
Отже, вбачається, що договір оренди від 22.05.08 припинив свою дію унаслідок новації, з моменту укладення нотаріально посвідченого договору № 59-08 від 29.03.10, про що також свідчить неповернення відповідачем орендованого майна у зв'язку з припиненням договору від 22.05.08.
Таким чином, сплата відповідачем орендної плати посиланням на договір № 59-08 від 22.05.08, якій діяв до укладення договору № 59-08 від 29.03.10, так само як і посилання позивача на договір № 59-08 від 22.05.08, не спростовує факту його припинення унаслідок новації, з моменту укладення нотаріально посвідченого договору № 59-08 від 29.03.10. Відтак, сплата заборгованості з орендної плати відбувалася за новим зобов'язанням, встановленим договором № 59-08 від 29.03.10, як і видання позивачем рахунків відбувалося за новим зобов'язанням.
Крім того, з усних пояснень представника позивача у судових засіданнях вбачається, що посилання у рахунку (т.1,а.с.63) на старий договір № 59-08 від 22.05.08, є технічною помилкою.
Отже, суд першої інстанції ухвалою від 05 червня 2012 року правомірно припинив провадження у справі у частині стягнення з відповідача 17 877, 82 грн. заборгованості з орендної плати.
Доводи відповідача про те, що орендовані приміщення не могли ним використовуватися у зв'язку з тим, що з мережі каналізації відбувалися постійні викиди стічних вод, які заливали усе орендоване приміщення, не звільняють відповідача від сплати орендної плати.
Відповідно до частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Отже, підставою для звільнення від сплати орендної плати є неможливість користування майном саме через обставини, за які орендодавець не відповідає.
Так, відповідно до пункту 4.4.9 договору орендар зобов'язується своїми силами та за свій рахунок робити поточний ремонт об'єкту оренди, профілактичні огляди і відновлювальні ремонти інженерного обладнання об'єкту оренди, що забезпечує життєдіяльність об'єкту оренди при обов'язковому узгодженні з орендодавцем. У випадку аварії на об'єкті оренди вживати заходи щодо усунення наслідків аварії.
Отже, саме на відповідача покладений обов'язок з ремонту мережі каналізації та усунення наслідків аварії на об'єкті оренди. Крім того, відповідач не заперечує, що орендовані приміщення використовувалися ним з моменту прийняття його за актом від 22.05.08 (т.1,а.с.128) і до повернення за актом від 05.03.12 (т.1,а.с.75).
З огляду на викладене, на відповідача не розповсюджується частина 6 статті 762 Цивільного кодексу України
Доводи апеляційної скарги про те, що у акті прийому-передачі майна відсутній підпис орендодавця, а за відповідача зазначений акт підписала невідома особа, не спростовує факту отримання у користування об'єкту оренди.
Так, 22.05.08 у простій письмовій форми між сторонами у справі був укладений договір оренди спірних приміщень (т.1,а.с.126-127). Сторони не заперечують, що об'єктом оренди за договором від 22.05.08 є майно, яке входить до складу об'єкту оренди за нотаріально посвідченим договором від 29.03.10. Крім того, відповідач не заперечує, що орендоване майно постійно знаходилося у його користуванні з моменту прийняття його за актом від 22.05.08 (т.1,а.с.128) і до повернення за актом від 05.03.12 (т.1,а.с.75).
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дана норма закріплює за кредитором право вимагати з боржника стягнення інфляційних витрат, як збільшення суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України та 3% річних, як плату за користування боржником його грошовими коштами за весь період прострочення виконання грошового зобов'язання, що є об'єктивним процесом збільшення грошових сум боргу у боржника перед стягувачем.
Згідно з пунктом 8.6. договору у разі, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватись більше, ніж 30 календарних днів, орендодавець має право вимагати, а Орендар зобов'язаний сплатити на користь орендодавця поверх збитків 3% річних від простроченої суми за весь період прострочення.
Фонд комунального майна Севастопольської міської ради у своєму позові просить стягнути нараховані на основну заборгованість 3% річних у сумі 265, 76 грн.
