"28" листопада 2008 р.
Справа № 22/172-08-4351
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРТОВИК СЕРВІС";
до відповідачів: 1) Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"; 2) Приватного підприємства "УКРТРАНСКОНТЕЙНЕР";
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство транспорту та зв'язку України;
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Постійне представництво Європейського банку реконструкції та розвитку, яке є повноважним представником Європейського банку реконструкції та розвитку;
про визнання частково недійсним договору
Суддя Торчинська Л.О.
Представники:
Від позивача: Назаренко Д.Б. - представник за довіреністю № б/н від 21.05.2008р.;
Від відповідача Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт": - Тренчук П.В. - представник за довіреністю № 57 від 07.10.2008р.;
Від відповідача Приватного підприємства "УКРТРАНСКОНТЕЙНЕР" : Новікова Т.О. - представник за довіреністю № 374/ОБ-08 від 06.08.2008р. та Тотевич О.М. - представник за довіреністю № 718/ОБ-07 від 10.12.2007р.;
Від третьої особи Міністерства транспорту та зв'язку України: не з'явився;
Від третьої особи Постійне представництво Європейського банку реконструкції та розвитку, яке є повноважним представником Європейського банку реконструкції та розвитку: не з'явився;
СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до відповідачів Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт», Приватного підприємства «Укртрансконтейнер»про визнання недійсним п. 5.12.1 договору про спільну діяльність № 435-О від 22.06.2005 року на підставі ст.ст. 30, 207 ГК України.
Перший відповідач -ДП «Іллічівський морський торговельний порт»з позовними вимогами погодився, подав до суду заяву про визнання позову у повному обсязі.
Другий відповідач -ПП «Укртрансконтейнер»позовні вимоги не визнав, вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Третя особа - Міністерство транспорту та зв'язку України письмові пояснення на позов не надало, позовні вимоги не підтримало.
Представник Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" в ході розгляду справи надав заяву про залучення до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерство фінансів України, яка судом відхилена, оскільки суд вважає за недоцільне залучати Міністерство фінансів України в якості третьої особи у зв'язку з тим, що рішення господарського суду Одеської області з даної справи не впливає на права та обов'язки останнього.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив:
22.06.2005р. між Державним підприємством «Іллічівський морський торговельний порт»(в подальшому ДП «ІМТП») та Приватним підприємством «Укртрансконтейнер»(в подальшому Відповідач-2) був укладений договір про спільну діяльність № 435-О від 22.06.2005 року з додатками.
Згідно умов договору сторони зобов'язані об'єднати свої внески, спільно діяти з метою отримання прибутку шляхом виконання комплексу заходів, спрямованих на організацію, забезпечення та розвиток вантажної, матеріально-технічної бази контейнерного терміналу ДП «ІМТП»з послідовним збільшенням проектної потужності та розширенням площ контейнерного терміналу, обробки контейнерних вантажопотоків в порту з використанням виробничого обладнання і інших об'єктів терміналу, - створення усіх необхідних умов для збереження існуючих та залучення додаткових контейнерних вантажопотоків, а також для обробки вказаних вантажопотоків у відповідності до міжнародних стандартів з дотриманням встановлених норм охорони праці, екологічних, санітарних та інших нормативів. Сторони за договором об'єднують внески без створення юридичної особи.
На думку позивача при укладенні спірного п. 5.12.1 договору про сумісну діяльність було допущено порушення чинного в Україні законодавства, а саме абзацу 4 ст. 30 ГК України, згідно якого неправомірними угодами між суб'єктами господарювання визнаються угоди або дії, спрямовані на усунення з ринку або обмеження доступу на нього продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує укладеним 27.06.2007 року між ДП «ІМТП» та позивачем договором управління нерухомим майном. У відповідності до пункту 1.2 вказаної угоди та акту приймання-передачі майна від 06.07.2007 року до складу майна, що було передано ДП «ІМТП»позивачу в управління, увійшло нерухоме майно яке, в свою чергу, повинно було бути переданим Відповідачу-2 відповідно до спірного пункту 5.12.1 договору про спільну діяльність № 435-О від 22.06.2005 року.
В письмових поясненнях від 17.11.2008 року позивач також посилається на укладену ДП «ІМТП»28.11.2007 року кредитну угоду с Європейським банком реконструкції та розвитку (далі -ЄБРР), а також гарантійну угоду від цієї самої дати між Україною та ЄБРР, ратифіковану законом України від 24.09.2008 року. Позивач наполягає на тому, що спірний п. 5.12.1 договору про спільну діяльність № 435-О від 22.06.2005 року порушує його права як потенційного портового оператора, який має бажання приймати участь у конкурсному відборі портових операторів відповідно до умов цієї кредитної угоди.
