"09" жовтня 2012 р. Справа № 5016/1409/2012(3/77)
За позовом : ОСОБА_1
АДРЕСА_2
поштова адреса:АДРЕСА_1
До відповідача: ОСОБА_2
АДРЕСА_3
ІІІ-особа без самостійних вимог на стороні відповідача:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Плюс -О.Р."
54034, м. Миколаїв вул. Південна, 39А/1
Про: стягнення 246 614,15 грн.
Суддя Смородінова О.Г.
від позивача: ОСОБА_3 (ордер від 03.09.12 р);
від відповідача: ОСОБА_2
від ІІІ-особи: Віштал Л.В. (довіреність № 1 від 29.08.12);
Позивач звернувся до господарського суду з позовом стягнути з відповідача 246614,15 грн. боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних за час прострочення.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі Статуту ТОВ «Плюс -О.Р.», умов угоди про передачу частки учасника у статутному капіталі ТОВ «Плюс - О.Р.» від 28.11.2007 року, протоколів зборів учасників: № 4 від 12.10.2006 р. та № 5 від 28.11.2007 р., заяви про вихід з товариства від 10.07.2008р., актів приймання-передачі майна за 2004 рік, норм ст. ст. 53 Закону України «Про господарські товариства», ст. ст. 147, 256, 530, 625, 264, Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що умови угоди від 28.11.2007 р. відповідачем не виконуються, оскільки до 28 грудня 2008 року вся сума, яка передбачена п. 4 договору повинна була бути сплачена, але в період з 2008 р. по теперішній час відповідачем сплачено на користь позивача за угодою лише 49 250,00 грн. Станом на час подачі позову заборгованість за угодою становить 174 770,00 грн. (224020 - 49250). Останній платіж за угодою був вчинений відповідачем 08.05.2009 р.
Відповідач, ОСОБА_2, усно в засіданні повністю заперечив на позов, просить суд відмовити в його задоволенні мотивуючи тим, що договір від 28.11.2007р. не міг вступити в силу, оскільки позивач відчужував майно, яке вже було майном товариства. З 19.10.2006 року ОСОБА_1 була виключена зі складу засновників товариства ТОВ « Плюс-О.Р.»та, відповідно, до ст.54 Закону України «Про господарські товариства» позивачем пропущено строк позовної давності для захисту свого права у судовому порядку, який закінчився у жовтні 2010 року. Звернення ж до суду здійснено в липні 2012року.
ІІІ особа, повністю підтримує позицію відповідача, усно просить суд відмовити позивачу в задоволенні його вимог.
09.10.12 р. суд, за результатами розгляду справи, оголосив учасникам вступну та резолютивну частини рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Плюс-О.Р.»зареєстровано Реєстраційно - ліцензійною палатою Виконавчого комітету Миколаївської міської ради народних депутатів 17.01.2001року за реєстровим №14314.
Згідно п.1.5 Статуту ТОВ «Плюс-О.Р.»учасниками товариства виступили: ОСОБА_2, та ОСОБА_1 ( після одруження - ОСОБА_1).
Відповідно до свідоцтва про одруження, ОСОБА_1, 16.03.2002 року взяла шлюб з ОСОБА_7, зі зміною прізвища після одруження на ОСОБА_1.
Відповідно до умов п. 5.1 Статуту ТОВ статутний фонд товариства було створено у розмірі 11800грн. з яких частка в Статутному фонді в % складала :
- у ОСОБА_2 - 8260,00грн. (70%);
- у ОСОБА_1 ( ОСОБА_1) - 3540,00 грн. (30%).
Матеріали справи свідчать, що 12.10.2006р. учасники ТОВ «Плюс-О.Р.» провели збори та протоколом № 4 по питанню 3 порядку денного прийняли рішення: Виключити ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ «Плюс-О.Р.»згідно ст. 64 Закону України «Про господарські товариства». Передали частку, яка належала ОСОБА_1(30%)-Товариству.
19 жовтня 2006 року було зареєстровано нову редакцію Статуту ТОВ «Плюс -О.Р.» пунктом 1.2 якого визначено, що засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Плюс-О.Р.»є наступні особи ( учасники):
- ОСОБА_2;
-ТОВ «Плюс-О.Р.».
Частки учасників в статутному фонді становили :
1.ОСОБА_2 - 8260,00 грн. (70%);
2.ТОВ «Плюс-О.Р.»- 3540,00 грн. (30%).
28 листопада 2008 року були проведені збори учасників ТОВ «Плюс-О.Р.»за протоколом №5 яких було визначено: передати частку 30%, що належала Товариству, ОСОБА_2
Частки учасників розподілені наступним чином:
1.ОСОБА_2 - 11 800,00 грн. (100%);
28 листопада 2007року зареєстровано нову редакцію Статуту ТОВ «Плюс-О.Р.»згідно пункту 1.2 якого засновником товариства виступає одна особа: - ОСОБА_2
Частка в статутному фонді якого складає (100%) - 11800,00 грн.
