33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"10" жовтня 2012 р. Справа № 5004/697/12
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуюча суддя Сініцина Л.М.
судді Грязнов В.В.
Олексюк Г.Є.
при секретарі судового засідання Сисоєвій О.О.
розглянувши відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача 1 Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" від 27.08.2012 р. на рішення господарського суду Волинської області від 13.08.12 р. у справі № 5004/697/12
за позовом Товариства з обемеженою відповідальністю "Спецуправління дорсервіс"м. Луцьк
до відповідачів: Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" , м. Луцьк
Приватного підприємства "ТВВ", м. Київ
про визнання недійсним договору суборенди № 01-04/11 від 01.04.2011 р.
за участю представників сторін:
від позивача - Олексюк А.Л.- адвокат, довіреність в справі
від відповідача 1 - не з'явився
від відповідача 2 - не з'явився
Рішенням господарського суду Волинської області від 13.08.2012 р. у справі № 5004/697/12 (суддя Дем'як В.М.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецуправління дорсервіс" до Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк", Приватного підприємства "ТВВ" та визнано недійсним договір суборенди № 01-04/11 від 01.04.2011 р. При прийнятті рішення суд виходив з того, що ПАТ "Західінкомбанк" не мало відповідних повноважень для укладення договору суборенди нежитлового приміщення, розташованого в м. Луцьк по проспекту Перемоги, 15 загальною площею 96,3 кв.м., оскільки вказані приміщення не перебували в його законному користуванні, відповідно, укладенням даного договору порушуються права позивача як власника нерухомого майна, переданого за спірним договором в суборенду.
Не погоджуючись із даним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" звернулося з апеляційною скаргою від 27.08.2012 р., в якій просило скасувати рішення господарського суду Волинської області від 13.08.2012 р., винести нове, яким відмовити повністю у позові ТзОВ "Спецуправління дорсервіс" про визнання недійсним договору за безпідставністю, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є безпідставним та незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає твердження суду про те, що ПАТ "Західінкомбанк" не надано належних доказів на підтвердження факту укладення у встановленому законом порядку договору оренди від 01.02.2010 р. безпідставними. Судом першої інстанції у даній справі не правомірно використано рішення господарського суду Волинської області від 22.07.2010 р. по справі № 9/24-77 в частині встановлення факту, що „... вимоги власника майна не виконані, договір оренди не укладений...". В рішенні господарського суду по справі № 9/24-77 встановлено той факт, що банком не надано доказів про наявність договору оренди, що могло б підтвердити правомірність займання банком приміщення. Тому судом у даній справі безпідставно і необґрунтовано стверджується, що договір оренди від 01.02.2010 р. є неукладеним. Договір оренди від 01.02.2010 р. є чинним, не припинений та діє до закінчення терміну, вказаного у п.1.3. Він не був предметом судового розгляду в жодній судовій справі та не оскаржувався іншим чином. Договір суборенди від 01.04.2011 р., як похідний від основного договору оренди 01.02.2010 р., є таким, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Посилання позивача на фіктивність укладання договору не відповідає дійсності. Відповідно до вимог ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. ТзОВ "Спецуправління дорсервіс", не будучи стороною договору суборенди від 01.04.2011 р., не може мати жодної інформації про наміри сторін щодо укладення цього договору. Банком надано суду докази реальності договору, якими є акт приймання передачі за договором суборенди від 01.04.2011 р., копію виписки по рахунку від 22.08.2011 р., яка підтверджує сплату орендних платежів підприємством " ТВВ" на користь банку. Позовні вимоги про визнання договору суборенди недійсним пред'явлені позивачем саме у зв'язку із його фіктивністю. У мотивувальній частині рішення не відображено позицію суду з цього питання та не зрозуміло чи взято до уваги судом доводи позивача про фіктивність даного договору. Господарським судом Волинської області порушено і норми процесуального права. Справу було розглянуто без участі представника банку, хоча від нього надходили клопотання про відкладення розгляду справи. Участь у справі відповідача гарантувала б повний і всебічний розгляд судом даної справи. Саме представник банку міг підтвердити і надати суду відповідні документальні докази реальності договору суборенди і належного виконання його умов. Судом порушено принцип рівності сторін перед законом і судом, адже викладення у судовому рішенні від 13.08.2012 р. лише доводів та доказів сторони, на користь якої було прийнято рішення є грубим порушенням цього принципу.