ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 8/518-12/381-2012 05.10.12
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СМК ГРУП"
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівобережжя плюс"
Про стягнення 200 520, 83 грн.
За зустрічним
позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівобережжя плюс"
До Товариства з обмеженою відповідальністю "СМК ГРУП"
Про стягнення 100 000 грн. безпідставно набутих грошових коштів
Суддя Прокопенко Л.В.
Представники:
Від позивача Хурсевич В.А. -представник (дов. № б/н від 14.03.2012)
Від відповідача Давидюк І.А. -представник (дов. №10-09 від 10.09.2012)
Товариство з обмеженою відповідальністю "СМК ГРУП" у жовтні 2011 звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВОБЕРЕЖЖЯ ПЛЮС" грошового зобов'язання в сумі 149 120,00 грн., 5 753,71 грн. 3% річних, 15 657,60 грн. інфляційних втрат, 29 989,52 грн. неустойки, відповідно до пункту 7.3 договору № 29-07/10-ПР від 29.07.2010, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "СМК ГРУП" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІВОБЕРЕЖЖЯ ПЛЮС".
У заяві від 22.03.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "СМК ГРУП" у порядку ст. 22 ГПК України збільшило суму позовних вимог і просить стягнути 730 400,00 грн. 80% вартості проектних робіт, 36 520,00 грн. 3% річних, 77 422, 00 грн. інфляційних втрат, 124 168,00 грн. штрафних санкцій відповідно до пункту 7.3 вказаного договору.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за укладеним між сторонами договором № 29-07/10-ПР від 29.07.2010 і додатковими угодами № № 1, 2 від 29.07.2010 до нього.
До Господарського суду міста Києва 12.01.2012 звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІВОБЕРЕЖЖЯ ПЛЮС" із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМК ГРУП" про стягнення 100 000,00 грн. безпідставно набутих грошових коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, посилаючись на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІВОБЕРЕЖЖЯ ПЛЮС" 20.08.2010 перераховано 100 000,00 грн. за неукладеним договором № 29-07/10-ПР від 29.07.2010, оскільки не досягнуті істотні умови договору, зокрема, неузгоджені: кошторис, технічне завдання, строки виконання.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2012 у справі №8/518 первісний позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "ЛІВОБЕРЕЖЖЯ ПЛЮС" на користь ТОВ "СМК ГРУП" грошові кошти у розмірі 730 400,00 грн. та 14 608,00 грн. судового збору. В решті первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Рішення мотивоване тим, що відповідач не виконав договірні зобов'язання та не перерахував 730 400,00 грн. Позовні вимоги в частині стягнення 36 520,00 грн. 3% річних, 77 422,00 грн. інфляційних втрат, 124 168,00 грн. пені є необґрунтованими, оскільки не вживались належні та допустимі заходи для отримання належного розміру авансових платежів від відповідача. У задоволенні зустрічного позову відмовлено, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІВОБЕРЕЖЖЯ ПЛЮС" не надало доказів щодо попередження Товариства з обмеженою відповідальністю "СМК ГРУП" про залучення іншого підрядника або направлення пропозиції про розірвання договору та повернення коштів.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2012 Рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2012 у справі № 8/518 залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Постановою Вищого господарського суду України рішення судів попередніх інстанцій були скасовані, і справа була направлена на новий розгляд.
Постанова мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не досліджено пункти 4.1 додаткової угоди № 1 і додаткової угоди № 2 до договору № 29-07/10-ПР від 29.07.2010, відповідно до яких підрядник приступає до виконання робіт з моменту надходження коштів на поточний рахунок підрядника, згідно з пунктами 3.2 додаткових угод, та отримання підрядником технічного завдання на проектування, підписаного замовником.
Судами обох інстанцій не встановлено наявність або відсутність технічного завдання, підписаного замовником.
Крім цього, судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено акт виконаних робіт та акт передачі проектної документації, про які зазначено в описі вкладення до цінної посилки від 24.09.2011, надісланої Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛІВОБЕРЕЖЖЯ ПЛЮС" (а.с.18).
Крім цього, матеріали справи не містять установчих документів позивача і відповідача на підтвердження статусу юридичної особи.