Тією ж датою, 28 листопада 2007 року, між ОСОБА_1 (далі - продавець), та ОСОБА_2 (далі-покупець) було укладено угоду, про передачу частки учасників у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Плюс-О.Р.»згідно з умовами якої продавець взяв на себе зобов'язання передати покупцеві, а покупець, зобов'язався прийняти та оплатити корпоративні права ( право власності на 30% у статутному капіталі Товариства ) на ТОВ «Плюс-О.Р.».
Відповідно до п. 4 цієї угоди сума договору, за погодженням сторін, становила 224020,00 грн., що еквівалентно $44360 дол. США за курсом НБУ 5-05 грн. За 1 дол. США, які покупець зобов'язується сплатити покупцеві протягом шести місяців з моменту набуття чинності цим договором, але не пізніше «28»грудня 2008 року шляхом перерахування коштів на рахунок продавця.
В подальшому, 10.07.2008 року, приватним нотаріусом, було посвідчено заяву ОСОБА_1, про виведення її зі складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Плюс-О.Р.». В цій заяві ОСОБА_1, вказує на відсутність у неї до ТОВ Плюс-О.Р.». фінансових, майнових та інших вимог та претензій.
Докази скерування позивачем цієї заяви товариству в матеріалах справи відсутні.
Отже, вищенаведені факти свідчать, що з 19.10.2006 року ОСОБА_1 фактично була виключена зі складу засновників ТОВ «Плюс-О.Р.»
Через рік, у листопаді 2007 року, частка у розмірі 30 відсотків товариства перейшла до іншого засновника товариства -ОСОБА_2, але не шляхом укладення угоди про передачу частки іншому учаснику, а шляхом прийняття рішення зборами учасників відповідно до протоколу № 5 від 28 листопада 2007 року та реєстрації цих змін у реєстраційній палаті Миколаївського міськвиконкому 28.11.2007 р.
Оскільки, вимога позивача пов'язана з реалізацією учасником (вибувшим) його корпоративних прав та інтересів, то зазначений спір є корпоративним і підлягає розгляду в господарський судах.
Дослідивши надані сторонами докази, оцінивши їх відповідно до ст. 43 ГПК України, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог виходячи з наступного:
Предметом угоди, яка виступає підставою в обґрунтуванні позову, є передача від позивача до відповідача корпоративних прав у вигляді 30% у статутному капіталі товариства.
Згідно зі ст. 147 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.
Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі. Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено. У разі придбання частки (її частини) учасника самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов'язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку та в порядку, встановлених статутом і законом, або зменшити свій статутний капітал відповідно до статті 144 цього Кодексу.
Відповідно до змісту п. 4.2. Статуту ТОВ «Плюс-О.Р.»(в редакції від 15.01.2001 р.) будь-який учасник товариства має право передати свою частку або долю частки третім особам після повного внеску свого вкладу в статутний фонд товариства. Передача частки або її частини третім особам можлива тільки після повного внесення вкладу учасником, який її уступає. Якщо частка або її частина переходить до товариства, останнє протягом 12 місяців передає її третім особам або іншим учасникам. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму на зборах здійснюється без урахування частки, придбаної товариством.
Відчуження корпоративних прав власником (учасником) можливо лише за наявності цих прав у останнього.
Позивач у позовній заяві посилається на угоду про передачу частки у статутному капіталі товариства від 28.11.2007 р. яким, начебто, за нею закріплено право на отримання певної суми грошових коштів за корпоративне право, але це обґрунтовування є хибним, оскільки позивач за цією угодою відчужувала майно, яке вже їй не належало бо за протоколом № 4 зборів учасників від 12.10.2006 року перейшло товариству.
Частка в статутному капіталі ТОВ «Плюс-О.Р.»в розмірі 30 % на момент укладання угоди вже не належала позивачу.
Враховуючи наведене, судом не взяті до уваги посилання позивача на такі докази - як акти приймання -передачі майна в 2004 році та відомості операцій по рахунку № 505.
За приписами ст.ст. 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України дозами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За змістом ст. 148 ЦК України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.
За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.
Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди.
Відповідно до абз. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Господарським судом у вирішенні спорів, що виникають у корпоративних відносинах, слід з'ясовувати чи були порушені корпоративні права відповідача в наслідок недотриманням товариством норм законодавства або вимог установчих документів.
Досліджуючи матеріали даної справи, суд дійшов висновку, що позивач не скористався своїм правом на одержання вартості частини майна при виході з товариства, не оскаржив зміни до установчих документів, отже, всупереч вимогам ст. ст. 32, 33 ГПК України не довів суду правових підстав для стягнення на його користь з відповідача грошових коштів за угодою від 28.11.2007 року. З наданих суду позивачем документальних доказів не вбачається порушення відповідачем його корпоративних прав по спірному питанню.
Тому, позов є необґрунтованим, обставини недоведеними, а посилання позивача -хибними, в зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В позові відмовити.
Повне рішення складено 15 жовтня 2012 року.
Суддя О.Г. Смородінова