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецуправління дорсервіс" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Волинської області від 13.08.2012 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - Приватного акціонерного товариства "Західінкомбанк" - без задоволення, посилаючись на те, що у зв'язку із закінченням дії договорів оренди і суборенди належних позивачу приміщень ТзОВ "Спецуправління дорсервіс" 16.03.2010 р. та 15.04.2010 р. звернулось до банку з листами (вх.№№ 1529,3062), в яких вимагало від орендаря сплатити заборгованість по орендній платі, підписати додані до останнього з листів проекти двох договорів оренди на наступний період або ж звільнити займані приміщення. Жодної з цих вимог, в тому числі і щодо підписання та повернення позивачу одного примірника договору оренди, який повністю відтворював тексти діючих до цього договорів, відповідач не виконав. Навпаки, 14.04.2010 р. надіслав позивачу листа за № 1846-19 з долученням до нього проекту договору оренди в двох екземплярах на завідомо неприйнятних і навіть принизливих для власника приміщень умовах, оскільки відповідно до них діючу до цього орендну плату ПАТ "Західінкомбанк" в односторонньому порядку зменшив у 9 разів. Не отримавши від банку згоди на свою пропозицію про укладення договору оренди з 01.02.2010 р. на наступний період, що означало припинення договірних відносин з банком щодо оренди цих приміщень і неправомірне і безоплатне їх подальше використання відповідачем, товариство звернулось за захистом своїх прав до суду. Повна підставність та обґрунтованість вказаного позову підтверджена рішенням господарського суду Волинської області від 22.07.2010 р., яке залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій і вступило в законну силу. В його мотивувальній частині зазначається, що ПАТ "Західінкомбанк" ухиляється від сплати орендної плати власнику приміщень та відмовився від укладення договору оренди на 2010 рік, а посилання банку у письмовому відзиві на позов на те, що він правомірно займає ці приміщення на підставі договорів оренди (суборенди) від 01.02.2008 року та від 01.01.2009 року, які начебто були пролонговані, судом визнані безпідставними. Факт не укладення ні 01.02.2010 р., ні в будь-який інший після цієї дати день договору оренди зазначених приміщень між їх власником та ПАТ "Західінкомбанк", а тим більше, дозволу в останнього власника на надання цих приміщень в суборенду, жодного сумніву викликати не може і безспірно та однозначно доведений. Не носячи в даній справі преюдиціального характеру, в зв'язку з неоднаковим складом сторін у цій справі та у справі № 9/24-77, у якій воно прийняте , тим не менше, як процесуальний письмовий документ, який містить у собі дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, це рішення відповідно до приписів ст.ст. 32,36 ГПК України є доказом у даній справі і підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у ній. Наявні у матеріалах справи копії, начебто, укладеного 01.02.2010 р. договору оренди як підписаного лише одним позивачем, так і підписаного обома сторонами, але різними за текстом, викладеним на стор.1 є доказом лише того, що підписаний позивачем примірник договору оренди відповідачу дійсно надсилався. Що стосується наданого банком суду договору, підписаного уже обома сторонами, але перша сторінка якого за змістом відрізняється від тексту договору, наданого суду позивачем, то в контексті вищенаведених обставин жодного сумніву в тому, що ця сторінка банком була замінена, бути не може. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що договір суборенди від 01.04.2011 р. судом незаконно визнаний без визнання недійсним договору оренди від 01.02.2010 р. суперечить як законові так п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними". Не може бути оцінене те, чого в дійсності не було. Ухвалою та двома постановами господарських судів всіх трьох інстанцій передання ПАТ "Західінкомбанк" належних позивачу приміщень в суборенду ПП "ТВВ" на підставі начебто існуючого з 01.04.2011 р. договору визнано неправомірним і зобов'язано орган виконання передати їх законному власнику, з іншого боку, ці рішення впродовж більше року піддаються сумніву та ревізії, що, як сказано вище, за законом є недопустимим. Абсолютно безпідставним є твердження відповідача про порушення судом при розгляді справи норм процесуального права, що виразилось в прийнятті рішення у його відсутність. Зазначене рішення було прийняте в другому судовому засіданні, на яке, як і на перше, обидва відповідачі не з'явились, а наявні у справі матеріали були достатніми для розгляду її по суті. Відкладення розгляду справи, згідно зі ст.77 ГПК України, можливе лише в межах строку, встановленого ч.1 ст.69 цього кодексу, який в даному випадку закінчувався.
