04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
24.09.2012 № 12/169-72/215-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лобаня О.І.
суддів: Майданевича А.Г.
Федорчука Р.В.
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 24.09.2012 року,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой» на рішення господарського суду міста Києва від 20.06.2012 року,
у справі № 12/169-72/215-2012 (суддя - Бондарчук В.В.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія
«Укрбудмонтаж»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой»
про стягнення боргу та штрафних санкцій у розмірі 121350,87 грн.,
та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж»
про стягнення штрафних санкцій у розмірі 206794,52 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.06.2012 року по справі № 12/169-72/215-2012 первісні позовні вимоги ТОВ «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» до ТОВ «Солстрой» про стягнення боргу та штрафних санкцій у розмірі 121350,87 грн. - задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Солстрой» на користь ТОВ «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» 100903,42 грн. - суму основного боргу, 1242,63 грн. - пені, 1003,51 грн. - 3% річних, 4540,65 грн. - суму інфляційних втрат. Також, стягнуто судові витрати. В решті первісного позову відмовлено. В задоволені зустрічних позовних вимог - відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 20.06.2012 року ТОВ «Солстрой» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 20.06.2012 року у справі № 12/169-72/215-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2012 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Лобаня О.І., суддів - Ткаченка Б.О., Федорчука Р.В. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2012 року у зв'язку із перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, склад колегії суддів змінено: головуючий суддя - Лобань О.І., судді - Майданевич А.Г., Федорчук Р.В.
В поясненнях на апеляційну скаргу ТОВ «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» вважає подану ТОВ «Солстрой» апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду міста Києва законним та обґрунтованим та просить суд апеляційної інстанції залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 20.06.2012 року, а апеляційну скаргу без задоволення.
У судових засіданнях 12.09.2012 року та 24.09.2012 року представник ТОВ «Солстрой» надав свої пояснення по справі та просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити в повному обсязі. Крім того, представник скаржника просив суд апеляційної інстанції визнати поважною причину пропуску позовної давності та відновити товариству з обмеженою відповідальністю «Солстрой» пропущений строк позовної давності для захисту порушеного права.
Представник ТОВ «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» у судових засіданнях 08.08.2012 року, 12.09.2012 року та 24.09.2012 року також надав суду свої пояснення, щодо поданої апеляційної скарги. Вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду міста Києва законним та обгрунтованим. Просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 20.06.2012 року, а апеляційну скаргу без задоволення. Щодо заяви ТОВ «Солстрой» про відновлення строку позовної давності, представник зазначив що вказаний строк пропущений ТОВ «Солстрой» без поважних причин та суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні зустрічного позову.
У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.04.2010 року між ТОВ «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» та ТОВ «Солстрой» був укладений договір підряду № 29/04-06. Пунктом 1.1 договору сторони передбачили, що в порядку та на умовах визначених даним договором позивач за завданням відповідача зобов'язується організувати та виконати з власних матеріалів та обладнання, відповідно до вимог проектно-кошторисної документації, технічного завдання, вимог ДБН України, повний комплекс робіт, а саме: - монолітні конструкції естакади та об'їзної дороги; плити Пмд9, Пмд10; - роботи по улаштуванню монолітного ростверку ПС3 (креслення №128-2008-12 арк.102). Відповідно до п. 2.1 договору, термін виконання робіт з 29.04.2010 року по 15.06.2011 року.
Кріт того, з матеріалів справи вбачається, що 29.04.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 29/04-06. Відповідно до пункту 3.1 договірна ціна робіт, передбачених даним договором з урахуванням ПДВ визначається щомісячно шляхом приймання, на умовах викладених у цьому договорі, робіт субпідрядника виконаних виключно у відповідності із проектною документацією, затвердженою замовником будівництва - дирекцією НСК «Олімпійський», у відповідності із положеннями діючого законодавства України. Орієнтовна вартість робіт по договору складає 784644 грн. у т.ч. ПДВ та визначена в додатках № 1.1; 1.2.
Пунктом 4.3 договору передбачено, що після використання авансу подальша оплата робіт за цим договором проводиться підрядником на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт КБ-2в та довідки форми КБ-3.
