33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"09" жовтня 2012 р. Справа № 5004/575/12
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Гулова А.Г.
суддя Маціщук А.В. ,
суддя Петухов М.Г.
при секретарі Басюку Р.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Мохнюка В.С. - представника за довіреністю № 110 від 14.06.2012р.,
Мамченка І.О. - представника за довіреністю №186 від 12.10.2011р.,
Голошви В.Л. - представника за довіреністю №159 від 08.10.2012р.,
від відповідача: ОСОБА_4 - підприємця,
ОСОБА_5 - представника за довіреністю від 18.04.2012р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4, м.Луцьк
на рішення господарського суду Волинської області
від 22.06.12 р. у справі № 5004/575/12 (суддя Слупко В.Л.)
за позовом Приватної фірми "Скорпіон-Сервіс", м.Луцьк
до Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4, м.Луцьк
про стягнення 30772грн.47коп.
Рішенням господарського суду Волинської області від 22.06.2012р. у справі № 5004/575/12 задоволено позов Приватної фірми "Скорпіон-Сервіс" до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 про стягнення 30772 грн.47 коп.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 30772,47 грн., з яких: 28092,01грн. основного боргу, 741,98 грн. 3% річних, 716,87 грн. інфляційних, 1221,61 грн. пені, 1609,50 грн. судових витрат.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати й припинити провадження у справі через відсутність спору між сторонами.
Мотивуючим апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:
- 26.11.2004р. відповідач отримав свідоцтво №457 про право власності серії САА №333701 на частку торгового комплексу - приміщення НОМЕР_2, загальною площею 31,9 кв.м., в торговому комплексі (літер А-2). Торговий комплекс складається із часток, які на праві приватної власності належать також іншим особам;
- позивач не надав належних доказів на підтвердження наявності у нього на даний момент права на частку у спільній власності на ТЦ «ІНФОРМАЦІЯ_1», рішення Луцької міської ради про надання згоди на виготовлення проекту відведення земельної ділянки для будівництва торгівельного центру, самого проекту, а також рішення про його затвердження;
- договором про надання послуг від 20.10.2004р. передбачено, що ПФ "Скорпіон-Сервіс" забезпечує відповідача електричною та тепловою енергією, утримує площу загального користування торгового комплексу та прилеглої території, обслуговує протипожежні системи та протипожежні сигналізації, охорону магазину, однак, відповідних ліцензій для надання зазначених послуг позивач не має, що є порушенням Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", Кримінального кодексу України;
- договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Сторонами договору порушено публічний порядок, прямо передбачений законом. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов"язані з його недійсністю.
Відповідачем також заявлено клопотання про призначення судово-технічної експертизи комп"ютера судді Слупко В.Л., задовольнити подані до суду першої інстанції заяви.
Керуючись ст.41 ГПК України, суд відхиляє клопотання відповідача про призначення судової експертизи як безпідставне.
У судовому засіданні 02.10.2012р. оголошувалась перерва до 09.10.2012р. 11 год. 30 хв.
Відповідач та його представник в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, вважають укладений сторонами договір від 20.10.2004р. нікчемним, таким, що не породжує правових наслідків, крім наслідків його недійсності. Просять скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у позові.
Крім того, представник відповідача вважає за необхідне застосувати ст.90 ГПК України, винісши окрему ухвалу.
Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та його представники в судовому засіданні заперечили проти доводів та вимог скарги, вважають рішення господарського суду Волинської області від 22.06.2012р. законним та обґрунтованим, тому просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представником відповідача були подані до суду заяви №2,3,4 від 11.09.2012р. (т.2, а.с.5-7) про витребування у позивача доказів фактичного надання ним послуг відповідачу, що є предметом спору, доказів наявності у позивача права власності на ТЦ "ІНФОРМАЦІЯ_1" вцілому та на окремі його частки, ліцензії, які надають позивачу право постачати енергоносії (електроенергію, газ, тепло) іншим суб"єктам господарювання, №5,6,7 від 11.09.2012р. (т.2, а.с.8-10), в яких заявлені клопотання про витребування у позивача договору про спільне із підприємцем ОСОБА_4 використання технологічних електричних мереж та мереж газопостачання, витребування у позивача письмових пояснень щодо права власності на нерухомість (земельну ділянку та ТЦ «ІНФОРМАЦІЯ_1»), щодо тепло-, електро- та газопостачання, ведення бухгалтерського та податкового обліку та фінансової звітності.