Представники відповідача 1(апелянта) та відповідача 2 в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про день і час розгляду апеляційної скарги, про що свідчать: повідомлення про вручення відповідачу 2 поштового відправлення (ухвали апеляційного суду) (а.с. 79 т.ІІ); розписка - заява до протоколу про повідомлення позивача та відповідача 1 про відкладення розгляду справи (а.с. 74 т. ІІ).
Представником відповідача 1 ПАТ "Західінкомбанк" 10.10.2012 р. через канцелярію Рівненського апеляційного господарського суду подано клопотання про здійснення судового розгляду 10.10.2012 р. даної справи за відсутності представника ПАТ "Західінкомбанк".
Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення її розгляду до суду не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників відповідачів.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив в повному обсязі з підстав зазначених у відзиві, вважає рішення господарського суду законним та обгрунтованим; просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення представника позивача; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецуправління дорсервіс" 19.07.2011 р. звернулося до господарського суду Волинської області із позовом до відповідачів: Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" та Приватного підприємства "ТВВ" про визнання недійсним договору суборенди № 01-04/11 від 01.04.11 р. нежитлового приміщення загальною площею 96,3 м2, яке знаходиться за адресою: м. Луцьк, пр. Перемоги, 15, укладений між Приватним акціонерним товариством "Західінкомбанк" та Приватним підприємством "ТВВ" як такий, що не відповідає вимогам закону і укладений без наміру створення обумовлених ним правових наслідків. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він є власником приміщення за адресою: м. Луцьк, пр. Перемоги, 15, проте ПАТ "Західінкомбанк", не будучи 01.04.2011 р. орендарем спірних приміщень, уклало з ПП "ТВВ" оспорюваний договір суборенди з метою перешкодити Державній виконавчій службі виконати наказ господарського суду Волинської області від 31.01.2011 р. № 9/24-1 про звільнення ПАТ "Західінкомбанк" приміщення загальною площею 96,3 м2, а саме: кабінет № 15, площею 16,3 кв.м.; кабінет № 16, площею 11,7кв.м.; кабінет №1 8, площею 21,7кв.м.; кабінет № 19, площею 11,7кв.м.; кабінет № 20, площею 16,4кв.м.; коридор № 15, площею 5,5кв.м.; частину коридору № 22, площею 8,0кв.м.
За результатами розгляду даного спору, 23.08.2011 р. господарським судом Волинської області у справі № 5004/1397/11 прийнято рішення про задоволення позову, визнано недійсним договір суборенди № 01-04/11 від 01.04.2011 р., укладений між ПАТ "Західінкомбанк" та ПП "ТВВ" (а.с.70-71 т.І).
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.02.2012 р. дане рішення залишено без змін, а апеляційні скарги ПАТ "Західінкомбанк" та ПП "ТВВ" - без задоволення (а.с.231-234 т.І).
Вищий господарський суд України постановою від 26.04.2012 р. скасовуючи рішення господарського суду Волинської області від 23.08.2011 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.02.2012 р. у справі № 5004/1397/11 зобов'язав суд під час нового розгляду справи надати правову оцінку договорам оренди від 01.02.2010 р., зокрема пункту 1.3; врахувати наявні обставини по справі з наданням їм правової оцінки в контексті статей 759, 765, 773 Цивільного кодексу України (а.с. 259-264 т. І).
Згідно статті 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
За результатами нового розгляду даної справи № 5004/697/12 (номер справи змінено у зв'язку із проведенням автоматизованого розподілу справи) господарський суд Волинської області дійшов висновку про підставність позовних вимог та визнав недійсним договір суборенди № 01-04/11 від 01.04.2012 р. укладений між Приватним акціонерним товариством "Західінкомбанк" та Приватним підприємством "ТВВ" (а.с. 39-44, т.ІІ).
Не погоджуючись із даним рішенням відповідач 1 Приватне акціонерне товариство "Західінкомбанк" звернулося з апеляційною скаргою.
