ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________
12.10.12 Справа № 8/5014/2341/2012
За позовом Міністерства юстиції України в інтересах держави Україна, м. Київ,
до Державного підприємства "Луганськвугілля", м. Луганськ,
за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Державної казначейської служби України, м. Київ, -
про стягнення 20 722 грн. 51 коп.
Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,
при секретарі судового засідання Качановській О.А.,
в присутності представників сторін:
від позивача -Легка Ю.Ю. - головний спеціаліст сектора представництва інтересів держави та органів юстиції в судах України ГУЮ у Луганській області, - довіреність №9.1-32/1109 від 29.12.11 року на представництво Міністерства юстиції України Головному управлінню юстиції у Луганській обл., - довіреність №2.8/9/4265 від 01.10.12 року;
від відповідача -Гребньова С.П. -юрисконсульт, - довіреність №03/5-555 від 30.12.11 року;
від 3-ї особи - представник не з'явився, -
розглянувши матеріали справи, -
суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків, завданих Державному бюджету України у сумі 20722,51 грн., з посиланням на те, що вони заподіяні відповідачем шляхом тривалого невиконання рішень Алчевського міського суду Луганської області від 23.03.2000 року по справі №2-677/2000 за позовом Соболя Віталія Яковича до Шахти ім. Артема ДХК "Луганськвугілля" -про стягнення заборгованості по платежах втраченої частки заробітку у зв'язку з професійним захворюванням, та Брянківського міського суду Луганської області від 14.12.2000 року по справі №2-1277/2000 за позовом Соболєва Віталія Яковича до Шахти ім. Артема ДХК "Луганськвугілля" -про стягнення заборгованості по регресних виплатах, компенсацію моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що невиконання відповідачем зазначених судових рішень спонукало громадянина України Соболєва Віталія Яковича звернутися до Європейського суду з прав людини, який рішенням від 14.12.10 року за заявою Соболєва В.Я. №33734/09 в рамках справи за заявою №16093/06, поданої Литвиненко О.М. та 8 іншими заявами проти України щодо тривалого невиконання рішень національних судів Урядом України, - стягнув з держави Україна на користь Соболєва В.Я. моральну шкоду у розмірі 1875,00 євро (20722,51 грн.).
На виконання взятих Урядом України зобов'язань Міністерством юстиції України з Державного бюджету України на особистий рахунок заявника Соболєва В.Я. сплачено 20722,51 грн. моральної шкоди, що на день здійснення платежу еквівалентно 1875,00 євро.
На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 01.10.12 року до 12.10.12 року -у зв'язку з неявкою відповідача та третьої особи, а також невиконанням ними вимог суду про надання документів та доказів.
До початку судового засідання 12.10.12 року від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.
У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", -починаючи з 01.04.2001 року усі справи зазначеної категорії були передані до Фонду соціального страхування від нещасних випадків (далі -Фонд ССНВ). Відповідач стверджує, що у 2004 році Кабінет Міністрів України надав кошти на погашення існуючої заборгованості по відшкодуванню шкоди здоров'ю, які були перераховані Державним підприємством "Луганськвугілля" (далі -ДП "Луганськвугілля") -на користь Фонду ССНВ, - з огляду на що, на думку відповідача, підстави для задоволення вимог позивача відсутні (відзив на позов від 11.10.12 року за вих. №03-300).
Третя особа підтвердила факт перерахування з Державного бюджету України спірної суми коштів на користь громадянина Соболєва В.Я. та заявила клопотання про розгляд справи за її відсутності (пояснення від 01.10.12 року за вих. №5-12/4040-14035).
Сторони не заперечили проти розгляду спору за відсутності третьої особи.
З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.43,22,27,32-36,43 та 75 ГПК України, - суд вважає, що спір підлягає вирішенню по суті у цьому судовому засіданні за відсутності третьої особи, - на підставі наявних у справі доказів.
І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.
Як вбачається з обставин останньої, громадянин України Соболєв Віталій Якович був працівником Шахти ім. Артема Державної холдингової компанії "Луганськвугілля" (далі -ДХК "Луганськвугілля"), правонаступником якої є Державне підприємство "Луганськвугілля" (далі -ДП "Луганськвугілля") (п.15.1 наказу Міністерства палива та енергетики України від 26.05.05 року №236) (а.с.23-27).
Станом на час розгляду цього спору Шахта ім. Артема входить до складу ДП "Лугансквугілля" в якості відокремленого підрозділу (витяг з ЄДР АА №150220 від 20.06.12 року (а.с.28-31).
