вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
27 вересня 2012 р. 11:56 Справа №2а-10674/10/12/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., за участю секретаря Реут А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Дочірнього підприємства «Кримавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим
при залученні третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.08.10р. №0001772300/0
за участю представників:
позивача - Вальваков С.В., довіреність №13/1700 від 12.07.12р.;
Борисова Л.Й., довіреність №132327 від 27.09.12р.;
відповідача - не з'явився;
третьої особи - Жукова О.М., довіреність №55/10 від 31.07.12р.;
Суть спору: Дочірнє підприємство «Кримавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.08.10р. №0001772300/0.
Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначене податкове повідомлення-рішення винесено в порушенням норм Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про державну податкову службу», в зв'язку з чим воно є протиправним і підлягає скасуванню.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.08.10р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Відповідно до Ухвал Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.09.10р. по справі було призначено судово-економічну експертизу та зупинено провадження по справі до отримання її результатів.
У зв'язку із надходженням до суду висновку експерта, Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.06.12р. провадження по справі було поновлено.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.09.12р. до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим ДПС.
Представники позивача у судовому засіданні наполягали на задоволенні позовних вимог.
Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, день та місце його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та третьої особи, дослідивши надані докази, суд
У період з 07.07.10р. по 23.07.10р. посадовими особами Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі було проведено документальну невиїзну перевірку Філії Бахчисарайського ДЕУ ДП «Кримавтодор» з питань взаємовідносин з КП «Альянс» та СПП «Строитель Плюс» за період з 01.04.09р. по 31.12.09р., за результатами якої 23.07.10р. було складено акт №227/23/03448439 (а.с.94-113, том 1).
Згідно з висновками акту перевірки відповідачем було встановлено порушення п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6, п. 7.2, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що виразилось у завищенні податкового кредиту податку на додану вартість на суму 69809,23грн. по взаємовідносинам із КП «Альянс», у т.ч. у періоді:
квітень 2009 року - 12992,61грн.;
травень 2009 року - 6457,74грн.;
червень 2009 року - 23459,41грн.;
серпень 2009 року - 1305,77грн.;
листопад 2009 року - 25593,70грн.;
На підставі виявлених порушень, СДПІ в м. Сімферополь АР Крим стосовно позивача, Дочірнього підприємства «Кримавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», було винесено податкове повідомлення-рішення від 05.08.10р. №0001772300/0, яким було нараховане суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 69810,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 34905,00грн. (а.с. 7).
Суд зазначає, що при вирішенні цієї справи він керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист правий, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень із боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при виконанні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з акту перевірки, відповідач вказує, що дані видаткових накладних «платник - той же самий» що і Одержувач, тобто філія «Бахчисарайська ДЕД» ДП «Кримавтодор», в той час як бухгалтерський облік філії свідчить про закриття дебету рахунка 631 кредитом рахунку 68 (факт перерахування коштів з рахунків філії та каси філії відсутній), дані видаткової накладної «умови продажу - попередня оплата», у той час як бухгалтерський облік філії свідчить про наявність кредиторської заборгованості по рахунку 631 станом на кожне перше число місяця у межах періоду, що аналізується, що унеможливлює факт попередньої оплати одержувача на користь постачальника, наведені реквізити товарно-транспортних накладних унеможливлюють факт належності до КП «Альянс» (32468182). Крім того, відповідно до даних інформаційного ресурсу співставлення ПЗ та ПК контрагентів за період 2009р. факт взаємовідносин КП «Альянс» (32468182) з А/б №4 ЮДС (03446191), ТОВ «Бахчисарайське ДСУ» (31945556) відсутні, отримані податкові накладні повинні бути заповнені, згідно Наказу ДПА України від 30.05.1997р. №165 «Про порядок заповнення податкової накладної» з підтверджуючими первинними документами, які призначені для підтвердження використання отриманих послуг у господарській діяльності такого платника податку.
На підтвердження формування податкового кредиту, позивачем, Дочірнім підприємством «Кримавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», до податкового органу були надані податкові декларації з ПДВ, податкові накладні, виписані КП «Альянс», платіжні доручення про сплату вартості товару та послуг, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, акти приймання виконаних робіт, які свідчать про прийняття товару (послуг) від контрагента позивачем за договором (а.с. 140-254, том 1, том 2-6).
Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної - вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.
Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків (ч.5 п.п.7.2.3 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту).
Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст. 7 вищевказаного Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.
Як вбачається з матеріалів справи, поставка товарно-матеріальних цінностей філії «Бахчисарайська ДЕД» здійснювалась згідно договору поставки № 23 від 12.01.06р. укладеного між КП «Альянс» (за договором - Постачальник) та Дочірнім підприємством «Кримавтодор» (за договором - Покупець) (а.с. 77-79, том 2).
Відповідно до п.п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність Покупця мазут М-100, М-40, бітум, бітумну емульсію, згідно ГОСТу, металеву бар'єрну огорожу дорожню і для мостів згідно ГОСТу, а Покупець прийняти та оплатити отриманий товар.
Відповідно до п.п. 4.1 договору, розрахунки за поставлений товар здійснюються Покупцем у безготівковому порядку, згідно рахунку виставленому Постачальником з додатком розшифровки по отримувачам - філіям ДП «Кримавтодор».
Оплата за поставку товару (закриття дебету) відповідно до договору поставки № 23 від 12.01.06р. була проведена Покупцем - Дочірнім підприємством «Кримавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до складу якого входить філія «Бахчисарайська ДЕД» без статусу юридичної особи (а.с. 140-161, том 1), що не суперечить положенням Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999г. № 291.
Відповідно до зазначеної Інструкції, рахунок 68 передбачає розрахунки за іншими операціями. Рахунок 68 «Розрахунки за іншими операціями» має субрахунок 683 «Внутрішньогосподарські розрахунки» на якому і ведеться облік внутрішньогосподарських розрахунків з виробничими одиницями і господарствами, виділеними на окремий баланс, за взаємним відпуску матеріальних цінностей; реалізації продукції, робіт, послуг; передачу витрат по загальноуправлінської діяльності; виплати заробітної плати працівникам цих господарств; за іншими видами розрахунків. Передача активів (основних засобів, готової продукції, товарів тощо) від одного підрозділу (філії) до іншого, виділеному на окремий баланс, відображається за кредитом рахунків обліку відповідних активів і дебетом субрахунку 683 «Внутрішньогосподарські розрахунки» а їх одержання - зворотною кореспонденцією цих рахунків.
Також Державною податковою інспекцією у Бахчисарайському районі АР Крим в акті від 23.07.10р. №227/23/03448439 зазначено, що наведені реквізити товарно-транспортних накладних виключають факт належності КП «Альянс».
Матеріалами справи встановлено, що у рамках укладеного договору поставки № 23 від 12.01.06 р. між ДП «Кримавтодор» та КП «Альянс», на адресу ДП «Кримавтодор» через його філії здійснювалась поставка мазуту М-100, М-40, бітуму, бітумної емульсії, а також металевого бар'єрного огородження.
Про факт поставки вищевказаних товарно-матеріальних цінностей в тому числі на адресу філії «Бахчисарайська ДЕД» свідчать відповідні документи що вказують на реальність господарських операцій: рахунок № 1213 від 29.04.09р., Рахунок №1077 від 16.04.09р.; накладна №1154 від 29.04.09р., №1062 від 16.04.09р.; калькуляція за квітень 2009р.; товарно-транспортні накладні б/н від 28.04.09р.; б/н від 03.04.09р.; рахунок №1473 від 21.05.09р.; накладна №1503 від 21.05.09р.; калькуляція за травень 2009р.; товарно-транспортна накладна б/н від 19.05.09р.; рахунок №1932 від 23.06.09р.; накладна №2022 від 23.06.09р.; калькуляція за червень 2009р.; товарно-транспортна накладна №09Б-01779 від 19.06.09р.; рахунок №2666 від 03.08.09р.; накладна №2815 від 03.08.09р.; рахунок №4244 від 13.11.09р.; накладна №4267 від 13.11.09р.; калькуляція за листопад 2009р. (а.с. 30-60, том 1).
Тобто у даному випадку позивачем був сформований податковий кредит за першою подією - з моменту отримання товару (послуг).
Згідно вказаних податкових накладних філією «Бахчисарайська ДЕД» були включені відповідні суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за відповідний період (з 01.04.2009р. по 31.12.2009р.) та відображено в податковій декларації з податку на додану вартість, а витрати понесені ДП «Кримавтодор» в результаті придбання у КП «Альянс» товарно-матеріальних цінностей, віднесені до складу валових витрат.