Також, подано заяви №12 від 02.10.2012р. (т.3, а.с.1) про виклик в судове засідання представників АМК України, НКРЕ, ПАТ "Волиньобленерго" для дачі пояснень щодо документа №174 від 30.11.2006р.. надісланого власниці магазину НОМЕР_3 в ТК "ІНФОРМАЦІЯ_1" - ОСОБА_6, №13 від 09.10.2012р. про виклик в судове засідання для дачі пояснень щодо нарахування відповідачу заборгованості головного бухгалтера ПФ "Скорпіон-Сервіс".
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Нормами ст.33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Вказані вище заяви представника відповідача є безпідставними, оскільки, зокрема, не стосуються виконання сторонами умов договору про надання послуг від 20.10.2004р., предмета позову. А щодо виклику в судове засідання бухгалтера ПФ "Скорпіон-Сервіс", у матеріалах справи міститься підписана останнім оборотно-сальдова відомість по магазину НОМЕР_2 (площа 31,9 кв.м.) ОСОБА_4 станом на 18.05.2012р., де відображено нарахування і платежі за період з вересня 2010р. по травень 2012р. (т.2, а.с.95-98).
Судова колегія відмовляє у задоволенні заявлених представником відповідача клопотань та переглядає справу за наявними у справі та додатково поданими доказами.
Заслухавши пояснення відповідача, його представника та представників позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.10.2004р. між ПФ "Скорпіон-Сервіс" (виконавець) та підприємцем ОСОБА_4 (замовник) укладено договір про надання послуг (далі - договір), згідно п.1.1 якого виконавець за дорученням замовника, відповідно до умов цього договору, зобов'язується забезпечити магазин замовника НОМЕР_2 загальною площею 31,9 кв.м., який розташований на першому поверсі, торгового комплексу, що знаходиться в АДРЕСА_2, електричною енергією на умовах енергопостачальної організації та тепловою енергією, а також надати замовнику інші супутні послуги до яких входить забезпечення зовнішнього освітлення в торговому комплексі та на прилеглій території, утримання площ загального користування торгового комплексу та прилеглої території в належному санітарному та екологічному стані, забезпечити обслуговування встановленої в магазині замовника протипожежної сигналізації, забезпечити охорону магазина, забезпечити обслуговування протипожежних систем торгового комплексу, утримувати в належному технічному стані будівлю торгового комплексу (експлуатація та обслуговування інженерних мереж та будівельних конструкцій). В свою чергу, замовник зобов'язується своєчасно проводити оплату за використану електричну енергію та надані виконавцем послуги, а також виконувати інші умови, визначені цим договором (а.с.14-15).
Згідно п.3.1 договору розмір оплати за надані послуги визначається виконавцем та має становити 26 грн. 50 коп. за 1 кв.м. в місяць, що становить 845 грн. 35 коп. в місяць, а також вартості використаної замовником електроенергії згідно показів лічильника, встановленого в магазині замовника, згідно з чинними в цей період тарифами та індексом цін енергопостачальної організації.
Як встановлено п.п.3.2, 3.3 договору, за послуги замовник перераховує одним (або декількома) авансовими платежами на розрахунковий рахунок або сплачує готівкою в касу виконавця грошові кошти до 5 числа місяця, в якому будуть надаватися послуги. Оплата за час дії договору з моменту набуття чинності до закінчення першого календарного місяця проводиться напротязі 5 днів з моменту підписання даного договору. Розмір оплати, при цьому, розраховується пропорційно кількості днів у вказаному проміжку.