Колегія суддів вважає апеляційну скаргу безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецуправління дорсервіс" (далі ТзОВ "Спецуправління дорсервіс") є власником частини адмінбудинку, розташованого у м. Луцьку по пр. Перемоги, 15, загальною площею 227,6 кв.м. (а.с. 11 т.І).
01.02.2008 р. між ТзОВ "Спецуправління дорсервіс" (орендодавцем) та Комерційним банком "Західінкомбанк", правонаступником якого по всіх правах і обов'язках є Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" укладено договір оренди частини майнового комплексу (орендарем), згідно пункту 1.1 якого, орендодавець передав, а орендар прийняв в оперативну оренду частину нежитлового адміністративно-побутового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, пр. Перемоги, 15,загальною площею 11,7 м.кв.
Пунктом 8.1. даного договору визначено, що цей договір укладений на строк з 01.02.2008 р. по 31.12.2008 р. (а.с. 163-164 т.І).
01.01.2009 р. між ТзОВ "Спецуправління дорсервіс" (орендодавець) та суб'єктом підприємницької діяльності Арцабко Василем Михайловичом (орендар) укладено договір оренди майнового комплексу, пунктом 1.1. якого передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в оперативну оренду частину нежитлового адміністративно-побутового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, пр. Перемоги, 15, загальною площею 84,6 м.кв.
Договір укладений на термін до 31.12.2012 р. (пункт 8.1 договору) (а.с.161-162 т.І).
Дані договори оренди закінчили свою дію 31.12.2008 р. та 31.12.2009 р. відповідно. Доказів про те, що термін договору від 01.01.2009 р. було продовжено в матеріалах справи відсутні. Інших договорів оренди між сторонами у даній справі з тим же предметом укладено не було.
Факт відсутності будь-якого договору оренди підтверджується рішенням господарського суду Волинської області від 22.07.2010 р. у справі № 9 /24-77 (а.с. 20-22, т.І), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.10.2010 р. (а.с. 157-158, т.І), якими встановлено, що на час звернення з позовом договори оренди від 01.02.2008 р. та 01.01.2009 р. припинили свою дію, ПАТ "Західінкомбанк" фактично користується приміщенням, що належить на праві власності позивачу, але не сплачує орендну плату за користування приміщенням з початку 2010 року; посилання відповідача на правомірне користування приміщенням на підставі договору оренди частки майнового комплексу від 01.02.2008 р., згідно якого передано в оперативну оренду приміщення площею 11,7 кв.м., є безпідставними; позивач листами від 16.03.2010 р. та 02.04.2010 р. повідомив відповідача про невиконання ним умов договору оренди, по закінченню терміну оренди відповідач не звільнив приміщення і не передав орендодавцю об'єкт та вимагав припинення договору, проте вимоги власника майна орендарем не виконані, договір оренди не укладений, орендна плата не сплачується, хоча фактично орендар користується приміщенням (а.с. 21 т. І ).
Крім того, в рішенні від 22.07.2010 р. у справі № 9/24-77 суд, визнав безпідставними посилання відповідача на договір суборенди частини майнового комплексу від 01.01.2009 р. загальною площею 84,6 кв.м., згідно пункту 8.1 термін дії даного договору - з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., сплив, умови про продовження дії договору відсутні, та зобов'язав ПАТ "Західінкомбанк" звільнити приміщення, що належить на праві власності позивачу ТзОВ "Спецуправління дорсервіс", а саме: кабінет під № 15 площею 16,3 кв.м.; кабінет під № 16 площею 11,7кв.м.; кабінет під № 18 площею 21,7кв.м.; кабінет під № 19 площею 11,7кв.м.; кабінет під № 20 площею 16,4 кв.м.; коридор під № 15 площею 5,5 кв.м.; частину коридору під № 225 площею 8,0 кв.м. (а.с. 22 т.І).
На примусове виконання даного рішення 20.12.2010 р. господарським судом Волинської області було видано наказ № 9/24-1 (а.с.26 т.І). За заявою ТзОВ "Спецуправління дорсервіс" 22.12.2010 р. Першим відділом Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження (а.с. 24-25, т. І).