Філія Бахчисарайського ДЕУ ДП «Кримавтодор» є платником консолідованого податку та надавала декларації з ПДВ Дочірнього підприємства «Кримавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».
У Листі Державної податкової адміністрації України від 06.04.09р. №7124/7/16-1517 зазначено, що відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон) особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 тис. гривень (без урахування податку на додану вартість).
Пунктом 1.2 статті 1 Закону визначено, що особа - будь-яка з наведених нижче осіб, незалежно від того, чи є така особа резидентом чи ні:
суб'єкт підприємницької діяльності, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій;
інша юридична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності;
фізична особа (громадянин, іноземний громадянин та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, віднесену до підприємницької згідно з законодавством, або імпортує товари на митну територію України;
представництво нерезидента, що не має статусу юридичної особи.
В цілях ПДВ філія не може мати окремі податкові зобов'язання, а тому податкові зобов'язання, що декларувались філією є податковими зобов'язаннями головного підприємства.
Частиною 4 статті 91 ЦК України передбачено, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відповідно до ч.1 ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Згідно ч.1 ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.
Ч.3 ст.95 ЦК України передбачено, що філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності (ч.4 ст.95 ЦК України).
Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями (ч.1 ст.96 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Згідно ч.2 ст.55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є:
1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно дозакону як підприємці.
При цьому, частиною 6 ст.55 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання, зазначені у пункті першому частини другої цієї статті, мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.
Із наведених норм слідує, що філії позивача не є окремими суб'єктами господарювання, не є юридичними особами, а майнові права та обов'язки філій є майновими правами та обов'язками юридичної особи. Філії діють від імені юридичної особи, а відповідно під час виконання філією покладених на неї частини функцій юридичної особи, права та обов'язки від такої діяльності виникають саме у юридичної особи.
Відтак, незалежно від того чи філія юридичної особи чи юридична особа зазначена у податковій накладній в якості платника податку - отримувача товарів, робіт, послуг, обов'язок щодо нарахування та сплати такого податку, у тому числі і право на отримання відшкодування надлишково сплаченої суми податку, виникає саме у юридичної особи.
При здійсненні перевірки не досліджувалося питання чи було фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з боку ДП «Кримавтодор» у контрагентів, чи використовувало ДП «Кримавтодор» зазначені товари (роботи, послуги) у своїй господарській діяльності. Посилань в акті перевірки на факти, які підтверджували б відсутність реальних господарських операцій у ДП «Кримавтодор» з контрагентами, і не використання в подальшому товарів (робіт, послуг) немає.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.09.10р. по справі було призначено судово-економічну експертизу, проведення якої було доручено ВАТ « Інститут обліку та аудиту».
На вирішення експерта було поставлено питання:
Чи підтверджуються первинними бухгалтерськими документами ДП «Кримавтодор» висновки викладені в акті про результати документальної невиїзної перевірки філії «Бахчисарайський ДЄУ» ДП «Кримавтодор» № 227/23/03448439 від 23.07.10р. вказують на відсутність підстави для віднесення до податкового кредиту загальної суми ПДВ - 69809,23грн., при взаєминах з КП «Альянс», у тому числі в періоді: квітень 2009р. - 12992,61грн.; травень 2009 року - 6457,74 грн.; червень 2009 року - 23459,41грн.; серпень 2009 року - 1305,77грн.; листопад 2009 року - 25593,70грн., що спричинили винесення Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим податкового повідомлення-рішення № 0001772300/0 від 05.08.10р., якщо так, то в якій сумі? 22.06.12р. до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов висновок судово-економічної експертизи № 99 від 14.06.12р. (а.с. 80-85, том. 1).
Зазначеним висновком було встановлено, що завищення податкового кредиту по філії «Бахчисарайський ДЄУ» ДП «Кримавтодор» від постачальника КП «Альянс» на суму 69809,23грн., у тому числі: квітень 2009р. - 12992,61грн.; травень 2009 року - 6457,74 грн.; червень 2009 року - 23459,41грн.; серпень 2009 року - 1305,77грн.; листопад 2009 року - 25593,70грн. наданими на дослідження документами не підтверджується.