Відповідно до п. 2 додаткової угоди, п. 2.1 договору ст. 2 «Термін виконання робіт», викладено в наступній редакції: «2.1. Термін виконання робіт з 29.04.2010 року по 26.07.2010 року, у відповідності із термінами загального графіка виконання робіт на об'єкті.»
Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується самими ж сторонами, підрядником виконані підрядні роботи за договором та передані ТОВ «Солстрой» з запізненням. В матеріалах справи містяться підписані сторонами акти виконаних робіт форми КБ-2в № 2, 3, 4, 5 за грудень 2010 року.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи становить 100903,42 грн. Крім суми основного боргу, позивач ставить вимоги про стягнення з відповідача 7798,59 грн. - пені за період з 01.09.2010 року по 01.03.2011 року, 2255,81 грн. - 3% річних та 10393,05 грн. - збитків від інфляції за період з 01.09.2010 року по 01.06.2011 року.
В свою чергу відповідач заперечив проти позову, пославшись на невиконання позивачем зобов'язань в строки, що обумовлені додатковою угодою та як зазначалося вище, ТОВ «Солстрой» звернулося до суду із зустрічним позовом, відповідно до якого просив стягнути з ТОВ «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» розмір штрафу, передбачений договором, що становить 125236,44 грн. та пені в розмірі 81558,08 грн. в зв'язку з порушенням строків виконання зобов'язання. Крім того, позивач за зустрічним позовом просив суд апеляційної інстанції визнати поважною причину пропуску позовної давності та відновити товариству з обмеженою відповідальністю «Солстрой» пропущений строк позовної давності для захисту порушеного права.
Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 20.06.2012 року по справі № 12/169-72/215-2012 первісні позовні вимоги ТОВ «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» до ТОВ «Солстрой» про стягнення боргу та штрафних санкцій у розмірі 121350,87 грн. - задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Солстрой» на користь ТОВ «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» 100903,42 грн. - суму основного боргу, 1242,63 грн. - пені, 1003,51 грн. - 3% річних, 4540,65 грн. - суму інфляційних втрат. Також, стягнуто судові витрати. В решті первісного позову відмовлено. В задоволені зустрічних позовних вимог - відмовлено повністю.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Солстрой» підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 20.06.2012 року у справі № 12/169-72/215-2012 частковому скасуванню в частині відмови у задоволенні зустрічного позову.
Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Так, згідно п. 4.8 договору, кінцеві розрахунки здійснюються у місячний термін після виконання і приймання всіх передбачених договором робіт та підписання акта державної (робочої) комісії з прийняття об'єкта в експлуатацію, затвердженого в установленому порядку за умови надходження коштів від замовника.
Як вбачається з матеріалів справи, акти виконаних робіт форми КБ-2в № 2, 3, 4, 5 підписані за грудень 2010 року. Згідно ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Таким чином, підписані акти виконаних робіт вважаються останнім числом місяця, тобто 31.12.2010 року, а отже у відповідності з п. 4.8 договору, останнім днем оплати виконаних робіт за договором підряду № 29/04-06 від 26.04.2010 року є саме 31.01.2011 року.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, внаслідок неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт, за останнім виникла заборгованість у розмірі 100903,42 грн. Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що ні під час розгляду справи у суді першої інстанції ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідач заявлених вимог не спростував, доказів оплати виконаних робіт суду не надав, а тому вимоги про стягнення суми основної заборгованості в розмірі 100903,42 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 7798,59 грн. - пені, 2255,81 грн. - 3% річних, та 10393,05 грн. -збитків від інфляції суд відзначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 7.8 договору встановлено, що у випадку прострочення субпідрядником термінів розрахунків, передбачених договором, підрядник сплачує субпідряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, з наданого позивачем за первісним позовом розрахунку суми пені вбачається, що останнім не вірно визначено період прострочення, оскільки, як було встановлено, останній день оплати виконаних робіт припадає на 31.01.2011 року, та відповідно, прострочення оплати починається з наступного дня.
