83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
27.09.12 р. Справа № 5006/12/141/2012
Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.
при секретарі судового засідання Міщенко Т.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос», м. Донецьк
про стягнення 426834,64грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Шкляр М.В. (за довіреністю);
від відповідача: не з'явився ;
Заявлено позов Державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос», м. Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 314877,66грн., пені в сумі 32381,09грн., інфляційних витрат в сумі 55070,61грн. та 3% річних в сумі 24505,28грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору №5-04-1075-фл від 06.10.2004р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати лізингових платежів за предмет лізингу, однак у встановлений строк їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 314877,66грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 32381,09грн., інфляційних витрат в сумі 55070,61грн. та 3% річних в сумі 24505,28грн.
Заявою від 30.08.2012р. №14/2000 позивач уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 124317,68грн., пеню в сумі 12509,61грн., інфляцію в сумі 18562,18грн. та 3% річних в сумі 10274,76грн. Дану заяву суд розцінює, як заяву про зменшення розміру позовних вимог та приймає її до розгляду на підставі ст. 22 ГПК України. Таким чином, з урахуванням наданої заяви, суд розглядає позовні вимоги щодо стягнення суми боргу у розмірі 124317,68грн., пені в сумі 12509,61грн., інфляції в сумі 18562,18грн. та 3% річних в сумі 10274,76грн.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення вхід. №06-20/30234 від 15.08.2012р., яке було отримано відповідачем 10.08.2012р. Однак відповідач у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.
Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами. Також за приписами п.3.9.2. Постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.
За клопотанням позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.
Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотання представника позивача, справа розглядалась російською мовою.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд встановив :
Між Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колос» (Лізингоодержувач) 06 жовтня 2004р. було укладено договір №5-04-1075фл, за умовами якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до договору «кількість, ціна і вартість предмету лізингу», за умови сплати лізингоодержувачем лізингових платежів, черговість, розмір і строки сплати яких встановлюються графіком сплати лізингових платежів.
Відповідно до п.2.2. договору строк лізингу відраховується з моменту укладання акту приймання-передачі між сторонами та постачальником.
За приписами п.3.5.2. договору лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі згідно погодженого з лізингодавцем графіком сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.
Згідно п.4.1. договору з моменту одержання предмета лізингу за користування останнім лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, черговість яких кратна шести місяцям і складається із суми, що відшкодовує частину вартості предмета лізингу та суми щорічної винагороди за переданий у фінансовий лізинг предмет лізингу у розмірі 7% невідшкодованої вартості.
Розмір лізингових платежів, їх склад та строки оплати встановлюються додатком до договору «Графік сплати лізингових платежів»(п.4.2. договору).
Пунктом 7.1. договору встановлено, що за порушення строків сплати лізингових платежів Лізингоодержувач за кожний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.
За приписами п.8.3. договору лізингодавець має право ініціювати дострокове припинення дії договору за несплату лізингоодержувачем протягом трьох місяців лізингового платежу.
Договір вступає в дію з моменту укладання і діє до повного виконання сторонами положень договору.
Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.
До укладеного договору між сторонами було підписано Додаток №1 - «Кількість, ціна і вартість предмета лізингу» відповідно до якого предметом лізингу є комбайн зернозбиральний КЗС-11 з навісним обладнанням, у кількості 2-х одиниць на суму 2382000,00грн. Згідно даного додатку попередній лізинговий платіж становить 357300,00грн., винагорода в розмірі 7% - 141729,00грн., всього попередня оплата складає 499029,00грн.
У Додатку №2 - «Графік сплати лізингових платежів» сторони визначили дату та суму сплати лізингових платежів та щорічної винагороди.