Постановою заступника начальника Головного управління юстиції у Волинській області начальника відділу державної виконавчої служби від 09.06.2011 р. № 08/3/1/2011, винесеної за результатами перевірки скарги ПАТ "Західінкомбанк" на дії посадових осіб Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції при виконанні наказу господарського суду Волинської області від 31.01.2011 р. № 9/24-1 встановлено, що станом на 28.03.2011 р. рішення суду у встановлений державним виконавцем строк не виконано (а.с. 30-32 т. ІІ).
Актом від 14.07.2011 р. державного виконавця встановлено, що ПАТ "Західінкомбанк" спірні приміщення не займає, оскільки останній вказані приміщення передав в оренду ПП "ТВВ" за договором суборенди № 01-04/11 від 01.04.2011 р. (а.с.39 т.І).
Вказані обставин, стали підставою для звернення ТзОВ "Спецуправління дорсервіс" до господарського суду Волинської області з позовом про визнання договору суборенди № 01-04/11 від 01.04.2011 р. недійсним.
Згідно статті 759 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Статтею 761 ЦК України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Відповідно до статті 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Частиною 1 статті 773 ЦК України передбачено, що наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.
Згідно частини 2 статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 статті 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Частина 1 статті 641 ЦК України встановлено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (частина 1 статті 642 ЦК України).
Частиною 2 статті 644 ЦК України встановлено що, якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.
Відповідно до статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами, оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
Як встановлено матеріалами справи та зазначено вище, нежитлові приміщення, які перебували в оренді у відповідача 1 на підставі договорів 01.02.2008 р. та 01.01.2009 р., підлягали поверненню у зв'язку із закінченням терміну дії договорів, однак добровільно не поверталися і судом було зобов'язано ПАТ "Західінкомбанк" їх звільнити.
Як вбачається з матеріалів справи, директор ТзОВ "Спецуправління дорсервіс" звертався з листом до в.о. голови правління ПАТ "Західінкомбанк" про погашення заборгованості з орендної плати та підписання договору оренди, додавши 2 екземпляри проекту договору (а.с. 14, 64-66, 196 - 198 т.І).
Однак, ПАТ "Західінкомбанк" відповіді на дану пропозицію позивачу не надав, проект договору не підписав. Листом від 14 квітня 2010 р. ПАТ "Західінкомбанк" просив позивача укласти договір оренди, додавши до нього два примірники підписаного ним договору оренди (а.с. 15-19, 110-111, 222-223 т. І).
Як вбачається з проекту договору позивача (а.с 64-66, т.І), так і з проекту договору відповідача (а.с. 16-19, 110-111, т. І), дані договори не підписані, а отже не укладенні і є тільки проектами.
Щодо договору оренди від 01.02.2010 р. між ТзОВ "Спецуправління дорсервіс" та ПАТ "Західінкомбанк", копія якого знаходиться в матеріалах справи на сторінках 55-57 тому І, колегія суддів зазначає слідуюче.
В матеріалах справи відсутні докази щодо звернення будь-кого із сторін із пропозицією про укладення договору оренди від 01.02.2010 р. саме у такій редакції.
Пункт 1.3 даного договору, в якому зазначено строк оренди 35 місяців з правом передачі орендованого майна в суборенду без додаткової згоди орендодавця, суперечить пункту 5.3 згідно якого, строк цього договору починає свій перебіг з 01.02.2010 р. та закінчується 31.12.2013 р., тобто діє 46 місяців (а.с. 55-57, т. І).
Згідно проектів договорів обох сторін, про які йшла мова вище, строк оренди встановлювався всього в один рік.
Рішенням господарського суду Волинської області у справі № 9 /24-77 від 22.07.2010 р., яке набрало законної сили, встановлено, що після закінчення терміну оренди, відповідач не звільнив приміщення, вимоги власника майна не виконав, договір оренди не укладений (а.с.31,т.І).
Тобто, судом було встановлено, що станом на день прийняття рішення - 22.07.2010 р., договорів оренди між позивачем та відповідачем 1 не було укладено.
На неодноразову вимогу суду першої та апеляційної інстанції, відповідач 1 ПАТ "Західінкомбанк" оригінал даного договору не надав, пояснення представника в судовому засіданні 26.09.2012 р. щодо його вилучення згідно протоколу виїмки спростовані поясненням ПАТ "Західінкомбанк" від 08.10.2012 р. про помилковість та відсутність інформації у представника (а.с. 83, т.ІІ).
