83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
17.07.12 р. Справа № 5006/31/39пн/2012
Господарський суд Донецької області у складі судді Гриник М.М.
за позовом Державного підприємства «Донецькважтранс», м.Донецьк
до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Донецький завод хімічних реактивів», м.Донецьк
про визнання права власності
Представники сторін:
від позивача: Карпушина Н.Г, за довіреністю; Барковська І.В., за довіреністю; Рудь О.О., за довіреністю
від відповідача: Ізюмська Н.О. за довіреністю
Державне підприємство «Донецькважтранс», м.Донецьк звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Відкритого акціонерного товариства «Донецький завод хімічних реактивів», м.Донецьк про визнання права власності.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на наявність у нього залізничної колії №2. Комісією державного підприємства «Донецькважтранс» прийнято рішення демонтувати зазначену залізничну колію. В зв'язку з цим ліквідатору Відкритого акціонерного товариства «Донецький завод хімічних реактивів» неодноразово був направлений лист щодо надання дозволу на демонтаж залізничної колії №2, однак, ліквідатором відмовлено у погодженні на демонтаж залізничної колії з посиланням на відсутність у позивача документів на підтвердження права власності. Позивач вважає себе власником зазначеного майна, в зв'язку з чим просить визнати право власності на спірне майно.
Ухвалою суду від 08.05.2012р. позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5006/31/39пн/2012, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає, оскільки позивач не має змоги належним чином підтвердити право власності на залізничну колію №2.
Постановою Верховної Ради України від 24.05.2012 суддю Ушенко Л.В. було обрано на посаду судді Донецького апеляційного господарського суду. За результатами повторного автоматичного розподілу справу передано на розгляд судді Гриник М.М.
У судовому засіданні 17.07.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третіх осіб, присутніх в судовому засіданні, суд встановив наступне.
Згідно наказу директора Рутченковського коксохімзаводу ім..С.М.Кірова №116 від 19.05.1961р. на виконання розпорядження Совнархоза №96-р від 27.01.1961р. щодо передання залізничної ділянки Смоляниновського коксохімцеху ПТУ тресту «Куйбишевугілля» позивачу передано, зокрема, залізничне господарство, споруди та обладнання згідно до акту.
Відповідно до наказу №195 від 24.09.1970р. МВП УРСР) ВТУ тресту «Куйбишеввугілля» увійшло до складу об'єднання «Донецькпромтранс»
На підставі наказу №9 від 23.01.1973р. МВП УРСР) об'єднання «Донецькпромтранс» перейменовано у Вантажно -транспортне об'єднання «Донецьквантажтранс» комбінату «Донецьквугілля».
Відповідно до наказу №196 від 30.07.1975р. МВП УРСР) ВТО «Донецьквантажтранс» перейменовано у ВТУ«Донецьквантажтранс» виробниче об'єднання «Донецьквугілля».
Відповідно до наказу №133 від 10.05.1997рг. МВП України) ВТУ«Донецьквантажтранс» виробниче об'єднання «Донецьквугілля» перейменовано ДВАТ «Донецьквантажтранс»
Відповідно до наказу №58 від 07.02.2003р. Мінпаленерго та наказ №23 від 19.05.2003р. ДП «Донецьквугілля») ДТВО «Донецьквантажтранс» ДГК «Донвугілля» реорганізовано та створено відокремлений підрозділ «Вантажно -транспортне управління ДП «Донецьквугілля»
Наказом № 242 від 25.05.2005р. Мінпаливоенерго відокремлений підрозділ «Вантажно -транспортне управління» виведене із складу ДП «Донецьквугілля» і увійшло до складу «Вугілля України».
Наказом № 478 від 25.09.2006р. Мінпаливоенерго відокремлений підрозділ «Вантажно -транспортне управління» виведене із складу ДП «Вугілля України» і увійшло до складу ДП «Донецьквантажтранс».
Відповідно до статуту ДП «Донецьквантажтранс» є юридичною особою. Права і обов'язки юридичної особи підприємство набуває з дня його державної реєстрації (п.3.1). Частиною 2.п.4.1. встановлено, що майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання.
За результатами інвентаризації, проведеної комісією ДП «Донецьквантажтранс» разом із залученням комісії від ВАТ «Донецький Завод хімічних реактивів» складено акт, згідно якого на території відповідача знаходяться залізничні колії, які є власністю позивача і знаходиться на його балансі.
Листом від 31.10.2011р. №13/915 позивач повідомив відповідача, що для запобігання розкрадення матеріалів залізничну колію буде демонтовано.