За несвоєчасну оплату (після вищевказаних дат) замовник сплачує щоденно штрафну пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, згідно із Законом України від 22.11.1996р. №543/96-ВР, від загальної суми заборгованості (п. 3.4 договору).
Сторонами було підписано угоду про внесення змін до договору про надання послуг від 20.10.2004р. (а.с.16), якою внесено зміни до п.3.1 договору та викладено його в такій редакції:
«3.1. Розмір оплати за надані послуги визначається виконавцем та становить 37грн. 50коп. за 1 кв.м. в місяць, що, з врахуванням магазину замовника НОМЕР_2 площею 31,9 кв.м., становить 1196грн. 25 коп. в місяць, а також вартості використаної замовником електроенергії згідно показів лічильника, встановленого в магазині замовника, згідно з чинними в цей період тарифами та індексом цін енергопостачальної організації».
Як вказує позивач та не заперечується відповідачем, останній оплачував надані позивачем згідно договору від 20.10.2004р. послуги лише до серпня місяця 2010 року.
За спожиту електроенергію відповідачем сплачено 300,00 грн. у травні 2012 року востаннє.
12.04.2012р. ПФ "Скорпіон-Сервіс" направило підприємцю ОСОБА_4 претензію з вимогою сплатити 27063,60 грн. боргу, 678,21 грн. 3% річних, 670,87 грн. інфляційних, 1225,64 грн. пені, 10208,00 грн. штрафу (т.1, 27-28). Відповідач відповіді на вказану претензію не надав та її вимог не виконав.
За вказаних обставин, ПФ "Скорпіон-Сервіс", посилаючись на ст.ст.625, 629, 901, 903 ЦК України, ст.193 ГК України, звернулося до господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з підприємця ОСОБА_4 31123,06 грн. з яких: 28392,01 грн. основного боргу, 758,07грн. 3% річних, 751,37 грн. інфляційних, 1221,61 грн. пені (т.1, а.с.3-6).
Після порушення провадження у справі позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій вказує, що відповідачем було сплачено 300,00 грн. боргу, а тому просить суд стягнути з відповідача 30772,47 грн., з яких: 28092,01 грн. боргу, 741,98 грн. 3% річних, 716,87грн. інфляційних, 1221,61 пені (т.1, а.с.35).
Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Волинської області від 22.06.2012р. позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 30772,47 грн. заборгованості, з яких: 28092,01 грн. основного боргу, 741,98 грн. 3% річних, 716,87 грн. інфляційних, 1221,61 грн. пені, 1609,50 грн. судових витрат (т.1, а.с.108-109).
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення 29697,97 грн., в т.ч. 27362,60 грн. боргу, 613,71 грн. інфляційних, 654,51 грн. 3% річних, 1067,15 грн. пені, а в решті - у позові слід відмовити, з огляду на таке.
Приписами ч.1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 629 ЦК України регламентовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно уточненого розрахунку позивача, поданого суду апеляційної інстанції, наявних у матеріалах справи платіжних документів, якими стверджується часткове виконання відповідачем зобов"язань за договором, заборгованість відповідача за надані позивачем за період з липня 2010 року по травень 2012 року послуги, крім вартості електроенергії, складає 27362,60 грн. (т.2, а.с.95-98).
Позивач також просив суд стягнути з відповідача 729,41грн. боргу за використану електроенергію.
Згідно п.3.1 договору (в редакції угоди про внесення з 01.10.2006р. змін в договір про надання послуг від 20.10.2004р.) розмір оплати за надані послуги визначається виконавцем та становить 37грн. 50коп. за 1 кв.м. в місяць, що, з врахуванням магазину замовника НОМЕР_2 площею 31,9 кв.м., становить 1196грн. 25 коп. в місяць, а також вартості використаної замовником електроенергії згідно показів лічильника, встановленого в магазині замовника, згідно з чинними в цей період тарифами та індексом цін енергопостачальної організації.
