"08" жовтня 2012 р. Справа № 5004/1023/12
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
про стягнення 16941 грн. заборгованості
Суддя: Дем'як В.М.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув
від відповідача: ОСОБА_2
Суть спору: :позивач - ФОП ОСОБА_1, звертаючись до суду із позовом до ФОП ОСОБА_2 просить стягнути 16941 грн. заборгованості в т.ч. 15615 грн. основного боргу та 1326 грн. пені.
В підтвердження позовних вимог посилається на те, що ФОП ОСОБА_2 не виконала умови договору про транспортне експедирування вантажних перевезень , який був укладений з нею 25 квітня 2012р. в частині здійснення оплати за надані послуги з транспортного перевезення.
На обґрунтування позовних вимог позивач подав копію договору з транспортного експедирування від 25.04.2012р., копію заявки 31 від 24.04.2012р., копію рахунку №11 від 08.05.2012р., оригінал CMR про перетин вантажу через митний кордон України, копію претензії від 05.07.2012р. та докази її направлення ОСОБА_2
Позивач в судове засідання не прибув явку повноважного представника не забезпечив. Разом з тим, на адресу суду подав клопотання про розгляд справи без його участі в зв'язку з неможливістю з'явитись в судове засідання. Крім того, на вимогу ухвали суду від 10.09.2012р. подав оригінал договору транспортного експедирування вантажних перевезень №1 та договору-зявки №1від 24.04.2012р.
Відповідач - ФОП ОСОБА_2 в судовому засіданні та в письмових поясненнях проти позову заперечує, стверджує про те, що договір на транспортне експедирування вона не підписувала.: позивач - ФОП ОСОБА_1, звертаючись до суду із позовом до ФОП ОСОБА_2 просить стягнути 16941 грн. заборгованості в т.ч. 15615 грн. основного боргу та 1326 грн. пені.
В підтвердження позовних вимог посилається на те, що ФОП ОСОБА_2 не виконала умови договору про транспортне експедирування вантажних перевезень , який був укладений з нею 25 квітня 2012р. в частині здійснення оплати за надані послуги з транспортного перевезення.
На обґрунтування позовних вимог позивач подав копію договору з транспортного експедирування від 25.04.2012р., копію заявки 31 від 24.04.2012р., копію рахунку №11 від 08.05.2012р., оригінал CMR про перетин вантажу через митний кордон України, копію претензії від 05.07.2012р. та докази її направлення ОСОБА_2
Позивач в судове засідання не прибув явку повноважного представника не забезпечив.
Відповідач - ФОП ОСОБА_2 в судовому засіданні та в письмових поясненнях проти позову заперечує, стверджує про те, що договір на транспортне експедирування вона не підписувала. Крім того пояснила, що 27 травня 2012 року на її електронну адресу надійшло повідомлення, як виявилось пізніше від диспетчера ФОП ОСОБА_1, а саме, договір-заявка, на транспортне перевезення вантажу, яка датована 24.04.2012р., згідно якого перехід через державний кордон України зазначено п/п Дяково, однак дана заявка не погоджувалась і не підписувалась, оскільки реквізит по пункту переходу через кордон не відповідав замовленню.
Відповідно до статті 640 ЦК, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
ОСОБА_2 вказує, що її пропозиція Позивачем прийнята не була, а була направлена нова, оскільки були змінені умови виконання зобов'язання чим було підтверджено відмову від її пропозиції в силу статті 646 ЦК України яка зазначає, що відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції.
Що ж до твердження позивача про те, що нею було підписано договір транспортного експедирування вантажних перевезень №1, то відповідачка стверджує, що дана обставина не відповідає дійсності.
Договір транспортного експедирування вантажних перевезень №1, копію якого надано позивачем, як доказ договірних відносин, як і договір-заявка, направлена позивачем шляхом електронного зв'язку, нею також не підписувався. Згідно змісту копії наданого позивачем договору, а саме п.2.1 визначено, що Перевізник приймає на себе зобов'язання щодо забезпечення доставки вантажів автомобільним транспортом по території України. Згідно п. 2.2 Договору зазначено, що перевезення вантажів виконується лише на підставі заявок, що подає експедитор за узгодженою формою факсом чи іншим способом у письмовій формі після укладання за таким дорученням договору на перевезення Перевізником. Заявки є невід'ємною частиною цього договору.