При цьому, доводи Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим викладені в акті перевірки № 227/23/03448439 від 23.07.10р. про те, що наведені реквізити товарно-транспортних накладних виключають факт належності КП «Альянс» не знайшли своє підтвердження. Також як і не знайшло своє підтвердження завищення податкового кредиту по філії «Бахчисарайська ДЕД» ДП «Кримавтодор» від постачальника КП «Альянс» на суму 69809,23 грн. При цьому, причиною розбіжності з даними акту в бік збільшення податкового кредиту на суму 69809,23 грн., експерт пояснює тим, що в акті не враховані належним чином оформлені податкові накладні і те, що отримані товарно-матеріальні цінності використані в господарській діяльності філією «Бахчисарайська ДЕД».
Суд зазначає, що експерт має відповідну кваліфікацію в області відповідних напрямків судових експертиз, експерта було попереджено про кримінальну відповідальність, а отже, у суду відсутні підстави не довіряти висновкам експерта.
Крім того, суд зазначає, що розбіжність у реквізитах документів бухгалтерського обліку щодо конкретного платника податку (філії чи дочірнього підприємства), враховуючи, що філія є відокремленим підрозділом позивача, не впливає на їх достовірність та правильність формування податкового кредиту.
Таким чином, висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту), а саме п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7, єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Жодної з наведених підстав, відповідачем під час перевірки встановлено не було.
Крім того, законом не передбачений зв'язок між виникненням права платника податку на податковий кредит та наданням податкової звітності його контрагентом.
На час виписки податкових накладних та отримання зазначеної податкової накладної позивач є платником податку на додану вартість.
Натомість в судовому засіданні було перевірено факт здійснення господарських операцій та встановлено, що товар від КП «Альянс» філія «Бахчисарайська ДЕД» ДП «Кримавтодор» прийняв, сплатив його вартість, втому числі ПДВ, та використав їх в своїй господарській діяльності, про що свідчать звіти про рух матеріалів у майстера, про раба, приходні ордери та акти приймання виконаних робіт від замовників позивача.
Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, суд приходить до висновку про те, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість», засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.
Враховуючи те, що філія відповідно до частини 3 статті 95 Цивільного кодексу України (далі - Кодекс), частини 2 статті 55 Господарського кодексу України не є юридичною особою, не є суб'єктом господарювання, і відповідно не є платником податку на додану вартість, а також те, що філія, відокремлений підрозділ діє від імені головного підприємства, в загальному обсязі оподатковуваних операцій головного підприємства повинні враховуватися обсяги поставок товарів (послуг) здійснених філіями, іншими відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичних осіб.
Таким чином, позивачем, під час формування податкового кредиту, булу дотримані положення Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру
Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відповідачем, в підтвердження правомірності своїх дій, не надано доказів внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи - контрагента позивача.
З наведеного вище вбачається, що контрагент позивача, як юридична особа, наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, має відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.
Відповідно до статей 204, 205 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 215 Кодексу встановлено, що підставою для здійснення підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Як вбачається з акту перевірки, позивачем, в порядку ЦК України, були укладені договори та здійснені відповідні розрахунки з контрагентом.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено поняття первинного документу, - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частинам 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.199р. №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п. 2.7 Положення первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.
З наведених вище норм вбачається, що акт перевірки є носієм інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного чи іншого законодавства суб'єктами господарювання, в зв'язку з чим, діючим законодавством встановлений порядок оформлення результатів перевірок якого податкові органи повинні дотримуватись.
Також позивачем був зроблений висновок про отримання податкових накладних без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, без посилання в акті перевірки та без оцінки будь-яких документів, у тому числі, податкових накладних, що свідчили б про цей факт.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем, під час перевірки не досліджувались та не оцінювались первинні бухгалтерські документи позивача (з зазначенням їх номеру, назви, дати), на підставі яких позивачем здійснювалось формування податкового кредиту.
В зв'язку з чим, податкове повідомлення-рішення від 05.08.10р. №0001772300/0 про донарахування податку на додану вартість у сумі 69810,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 34905,00грн., є протиправним і підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.
В судовому засіданні 27.09.12р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.ст.160,163 КАС України повний текст постанови виготовлено 02.10.12р.
На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим від 05.08.10р. №0001772300/0 про донарахування податку на додану вартість у сумі 69810,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 34905,00грн.
Стягнути з Державного бюджету на користь Дочірнього підприємства «Кримавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 184/1) за рахунок коштів на утримання Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим 3,40грн. судового збору та 3000,00грн. витрат на проведення експертизи.
У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі - з дня отримання нею копії постанови).
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Суддя Котарева Г.М.