З наявних у справі доказів видно, що громадянин Соболєв В.Я. зазнав професійного захворювання, у зв'язку з чим втратив частку заробітку, яка повинна була йому компенсуватися роботодавцем - Шахтою ім. Артема, - але остання не виконувала цього обов'язку.
Зазначена обставина стала підставою для звернення громадянина Соболєва В.Я. до судів України.
Рішенням Алчевського міського суду Луганської області від 23.03.2000 року по справі №2-677/2000 за позовом Соболєва Віталія Яковича до Шахти ім. Артема ДХК "Луганськвугілля" -про стягнення заборгованості по виплатах втраченої частки заробітку у зв'язку з професійним захворюванням -позов задоволено у повному обсязі: з відповідача було стягнуто заборгованість з регресних виплат за період з 1997 по 1999 рік у сумі 957,03 грн. (а.с.21).
Крім того, громадянин Соболєв В.Я. звернувся до Брянківського міського суду Луганської області з позовом до Шахти ім. Артема ДХК "Луганськвугілля" -про стягнення заборгованості по регресних платежах, компенсацію моральної шкоди.
Рішенням суду від 14.12.2000 року по справі №2-1277/2000 позов задоволено у повному обсязі: з відповідача стягнуто заборгованість з регресних виплат за 1998-2000 роки у загальній сумі 470,86 грн. та моральну шкоду у сумі 500,00грн. (а.с.22).
Кожне з цих рішень набрало законної сили.
У зв'язку з невиконанням відповідачем зазначених судових рішень громадянин Соболєв В.Я. звернувся до Європейського суду з прав людини, який рішенням від 14.12.10 року за заявою Соболєва В.Я. №33734/09 в рамках справи за заявою №16093/06, поданої Литвиненко О.М. та 8 іншими заявами проти України щодо тривалого невиконання рішень національних судів Урядом України, стягнув з держави Україна на його (Соболєва В.Я.) користь моральну шкоду у розмірі 1875,00 євро (20722,51 грн.).
Зазначене рішення Європейського суду з прав людини набрало законної сили (а.с.9-13; 14-18).
Оскільки відповідачем по справі є держава Україна, то відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України з метою примусового виконання вищеназваного рішення було відкрито виконавче провадження ВП №23774473.
В рамках виконавчого провадження Міністерство юстиції України платіжним дорученням від 10.06.11 року за №10019 перерахувало на користь громадянина України Соболєва В.Я. з Державного бюджету України грошові кошти за спричинену моральну шкоду у сумі 20722,51 грн., що на час виплати становило еквівалент 1875,00 євро (а.с.19).
Постановою від 07.05.12 року вищезгадане виконавче провадження закінчено (а.с.20).
З огляду на вищевикладене, а також на те, що у такий спосіб Державному бюджету України спричинено збитки на суму 20722,51 грн., позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відповідач позов не визнав з вищевикладених підстав.
ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
1. 17.07.1997 року Україною ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року.
Як сказано у ст. 46 Конвенції, Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами. Остаточне рішення Суду передається Комітетові Міністрів, який здійснює нагляд за його виконанням.
У зв'язку з ратифікацією зазначеної Конвенції Верховною Радою України 23.02.06 року прийнято Закон №3477-ІУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі -Закон №3477-ІУ), у статті 2 якого зазначено, що Рішення є обов'язковим до виконання Україною відповідно до ст. 46 Конвенції. Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.
Статтею 3 Закону №3477-ІУ визначено, що виконання Рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
За приписами ст. 8 Закону виплата стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статуту остаточного або у строк, передбачений у Рішенні, - при цьому факт виплати повинен бути підтверджений Державною казначейською службою України.
Пунктом 9 частини 9 розділу УІ Бюджетного кодексу України кошти, відшкодовані державою з Державного бюджету згідно з цим пунктом вважаються збитками державного бюджету.
Відповідно до частини 5 ст. 9 цього Закону позивачем у справах про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування, виступає Орган представництва, який зобов'язаний протягом шести місяців з моменту, визначеного в частині четвертій статті 8 цього Закону, звернутися до суду з відповідним позовом. Загальний строк позовної давності для звернення з такими позовами визначається відповідно до Цивільного кодексу України.
Органом представництва у даному випадку є Міністерство юстиції України, а тому воно є належним позивачем по даній справі.
За загальним правилом згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди, а також інші юридичні факти.