Однак, позивач не надав доказів на підтвердження сум, нарахованих ним до сплати за спожиту відповідачем електроенергію, зокрема, показників лічильника за кожен місяць у спірному періоді.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд безпідставно стягнув з відповідача на користь позивача 729,41 грн. боргу за спожиту електроенергію, оскільки вказана сума не підтверджена належними доказами.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки обґрунтованою сумою боргу за надані послуги є 27362,60 грн., нарахування інфляційних та 3% річних слід проводити саме на цю суму.
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних за період з вересня 2010 року по травень 2012 року, колегія суддів вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 654,51 грн. 3% річних та 613,71 грн. інфляційних, а в стягненні 87,47 грн. 3% річних та 103,16 грн. інфляційних слід відмовити.
Відповідно до змісту ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Виходячи з приписів ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст.551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 3.4 договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату (після вищевказаних дат) замовник сплачує щоденно штрафну пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, згідно із Законом України від 22.11.1996р. №543/96-ВР, від загальної суми заборгованості.
Позивач здійснив нарахування 1221,61 грн. пені за період з 18.05.2011р. по 18.05.2012р. на заборгованість, в т.ч. за спожиту електроенергію, яка виникла в період з грудня 2010р. по 18.05.2012р., окремо за кожен місяць, у межах 6 місячного строку нарахування, як того вимагає ч.6 ст.232 ГК України, проте обґрунтованим є борг в сумі 27362,60 грн., а тому, здійснивши перерахунок пені, виходячи із щомісячної суми боргу за надані послуги у розмірі 1196,25 грн., який виник з грудня 2010р. по травень 2012р., колегія суддів дійшла висновку, що обґрунтованою є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 1067,15грн. пені, нарахованої окремо за кожен місяць в період з 18.05.2011р. по 18.05.2012р., тому у стягненні 154,46 грн. пені слід відмовити.
В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Проте, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявність підстав для відмови у позові в повному обсязі.
Щодо доводів відповідача в апеляційній скарзі про нікчемність укладеного сторонами 20.10.2004р. договору про надання послуг та відсутності доказів фактичного надання послуг за цим договором, слід зазначити таке.
Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України, зокрема, передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1-3 ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Нормами ст.628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов"язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.
Таким чином, у договорі про надання послуг посилання на результат відсутнє, його предметом вважається саме діяльність, благо, яке не має матеріального змісту, а тому є невіддільним від діяльності.
Як вбачається із змісту договору від 20.10.2004р. сторони узгодили істотні умови договору про надання послуг, необхідні для його виконання, а саме: предмет, ціну, строк договору, і обидві сторони договору прийняли його до виконання.
Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Матеріали справи не містять доказів визнання вказаного договору недійсним у судовому порядку, а визначені законом підстави для визнання його нікчемним відсутні.
Судом не беруться до уваги доводи відповідача про відсутність у позивача відповідних ліцензій, дозволів для надання передбачених договором від 20.10.2004р. послуг, оскільки контроль за діяльністю, на яку вимагається ліцензія, здійснюють відповідні державні органи.
Крім того, предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за отримані послуги.
Доводи відповідача про відсутність у позивача належних доказів на підтвердження наявності у нього права на частку у спільній власності на ТЦ "ІНФОРМАЦІЯ_1", рішення Луцької міської ради про надання згоди на виготовлення проекту відведення земельної ділянки для будівництва торговельного центру, самого проекту, а також рішення про його затвердження, судом також не беруться до уваги, оскільки це не стосується предмета спору та не впливає на вирішення спору по суті.
Щодо заяв відповідача, поданих до суду першої інстанції, на які звертає увагу відповідач, слід зазначити, що заява відповідача про фіксацію судового процесу технічними засобами задоволена судом першої інстанції. Також частково враховані місцевим господарським судом заява відповідача від 18.06.2012р. про відкладення розгляду справи. В судовому засіданні 18.06.2012р. було оголошено перерву до 22.06.2012р. Відповідач брав участь у судових засіданнях як 18.06.2012р., так і 22.06.2012р., що підтверджується протоколами судових засідань.