Колегія суддів апеляційного господарського суду перевіривши розрахунок пені за період з 01.02.2011 року по 01.03.2011 року, розрахований судом першої інстанції, погоджується з висновками місцевого господарського суду про стягнення з відповідача за первісним позовом 1242,63 грн. пені.
Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку правильності нарахування інфляційних та 3 % річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.2.3», колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що за період з 01.02.2011 року по 01.06.2011 року з відповідача за первісним позовом підлягає стягненню на користь позивача за первісним позовом 3% річних в сумі 1003,51 грн. та 4540,65 грн. інфляційних втрат.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновкам суду першої інстанції про часткове задоволення первісного позову та стягнення з ТОВ «Солстрой» на користь ТОВ «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» 100903,42 грн. - сума основного боргу, 1242,63 грн. - пені, 1003,51 грн. - 3% річних, 4540,65 грн. - сума інфляційних втрат.
Проте, судова колегія апеляційного господарського суду не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні зустрічної позовної заяви ТОВ «Солстрой» до ТОВ «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» про стягнення штрафних санкцій на підставі пропуску строку позовної давності.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.
Згідно частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
При цьому у відповідності до частини 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Так, як вбачається з матеріалів справи, пунктом 2.1 договору сторони передбачили термін виконання робіт з 29.04.2010 року по 26.07.2010 року, тобто, перебіг строку на звернення до суду починається з 27.07.2010 року. Під час розгляду справи у суді першої інстанції ТОВ «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» звернулось до суду з клопотанням про застосування строку позовної давності. Як вказує позивач за зустрічним позовом, ТОВ «Солстрой» пропустило строк позовної давності з поважних причин. Скаржник зазначає, що 27.07.2011 року ТОВ «Солстрой» було сплачене державне мито в сумі 2068 грн. за звернення до суду з позовом до ТОВ «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» про що свідчить платіжне доручення № 26882 від 27.07.2011 року, та в подальшому була подана зустрічна позовна заява від 27.07.2011 року яка ухвалою господарського суду міста Києва від 01.08.2011 року повернута позивачеві без розгляду. 22.08.2011 року ТОВ «Солстрой» повторно звернулося до суду з вказаною зустрічною позовною заявою, яка ухвалою суду першої інстанції від 25.08.2011 року була прийнята до провадження та призначена до розгляду.
Як зазначалося вище, у відповідності до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, спірним договором сторони передбачили термін виконання робіт з 29.04.2010 року по 26.07.2010 року, тобто, перебіг строку на звернення до суду про стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання передбаченого п.2.1 договору, починається з 27.07.2010 року та закінчується 27.07.2011 року. Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Солстрой» 27.07.2011 року було сплачене державне мито в сумі 2068 грн. за звернення до суду з зустрічним позовом до ТОВ «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж». На підтвердження зазначеного в матеріалах справи міститься платіжне доручення № 26882 від 27.07.2011 року (том 1 а.с. 164). Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що сплачене державне мито в сумі 2068 грн. 27.07.2011 року було перераховано в дохід Державного Бюджету України про що, стоїть відмітка на зворотній стороні платіжного доручення (підпис уповноважених осіб та гербова печатка банку). Тобто, скаржник намагався в передбачений законом строк звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Судова колегія, звертає увагу що 27.07.2011 року коли ТОВ «Солстрой» сплатило державне мито за подачу зустрічного позову у даній справі є останнім днем строку позовної давності на звернення до суду про стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання передбаченого п.2.1 договору.
Так, з поданої ТОВ «Солстрой» зустрічної позовної заяви (том 1 а.с. 140-201) дійсно вбачається що вона (заява) подана до суду першої інстанції 22.08.2011 року. Проте, при прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд не взяв до уваги що зазначена заява подана до суду першої інстанції повторно, тоді, як ТОВ «Солстрой» вже зверталося до суду з вказаним позовом. Судом не було надано оцінку тій дії позивача за зустрічним позовом, як сплата останнім 27.07.2011 року державного мита за подачу зустрічного позову у даній справі, тобто, вчиненій дії в межах строку позовної давності на звернення до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає що ТОВ «Солстрой» пропустило строк позовної давності на звернення до суду з зустрічним позовом до ТОВ «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» про стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання з поважних причин. Отже, колегія суддів вважає за можливе задовольнити клопотання про відновлення строку позовної давності та визнати поважною причину пропуску строку позовної давності, та відновити ТОВ «Солстрой» пропущений строк позовної давності для захисту порушеного права.