Крім того, згідно частини першої статті 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Як встановлено в судовому засіданні 26.09.2012 р. з пояснень представника відповідача 1, акт прийомки-передачі майна до договору оренди від 01.02.2010 р. не складався (а.с. 75-76,т. ІІ). В матеріалах справи такий акт відсутній.
Відповідно до частини 2 статті 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Статтею 794 ЦК України передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.
В пункті 5.3 договору оренди від 01.02.2010 р. зазначено, що строк цього договору починає свій перебіг з 01.02.2010 р. та закінчується 31.12.2013 р., тобто діє 46 місяців (3 роки та 10 місяців), а отже даний договір мав бути нотаріально посвідчений та підлягав державній реєстрації.
Однак, він нотаріально не посвідчений, не зареєстрований.
Абзацами 1,3 пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. передбачено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.
Враховуючи вище викладене, договір оренди від 01.02.2010 р. є не укладеним.
Згідно частини 1 статті 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.
Спірний договір суборенди № 01-04/11 від 01.04.2012 р. укладено між Приватним акціонерним товариством "Західінкомбанк" та Приватним підприємством "ТВВ" (а.с. 35-38, 58-61,т.1).
Як вбачається з пункту1.2 спірного договору суборенди № 01-04/11 від 01.04.2011 р., майно знаходиться у володінні та користуванні орендаря у відповідності до договору оренди від 01.02.2010 р., укладеного між орендарем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецуправління дорсервіс", пунктом 1.3. якого орендареві надано право передавати майно в суборенду (а.с. 35-37, 58-60, т.І).
Оскільки доводи відповідача про укладення договору оренди 01.02.2010 р. спростовуються наявними у справі доказами, ПАТ "Західінкомбанк" не надано належних доказів на підтвердження факту укладення у встановленому законом порядку договору оренди від 01.02.2010 р.; в матеріалах справи відсутній підписаний сторонами акт прийому передачі приміщень в оренду, як це передбачено пунктом 2.1 договору оренди від 01.02.2010 р., і суд прийшов до висновку, що даний договір є неукладеним, ПАТ "Західінкомбанк" не мав права на укладення договору суборенди та передачі майна в суборенду.
Згідно абзацу 3 пункту 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" з послідуючими змінами та доповненнями, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
При цьому, відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди (абзац 3 пункт 10 цих же Роз'яснень).
Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно частин 1-3, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.
Статтями 33, 34 цього ж Кодексу встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як встановлено статтею 36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Оскільки, відповідачем 1 ПАТ "Західінкомбанк" не підтверджено належними доказами факту укладення договору оренди від 01.02.2010 р., суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що ПАТ "Західінкомбанк" не мало відповідних повноважень для укладення договору суборенди нежитлового приміщення, розташованого в м. Луцьк по проспекту Перемоги, 15 загальною площею 96,3 кв.м., оскільки вказані приміщення не перебували в його законному користуванні, відповідно правомірно задоволив позов та визнав недійсним договір суборенди № 01-04/11 від 01.04.11 р. нежитлового приміщення загальною площею 96,3 м2, яке знаходиться за адресою: м. Луцьк, пр. Перемоги, 15, укладений між "Західінкомбанк" та ПП "ТВВ", оскільки укладенням вказаного договору порушуються права позивача як власника нерухомого майна, переданого за спірним договором в суборенду, а сам договір суборенди суперечить зазначеним вище положенням ЦК України.
Доводи скаржника щодо прийняття незаконого рішення господарським судом Волинської област від 13.08.2012 р. у даній справі є безпідставними, не підтвердженні належними доказами, спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним і не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги позивача, які підтверджуються встановленими матеріалами справи та ґрунтуються на нормах закону.
Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права та повним дослідженням усіх обставин справи.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.
Апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення, якщо рішення є законним та обґрунтованим .
За таких обставин, підстав для скасування рішення не вбачається.
Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Волинської області від 13.08.2012 р. у справі № 5004/697/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача 1 Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" від 27.08.2012 р. - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуюча суддя Л.М. Сініцина
Судді В.В. Грязнов
Г.Є. Олексюк