Листом від 04.11.2011р. №01-12/301 ліквідатором було відмовлено в проведенні демонтажу залізничних колій, оскільки позивачем не було підтверджено право власності на зазначене майно.
Листом від 07.11.2011р. №13/957 позивач, в підтвердження права власності надав акт встановлення меж між залізничними коліями та інвентарну картку обліку основних засобів №1658.
Листом від 29.11.2011р. №01-12/303 ліквідатором повторно зазначено, що ВАТ «Донецький Завод хімічних реактивів» не зможе надати можливості демонтувати залізничну колію №2, оскільки надані ДП «Донецьквантажтранс» документи не є підтвердженням права власності на зазначене майно, в зв'язку з чим позивач був змушений звернутися до суду з відповідним позовом.
Господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, враховуючи наступне.
Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважаються набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Частиною 5 ст. 22 Господарського кодексу України передбачено, що держава реалізує право державної власності через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління, які здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.
Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його права власності, або у разі самочинного будівництва при наявності підстав, визначених в ст.376 ЦК України.
Слід зазначити, що позивачем позову про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником (суб'єктом права повного господарського відання або права оперативного управління) певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб. Відповідачем даного позову може бути будь-яка особа, яка сумнівається у приналежності майна позивачу, або не визнає за позивачем права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи, частиною 2.п.4.1. статуту ДП «Донецьквантажтранс» встановлено, що майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання.
Суд дійшов висновку, що ДП «Донецьквантажтранс» не мало належних повноважень для звернення із позовом про визнання права власності на майно саме за позивачем, державним підприємством.
Крім того, Відповідно до ст. 82 Статуту залізниць СРСР, затверджений постановою ради Міністрів СРСР від 06.04.1964 р. № 270 відкриття для постійної експлуатації збудованої залізничної під'їзної колії та подача на цю колію рухомого складу допускається після здійснення робіт з будівництва шляхів згідно проекту, прийняття даної залізничної під'їзної колії в експлуатацію та встановлення залізницею порядку обслуговування під'їзної колії.
На кожну під'їзну колію після закінчення її будівництва і здачі в експлуатацію підприємством складається Інструкція про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії, яка затверджується залізницею відповідно до статті 67 Статуту залізниць. Власник під'їзної колії має технічний паспорт, масштабний план під'їзної колії, поздовжній та поперечний профілі залізничних колій і креслення штучних споруд. У технічному паспорті та в додатках до нього вказується характеристика рейок, шпал, баласту, земляного полотна, штучних споруд, вагових приладів, пристроїв і механізмів, призначених для навантаження, вивантаження, очищення, промивання і підготовки для навантаження залізничних вагонів, маневрових пристроїв, лебідок, локомотивного "і вагонного господарства, промислових станцій, гірок, напівгірок. витяжних колій, засобів СЦБ і зв'язку, які використовуються у поїзній і маневровій роботі, та інших пристроїв і механізмів, призначених для роботи з вагонами і локомотивами залізниць. Один примірник цієї документації передається залізниці при прийнятті під'їзної колії в експлуатацію. Після здачі в експлуатацію нових об'єктів або їх ліквідації в технічний паспорт вносяться відповідні зміни, про що власники під'їзних колій повідомляють «залізницю у декадний термін.
Отже, наведені законодавчі норми містять вичерпний перелік документів, які є належними доказами наявності у особи права власності на залізничну під'їзну колію.
Зокрема, такими документами є: Акт введення в експлуатацію та встановлення залізницею порядку обслуговування залізничної під'їзної колії - для новозбудованої залізничної колії; масштабний план; технічний паспорт; поздовжній та поперечний профілі залізничних колій; Креслення штучних споруд.
Аналогічний перелік документів міститься і ст. ст. 80, 82 Статуту залізниць СРСР, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 06.04.64 р. N 270.
Перелічені вище документи у позивача відсутні. Долучені до матеріалів справи акти та креслення, складені сторонами по справі не дають змоги ідентифікувати спірне майно, яке знаходиться на території відповідача та дійти однозначного висновку про належність під'їзних колій тій чи іншій особі.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Керуючись ст. 328, 392 Цивільного кодексу України, ст. 33, 43, 49, 82, 85 ГПК України, господарський суд,-
В задоволенні позову Державного підприємства «Донецькважтранс», м.Донецьк до Відкритого акціонерного товариства «Донецький завод хімічних реактивів», м.Донецьк про визнання права власності - відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Гриник М.М.
Повний текст рішення складено та підписано 23.07.2012р.