При розгляді матеріалів справи встановлено що 29 липня 2010 року між Позивачем і Відповідачем був підписаний Договір № 29-07/10-ПР з доповненням № 1 на першу чергу і № 2 на другу-десяту чергу, на виконання робіт по оснащенню інженерно-технічними способами систем протипожежного захисту об'єкту «житлово-офісний і культурно-оздоровчий комплекс з об'єктами інфраструктури по Дніпровській набережній 14». (п.1.1 Договору), у тому числі, згідно п. 1.1.1 Договору виконати розроблення проекту стадії «П»і стадії «Робочий проект».
За своєю суттю, Договір № 29-07/10-ПР є договором підряду. Згідно ст. 837 ГК України, за договором підряду одна сторона (підрядчик-позивач) зобов'язалася виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовник-відповідач), а замовник зобов'язався прийняти цю роботу і сплатити.
Згідно ст. 638 ЦК Україні договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі прийшли згоді всіма істотними умовами, якими, перш за все є предмет договору і умови, необхідні для даного виду договору.
За договором підряду № 29-07/10-ПР сторони визначили об'єм і вид робіт, його вартість і порядок прийому-передачі виконаних робіт, що повністю відповідає ст. ст. 638, 837 ЦК України і тому договір не може вважатись не укладеним.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, сторони фактично розпочали виконання своїх зобов'язань за договором. Так, Відповідачем було перераховано Позивачу 100 000 грн. в якості часткової оплати за договором № 29-07/10-ПР від 29.07.2010, а Позивач розпочав розробку проектної документації і частину документації направив на адресу Відповідача, про що свідчать акти виконаних робіт та акти прийому-передачі робіт. Відповідач не заперечує факту отримання від Позивача проектної документації та проектів актів прийому-передачі виконаних робіт, однак посилається на те, що отримана ним документація не відповідає вимогам договору і акти, отримані ним від Позивача, не підписані Позивачем. На думку Відповідача, отримання ним документації, що не відповідає умовам договору, не свідчить про виконання Позивачем своїх зобов'язань за договором.
Однак, за таких обставин Відповідач повинен був, у відповідності до ст. ст. 852, 853 ЦК України, при прийнятті виконаних робіт і виявленні допущених відступів від умов договору, негайно повідомити Позивача про допущені порушення. В іншому випадку Замовник (Відповідач), згідно ч. 2 п.1 ст. 853 ЦК України, втрачає право посилатися на будь-які недоліки виконаної роботи, отриманої від Підрядника (Позивача).
Відповідач, отримавши частину проектної документації, проектів актів виконаних робіт та актів прийому-передачі робіт ще 28.09.2011, тобто більш ніж рік назад, Позивача про виявленні недоліки не сповістив. Таким чином, прийнявши без зауважень документацію, що була направлена на його адресу Позивачем, і підтвердивши часткове виконання Позивачем своїх зобов'язань за договором.
Таким чином, відповідно до ст. 181 ГК України та до ст. 202 ЦК України, якщо сторони розпочали виконання договору -договір вважається укладеним.
У своїй Постанові від 02.08.2012 по справі № 8/518 Вищий Господарський Суд України зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що між сторонами існують договірні відносини, тобто договір укладений і є договором підряду -вірні.
Відповідно до п. 4.1. додаткових угод № 1 та № 2 до договору Позивач розпочинає виконання договірних зобов'язань -виконанню робіт по договору, після надходження грошових коштів від Відповідача, що вказані у п.3.2. додаткових угод (що являють собою передоплату в розмірі 80% на суму 830 400 грн.) і технічного завдання, підписаного Відповідачем. Дана умова договору не суперечить ст. 854 ЦК України, відповідно до якої Позивач, як підрядник, має право вимагати виплати йому попередньої оплати і розмірі, встановленому у договорі.
Наявність і відсутність (на що спирається Відповідач) узгодженого технічного завдання не впливає на зобов'язання Відповідача по виконанню умов договору по перерахуванню Позивачу оплати за договором.
Враховуючи, що Відповідач виконав частково свої зобов'язання, перерахував Позивачу 100 000 грн., а також наявність між сторонами договірних відносин, вимоги Позивача щодо спонукання виконання Відповідачем своїх зобов'язань зо договором шляхом стягнення 730 400 грн. грошового зобов'язання, підлягають задоволенню, що відповідає ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України.