Так, як встановлено апеляційним господарським судом та не заперечується самими ж сторонами, ТОВ «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» прострочило виконання зобов'язання за договором передавши виконані роботи з запізненням.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Частина 1 ст. 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Пунктом 7.9. договору передбачено, що за перевищення передбачених цим договором строків закінчення робіт субпідрядник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє під час прострочення від договірної ціни, вказаної у п. 3.1 договору, за кожний календарний день прострочення.
У випадку не виконання субпідрядником зобов'язань, викладених у пунктах 1.1 у термін визначений у п. 2.1 договору, крім пені, субпідрядник сплачує на користь підрядника штраф у розмірі 10 % договірної ціни, вказаної у п.3.1 (п. 7.10 договору).
ТОВ «Солстрой» в своїй зустрічній позовній заяві просить суд стягнути з ТОВ «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» 206794,52 грн., з яких: 81558,08 грн. пені та 125236,44 грн. штрафу.
Судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що зустрічні позовні вимоги ТОВ «Солстрой» підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Враховуючи те, що апеляційним судом встановлено факт несвоєчасного виконання відповідачем за зустрічним позовом договору, а договором передбачено стягнення штрафу, то підлягає стягненню саме штраф.
Оскільки, відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, то стягнення пені задоволенню не підлягає. Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 21.12.2011 року № 5002-2/5109/2010 та від 06.10.2011 року № 5023/2454/11.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що зустрічний позов ТОВ «Солстрой» підлягає частковому задоволенню в частині стягнення штрафу у сумі 125236,44 грн. Щодо позовних вимог про стягнення 81558,08 грн. пені, судова колегія вважає необґрунтованими та безпідставними, а тому задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 20.06.2012 року, прийняте після не повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з не правильним застосуванням норм матеріального права, є таким що не відповідає нормам закону.
Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу ТОВ «Солстрой» на рішення господарського суду міста Києва від 20.06.2012 року слід задовольнити частково. Рішення господарського суду міста Києва від 20.06.2012 року у справі № 12/169-72/215-2012 скасувати частково в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ТОВ «Солстрой» до ТОВ «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» про стягнення штрафних санкцій. В цій частині прийняти нове рішення суду, яким зустрічний позов ТОВ «Солстрой» до ТОВ «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» про стягнення штрафних санкцій - задовольнити частково. Визнати поважною причину пропуску позовної давності та відновити ТОВ «Солстрой» пропущений строк позовної давності для захисту порушеного права. Стягнути з ТОВ «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» на користь ТОВ «Солстрой» 125236,44 грн. штрафу. В іншій частині в задоволенні зустрічного позову відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой» на рішення господарського суду міста Києва від 20.06.2012 року у справі № 12/169-72/215-2012 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.06.2012 року у справі № 12/169-72/215-2012 скасувати частково в частині відмови у задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой» до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» про стягнення штрафних санкцій.
В цій частині прийняти нове рішення суду, яким зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой» до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» про стягнення штрафних санкцій - задовольнити частково.
3. Визнати поважною причину пропуску позовної давності та відновити товариству з обмеженою відповідальністю «Солстрой» пропущений строк позовної давності для захисту порушеного права.
4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» (03179, м. Київ, вул. Михайла Котельникова, 51, код. 34482827) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой» (02140, м. Київ, вул. Гмирі, 1-А, код 30210582) 125 236 (сто двадцять п'ять тисяч двісті тридцять шість) грн. 44 коп. штрафу та 1 252 (одна тисяча двісті п'ятдесят дві) грн. 36 коп. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
5. В іншій частині в задоволенні зустрічного позову відмовити.
6. В іншій частині рішення залишити без змін.
7. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.
8. Матеріали справи № 12/169-72/215-2012 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Лобань О.І.
Судді Майданевич А.Г.
Федорчук Р.В.