79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
08.10.12 Справа № 5015/2360/12
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Якімець Г.Г.,
суддів: Зварич О.В.,
Хабіб М.І.,
при секретарі Олійник І.О.,
за участю представників:
від прокуратури -Івах З.Б.
від позивача -Гусак Ю.І.
від відповідача -ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
розглянувши апеляційну скаргу прокурора Галицького району м.Львова, вих.№40-12 від 06.08.2012 року
на рішення господарського суду Львівської області від 25.07.2012 року (підписане 30.07.2012 року), суддя Ділай У.І.
по справі № 5015/2360/12
за позовом прокурора Галицького району м.Львова в інтересах держави в особі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради
до відповідача фізичної особи -підприємця ОСОБА_4, м.Львів
про стягнення 92773,85 грн. неустойки та зобов'язання до звільнення і повернення об'єкта оренди
рішенням господарського суду Львівської області від 25.07.2012 року по справі №5015/2360/12 відмовлено в позові прокурора Галицького району м.Львова, заявленому в інтересах держави в особі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 про стягнення 92 773,85 грн. неустойки та зобов'язання до звільнення і повернення об'єкта оренди.
Суд у рішенні посилаючись на положення ст.ст.1, 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.4, 11, 509, 764 ЦК України, ст.1 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва», Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні»від 15.12.2009 року №1759-VI, договір оренди №Г-5972-8 від 31.01.2008 року, укладений між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та ПП ОСОБА_4, заяву останнього за №3-М-25728 від 14.12.2010 року про продовження договору оренди, прийшов до висновку, що договірні зобов'язання щодо оренди приміщення по АДРЕСА_1 між сторонами не припинились, так як договір оренди №Г-5972-8 від 31.01.2008 року в силу закону вважається продовженим до 30.01.2013 року, з огляду на що, відсутні підстави для задоволення позову про стягнення неустойки та зобов'язання звільнити і повернути об'єкт оренди.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, прокурор Галицького району м.Львова подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 25.07.2012 року по справі №5015/2360/12 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на думку скаржника, положення п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні», яким встановлено, що термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, вважати продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін, стосується лише договорів оренди укладених вперше, а спірний договір оренди №Г-5972-8 від 31.01.2008 року урегульовує правовідносини сторін з оренди, що виникли за договором оренди від 04.08.1998 року №3058. Крім того, апелянт вказує на те, що відповідачем не подано доказів того, що він є суб'єктом малого підприємництва.
Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали, просили задоволити в повному обсязі.
Відповідач та його представники в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечили, просили оскаржуване рішення залишити без змін, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу. Зокрема, вказують на безпідставність тверджень скаржника про те, що норми Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні»стосуються лише договорів оренди, укладених вперше. Поряд з цим, звертають увагу суду на те, що скаржником не подано доказів того, що відповідач не є суб'єктом малого підприємництва та посилаються на ст.55 ГК України, в якому зазначено хто відноситься до суб'єктів малого підприємництва, зазначаючи при цьому, що відповідач повністю відповідає вказаним у цій статті критеріям.
Поряд з цим, відповідач представив суду копію свідоцтва платника єдиного податку, виданого суб'єкту господарювання -ОСОБА_4 та копії платіжного доручення №10 від 12.04.2012 року, квитанцій від 20.09.2012 року, які свідчать про сплату єдиного податку.
Суд, заслухавши пояснення помічника прокурора та представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 31.01.2008 року між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (в тексті договору - орендодавець) та ПП ОСОБА_4 (в тексті договору - орендар) укладено договір оренди № Г-5972-8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), відповідно до умов якого, відповідачу передано в оренду приміщення, загальною площею 162,9,00 м2 на АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі ЛКП "Старий Львів".
В пункті 4.1 сторони погодили, що термін оренди визначений на 2 роки з 31 січня 2008 року до 30 січня 2011 року включно.
Пунктом 4.3 договору оренди передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
У відповідності до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно приписів ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Як уже зазначено вище, у п. 4.1 договору оренди №Г-5972-8 від 31.01.2008 року сторони погодили, що договір оренди укладено на 2 роки з 31 січня 2008 року до 30 січня 2011 року включно.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін (частина перша статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" №1759-VI від 15.12.2009 року).
Частиною 2 ст. 17 Закону передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Вказане також відображено у п.4.3 договору оренди.
Згідно ст.764 ЦК України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідач звертався до Управління комунальної власності із заявою № 3-М-25728 від 14.12.2010 року, в якій просив про продовження договору оренди № Г-5972-8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 31.01.2008 р. терміном на 10 років. Вказану заяву у Відділі Адміністративно-господарського управління "Центр обслуговування мешканців" зареєстровано - 14.12.2010 р.
Проте, позивач листом від № 2302-2932 від 29.12.2010 року, у відповідь на вищевказану заяву відповідача, повідомив останнього, що питання про продовження дії договору оренди по суті вирішене бути не може, оскільки відповідач не подав повного переліку документів.