Крім того, Позивачем заявлені вимоги про стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань.
Відповідно до ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України, в разі порушення зобов'язань, для Сторони, що допустила таке порушення, настають наслідки, що передбачені Договором, у тому числі стягнення неустойки, штрафу, пені.
Стягнення санкцій передбачене ст. 7.3 Договору і складає 0,1% за кожен день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки НБУ. Згідно з даними НБУ на день платежу - 5.08.2010, у відповідності с п. 3.2 Договору, облікова ставка складала 8,5%, тобто подвійна облікова ставка складала 17%, що від суми 730 400 грн., враховуючи вимоги Позивача про збільшення суми позову, складає 124 168 грн.
Враховуючи, що вимога про стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за Договором не суперечить ст.ст. 546, 548, 549, 611, 624 ЦК України і ст. 231 ГК України і встановлені в п. 7.3 Договору, штрафні санкції в сумі 124 168 грн. так само підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.
Що стосується вимог Позивача про стягнення річних та індексу інфляції, то, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Визначення грошового зобов'язання закріплено в Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі - Закон). Статтею 1 Закону передбачено, що грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.
Згідно приписів ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язаннями є правовідношення, в яких боржник зобов'язаний провести на користь кредитора певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язань. Частиною 2 зазначеної статті визначено, що зобов'язання виникає на підставах, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України прямо зазначено підстава виникнення прав і обов'язків - договір.
Оскільки в Договорі передбачені терміни і суми виплат Відповідачем на користь Позивача, то порушення цих термінів і сум є порушенням виконання Відповідачем грошових зобов'язань, що тягне за собою застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України. Крім того, у ст. 625 ЦК України йдеться про невиконання грошових зобов'язань без будь-яких розподілів на попередню або наступну оплату.
Згідно даним Міністерства статистики України розмір інфляційних втрат з серпня 2004 р. по лютий 2012 р. склав 10,6%, що від суми 730 400 грн. складає 77 422 грн., які підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.
Розмір річних за той же період - 20 місяців, складає 5%, що від суми 730 400 грн. складає 36 520 грн., що так само підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.
Таким чином, вимоги Позивача підлягають задоволенню у повній сумі і стягненню підлягає 968 510 грн.
Що стосується зустрічного позову, то вимоги Позивача (Відповідача по первинному позову) про стягнення з Відповідача (Позивача по первинному позову) 100 000 грн. як необґрунтовано отриманих, задоволенню не підлягають.
Вимоги Позивача засновані на ст. 1212 ЦК України, згідно якої особа, яка майно отримала, або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язано це майно повернути потерпілому.
Проте, між Позивачем і Відповідачем, як на момент здійснення, так і до сьогоднішнього дня існують договірні стосунки (Договір № 29-07/10-ПР від 29.07.2010), тобто авансовий платіж Позивачем здійснювався саме на підставі і рамках договору, що діє на даний момент, і тому сума платежу не може бути визнана "необґрунтовано отримана". Підтвердженням цьому служить і той факт, що в документі, підтверджуючому проведення платежу № 199 від 19.08.2010, підставою платежу Позивач вказав плата за договором № 29-07/10-ПР.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 49,82-85 ГПК України, суд, -
Первинний позов задовольнити.
1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівобережжя плюс»(04119, м. Київ, вул.. Дегтярівська, 21-А, код ЄДРПОУ 32493671) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СМК ГРУП» (01001, м. Київ, вул.. Софіївська, буд . 25-Б, офіс № 11, код ЄДРПОУ 35134826) 730 400 ( сімсот тридцять тисяч чотириста) грн. -основного боргу, 124 168 ( сто двадцять чотири тисячі сто шістдесят вісім) грн. -штрафних санкцій, 77 422 ( сімдесят сім тисяч чотириста двадцять дві) грн. -збитків від інфляції, 36 520 (тридцять шість тисяч п'ятсот двадцять) грн. -3% річних.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівобережжя плюс»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-А, код ЄДРПОУ 32493671) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СМК ГРУП»(01001, м. Київ, вул. Софіївська, буд. 25-Б, офіс № 11, код ЄДРПОУ 35134826 судовий збір в сумі 2 006 (дві тисячі шість) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.
3. В зустрічному позові відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Л.В. Прокопенко