Перевіривши правильність розрахунків 3% річних (а.с.8) судова колегія вважає вірними висновки суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача про стягнення 3% річних.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 8.5. договору сторони встановили, що у випадку порушення строку внесення орендної плати, визначеного пунктом 3.2 цього договору, орендар сплачує на користь орендодавця, крім збитків, пеню в розмірі 200% від облікової ставки Національного банку України, яка діє в період, за який буде нараховуватись пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивач у своєму позові просить стягнути з відповідача 1058,75 грн. пені. Пеня розрахована позивачем виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що відповідає вимогам статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Перевіривши надані позивачем розрахунки суми пені (а.с.8) судова колегія вважає вірними висновки суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача про стягнення 1058,75 грн. пені.
Відповідно до частини 3 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 8.7. договору сторони встановили, що у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватися більше 60 календарних днів, орендар сплачує на користь орендодавця понад збитків штраф в сумі, що дорівнює трикратному розміру орендної плати за договором.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач прострочив сплату орендної плати більш ніж на 60 календарних днів, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу є обґрунтованими.
Проте, щодо розрахунку суми штрафу, судова колегія зазначає наступне.
Позивач у своєму позові просить стягнути з відповідача 52 616, 52 грн. штрафу, при цьому штраф розрахований відповідачем виходячи з трикратного розміру річної орендної плати, що не відповідає умовам пункту 8.7. договору.
Згідно з пунктом 3.2 договору орендна плата складає 1 461, 57 грн. за місяць оренди.
Таким чином, сума штрафу складає 4 384, 71 грн. (трикратна місячна орендна плата).
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення штрафу за прострочення сплати орендної плати більше 60 календарних днів, підлягають частковому задоволенню у сумі 4 384, 71 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, відповідач не мав екземпляру договору, оскільки він не був виданий ні нотаріусом ні позивачем, тому, на думку заявника, відповідач мав усі підстави вважати, що зазначений договір нотаріально не посвідчений та не зареєстрований, не може бути підставою для відмови у позові.
Як зазначалося вище, договір оренди підписаний обома сторонами, у договорі міститься засвідчувальна напис нотаріуса, підписана нотаріусом та скріплена печаткою. Також, вбачається, що договір зареєстровано у реєстрі за №604, тобто вбачається що відповідач був обізнаний про існування зазначеного договору.
Відсутність у відповідача екземпляру договору не позбавляла відповідача можливості звернутися до відповідача або до нотаріуса з вимогою по видачу копії договору або належним чином оформленого дублікату.
При прийняті рішення, суд першої інстанції зменшив розмір штрафу, стягнувши з відповідача 17 877, 82 грн. штрафу. При такому зменшенні суд керувався положеннями статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України та повноваженнями наданими пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України. Проте, суд першої інстанції помилково виходив з обґрунтованості та правомірності нарахування позивачем штрафу у сумі 52 616, 52 грн. та не врахував, що пунктом 8.7. договору сторони встановили розмір штрафу виходячи з місячної орендної плати, а ні з річної орендної плати, що призвело до прийняття неправильного рішення у цій частині.
З огляду на усе вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду першої інстанції підлягає зміні.
Керуючись статтями 49, 101, пунктом 4 частини 1 статті 103, пунктами 3, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Слободенюк Оксани Володимирівни задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 05 червня 2012 року у справі № 5020-313/2012 змінити, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:
„1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Слободенюк Оксани Володимирівни (пр. Гагаріна, 27, кв.10, Севастополь, 99028, ідентифікаційний код 2735008927, відомості про наявність розрахункових рахунків в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011, код ЄДРПОУ 38022717, р/р 33213870700001 в ГУ ДКСУ в м. Севастополі, МФО 824509, код платежу 22080400) 3% річних у сумі 265, 76 грн.; пеню у сумі 1 058, 75 грн.; штраф у сумі 4 384, 71 грн.; судовий збір у сумі 127, 95 грн.
3. У решті позову відмовити"
3. Господарському суду міста Севастополя видати наказ.
Головуючий суддя І.В. Черткова
Судді В.М. Плут
В.В.Сотула
Розсилка:
1. Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5, Севастополь, 99011)
2. Фізична особа-підприємець Слободенюк Оксана Володимирівна (пр. Гагаріна, 27, кв.10, Севастополь, 99028)