13 жовтня 2004р. між сторонами було складено та підписано акт №24 приймання-передачі сільськогосподарської техніки, відповідно до якого АК «Украгроком» (постачальник-продавець) на підставі договору купівлі-продажу укладеного із НАК «Украгролізинг» передав, а ТОВ «Колос» прийняв предмет лізингу - комбайн зернозбиральний КЗС-11 з навісним обладнанням №00836127, №00836129, у кількості 2-х одиниць, на загальну суму 2382000,00грн. Акт підписано постачальником, лізингодавцем та лізингоодержувачем та скріплений печатками підприємств.
У зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів за користування сільськогосподарською технікою предмет лізингу було повернуто позивачу на підставі акту приймання-передачі від 29.12.2009р., відповідно до якого залишкова вартість предмету лізингу складає 609522,73грн.
Постановою Кабінету міністрів України від 31.08.2011р. №951, у відповідності з вимогами закону України «Про акціонерні товариства» назву Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія» змінено на Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг».
Між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків від 29.12.2009р., відповідно до якого відповідач підтвердив наявність заборгованості в сумі 124317,67грн.
За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору №5-04-1075 від 06.10.2004р. за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 124317,68грн.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.
Спір, що виник між сторонами, стосується виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором №5-04-1075фл від 06.10.2004р. щодо сплати лізингових платежів.
Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків
Згідно вимог статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).
Згідно приписів статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Відповідно до вимог статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Частиною 1 статі 292 ГК України передбачено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем у виключне користування другій стороні лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Відповідно до частини 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній форм досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнута згода.
Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначено у Законі України "Про фінансовий лізинг".
Частиною 2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до вимог передбачених ст.6 Закону України "Про фінансовий лізинг" істотними умовами договору є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Пунктом 3 ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено обов'язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Частиною першою статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, що саме і було закріплено сторонами в п.4.1. договору №5-04-1075фл від 06.10.2004р.
Таким чином, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по сплаті лізингових платежів, господарський суд дійшов висновку про стягнення з відповідача заборгованості по лізинговим платежам.
Згідно приписів ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).
Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором №5-04-1075фл від 06.10.20014р. належним чином не виконав, лізингові платежі, сплата яких встановлена Графіком сплати лізингових платежів за період користування технікою з 14.04.2005р. по 29.12.2009р. сплатив не в повному обсязі, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 124317,68грн., що підтверджується матеріалами справи.
Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості в загальній сумі 124317,68грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 10274,76грн. та інфляційних витрат в сумі 18562,18грн. суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу у розмірі 18562,18грн. та 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 10274,76грн. є арифметично вірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Щодо стягнення пені в сумі в сумі 12509,61грн. на підставі умов п.7.1 договору оренди суд зазначає наступне:
Згідно з ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Відтак за висновком суду заявлена позивачем сума пені у розмірі 12509,61грн. є обґрунтованою та арифметично вірною, таким чином вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 12509,61грн. є доведеним, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
У зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог, на підставі п. 1. ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» позивачеві підлягає поверненню переплачена сума судового збору у розмірі 5223,42грн. за ухвалою суду.
На підставі вимог передбачених ст.ст.11, 202, 509, 525, 526, 530, 546, 549-550, 598, 599, 610-612, 625, 626, 629, 632, 638, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 174, 173, 193, 216-218, 292 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 6, 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
Позовні вимоги Державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос», м. Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 124317,68грн., пені в сумі 12509,61грн., інфляції в сумі 18562,18грн. та 3% річних в сумі 10274,76грн., задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» (83003, м. Донецьк, вул. Ілліча, 91, р/р 26000000090003 в Ворошиловському відділенні ТОВ КБ «Донбиржбанк», м. Донецьк, МФО 334635, код ЄДРПОУ 3113313132) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-а, р/р 26001010890607 в ПАТ «Альіа-Банк», м. Київ, МФО 300346, код ЄДРПОУ 30401456) борг у розмірі 124317,68грн., пеню в сумі 12509,61грн., інфляцію в сумі 18562,18грн., 3% річних в сумі 10274,76грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3313,28грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 28.09.2012р.
Суддя Тоцький С.В.