Позивач зазначає, що він здійснює господарську діяльність на території ДП «ІМТП» не тільки на підставі укладеного 27.06.2007 року між ДП «ІМТП»та позивачем договору управління нерухомим майном, а також на підставі договору № 14-0 від 18.01.2008 року, предметом якого є послуги ДП «ІМТП»по зберіганню контейнерів позивача. Тому клопотання Відповідача-2 про зупинення провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України, в якому врахований тільки перший договір, - задоволенню не підлягає.
Суд вважає, що перелічені вище твердження позивача є не обґрунтованими, належними та допустимими доказами не підтверджуються, оскільки як вбачається з матеріалів справи, відповідність договору про спільну діяльність № 435-О від 22.06.2005 року вимогам закону у цілому було предметом розгляду господарськими судами неодноразово.
Так, дійсність договору про спільну діяльність № 435-О від 22.06.2005 року, дотримання порядку його відомчого узгодження, а також виконання Відповідачем-2 прийнятих на себе зобов'язань за договором було встановлено рішенням господарського суду Одеської області від 22.12.2005 року по справі № 15-23/312-05-9553. Вказане судове рішення залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.02.2006 року та постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2006 року.
Крім того, правомірність укладення договору про спільну діяльність № 435-О від 22.06.2005 року було встановлено і рішенням господарського суду Одеської області від 04.04.2007 року по справі № 22/55-07-1262. Зазначене судове рішення також було залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.06.2007 року та постановою Вищого господарського суду України від 31.10.2007 року.
Таким чином, відповідність процедури укладення договору про спільну діяльність № 435-О від 22.06.2005 року та його умов чинному законодавству України неодноразово розглядалася судами України, що підтверджує наявність передбачених п. 5.12.1. договору обов'язків ДП «ІМТП»та необхідність їх належного виконання. Суд також зазначає, що відповідні судові рішення набрали законної сили до укладання поміж позивачем та ДП «ІМТП»договору управління нерухомим майном від 27.06.2007р., тобто до виникнення у позивача прав і охоронюваних законом інтересів, які ґрунтуються на договорі управління нерухомим майном від 27.06.2007 року.
Відповідно до спірного пункту 5.12.1 договору про спільну діяльність № 435-О від 22.06.2005 року ДП «ІМТП»було прийняте на себе зобов'язання до 01.01.2008 року внести в спільну діяльність додатковий вклад у вигляді гідротехнічних споруд -причалів 1 і 2, усього наявного й необхідного технологічного обладнання, а також площадок під обладнання площ зберігання контейнерів. Вказане зобов'язання ДП «ІМТП»конкретизовано додатковою угодою від 10.04.2006 року до договору про спільну діяльність, розділом V якою встановлено обов'язок ДП «ІМТП»не пізніше 30.09.2006 року забезпечити у встановленому порядку одержання звіту про незалежну експертну оцінку додаткового вкладу, що підлягає внесенню, у вигляді гідротехнічних споруд -причалів 1 і 2, усього наявного й необхідного технологічного обладнання й інших об'єктів інфраструктури, а також тилових площадок під обладнання площ зберігання контейнерів.
З огляду на невиконання ДП «ІМТП»зобов'язань з передачі обумовленого умовами пункту 5.12.1 договору додаткового вкладу Відповідач-2 звернувся до господарського суду Одеської області за захистом своїх порушених прав. Рішенням господарського суду Одеської області від 10.06.2008 року по справі № 15/83-08-2002 позовні вимоги Відповідача-2 були задоволені повністю та ДП «ІМТП»зобов'язано виконати свої зобов'язання за договором про спільну діяльність № 435-О від 22.06.2005 року в натурі, а саме: передати Відповідачу-2 згідно акту прийому - передачі додатковий вклад у спільну діяльність у вигляді гідротехнічних споруд -причалів 1 і 2, усього наявного й необхідного технологічного обладнання й інших об'єктів інфраструктури, а також тилових площадок під обладнання площ зберігання контейнерів, у складі і по оцінці, які передбачені виконаним ТОВ «ЕОС»звітом про оцінку справедливої (ринкової) вартості цілісного майнового комплексу 1-го терміналу ДП «ІМТП». Зазначене судове рішення також було залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2008 року та постановою Вищого господарського суду України від 09.10.2008 року.
Однак, 27.06.2007 року між ДП «ІМТП»та позивачем було укладено договір управління нерухомим майном. У відповідності до пункту 1.2 вказаної угоди та акту приймання-передачі майна від 06.07.2007 року до складу майна, що було передано ДП «ІМТП»позивачу в управління, увійшло нерухоме майно, зокрема, склади відкритого зберігання причалів 1 і 2 (інв. №№ 13297, 16218, 15664, 16217), мощення-1, підкранова колія № 1, залізничні колії №№ 2, 3, яке, в свою чергу, повинно було бути передано Відповідачу-2 відповідно до пункту 5.12.1 договору про спільну діяльність № 435-О від 22.06.2005 року.