10.02.2011 року Управління комунальної власності надіслало на адресу ПП ОСОБА_4 повідомлення про припинення договірних стосунків у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди від 09.02.2011 року за №2302-вих-290, в якому повідомлено відповідача про те, що з 30.01.2011 року договір оренди № Г-5972-8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 30.01.2008 року припинив свою дію з моменту закінчення, а саме -30.01.2011 року. Поряд з цим, позивач зобов'язав відповідача протягом 15 днів повернути орендоване приміщення балансоутримувачу по акту приймання-передачі та провести повний розрахунок по сплаті орендної плати.
Докази направлення вказаного повідомлення позивачем долучено до матеріалів справи (квитанція від 10.02.2011 року та список згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів № 357, арк. справи 24-26 т.І).
Як зазначає позивач, вимоги викладені у вищевказаному повідомленні відповідачем не виконано, орендовані приміщення по АДРЕСА_1 балансоутримувачу не повернено.
Слід зазначити, що після отримання повідомлення про припинення дії договору оренди № Г-5972-8 від 30.01.2008 р. відповідач неодноразово звертався до позивача із заявами про продовження оренди приміщення на АДРЕСА_1 (заяви від 19.01.2011 р., 23.09.2011 р., 25.11.2011 р.).
Проте, у продовженні дії договору Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради відмовляло (листи від 18.08.2011 р. № 2302-2285 від 18.08.2011 р., № 2302-2909 від 26.10.2011 р. та № 2302-3167 від 21.11.2011 р.).
На думку прокурора та позивача, договір оренди №Г-5972-8 від 31.01.2008 року припинив свою дію, проте, вказане твердження правомірно відхилено судом першої інстанції з огляду на наступне:
Згідно пункту 5 Розділу II "Прикінцеві положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні»№ 1759-VI, прийнятого Верховною Радою України - 15.12.2009 року, з метою створення сприятливих умов для започаткування та ведення бізнесу в Україні, передбачено, що термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, вважати продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін
Згідно ч.1 Розділу II Закону, даний правовий акт набрав чинності 30.12.2009 р., тобто після укладення спірного договору оренди.
Обов'язковість виконання всіма державними органами, в тому числі сторонами у справі, імперативних приписів вказаного закону не поставлено законодавцем у залежність від намірів власника (орендодавця) чи балансоутримувача використовувати орендоване майно для власних потреб або від будь-яких інших обставин, за винятком пропонування орендарем (суб'єктом малого підприємництва) меншого, ніж 5 років, терміну продовження договорів оренди державного та комунального майна.
Відтак, мінімальний п'ятирічний термін дії договорів оренди державного та комунального майна, укладених до набрання чинності цим Законом (до 30.12.2009 року), в тому числі договору оренди нерухомого майна №Г-5972-8 від 31.01.2008 року, є встановленим в силу імперативних приписів п.5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" від 15.12.2009 року № 1759, що свідчить про конституційний обов'язок сторін дотримуватись приписів цього Закону.
Слід зазначити, що посилання скаржника на те, що Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні»стосується договорів оренди укладених вперше, не приймається до уваги, оскільки вказаний Закон не містить таких вказівок.
Як уже зазначено вище, відповідач звертався до позивача перед закінченням дії договору оренди №Г-5972-8 від 31.01.2008 року із заявою № 3-М-25728 від 14.12.2010 року, відповідно до якої виявив бажання продовжити зазначений договір оренди терміном на 10 років. Проте, виходячи із змісту листа Управління комунальної власності 2302-2932 від 29.12.2010 року, заява відповідача по суті не розглянута.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, а відповідно до ст. 4 ЦК України закони віднесені до актів цивільного законодавства.
З огляду на наведене, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що договірні зобов'язання щодо оренди приміщення на АДРЕСА_1 між сторонами не припинилися, оскільки договір оренди № Г-5972-8 від 31.01.2008 р. в силу Закону вважається продовженим до 30 січня 2013 року та приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 92 773,85 грн. неустойки і зобов'язання до звільнення і повернення об'єкта оренди є безпідставними, та такими, що до задоволення не підлягають.
Згідно із ст.1 Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва", (який втратив чинність згідно із Законом України від 22 березня 2012 року N 4618-VI, проте, діяв на момент прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні»та подання відповідачем заяви про продовження договору оренди), суб'єктами малого підприємництва є фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності.
В матеріалах справи наявне свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 (арк. справи 31 т.І), з якого вбачається, що дата проведення державної реєстрації -04.10.1996 року, а 24.12.2010 року відповідачу замінено свідоцтво про державну реєстрацію, у зв'язку із втратою свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця.
Крім того, матеріали справи містять виписку є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців щодо фізичної особи -підприємця ОСОБА_4, з якого вбачається, що дата запису в ЄДР ЮО та ФОП -04.10.1996 року.
Поряд з цим, відповідач представив суду копію свідоцтва платника єдиного податку, виданого суб'єкту господарювання -ОСОБА_4 та копії платіжного доручення №10 від 12.04.2012 року, квитанцій від 20.09.2012 року, які свідчать про сплату єдиного податку.
Відповідно до ст.55 ГК України суб'єктами малого підприємництва є фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;
Слід зазначити, що посилання скаржника на те, що відповідач не є суб'єктом малого підприємництва, не підтверджено жодними доказами.
За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.
Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.
Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.101,102,103,105 ГПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу прокурора Галицького району м.Львова залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 25.07.2012 року по справі №5015/2360/12 без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.
Судді: Зварич О.В.
Хабіб М.І.