Стосовно заяви відповідача про застосування позовної давності в частині стягнення неустойки, слід зазначити таке.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Позивач нарахував неустойку за період з 18.05.2011р. по 18.05.2012р. в межах 6 місяців на заборгованість за кожен місяць окремо і з позовом звернувся 18.05.2012р., що підтверджується поштовим штемпелем на конверті, в якому було надіслано матеріали позовної заяви до господарського суду Волинської області (т.1, а.с.32).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з позовною вимогою до суду про стягнення пені позивач звернувся в межах річного строку позовної давності.
Судова колегія вважає безпідставними заяви відповідача №5,7 від 18.06.2012р., №23-25 від 22.06.2012р. (т.1, а.с.57, 59, 100, 104, 105), оскільки цими заявами відповідач просить суд витребувати від позивача докази на підтвердження права власності на майно ТЦ "ІНФОРМАЦІЯ_1" та права землекористування, тоді як предметом позову є стягнення з відповідача заборгованості у зв"язку з неналежним виконанням зобов"язань за договором від 20.10.2004р. про надання послуг, тобто ці докази не стосуються предмета спору.
Безпідставною є й заява відповідача №6 від 18.06.2011р. (т.1, а.с.58) про витребування від позивача оригіналів документів про наявність права на постачання енергоресурсів (з такою ж заявою відповідач звернувся і до суду апеляційної інстанції), оскільки, як зазначалося вище, предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за надані позивачем послуги згідно договору від 20.10.2004р.
Щодо поданої до суду першої інстанції заяви відповідача №8 від 18.06.2012р. (т.1, а.с.60) про витребування від позивача розрахунків вартості електричної енергії слід зазначити, що за відсутності доказів на підтвердження кількості спожитої електроенергії, відсутні підстави витребовувати докази на підтвердження її вартості.
Безпідставними є заяви відповідача до суду першої інстанції №9-18 від 18.06.2012р. (т.1, а.с.61-70) про витребування від позивача розрахунків вартості передбачених п.1.1 договору від 20.10.2004р. послуг, оскільки п.3.1 вказаного договору визначено їх вартість.
Матеріалами справи стверджується, що заяви відповідача №19-21 від 20.06.2012р. судом першої інстанції були задоволені (т.1, а.с.73-75).
Стосовно заяви відповідача №22 від 22.06.2012р. (т.1, а.с.88) про витребування поштових конвертів рекомендованих листів від 18.08.2010р. та 22.02.2012р. слід зазначити, що у ній відсутнє обґрунтування необхідності витребування таких доказів у даній справі.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні зазначених вище заяв відповідача.
Крім того, відповідач наполягав на винесенні окремої ухвали, однак суд не вбачає підстав, передбачених ст.90 ГПК України, для її винесення або надіслання повідомлення до правоохоронних органів.
Решта доводів відповідача спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Волинської області від 22.06.2012р. слід змінити в частині стягнення суми боргу, 3 % річних, інфляційних та пені.
Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4, м.Луцьк задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Волинської області від 22.06.2012р. у справі №5004/575/12 змінити.
Викласти резолютивну частину рішення у такій редакції:
"1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Приватної фірми "Скорпіон-Сервіс" (43001, м.Луцьк, вул.Шевченка, 35, код ЄДРПОУ 30584471) 27362 грн. 60 коп. боргу, 613 грн. 71 коп. інфляційних нарахувань, 654 грн. 51 коп. 3% річних, 1067 грн. 15 коп. пені, всього - 29697 грн. 97 коп., 1553 грн. 40 коп. судового збору.
В решті позову відмовити."
3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Волинської області.
4. Справу №5004/575/12 повернути до господарського суду Волинської області.
Головуючий суддя Гулова А.Г.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Петухов М.Г.
Віддрук. 4 прим.:
1 -до справи,
2,3 -сторонам,
4 -в наряд.