Для покладення на відповідача обов'язку відшкодувати завдані збитки по справі повинен бути доведеним склад цивільно-правового порушення, а саме: факт наявності конкретних протиправних дій, які призвели до спричинення збитків, причинного зв'язку між такими діями та збитками, а також наявність вини особи у формі умислі чи необережності.
Позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів факт спричинення збитків Державному бюджету України на спірну суму з вини відповідача.
2.Дослідивши доводи відповідача про те, що він відповідно до приписів чинного законодавства не може бути відповідачем по даній справі, суд не погодився з ними з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 ст. 46 Закону №3477-ІУ фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок: внесків роботодавців: для підприємств - з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій - з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення.
Частина 1 статті 52 цього Закону містить імперативний припис: страхувальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованому або Фонду соціального страхування від нещасних випадків внаслідок невиконання своїх обов'язків із страхування від нещасного випадку, відповідно до закону.
Згідно абз.3 п.3 розділу ХІ "Прикінцеві положення" названого Закону уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
З наявних у справі доказів видно, що Шахта ім. Артема ДХК "Луганськвугілля" -відповідач у вищезгаданих цивільних справах судів України - до 01.04.2001 року (дати набрання чинності Законом №3477-ІУ) не відшкодувала на користь гр-на Соболєва В.Я. стягнуті на підставі рішень судів України втрачені частки заробітку у зв'язку з професійним захворюванням та регресні виплати.
ДП "Луганськвугілля" є правонаступником Шахти ім. Артема ДХК "Луганськвугілля".
Належні та допустимі докази на спростування позову та на підтвердження своїх доводів відповідач до справи не надав.
Господарським судом при вирішенні цього спору взято до уваги, що Європейським судом з прав людини на підставі вищезгаданого рішення від 14.12.10 року з держави Україна стягнуто на користь громадянина України Соболєва В.Я. моральні збитки саме у зв'язку з невиконанням відповідачем та його правонаступником рішень судів України.
3. Згідно загальним засадам цивільного права боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 1 та 2 ст.623 ЦКУ).
За приписами ст. 22 Цивільного кодексу особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, між іншим, є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
В силу частин 1-2 ст. 1166 Цивільного кодексу майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно частині 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.
За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.
Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд сплату судового збору покладає на відповідача, який підлягає стягненню з нього на користь Державного бюджету України.
Судом взято до уваги, що на підставі п/п 1 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України від 08.07.11 року №3476-УІ "Про судовий збір" за подання до господарського суду майнового позову (до зазначеної категорії належить позов по цій справі) на користь Державного бюджету України підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2% його ціни, але не менше 1,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" на 01.01.2012 року (1073,00 грн.), - тобто 1609,50 грн., та не більше 60 мінімальних заробітних плат (64380,00 грн.).
При ціні позову 20722,51 грн. сума судового збору становить 1609,50 грн.
Відповідно до п.13 ст.5 названого Закону Міністерство юстиції України звільнено від сплати судового збору на користь Державного бюджету України у разі подання позовів про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України.
На підставі викладеного, ст.46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року; ст.ст.11,16,22,623,1166,1191 Цивільного кодексу України; ст.ст. 2,3,8,9 Закону України від 23.02.06 року №3477-ІУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", керуючись ст.ст.43,22,27,32-36,43,44,49,75, 82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити у повному обсязі.
2.Стягнути з Державного підприємства "Луганськвугілля", ідентифікаційний код 32473323, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Лермонтова, 1-в, - на користь Міністерства юстиції України (ідентифікаційний код 00015622; м. Київ, вул. Городецького, 13) в інтересах держави Україна збитки, завдані Державному бюджету України, у сумі 20722 (двадцять тисяч сімсот двадцять дві) грн. 51 коп. на рахунок Державної казначейської служби України №31116115700028, код банку 820172, ЄДРПОУ 37567646, банк одержувача -Державна казначейська служба України, місто Київ; видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3.Стягнути з Державного підприємства "Луганськвугілля", ідентифікаційний код 32473323, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Лермонтова, 1-в, - на користь Державного бюджету України, отримувач -УДКСУ у м. Луганську, код ОКПО -37991503, МФО 804013, банк отримувача -ГУ ДКСУ у Луганській області, на рахунок №31214206783006, ККД -22030001, символ 206, судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) у сумі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.; видати наказ Ленінській МДПІ у місті Луганську після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 12.10.12 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Рішення складено у повному обсязі та підписано -15 жовтня 2012 року.
Суддя А.П. Середа