Посилаючись на порушення шляхом укладення пункту 5.12.1 договору про спільну діяльність № 435-О від 22.06.2005 року своїх прав, позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про визнання недійсним укладеного відповідачами пункту 5.12.1 договору про спільну діяльність № 435-О від 22.06.2005 року.
Відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Суд вважає, що доводи та обґрунтування позивача не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України недійсною може бути визнана угода, що суперечить ЦК України, а також іншим актам цивільного законодавства
Тому доводи позивача про порушення відповідачами антимонопольного-конкурентного законодавства, а саме -порушення абз. 4 частини 1 ст. 30 ГК України судом оцінюються критично.
Відповідно до ст. 30 ГК України неправомірними угодами між суб'єктами господарювання визнаються угоди або дії, спрямовані на: встановлення (підтримку) монопольних цін (тарифів, знижок, надбавок (доплат), націнок; розподіл ринків по територіальному принципу, обсягу реалізації або закупівлі товарів, їх асортиментами або колу споживачів або інших ознак -з метою їхньої монополізації; усунення з ринку або обмеження доступу на нього продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.
Зазначена стаття включена в главу 3 ГК України (Обмеження монополізму та захист суб'єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції), а наведені в ній неправомірні угоди або дії господарюючих суб'єктів -є видами порушень антимонопольно-конкурентного законодавства, що витікає зі змісту ст. 41 цієї ж глави.
Наслідки порушення антимонопольно-конкурентного законодавства передбачені главою 28 ГК України, Законом України «Про захист економічної конкуренції». Так, відповідно до ч. 1 ст. 251 ГК України за здійснення дій, передбачених ст. 30 цього Кодексу Антимонопольний комітет України накладає на суб'єктів господарювання штрафи. Частиною 2 ст. 52 зазначеного Закону за це ж правопорушення також передбачена відповідальність у вигляді штрафу.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 ГК України справи про порушення антимонопольно-конкурентного законодавства розглядаються Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями в порядку, встановленому законом.
Із наведеного слідує, що норма абз. 4 ст. 30 ГК України, на яку посилається позивач, - є нормою антимонопольно-конкурентного законодавства. Порушення, передбачені зазначеною нормою, вимагають перевірки та підтвердження державним органом, наділеним відповідною компетенцією, по встановленій законом процедурі. За результатами розгляду таких порушень уповноважений державний орган вправі застосувати до суб'єктів господарювання передбачені законом міри відповідальності, які не пов'язані із заявленими позивачем позовними вимогами.
Рішенням Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 29-рм від 17.10.2005р. надано дозвіл на узгоджені дії ДП «ІМТП»та Відповідача-2 у вигляді укладеного договору № 435-О від 22.06.2005 року про сумісну діяльність. Таким чином, шляхом надання відповідного дозволу Антимонопольний комітет України у цілому підтвердив відповідність договору № 435-О від 22.06.2005 року про сумісну діяльність чинному в Україні законодавству. Більш того, своїм рішенням Антимонопольний комітет України вказав на очевидну доцільність укладення такого договору для розвитку контейнерної і транспортної інфраструктури України, а також на ринкові передумови створення в Чорноморському басейні високотехнологічного транспортного комплексу для обслуговування контейнерних вантажопотоків, що відповідає міжнародним стандартам та «не призводить до недопущення, усунення або обмеження конкуренції на вищезазначеному товарному ринку чи в значній його частині».
Суд зазначає, що договір про сумісну діяльність був укладений відповідачами 22.06.2005 року. З огляду на це умови спірного п. 5.12.1 договору про сумісну діяльність не могли бути спрямовані на порушення прав та законних інтересів позивача за договором управління нерухомим майном, який було укладено 27.06.2007 року, тобто через два роки. За тих же підстав умови спірного п. 5.12.1 договору про сумісну діяльність не можуть суперечити укладеної ДП «ІМТП»28.11.2007 року кредитної угоді з ЄБРР та гарантійній угоду від цієї самої дати між Україною та ЄБРР.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання сторонами (стороною) вимог цього Кодексу в момент здійснення правочину. Крім того, законодавство України не містить таку підставу для визнання угоди недійсної як наступне укладення іншими сторонами іншої угоди на інших умовах.
За таких обставин суд вважає, що позовна заява необґрунтована, у зв'язку з чим задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 203, 215 ЦК України, ст.ст. 44-49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. В задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.
Суддя Торчинська Л.О.