Таким чином, відповідач доводить. що умови копії договору, наданого Позивачем не відповідають умовам договору-заявки, які подані ФОП ОСОБА_2, оскільки умови договору передбачають внутрішні перевезення по території України, а не перевезення з-за кордону. Тобто сторони не досягли згоди по істотних умовах договору транспортного експедирування, а отже Позивач здійснив перевезення вантажу з-за кордону та передачу його вантажоодержувачу на території України на власний ризик.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, господарський суд,-
25 квітня 2012 року між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2. в електронному вигляді було укладено договір-заявку № 1 від 24 квітня 2012 року про надання послуг по перевезенню вантажу автомобільним транспортом за маршрутом Сербія (м.Адашевци) - Україна (м.Цумань) автомобілем марки DAF реєстраційний номер НОМЕР_3 / напівпричіп марки KOGEL реєстраційний номер НОМЕР_4
Згідно умов договорру-заявки сума фрахту за виконання вищевказаної роботи сторонами була погоджена в розмірі 1500 євро (по курсу на день розмитнення) , що становить 15615 гривень, згідно довідки №04- 28/26-49 від 10 серпня 2012 року, виданої АК «КомінвестБанк» м.Іршава; адреса розвантаження - Цумань, перехід - п/п Чоп, строк оплати - на протязі двох тижнів.
Як вбачається із копії СМR (міжнародної транспортної накладної) № 865988 , а саме відмітки вантажоотримувача ПАТ «Цумань» в графі „24" про отримання вантажу , печаток Чопської митниці про перетин митного кордону України та взяття товару під митний контроль ( а.с.23) перевезення було виконано належним чином.
05 липня 2012 року позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості в сумі 15615грн. та встановив строк оплати - до 16.07.2012р. В підтвердження цього факту подав суду повідомлення про вручення поштового відправлення № 43022441012137.
Між тим , ФОП ОСОБА_2 зобов'язання по оплаті не виконала.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Як встановлено, між сторонами виникли цивільні права та обов'язки на підставі договору про надання послуг, який укладено шляхом укладення договору - заявки та прийняття замовлення до виконання, що не суперечить ст. 207 Цивільного кодексу України.
Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона ( виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 307 ГК України передбачено, що "За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (ванатжоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату."
Відповідно до ч. 2 ст. 307 ГК України "Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносаменту) відповідно до вимог чинного законодавства". Подібна норма міститься в ч. З ст. 909 ЦК України. В даному випадку таким документом є транспортна накладна СМR № 865988 .
У відповідності із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Оскільки відповідач - ПП ОСОБА_2 зобов'язання в частині оплати послуг з перевезення в сумі не виконала, що підтверджено матеріалами справи та її поясненнями в судовому засіданні, сума основного боргу в розмірі 15615грн. підлягає до стягнення.
У стягненні пені , нарахованої згідно ч.6 п.6.1. договору транспортного експедирування вантажних перевезень №1 слід відмовити. При цьому суд виходив із такого.
Відповідно до п.1 ст. 546, п.1 ст.549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Однак, поданий позивачем договір транспортного експедирування №1 від 25.04.2012р. зі сторони ОСОБА_2 не підписаний та печаткою не скріплений. На поданому позивачем оригіналі договору значиться ксерокопія підпису та печатки ОСОБА_2 і сама підприємець ОСОБА_2 заперечує факт укладення такого договору. Крім того, умови даного договору ( п.2.1.) стосуються перевезень по території України, між тим предметом даного судового спору є стягнення заборгованості за здійснене міжнародне транспортне перевезення ( CMR № 865988).
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили
Оскільки спір до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то судовий збір в сумі 1609,60грн., відповідно до ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на нього.
У покладенні на відповідача 800 грн. витрат на надання юридичної допомоги слід відмовити в зв'язку з тим, що позивачем не подані документи, які підтверджують факт її надання ( договір , акт виконаних робіт та ін).
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 11, 526, 547,549, 901 ЦК України, статтею 188, 193 ГК України, статтями 33,34,43,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (Юридична адреса: 44500, Волинська область м. Камінь-Кашарський пр. Шевченка, 8/5, Фактична адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 р/р НОМЕР_5 в AT «ЕрстеБанк», МФО 3800009) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 р/р НОМЕР_6 в АК «КОМІНВЕСТБАНК» м. Іршава, МФО 312248) 16415грн. з них: 15615грн. основного боргу; 800грн. витрат за надання юридичних послуг, 1609,60 грн. судового збору.
3. В позові на суму 1326 грн. відмовити.
Суддя В. М. Дем'як
Повний текст рішення
складено та підписано
12.10.12